Печать
PDF

Глава 49 Договір доручення - § 2. Зміст договору доручення та його виконання

Posted in Гражданское право - Цивільне право: т.2 (В.І.Борисова та ін.)

 

§ 2. Зміст договору доручення та його виконання


Зміст договору доручення становлять права та обов’язки сторін. Відповідно до ст. 1006 ЦК з урахуванням характеру та особливостей діяльності, яку здійснює повірений, він зобов’язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його до­ручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення догово­ру доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання дору­чення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами до­говору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення.

Обов’язки довірителя визначені в ст. 1007 ЦК. Характерним для цієї норми є те, що вона допускає значну свободу сторін у визначенні своєї поведінки. Безпосередньо в законі встановлено лише один обов’язок довірителя — видати повіреному довіреність (ч. 1 ст. 1007 ЦК). Обов’язки, які вказані в ч. 2 ст. 1007 ЦК (забезпечити повіреного засо­бами, необхідними для виконання доручення, відшкодувати повірено­му витрати, негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв’язку з виконанням доручення, виплатити повіреному плату), по­кладаються на довірителя лише в тому випадку, якщо інше не встанов­лено договором. Слід зазначити, що відповідно до чинного законодав­ства України обов’язок довірителя негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв’язку з виконанням доручення є таким, що може бути змінений договором сторін. Таким чином, за новим ЦК довіритель може не зобов’язуватися негайно прийняти виконання договору до­ручення. Сторони, наприклад, можуть вказати, що прийняття від по­віреного всього одержаного ним у зв’язку з виконанням доручення буде здійснюватися довірителем не одразу, а через певний час.

З урахуванням особливостей відносин, які виникають із договору доручення, виконання цього договору також має певну специфіку.

Повірений зобов’язаний здійснювати дії відповідно до змісту да­ного йому доручення (ч. 1 ст. 1004 ЦК). Це пов’язано з тим, що право- чин, який вчиняє повірений, створює, змінює або припиняє права та обов’язки довірителя, який безпосередньо не бере участі в укладенні договору. Тому повірений має діяти лише в тих межах, які встановле­ні довірителем. Якщо за певних обставин виконання доручення у тому вигляді, як воно закріплено у договорі або довіреності, є неможливим, повірений зобов’ язаний звернутися до довірителя і попередити його про ці обставини. Довіритель може відмовитися від договору доручен­ня за новими умовами або надати своєму представникові інші вказівки щодо дій, які той має вчинити. У деяких випадках повірений може відступити від змісту доручення і самостійно укласти договір на інших умовах, ніж ті, що передбачені в договорі. Це можливо тільки за двох обставин: а) повірений не міг попередньо запитати довірителя; б) не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Безумовно, вчиняти правочин із відступом від змісту доручення повірений може тільки у разі, якщо цього вимагають інтереси довірителя. Крім того, він по­винен повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки це стане можливим (ч. 1 ст. 1004 ЦК).

Особливі правила встановлені для повіреного, який діє як комер­ційний представник. У зв’язку з тим, що ця особа професійно надає послуги у сфері підприємницької діяльності, вчиняючи правочини від імені довірителя, йому потрібно швидко та адекватно реагувати на ситуацію, яка може скластися на ринку товарів або послуг. Відповідно до цього повірений, який діє як комерційний представник, потребує більш широких повноважень щодо самостійного прийняття рішення. Довірителем може бути надано комерційному представникові право відступати від змісту доручення і без попереднього запиту про це. Крім того, комерційний представник може навіть не повідомляти про це довірителя, якщо таке правило встановлено договором доручення. В інших випадках комерційний представник повинен повідомити до­вірителя про допущені відступи в розумний строк (ч. 2 ст. 1004 ЦК).

За загальним правилом повірений повинен виконати дане йому доручення особисто (ч. 1 ст. 1005 ЦК). Це є цілком виправданим, бо довіритель за власним розсудом обирає особу виконавця доручення. Заміна повіреного може не влаштувати довірителя, тому він має право у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений. Передо­ручення — особливий випадок заміни осіб в зобов’язанні, в силу якого представником стає інша особа, яка набуває всіх прав та обов’язків попереднього представника.

Повірений має право передоручити виконання доручення іншій особі (замісникові) тільки у двох випадках, передбачених законом. По-перше, він може це зробити, якщо можливість заміни передбачена договором доручення. Попередня згода довірителя на можливість за­міни особи повіреного може мати різні прояви. Так, довіритель вправі безпосередньо визначити в договорі особу замісника. У цьому разі повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії. В ін­шому випадку довіритель може надати можливість заміни повіреного, не визначаючи конкретно його особи. У цьому разі повірений вправі обрати свого замісника самостійно. По-друге, передоручення може статися, якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з ме­тою охорони інтересів довірителя (хвороба повіреного, неочікувані обставини особистого характеру тощо).

