1. Поняття договору дарування

1.  Договір дарування опосередковує безоплатну передачу майна у власність від однієї сторони (дарувальника) до другої (обдаровуваного). На відміну від положень ЦК 1963 p. в новому ЦК цей договір може бути як реальним, так і консенсуальним. Тому договір може бути укладений з моменту передачі майна обдарованому(реальний договір) або з моменту досягнення згоди з усіх Істотних умов договору в передбаченій законом формі. Це випливає з дефініції ст.717 ЦК, в якій передбачено, що дарувальник передає або зобов'язується передати в майбутньому безоплатно майно у власність.

2.  Характерною особливістю договору дарування є його безоплатний характер. Тобто за договором дарування відсутній зустрічний еквівалент у вигляді майна або грошових коштів. Тому, якщо в договорі установлено обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника дії майнового або немайнового характеру, то таку угоду не можна тлумачити як дарування. Водночас у договорі дарування може бути обумовлений обов'язок обдаровуваного вчинити певні суспільно корисні дії або дію майнового характеру на користь третьої особи (наприклад, публічний показ подарованої картини, надання права довічного користування частиною будинку, який є дарунком тощо).

3.  Предметом договору дарування можуть бути речі, гроші, цінні папери. При цьому дарунком можуть бути як рухомі, так і нерухомі речі. Особливості мають місце лише в оформленні дарування рухомих І нерухомих речей.

Грошові кошти у валюті України або іноземній валюті також можуть бути дарунком. Іноземною валютою визначаються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають у обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, або підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Валютою України визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, внески в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Відповідно до Закону про цінні папери цінними паперами визнаються грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходів у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість пе-редання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Серед видів цінних паперів за законодавством України розрізняють акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, векселі, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати, заставні, іпотечні цінні папери.

Предметом договору дарування можуть бути майнові права. Останні можуть мати зобов'язальну і речову природу. Речові правовідносини відрізняються від зобов'язальних своїм об'єктом, на який спрямована діяльність суб'єктів. У ЦК значно розширено коло речових прав у розділі II. Всі вони можуть бути об'єктом дарування.

 

2. Форма договору дарування

1.  Форма правочину — це спосіб вираження волі учасників угоди. Одним із таких способів є правочин в усній формі. При такій формі письмовий документ не складається. Характерною особливістю усного правочину є співпадіння двох стадій — укладення і виконання. Усна форма характерна для реального договору дарування. В усній формі укладаються договори дарування речей особистого користування та побутового призначення. Критерієм віднесення предметів до зазначеної категорії є мета їх використання(особисте або побутове) і відносно невелика цінність.

2.  Особливий порядок передбачений щодо дарування нерухомих речей. Такі правочини за участі фізичних осіб укладаються в письмовій формі і посвідчуються нотаріально. В даному випадку щодо договорів дарування діють загальні вимоги цивільного законодавства про передачу і оформлення прав власності на нерухоме майно. Правочини з приводу набуття власності на таке майно завжди здійснюються в письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням. Відповідно до чинного законодавства нотаріального посвідчення вимагають договори дарування за участі фізичної особи.

3.  Певними особливостями зумовлена передача в дар майнового права. Специфіка предмету договору дарування майнових прав зумовлює необхідність письмової форми правочину. Аналогічна ситуація виникає у разі, коли укладення договору не збігається з моментом передачі дарунку. В даному випадку має місце консен-суальна угода. Недотримання письмової форми угоди є підставою визнання її недійсною.

4.   Закон окремо встановлює вимоги щодо дарування рухомих Речей, які мають особливу цінність. Такі договори повинні укладатися в письмовій формі. Законодавець не визначає критеріїв віднесення речі до такої, що має особливу цінність. Водночас дарування цінних рухомих речей може здійснюватися також усно, оскільки коментовані правочини не є нікчемними.

5.   Спеціальна вимога щодо форми правочину встановлена для Дарування валютних цінностей у розмірі, який перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На сьогодні неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн. Договори дарування, що перевищують зазначений розмір, укладаються в письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням. Поняття валютних цінностей міститься в Декреті про систему валютного регулювання.

 

3. Права та обов'язки сторін за договором дарування

1.  Стороною договору дарування може бути будь-який суб'єкт цивільного права. Фізичні особи-дарувальники повинні володіти відповідним обсягом дієздатності. На відносини дарування поширюються загальні правила щодо обсягу дієздатності фізичних осіб у цивільних відносинах. Обдаровуваним може бути будь-яка фізична особа незалежно від обсягу дієздатності. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність),як і фізична особа. Таким чином, юридична особа може бути стороною договору дарування, якщо останнє не суперечить установчим документам такої юридичної особи.

Дарувальником і обдаровуваним може бути держава Україна, АРК в особі уповноважених органів із дотримання вимог Конституції України, Конституції АРК та чинного законодавства. Правовий статус територіальної громади як сторони в договорі дарування визначається з врахуванням положень Закону про місцеве самоврядування.

Дарування майна іншим особам є виключним правом власника майна, яке є предметом договору. Неповнолітні можуть бути дарувальниками стосовно предметів, які мають невисоку вартість. Неповнолітні, віком від 14 до 18 років можуть укладати договори дарування за згодою своїх батьків, усиновителів, піклувальників.

