§ 3. Права та обов’язки сторін за договором банківського вкладу (депозиту)

За договором банківського вкладу банк зобов’ язується повернути вкладникові вклад та виплачувати проценти на нього або дохід в іншій формі. Проценти є платою банком за надане йому вкладником право розпорядження вкладом^[29]. Процентні ставки за вкладними операціями встановлюються банками самостійно. Їх розмір зазвичай зазначається у договорі. Національний банк України встановлює індикативні роз­міри процентних ставок^[30] для банків з урахуванням ситуації на грошово- кредитному ринку. Однак розмір процентів та строки їх сплати не є істотними умовами договору банківського вкладу, а тому в договорі вони можуть не зазначатись. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов’ язаний виплачувати проценти у розмірі обліко­вої ставки Національного банку України^[31] (ч. 1 ст. 1061 ЦК).

ЦК урегульовано порядок нарахування процентів та періодичність їх виплати. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, на­ступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (ч. 5 ст. 1061 ЦК). Пунктом 1.7 Положення про порядок здій­снення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами вказана норма закріплена як диспозитивна, що надає сторонам можливість встановити строки нарахування процентів на вклад, залучений відповідно до договору банківського вкладу на власний розсуд, відступивши від положень ч. 5 ст. 1061 ЦК^[32].

Виплата процентів за вкладом здійснюється у строки, що обумовлені в договорі. Якщо договором банківського вкладу не встановлено періо­дичність їх виплати, проценти на банківський вклад виплачуються вклад­никові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти (ч. 6 ст. 1061 ЦК). У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти.

Законодавством, за загальним правилом (якщо інше не встановлено договором), допускається зміна банком розміру процентів, які виплачу­ються на вклади на вимогу. При цьому банк вправі збільшувати розмір процентної ставки у будь-який момент. Проценти у підвищеному роз­мірі починають нараховуватися згідно з умовами такого підвищення, встановленими банком (наприклад, з моменту прийняття рішення про підвищення процентних депозитних ставок, зі встановленої банком конкретної дати тощо). У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий їх розмір застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одно­го місяця з моменту відповідного повідомлення (ч. 2 ст. 1061 ЦК). Таке повідомлення повинно мати персональний характер і бути зафіксованим у письмовій формі. Вказана норма має диспозитивний характер, а тому сторони в договорі вправі передбачити інший, ніж встановлений ЦК, строк, з якого діятиме зменшена процентна ставка.

Одностороннє зменшення банками розміру процентних ставок на вклади, які обліковуються як строкові, чинним законодавством забороне­но. Банк, якщо інше не встановлено законом, не може в односторонньому порядку зменшувати встановлений договором розмір процентів на стро­ковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин (ч. 3 ст. 1061 ЦК). Згідно з ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам заборо­няється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієн­тами договорів, зокрема зменшувати розмір процентної ставки за догово­рами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. З цього випливає, що законодавчі підстави для одностороннього зменшення банком процентних ставок за строковим вкладом повністю відсутні. Можливість одностороннього зменшення банками розміру процентних ставок на такі вклади заборонено передба­чати також у договорі банківського вкладу. Тому будь-яка умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в одно­сторонньому порядку є нікчемною (ч. 4 ст. 1061 ЦК).

Договором банківського вкладу може бути встановлено обов’язок банку виплачувати вкладникові дохід в іншій, ніж проценти, формі. В даному випадку вклад вноситься у грошовій формі, на нього нара­ховуються проценти, але виплата на певний термін часу частини чи всієї вартості вкладу здійснюється не у грошовій, а в іншій формі, що передбачена договором. Таким чином, у разі відкриття банківського вкладу (депозиту) за погодженням сторін у договорі може зазначатися, що грошовий вклад та проценти виплачуватимуться у будь-якій при­йнятній сторонам формі, визначеній ст. 177 ЦК, зокрема і банківськи­ми металами, цінними паперами тощо^[33]. У разі виплати доходу в іншій, ніж грошова, формі, в договорі має бути зазначена форма, порядок та строки такої виплати, які є істотними умовами договору банківського вкладу.

За договором банківського вкладу у вкладника відсутні обов’ язки перед банком. З моменту набрання ним чинності (з моменту передачі банку вкладу) у вкладника виникає лише право вимагати від банку повернення вкладу та сплати процентів на нього або доходу в іншій формі згідно з умовами укладеного договору.

