7. Договір про використання твору декоративно-ужиткового мистецтва

1. За договором про використання твору декоративно-ужиткового мистецтва автор зобов'язується передати або створити і передати твір декоративно-ужиткового мистецтва промисловому підприємству, яке зобов'язується виплатити авторові обумовлену договором винагороду І випустити твір у світ на промисловій основі.

2. Об'єктом зазначеного договору є твори декоративно-ужиткового мистецтва. Бажано, шоб твір не був ще опублікований, але закон такої вимоги не містить. Зрозуміло, неопублікований твір, використаний на промисловій основі, матиме більший попит на ринку, тому користувач підприємці можуть включити до договору умову про те, що твір декоративно-ужиткового мистецтва має бути неопублікований.

Законодавство не визначає, шо слід розуміти під творами декоративно-ужиткового мистецтва. Є лише приблизний перелік таких творів, які можуть бути об'єктом зазначеного договору. У додатку № З до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав" наведено понад 20 різних творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, які можуть бути використані на промисловій основі. До них належать твори декоративного призначення: скульптура малих форм, панно, вази, тарелі, тканини та інші предмети, призначені для оформлення приміщень; твори ужиткового призначення: посуд, столові набори, ювелірні вироби, вази, шкатулки, скриньки, корзинки, ляльки, Іграшки, меблі та інші художньо оформлені вироби.

3.  Особливістю зазначеного договору є те, що стороною в цьому договорі завжди є промислове підприємство будь-якої форми власності, яке може використати твір декоративно-ужиткового мистецтва. Отже, за цим договором однією із сторін є автор, що створив і передав або зобов'язується створити й передати для використання твір, а контрагентом є промислове підприємство, яке зобов'язується випустити твір у світ на промисловій основі. Твір має бути придатний для використання саме на промисловій основі і відповідати певним художньо-естетичним вимогам. Зміст договору про використання в промисловості твору декоративно-ужиткового мистецтва становлять права та обов'язки сторін, що випливають із договору. Як уже зазначалося, автор зобов'язаний передати готовий для використання твір в обумовлений договором строк.

4.  Автори за своїм правовим статусом поділяються на дві категорії. Одну становлять штатні художники промислового підприємства, де буде використано твір, другу — художники, які  непов'язані з зазначеним підприємством трудовим договором. Але йдеться лише про художників. Іноді твір декоративно-ужиткового мистецтва може бути створено не штатним художником підприємства, де він працює, а Іншим працівником. У такому разі з ним має бути укладений договір про використання твору, тоді як із штатним художником такого договору укладати не потрібно, оскільки відносини між ним і підприємством регулюються трудовим договором.

Якщо твір декоративно-ужиткового мистецтва створив штатний художник, а потім цей твір передано на інші підприємства для використання, то з його автором має бути укладений відповідний договір, оскільки для інших підприємств автор твору не є штатним художником.

Авторська винагорода за використання твору декоративно-ужиткового мистецтва визначається угодою сторін залежно від багатьох факторів, зокрема норми виробітку, а також тиражу.

Відповідальність сторін за договором настає за загальними правилами.

8. Договір про створення аудіовізуального твору

1.  Аудіовізуальним твором є твір, який складається з набору пов'язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху, із супровідним звучанням або без нього, який можна бачити, а за наявності супровідного звучання — чути.

До аудіовізуальних творів належать кінематографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними кінематографічним, — такі, як телевізійні способи фіксації зображень із супровідним звучанням на магнітних плівках, платівках, дисках тощо. Отже, об'єктом договору на створення аудіовізуального твору можуть бути наведені твори.

Проте своєрідність об'єктів цього договору полягає в тому, що аудіовізуальний твір становлять складові, які, усвою чергу, можуть бути окремими об'єктами авторських договорів. Основою аудіовізуального твору, як уже зазначалося, є літературний сценарій. Крім сценарію, аудіовізуальний твір становлять діалоги, музичні твори, тексти пісень, послідовність рухів тощо.

