4. Прийняття дарунка

1.  Момент виникнення права власності на дарунок пов'язується з його передачею і прийняттям обдаровуваним. У договорі дарування, який є реальним, виникнення права власності в обдаровуваного співпадає з моментом укладення договору. В договорах дарування, в яких час укладення договору і передачі дарунка не співпадає,право власності переходить від дарувальника до обдаровуваного не в момент укладення правочину, а після прийняття речі останнім.

Оскільки момент виникнення права власності в обдаровуваного зумовлений прийняттям дарунка, то передача речі підприємству, організації транспорту, зв'язку або представнику для її вручення не може бути юридичною підставою припинення права власності на зазначену річ у дарувальника. Останній надалі здійснює правомочності, які становлять зміст власності, в тому числі розпорядження. Тому він має право відмовитися від договору дарування, який є реальним, тобто виникнення правовідносин залежить від вчинення певних дій. У коментованому випадку це передача речі обдаровуваному.

2.  У реальних договорах дарування укладення договору і передача (прийняття) речі співпадає. Тому прийняття дарунка свідчить,що договір укладений і право власності перейшло від дарувальника до обдаровуваного. Прийняття дарунка є правом, а не обов'язком обдарованого. Отже, він може відмовитися від його прийняття. В цьому контексті відмова повинна мати місце лише в момент передачі речі. У разі прийняття дарунка і подальшої відмови від нього йдеться про розірвання договору дарування, якщо річ повертається дарувальнику, або припинення права власності обдаровува_Ного іншим способом.

Прийняття обдаровуваним символів речі, яка є предметом договору дарування, або документів, що посвідчують право власності на річ (наприклад, акт про право власності на житло, земельну ділянку та ін.), вважається прийняттям дарунка.

Невиконання обдаровуваним передбаченого договором обов'язку на користь третьої особи є підставою для розірвання договору і повернення дарувальнику дарунка або відшкодування його вартості. У разі смерті дарувальника особа, на користь якої встановлений цей обов'язок, вправі лише вимагати його виконання.

5. Підстави та правові наслідки розірвання договору дарування

1. Договір дарування є не тільки правовою формою безоплатної передачі речі у власність обдарованому, а й виявом довіри,доброго ставлення дарувальника. Тому поряд з правовими виникають відносини морального характеру. Звичайно, закон не може покласти  на  обдаровуваного морального обов'язку надалі бути вдячним, ставитися з повагою до дарувальника тощо. Але коментованою статтею встановлено правові підстави розірвання договору дарування у разі вчинення обдаровуваним дій, які є не тільки протиправними, а й аморальними стосовно особи дарувальника. Злочин сам по собі є аморальним явищем. Тому поряд із застосуванням кримінального покарання правопорушник зазнає громадського осуду. В даному випадку вчинення злочину проти життя,здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей має також і цивільно-правові наслідки, а саме — розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна. Якщо внаслідок злочинних дій обдаровуваного дарувальник загинув, право вимагати розірвання договору дарування мають його спадкоємці.

Відносини дарування, як зазначалося, мають не лише правовий, а й моральний аспект. Предметом договору можуть бути речі, які мають поряд з матеріальною також немайнову для дарувальника цінність. Це може бути сімейна реліквія, річ, з якою пов'язані певні важливі обставини в житті дарувальника, предмети, що підтверджують участь дарувальника або близьких йому людей у певних історичних подіях тощо. У разі загрози втрати такого дарунку з вини обдаровуваного договір дарування може бути розірваний за ініціативою дарувальника.

2. Окремою підставою розірвання договору дарування є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність. Правовий режим таких речей визначається також законодавством про охорону пам'яток історії та культури,зокрема Законом про охорону культурної спадщини, Положенням ^про Державний реєстр національного культурного надбання. Згідно з названим  Положенням до Державного реєстру заносяться пам'ятки історії і предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями у житті народу, розвитком техніки, науки, культури, життям і діяльністю видатних діячів, пам'ятки архітектури і містобудування, пам'ятки мистецтва і документальні пам'ятки.

Якщо виникає загроза знищення або істотного пошкодження таких речей внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного, дарувальник має право розірвати договір дарування.

Розірвати договір дарувальник має право з зазначених вище підстав за умови наявності дарунка у натурі. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною і, крім високої майнової вартості, неспоживчою. Якщо дарунок знищений, вимога про розірвання договору і повернення речі пред'являтися не може.

3. Розірвання договору є правовою підставою припинення права власності на подаровану річ у обдаровуваного. Останній зобов'язаний повернути річ дарувальнику у натурі з урахуванням можливого нормального зносу за час перебування в обдаровуваного. Відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, розрахунки, пов'язані з поліпшенням подарованої речі у разі розірвання договору дарування із зазначених вище підстав, законом не передбачені.

До вимог щодо розірвання договору дарування встановлено скорочений строк позовної давності терміном 1 рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, передбачені ст.727 ЦК.

6. Пожертва

1. Новелою в ЦК є регулювання специфіки відносин, пов'язаних з пожертвою. Пожертва за своєю природою є різновидом договору дарування. Водночас пожертві властиві специфічні, відміннівід дарування ознаки. Насамперед це стосується предмета дарування. Майнові права не можуть бути предметом пожертви. Крім цього, разом з прийняттям пожертви на особу покладається обов'язок,спрямований на досягнення певної наперед обумовленої мети суспільно-корисного характеру.

2.  Договір про пожертву є реальним. Моментом виникнення договірних правовідносин є прийняття пожертви.

Оскільки пожертва за правовою природою має ознаки дарування, то положення про договір дарування є правовою основою регулювання коментованих відносин. Якщо законом встановлені спеціальні норми, щодо договору пожертви застосовуватимуться ці положення.

3. Певні особливості має правовий статус пожертвувана. Оскільки договір пожертви спрямований на досягнення певної мети, пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви. Дарувальнику такого права законом не надано. Він може вимагати лише вчинення певних дій на користь третьої особи, а не контролювати мету використання обдаровуваним дарунка, якщо немає загрози втрати або пошкодження останнього (ч.2, 3 ст.727 ЦК)-

Оскільки використання пожертви має цільовий характер, то зміна призначення пожертви можлива лише за згодою пожертвувача.

Зазначене право має особистий характер і не передається в порядку правонаступництва. Рішення про зміну мети використання пожертви у разі смерті фізичної особи-пожертвувача або ліквідації юридичної особи може прийняти лише суд.

Цільовий характер пожертви зумовлює ще одне право пожертвувача — розірвати договір у разі її нецільового використання. Зазначене право не має особистого характеру. Отже, право вимоги розірвання договору пожертви мають також правонаступники (спадкоємці) пожертвувача.