Важливе значення має питання щодо забезпечення належного ви­конання банком свого обов’язку за договором. Воно може здійснюва­тись як видами забезпечення, встановленими законом (ст. 546 ЦК), так і встановленими договором. Окрім того, захист майнових інтересів вкладників може забезпечуватися шляхом добровільного страхування їх фінансових ризиків^[34]. При цьому особлива увага приділена вкладни­кам — фізичним особам, інтереси яких підлягають підвищеному за­хисту. Так, ст. 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою, зобов’ язання якої мають цивільно- правовий характер. Вклади фізичних осіб у інших банках гарантують­ся в порядку і розмірах, передбачених законодавством України. Суб’єктом, який надає таку гарантію, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб^[35], створення якого передбачено Указом Президента Укра­їни від 10.09.1998 р. № 996/98 «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб — вкладників комерційних банків України»^[36]. Порядок відшкоду­вання вкладів вкладникам — фізичним особам установлений Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»^[37] від 20.09.2001 р. та визначається Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб^[38], затвердженим рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2002 р. № 2 (у редакції рішення адмі­ністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9.04.2009 р. № 2).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі — Фонд) є дер­жавною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Він є юридич­ною особою, має відокремлене майно, яке є об’ єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Фонд є економічно самостійною установою, яка не має на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Націо­нальному банку України (ст. 8 Закону України «Про Фонд гарантуван­ня вкладів фізичних осіб»).

Вкладники набувають право на одержання гарантованої суми від­шкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів^[39]. Фонд, за вста­новленими законодавством обмеженнями, гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду^[40] та санаційного банку відшко­дування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 грн по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодуван­ня коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залеж­но від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасників (тимчасових учасників) Фонду^[41]. Відшкодування вкладів в іно­земній валюті відбувається у національній валюті України після пере­рахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів. Фонд відшкодо­вує вклади, розміщені на рахунках, що не використовуються вкладником для здійснення підприємницької діяльності. Виплата Фондом гаранто­ваної суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців.

Вкладник вправі розпорядитись належним йому правом на вклад на випадок смерті. Право на вклад входить до складу спадщини неза­лежно від способу розпорядження ним. Порядок спадкування права на вклад у банках (фінансових установах) регулюється нормами ст. 1228 ЦК та п. 10.15 Інструкції про порядок відкриття, використання і за­криття рахунків у національній та іноземній валютах. Вкладник від­повідно до ч. 1 ст. 1228 ЦК має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій устано­ві) — заповідальне розпорядження. Порядок вчинення заповідального розпорядження може регламентуватися внутрішніми положеннями відповідного банку із урахуванням норм Інструкції про порядок від­криття використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах. Таке розпорядження може здійснюватися вкладником пись­мово у вигляді запису в картці особового рахунку, на ощадній книжці або шляхом подання на ім’я фінансової установи окремого документа (заяви). В останньому випадку на ньому має бути зазначена дата його складання. Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У випадку відсутності заповіту або заповідального розпоря­дження щодо права на вклад у банках на випадок смерті вкладника спадкування відбувається за законом.

Дія заповідального розпорядження може бути повністю або част­ково скасована заповітом, складеним після того, як було зроблене роз­порядження банку, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на кошти фізичної особи — власника рахунку, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця.

Незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або заповідальним розпорядженням, банк здій­снює виплату вкладу (його частини) спадкоємцю власника рахунку на

підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину^[42] або дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця^[43], або за рішенням суду.

---

^[1] Офіц. вісн. України. - 2001. - № 1-2 (ч. 1). - Ст. 1.

^[2] Фінансовими активами, згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про фінансові по­слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», є кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (Офіц. вісн. України. - 2001. - № 32. - Ст. 1457).

^[3] До фінансових послуг належать операції з фінансовими активами, що здійсню­ються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

^[4] Таке зберігання відбувалось до виникнення безготівкових розрахунків, коли гроші існували тільки у формі монет. При цьому банки зобов’ язувались повернути вкладникові саме ті монети, які були їм передані на зберігання. Проте, незважаючи на відсутність відносин зберігання за договором банківського вкладу, термін «зберігання» продовжує використовуватись у чинному законодавстві України (див., наприклад, ст. 340 Господарського кодексу України; ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