Певні обмеження стосуються можливості бути стороною за договором дарування підприємницьких товариств. Останні можуть бути учасниками договірних відносин, якщо це не суперечить установчим документам. Установчими документами згідно з Законом про господарські товариства для акціонерного товариства і товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю є установчий договір і статут, а для повних та командитних товариств — установчий договір.

Договір дарування допускається укладати за посередництвом представника. Тобто дарування не належить до правочинів, які повинні укладатися особисто. Зміст доручення визначається з урахуванням відповідних положень ЦК і чинного законодавства. Водночас стосовно доручень на укладення договорів дарування є особливі вимоги, а саме — повинно бути вказано ім'я обдаровуваного, коли йдеться про фізичну особу, або найменування юридичної особи. Вимоги щодо найменування юридичної особи містяться в ст.90 ЦК.

2.  Відповідно до договору дарування в редакції ЦК 2003 р. на відміну від ЦК 1963 р. дарувальник має певні обов'язки. Зокрема,він повинен повідомити про всі відомі йому недоліки дарунку, які можуть завдати шкоди життю, здоров'ю І майну обдаровуваного або інших осіб. У коментованій статті йдеться насамперед про інформаційний обов'язок дарувальника повідомити про небезпечні недоліки речі, що є дарунком. Загалом предметом договору може бути  річ з дефектами, якщо обдаровуваний про них знає і готовий прийняти подарунок. У такому разі за потенційну шкоду, заподіяну дарунком іншим особам, відповідальність буде нести обдаровуваний як власник речі.

За шкоду, заподіяну обдаровуваному у разі невиконання обов'язку, передбаченого ч.і ст.721 ЦК, дарувальник несе відповідальність відповідно до гл.82 ЦК. При визначенні обсягу заподіяної шкоди слід керуватися також постановою Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".

У разі ушкодження здоров'я відшкодовуються затрати на лікування, протезування, сторонній догляд, а також компенсуються витрати на додаткове харчування, втрата працездатності тощо.

У разі смерті обдаровуваного внаслідок шкоди, заподіяної володінням і користуванням подарунком, право на компенсацію мають непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали право на таке утримання.

3. У консенсуальних договорах дарування права і обов'язки сторін виникають після досягнення згоди з усіх істотних умов в установленій законом формі. Тому, якщо моменти укладення договору і його виконання не співпадають, на дарувальника покладається обов'язок передати дарунок у термін, визначений договором. Строкпередачі установлюється в договорі або пов'язується з настанням певної обставини.

У разі настання строку або обставини, визначеної договором, обдаровуваний має право вимагати, а дарувальник зобов'язаний передати дарунок. У разі невиконання свого обов'язку дарувальник зобов'язаний відшкодувати вартість дарунку. Відповідно в договорі дарування повинен бути конкретизований предмет, щоб надалі визначити його вартість.

Майнові відносини, які виникають на підставі договору дарування, мають особистий характер. Тому смерть будь-якої сторони за договором припиняє зобов'язання передати річ у дарунок. Зазначені обставини враховуються, якщо вона мала місце до настання строку або відкладальної обставини. У разі прострочення передачі дарунку для дарувальника повинні настати наслідки, передбачені ст.612 ЦК.

4. Відносини дарування мають довірчий характер. Водночас, як вже зазначалося, консенсуальний договір дарування покладає певні обов'язки на дарувальника. Основним є передача дарунку обдаровуваному. За загальним правилом одностороння відмова від виконання договору не допускається, за винятками, передбаченими законодавством. Стосовно договорів дарування законодавець передбачив можливість дарувальника відмовитись від договору в разі істотного погіршення його майнового стану. Закон не передбачає конкретних критеріїв характеристики такого майнового стану. Це може бути втрата постійного заробітку, тяжка хвороба дарувальника або членів родини та інші непередбачувані обставини на момент Укладення договору, що надалі негативно вплинули на його майновий стан.

Оскільки обдаровуваний за договором дарування не має обов'язку прийняти дарунок, він може в будь-який час відмовитися від нього. При цьому причини відмови жодного правового значення не мають.

5. Разом з дарунком до обдаровуваного можуть перейти певні обов'язки, встановлені договором дарування. Це може бути обов'язок вчинити певні дії майнового характеру на користь третьої особи або навпаки утриматися від пред'явлення вимог до третьої особи. Зміст цих майнових дій (утримання від них) не має значення. Дефініція коментованої статті дає перелік майнових дій, а також вимог, що можуть не пред'являтися. Але цей перелік не можна вважати вичерпним. Суть виконання обов'язку обдарованого полягає у виникненні, зміні або припиненні відповідних правових наслідків майнового характеру для третьої особи.

Прийняття дарунку є правовою підставою виникнення обов'язку в обдаровуваного вчинити певні майнові дії на користь третьої особи або не пред'являти до неї вимог, якщо це передбачено договором дарування. Суб'єктивне право вимагати виконання зазначеного обов'язку має дарувальник. Але у разі смерті останнього або визнання його померлим, безвісно відсутнім чи недієздатним право вимоги виконання обов'язку переходить до особи, на користь якої встановлений обов'язок. Отже, смерть дарувальника не припиняє в коментованому випадку цивільно-правового зобов'язання вчинити певні майнові дії або утриматися від них.