§ 5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

ЦК визначає розрахунковий чек (чек) як документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодер- жателю) й визначає, що платником за чеком може бути лише банк, у якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися (ст. 1102).

Інструкція № 22 встановлює, що чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок отриму­вача коштів і не підлягають сплаті готівкою, крім випадків обміну чека фізичними особами на готівку або отримання здачі із суми чека готів­кою, однак не більше ніж 20 відсотків його суми.

Чеки виготовляються спеціалізованим підприємством на спеціаль­ному папері, брошуруються в розрахункові чекові книжки або виго­товляються як окремі бланки та є документами суворого обліку. Чек має містити передбачені законодавством реквізити, за відсутності яких чи при внесенні до нього виправлень, а також по закінченні строку дії він є недійсним.

Чек оплачується за рахунок грошових коштів чекодавця, заброньо­ваних на спеціально відкритому рахунку. Банк-емітент видає чекову книжку на ім’я чекодавця на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.

Строк дії чекової книжки — один рік, а чека, який видається фі­зичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати його видачі. Ці строки можуть продовжуватися за погодженням із банком- емітентом.

Чек заповнюється чекодавцем власноручно або з використанням технічних засобів; не дозволяється внесення до чека виправлень та використання замість підпису факсиміле.

Забороняється передавання чека/чекової книжки його/її власни­ком будь-якій іншій особі, а також підписання незаповнених бланків чека і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами. За бажанням фізичної особи чек може виписуватися на ім’я іншої особи, яка стає його власником. Видача чеків на пред’явника не проводиться.

Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення пла­тежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги).

Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок лімі­ту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту.

Чек із чекової книжки пред’ являється до оплати в банк чекодержа- теля протягом 10 календарних днів безпосередньо від чекодавця, на ім’ я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг). Платник за чеком повинен пересвідчитися всіма можливими способами у справжності чека, а та­кож у тому, що пред’ явник чека є уповноваженою особою.

Чек підлягає оплаті шляхом його подання до банку чекодержателя на інкасо для одержання платежу, платіж здійснюється за правилами про інкасове доручення. Як правило, зарахування коштів за інкасова­ним чеком на рахунок чекодержателя провадиться після одержання платежу від платника.

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог цієї глави або є ви­правлення, замість підпису стоїть факсиміле; чек виписаний чеко­давцем на суму, більшу ніж заброньована на відповідному рахун­ку. У разі відмови за цих причин оплатити чек банк-емітент ви­креслює його з реєстру чеків, виправляє загальний підсумок і не пізніше наступного робочого дня надсилає цей чек до банку чеко- держателя.

Чекодержатель повинен повідомити чекодавця про неплатіж про­тягом двох робочих днів, наступних за днем вчинення протесту або рівнозначного акта.

У разі відмови платника в оплаті чека чекодержатель має право пред’явити позов до суду із застосуванням скороченого строку позовної давності в один рік. Чекодержатель має право вимагати крім оплати суми чека відшкодування своїх витрат на одержання оплати, а також процентів.

Законом України «Про нотаріат»¹ (ст. 93) передбачається прийнят­тя нотаріусами для пред’явлення до платежу чеків, поданих після за­кінчення десяти днів та посвідчення їх наступної несплати шляхом напису на чеку за встановленою формою. Одночасно з написом на чеку нотаріус надсилає повідомлення чекодавцеві про неоплату його чека банком і вчинення напису на чеку. На прохання чекодержателя нотарі­ус у разі несплати чека вчиняє виконавчий напис.

---

^[1] Закон України від 5 квіт. 2001 р. // Відом. Верхов. Ради. - 2001. - № 29. - Ст. 137.

^[2] Див. напр.: Вильнянский, С. И. Кредитно-расчетние отношения [Текст] : учеб. пособие / С. И. Вильнянский. - Харьков : Изд. Харьк. ун-та. 1955. - С. 39-41.

^[3] Про затвердження Правил Національної системи масових електронних платежів. Постанова Правління Національного банку України від 10.12.2004 р. № 620 // Офіц. вісн. України. - 2005. - № 2. - Ст. 93.

^[4] Офіц. вісн. України. - 2005. - № 3. - Ст. 155.

^[5] Там само. - 2004. - № 49. - Ст. 3221.

^[6] Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті. [Текст] : затв. постановою Правління Нац. банку України № 320 від 16.08.2006 р. // Офіц. вісн. України. - 20.09.2006 р. - 2006. - № 6. - Ст. 2507.

^[7] Див., зокрема: Уніфіковані звичаї та правила по документарному акредитиву (UCP- 600). Публікація Міжнародної торгівельної палати 2007 р. № 600 [Електронний ресурс].-   Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=988_013.

^[8] Офіц. вісн. України. - 2003. - № 25. - Ст. 1175.

^[9] Там само. - 2004. - № 13. - Ст. 908.

^[10] Зазначене питання, зокрема, регулюється: Конвенцією, якою запроваджено Уніфі­кований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, перед­бачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також законами України від 5 квітня 2001 р. «Про обіг векселів в Україні», від 23 лютого 2006 р. «Про цінні напери та фондовий ринок», від 6 липня 1999 р. «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 6 липня 1999 р. «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та про­сті векселі», від 6 липня 1999 р. «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=a#Find.

^[11] Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів. Затв. постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 р. // Офіц. вісн. України. - 2010. - № 52. - Ст. 1747.

^[12] Інструкція № 1 організації емісійно-касової роботи в установах банків України [Текст] : затв. постановою правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 129 (п. 15.29) Прави­ла здійснення фізичними особами переказів іноземної валюти в межах України. По­станова правління НБУ від 12 березня 2003 р. № 235.

^[13] Міжнародні правила по інкасо (редакція 1995 року). Публікація Міжнародної торговельної палати 1996 р. № 522 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi-bm/laws/main.cgi?nreg=988_009.

^[14] Юлдашев, О. Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти [Текст] / О. Х. Юлдашев. - К. : МАУП, 2004. - С. 339.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Назвіть окремі види безготівкових розрахунків та визначте їх особливості.
2. Назвіть види платіжних документів (інструментів) та за­гальний порядок їх складання.
3. Поняття, зміст та виконання платіжного доручення.
4. Дайте визначення поняття платіжного доручення та назвіть його види.
5. Що слід розуміти під виконанням акредитива?
6. Яку відповідальність несе банк за порушення умов акреди­тива?