^[5] У літературі до прийняття ЦК тривалий час велася дискусія щодо місця догово­ру банківського вкладу в системі договірного права. Він розглядався як різновид до­говору позики, в якому позичальником є банк, а позикодавцем - вкладник. Позикода­вець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’ язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір банківського вкладу також розглядався як різновид договору іррегу­лярного зберігання (зберігання коштів - речей, визначених родовими ознаками), де банк виконував роль зберігача та зобов’ язувався повернути кошти на першу вимогу вкладника. Він також розглядався як договір, що поєднує елементи договору позики та зберігання, або як самостійний договір (див.: Флейшиц, Е. А. Расчетньїе и кредит- ньіе отношения [Текст] / Е. А. Флейшиц. - М., 1956. - С. 80; Ефимова, Л. Г. Банковское право [Текст] : учеб. и практ. пособие / Л. Г. Ефимова - М. : БЕК, 1994. - С. 100; Мозолин, В. П. Право собственности в Российской Федерации в период перехода к рьшочной ^кономике [Текст] / В. П. Мозолин. - М., 1992. - С. 100; Агарков, М. М. Основи банковского права. Учение о ценньїх бумагах [Текст] / М. М. Агарков. - М. : БЕК, 1994. - С. 68-72; Вильнянский, С. И. Кредитно-расчетньїе правоотношения. [Текст] / С. И. Вильнянский. - Харьков, 1955. - С. 16; Компанеец, Е. С. Применение законодательства о кредитовании и расчетах [Текст] / Е. С. Компанеец, ^. Г. Полонский.-   М., 1967. - С. 208-210; Олейник, О. М. Основи банковского права [Текст] : курс лекций / О. М. Олейник. - М., 1997. - С. 99).

^[6] Вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (до­хід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

^[7] Офіц. вісн. України. - 2003. - № 33. - Ст. 1769.

^[8] Там само. - № 51, ч. 1. - Ст. 2707.

^[9] Офіц. вісн. України. - 2002. - № 36. - Ст. 1711.

^[10] Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій - документ Національно­го банку України, що надається небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв’язку та дозволяє здійснювати валютні операції, що не по­требують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

^[11] Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задово­лення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’ єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (Про кредитні спілки [Текст] : Закон України від 20.12.2001 р. // Офіц. вісн. України. - 2002. - № 3. - Ст. 79).

^[12] Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦК ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із за­кону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

^[13] Офіц. вісн. України. - 2004. - № 1. - Ст. 8.

^[14] У контексті ЦК під поняттям «банківські правила» слід розуміти нормативно- правові акти Національного банку України.

^[15] Проте при застосуванні документів, визнаних звичаями ділового обороту, слід враховувати вимогу ст. 7 ЦК стосовно того, що звичай, який суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

^[16] Див. номенклатуру бланків цінних паперів і документів суворого обліку, що ви­готовляються за ліцензією Мінфіну - додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних папе­рів і документів суворого обліку» // Уряд. кур’єр. - 1993. - 04-29.04.93 р. - № 61-62.

^[17] Див. Правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого об­ліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 25.11.1993 р. № 98, Служби безпеки України від 15.11.1993 р. № 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.1993 р. № 740.

^[18] Боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і перед­бачають зобов’ язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’ язання.

^[19] Офіц. вісн. України. - 2006. - № 13. - Ст. 857.

^[20] Пункт 4.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депо­зитних) операцій з юридичними і фізичними особами також передбачає випуск ощад­них (депозитних) сертифікатів на вимогу.

^[21] Процентний ощадний (депозитний) сертифікат - це ощадний (депозитний) сер­тифікат, випущений банком з визначеною процентною ставкою.

^[22] Купонний ощадний (депозитний) сертифікат - це ощадний (депозитний) серти­фікат, що має окремі купони, на кожному з яких зазначено строк здійснення виплати процентної плати. У разі настання цього строку банк відриває купон і виплачує влас­нику сертифіката дохід згідно з визначеним процентом.

^[23] Безкупонний ощадний (депозитний) сертифікат - це сертифікат, який не має окремих відривних купонів, проценти сплачуються разом з поверненням суми вкладу (депозиту).

^[24] Вкладом (депозитом), відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договір­них засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і під­лягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

^[25] До банківських металів відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. належать золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорого­цінних металів // Офіц. вісн. України. - 1999. - № 24. - Ст. 1087.

^[26] Слід зазначити, що в юридичній літературі висловлюється також інша думка від­носно власності на грошові кошти, які вкладник передає банку на умовах договору банківського вкладу. Так, Г. Л. Коротка стверджує, що «є підстави вважати, що за до­говором банківського вкладу передані банку кошти завжди залишаються власністю вкладника, який залишає за собою право розпорядження ними. Для банку ці гроші зберігають режим залучених коштів, які він зобов’ язаний повернути вкладнику за першою вимогою» / Коротка, Г. Л. Цивільне право України [Текст] : підруч. у 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін. ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової.-   2-ге вид., допов. і перероб. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 2. - С. 384.