Багатоманітність складових аудіовізуального твору зумовлює численність його створювачів — авторів. Тому однією із сторін можуть бути автори сценаріїв, діалогів, музичних творів, спеціально створених для аудіовізуального твору, режисери-постановники, художники-постановники, оператори тошо. Для створення окремих елементів аудіовізуального твору можуть залучатися й Інші фахівці та митці.

Особливість зазначеного договору полягає в тому, що контрагентом у ньому можуть бути дві особи — організація, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсер. Такими організаціями є кіностудія, телестудія та інші, що мають своїм родом занять створення аудіовізуальних творів. Це можуть бути організації будь-якої форми власності, але з правами юридичної особи.

Продюсер — особа, яка організовує або організовує і фінансує постановку аудіовізуального твору. Автори за своїм вибором можуть укладати авторські договори як з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, так і з продюсером.

2.  Авторські договори укладаються між організацією, що зобов'язується здійснити виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером і з кожним з авторів окремих творів, що становлять У цілому аудіовізуальний твір. Вони є авторами окремих видів творів, які спеціально створені для даного аудіовізуального твору й увійшли складовою частиною до всього аудіовізуального твору. При цьому не має значення, створено цей твір спеціально для аудіовізуального твору раніше чи в процесі роботи над ним, чи ці твори взагалі існували раніше (наприклад, музика, текст пісень тощо). Отже, автор раніше створеного твору, переробленого або не переробленого, але включеного складовою частиною до аудіовізуального твору також вважається співавтором аудіовізуального твору.

Укладення авторського договору на створення аудіовізуального твору (або на передачу прав на раніше створені твори) спричиняє передачу авторами цих творів (або іншими володільцями авторських прав на раніше створені твори) виробникові аудіовізуального твору виключних прав на його використання, якщо інше не передбачено авторським договором.

Проте автор музичного твору з текстом чи без тексту, створеного спеціально для аудіовізуального твору як виняток із загального положення, зберігає право на одержання винагороди за використання цього музичного твору при кожному його публічному виконанні або публічному сповіщенні, а також здачі в ігайм примірників аудіовізуального твору.

Це означає, що автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору І передати майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру, не мають права заперечувати проти відтворення, розповсюдження, публічного сповіщення і виконання, передачі в ефір і по проводах для загального відома або проти будь-якого іншого публічного сповіщення твору, а також проти субтит-рування і дублювання його тексту. Але ця норма не стосується музичних творів, включених до аудіовізуального твору.

Автори творів, що увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому. Проте в договорі з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером може бути передбачено інше.

Виробник аудіовізуального твору має право при кожному використанні цього твору зазначати своє ім'я чи найменування або вимагати такого зазначення.

Відповідальність сторін у договорі на створення аудіовізуального твору за порушення умов договору настає за загальними правилами.

9. Авторський договір про видання твору своїм коштом

1. Останнім часом поширилися видання літературних творів за рахунок самого автора. Бувають ситуації, коли авторові вкрай необхідно видати твір якнайшвидше. Найбільше в цьому заінтересовані здобувані наукових ступенів. Відповідно до встановлених вимог здобувач докторського ступеня може бути допущений до захисту докторської дисертації лише за наявності монографії обсягом не менше 10 друкованих аркушів (для гуманітарних наук — не менше 15 аркушів). Видавництва мало заінтересовані у виданні такихнаукових праць, оскільки вони не приносять очікуваного прибутку. Тому автори таких монографій вдаються до укладення з видавництвами видавничого договору на видання монографії за свій рахунок.

Автори за таким договором зобов'язані внести до каси видавництва необхідну суму, яка б відшкодувала виробничі витрати. Цю суму визначає видавництво і погоджує її з автором. Вноситься вона до видання твору. Суму може внести сам автор або інші особи, які заінтересовані у виданні твору або бажають посприяти авторові з благочинною метою. Так, названу суму може внести навчальний чи науковий заклад, де працює автор, або інша особа, яка має намір надати допомогу авторові.

Видавництво бере на себе обов'язок видати замовлений і оплачений твір в обумовлений договором строк. У такому разі автор бере на себе зобов'язання розповсюдження твору. Виручені від реалізації твору суми є власнІстю автора, якщо інше не передбачено договором.

2. Як правило, договір про видання твору за рахунок автора укладається на видання наукових творів. Але чинне законодавство не містить будь-яких перешкод для видання у такий спосіб будь-якого іншого твору — літературного, художнього тощо. Зазначений договір має відповідати всім встановленим вимогам. Відповідальність за порушення умов договору настає за загальними правилами.

10. Договори про використання об'єктів суміжних прав

І. Це зовсім новий вид договорів, які за своєю природою є також авторськими, оскільки йдеться про використання результатів творчої діяльності.

Об'єктами суміжних прав є виконання твору, фонограми та відеограми і програми мовлення. Безумовно, виконання твору може стати об'єктом використання лише за умови певної фіксації, у тому числі трансляції та ретрансляції. Фонограми, відеограми і програми мовлення — це вже об'єктивовані результати творчості, і тому вони також можуть бути об'єктами будь-якого використання.

Об'єктами них договорів є виконання твору, фонограма, відеограма чи програма мовлення.

2.   Суб'єктами договорів є  виконавці,  виробники фонограм,відеограм   та   організації   мовлення   —   володільці   виключних суміжних прав. їх контрагентами у договорі можуть бути будь-які інші фізичні чи юридичні особи — користувачі зазначених об'єктів суміжних прав.

Виконавцями визнаються актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою ж творчою діяльністю, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери. Виробники фонограм та відеограм — фізичні чи юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі чи відеограмі.

Організації мовлення — юридичні особи, постійне місцезнаходження яких у межах України.

3.   Зміст договорів про використання об'єктів суміжних прав визначається умовами договорів. Так, виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне повідомлення їх виконання, фіксацію на матеріальному носії раніше зафіксованого виконання та передачу в ефір І по проводах їх виконання. До виключних прав виконавців належать також права відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння або способом оренди чи прокату фонограм або відеограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу та Іншої передачі у власність чи володіння.

Виробники фонограм чи відеограм мають виключне право дозволяти чи забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найм, оренду, прокат незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм чи відеограм.

Організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми.

Будь-яке використання об'єктів суміжних прав у будь-який вищенаведений спосіб має бути оформлене відповідним авторським договором володільця виключного права з користувачем.

Виключні права виконавців та виробників фонограм чи відеограм можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконання чи фонограми або відеограми, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання чи виконання фонограми або відеограми та інші умови.

Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач. Розмір винагороди визначається угодою сторін.

11. Договір про передачу (відступлення) авторського права

І. Договір про передачу (відступлення) авторського права — це консенсуальний правочин, за яким автор чи його правонаступники передають свої майнові права на твір іншій особі на невизначений строк. Цей договір може бути платним і безоплатним. Безумовно, автор чи його правонаступники передають увесь комплексмайнових прав без будь-яких застережень. Вони за певних умов повністю відмовляються від своїх майнових прав, передаючи їх власність іншої особи.

Об'єктом цього договору є майнові права автора у повній своїй сукупності. Перелік майнових прав автора наведено у ст.14 Закону про авторське право, і при цьому він не є вичерпним.

Стороною у договорі може бути сам автор або його правонаступник. До правонаступників належать спадкоємці та інші особи, до яких авторське право перейшло за законом чи договором. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Контрагентом у такому договорі також може бути будь-яка фізична чи юридична особа. Майнові права автора — об'єкт цивіль-730

ного обороту і, отже, щодо цього об'єкта можуть вчинятися будь-які цивільні правочини.

2. Цей договір безстроковий, але його чинність зберігається лише в межах чинності самого авторського права. Проте тут можуть виникнути нерозв'язані проблеми. Якщо володільцем майнових прав автора стала інша фізична чи юридична особа, то постає питання про строк чинності зазначених прав. Видається, що цей строк має встановлюватися відповідно до закону, тобто його слід визначати за особою автора. Наприклад, автор продав свої майнові права іншій особі і після продажу прожив ше 20 років. Отже, у набувача майнових прав автора вони зберігають чинність до смерті автора і 50 років після його смерті.

Відповідальність за порушення умов договору про передачу (відступлення) авторського права настає за загальними правилами про відповідальність за зобов'язаннями.