^[27] Якщо строки зберігання умовних вкладів визначено договором, то такі вклади обліковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів договором не визначено, то вони обліковуються як вклади на вимогу.

^[28] У разі дострокового повернення вкладу банк здійснює нарахування процентів за скорегованою ставкою, враховуючи розмір уже виплачених процентів.

^[29] На думку Національного банку, немає правових підстав щодо встановлення банком додаткової сплати комісійної винагороди та премії у договорі банківського вкладу (депозиту), за яким банк залучає вклади (депозити) юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті, оскільки за своєю правовою природою комісійна винагорода або премія є платою комітента за виконані послуги комісіонера згідно договору комісії. / Див. напр. лист Національного банку України від 20.03.2007 р. № 13-210/1006-2842 «Щодо можливості сплати банком комісійної винагороди та премії в іноземній валю­ті при залученні вкладів (депозитів) клієнтів в іноземній валюті» // Офіц. вісн. нормативно-правових актів з митної справи, фінансів, податків та бухгалтерського обліку. - 2007. - 04. - № 15.

^[30] Індикативна процентна ставка - рекомендований орієнтовний розмір процентних ставок для банків щодо проведення ними операцій із залучення та розміщення коштів / Стаття 1 Положення про процентну політику Національного банку України, затв. постановою Правління Національного банку України від 18.08.2004 р. № 389 // Офіц. вісн. України. - 2004. - № 36. - Ст. 2422.

^[31] Облікова ставка Національного банку України відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» - виражена у відсотках плата, що береться Націо­нальним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

^[32] Слід звернути увагу на лист Національного банку України від 18.08.2004 р. № 18-111/3249-8378 «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності», в якому, з посиланням на статті 3, 6, 627 ЦК, зазначається, що встановлення умови про нарахування процентів в день надходження вкладу у банк при здійсненні операцій «овернайт» (надання та отримання кредитів і депозитів тер­міном не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банку) на міжбанківському ринку не суперечить положенням та загальним принципам Цивіль­ного кодексу України // Юрид. вісн. України. - 2008. - 08. - № 33.

^[33] Див. лист Національного банку України від 18.08.2004 р. № 18-111/3249-8378 «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності».

^[34] Див. п. 18 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. (у ред. Закону України від 4.10.2001 р. // Офіц. вісн. України. - 2001. - № 44. - Ст. 1951.

^[35] Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затв. постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 30.08.2002 р. № 1301/268 // Офіц. вісн. України. - 2002. - № 36. - Ст. 1710.

^[36] Офіц. вісн. України. - 1998. - № 37. - Ст. 1347.

^[37] Там само. - 2001. - № 42. - Ст. 1882.

^[38] Там само. - 2009. - № 52. - Ст. 1803.

^[39] Недоступність вкладів - неможливість одержання вкладу вкладником відповід­но до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду.

^[40] Учасниками Фонду є банки і філії іноземних банків, які включені до Державно­го реєстру банків, що веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді банків і філій іноземних банків є обов’ язковою.

^[41] З 5.11.2008р. розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб становить 150000 грн. (Див. п.8 розділу ІІ Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра­їни» від 31.10.2008р. // Офіц. вісн. України. - 2008. - №84. - Ст. 2809.; Рішення адмі­ністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.11.2010р. №2 «Про розмір відшкодування коштів за вкладами» // Офіц. вісн. України. - 2010. - № 95. - Ст. 3384.)

^[42] Відповідно до п. 220 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотарі­усами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого відсутнє заповідальне розпорядження, після смерті вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах, тобто після закінчення шести місяців з часу від­криття спадщини (ч. 1 ст. 1298 ЦК) // Офіц. вісн. України. - 2004. - № 10. - Ст. 639. (Офіц. вісн. України. - 2004. - № 15. - Уточнення).

^[43] До закінчення строку про прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоєм­цеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі) на покриття витрат з догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання; на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця; витрат, пов’язаних з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини; інших витрат, ви­кликаних обставинами, які мають істотне значення (п. 199 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

 

Питання для самоконтролю

1. Поняття та правова природа договору банківського вкладу. Види банківських вкладів. Їх характеристика.
2. Форма договору банківського вкладу.
3. Сторони договору банківського вкладу.
4. Проценти на банківський вклад.
5. Договір банківського вкладу на користь третьої особи.
6. Виконання договору банківського вкладу.