Повірений, який передав виконання доручення замісникові, пови­нен негайно повідомити про це довірителя. Це дає змогу довірителю визначитися щодо продовження дії договору доручення на майбутнє. Якщо особа замісника не задовольняє довірителя, він вправі припини­ти дію договору або визначити іншу особу представника, якому мають бути передані права та обов’язки повіреного за договором. Якщо по­вірений негайно не сповістить довірителя про свою заміну, він відпо­відає за дії замісника як за свої власні. І навпаки, якщо повірений вчасно повідомить довірителя про зроблену ним заміну, він відповідає лише за вибір замісника, але не за його дії.

Передоручення має супроводжуватися видачею замісникові доку­мента, який підтверджує його повноваження. Незалежно від форми основної довіреності, яка була надана первісному представнику (про­ста письмова чи нотаріально посвідчена), довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 245 ЦК).

Припинення договору доручення здійснюється на підставах та в порядку, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1008 ЦК до­говір доручення припиняється на загальних підставах, які встановлені для припинення договору. Хоча в цій нормі вказується на загальні під­стави припинення саме договору, насправді маються на увазі підстави припинення не договорів, а зобов’язань (гл. 50 ЦК). Відповідно до цього договір доручення припиняється на тих же підставах, що й інші зобов’язання, якщо це не суперечить його суті. Так, договір припиня­ється у разі виконання зобов’язання, яке з нього виникає, проведеного належним чином (ст. 599 ЦК); за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК); через неможливість виконання зобов’язання (ст. 607 ЦК) тощо. Разом з тим договір доручення не може припинятися переданням кредито­рові відступного або внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (статті 600, 601 ЦК), бо це не відповідає суті відносин, які ви­никають із договору доручення.

Окрім загальних, договір доручення може припинятися за спеці­альними підставами. Перш за все до них належить відмова довірите­ля або повіреного від договору (п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК). Характерною ознакою договору доручення, як і інших договорів про надання послуг, є те, що довіритель або повірений мають право відмовитися від до­говору доручення у будь-який час. Причому відмова від права на від­мову від договору доручення є нікчемною (ч. 2 ст. 1008 ЦК). Тому сторони не вправі включати в договір положення, відповідно до яких довіритель та повірений можуть розірвати договір тільки за взаємною згодою і не можуть відмовитися від нього в односторонньому порядку.

Така домовленість є нікчемною, тобто недійсною в силу прямого при­пису закону. Навіть якщо сторони включать її у договір, вона не буде мати жодного правового значення.

Існує спеціальне правило щодо припинення договору доручення за участю повіреного, який діє як підприємець. Воно, зокрема, перед­бачає, що для припинення договору сторона, яка відмовляється від нього, має про це повідомити другу сторону не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений догово­ром (ч. 3 ст. 1008 ЦК). Попередження сторони щодо припинення дого­вору заздалегідь спрямовано на забезпечення інтересів як довірителя, так і повіреного. Воно враховує особливості підприємницької діяльнос­ті повіреного. Ще одна особливість припинення договору доручення пов’язана з випадками, коли під час дії договору припиняється юридич­на особа, яка діє як комерційний представник. Зрозуміло, що юридична особа внаслідок цього припиняє свою діяльність і не може виконувати обов’язки, які випливають із договору доручення (ст. 104 ЦК). Закон охороняє інтереси довірителя і надає йому в цьому випадку право при­пинити договір доручення без попереднього попередження повіреного — комерційного представника (ч. 3 ст. 1008 ЦК).

Договір доручення припиняється у разі визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім (п. 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК). Це правило пояс­нюється особливостями відносин представництва, які виникають із договору (договірне представництво). Таке представництво передбачає, що не тільки представник, але й особа, яку представляють, мають мати повну цивільну дієздатність. Повірений потребує цього передусім тому, що, вчиняючи правочин з третіми особами, він здійснює вольові дії, які мають юридичне значення. Довіритель висловлює власну волю під час вчинення договору доручення і формулювання змісту того завдан­ня, здійснення якого він покладає на повіреного. Зрозуміло, що за таких обставин обидві сторони мають розуміти значення своїх дій і їх право­ві наслідки, тобто бути повністю дієздатними особами. Обмеження цивільної дієздатності або визнання особи недієздатною за правилами цивільного законодавства (статті 36, 39 ЦК) спричиняє припинення договору доручення.

У випадках, передбачених законом (ст. 43 ЦК), особа може бути визнана безвісно відсутньою. Ця обставина слугуватиме самостійною підставою припинення договору доручення. За цим договором пові­рений має діяти самостійно. Визнання повіреного в судовому порядку безвісно відсутнім унеможливлює виконання договору. Договір дору­чення буде припинятися й у разі визнання безвісно відсутнім самого довірителя. Це пояснюється тим, що довіритель має право спостерігати за ходом виконання свого доручення, перевіряти дії повіреного та у будь- який час відмовитися від договору. Відсутність довірителя та визнання його безвісно відсутнім робить нездійсненними належні йому права. Тому за таких обставин договір доручення припиняється.

Останньою підставою припинення договору доручення є смерть довірителя або повіреного (п. 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК). Цей договір має особисто-довірчий характер і не передбачає правонаступництва, тобто можливості передання прав та обов’язків сторін іншим особам. Тому смерть однієї з них є підставою для припинення дії договору. Закон передбачає, що у разі смерті повіреного його спадкоємці повинні по­відомити довірителя про припинення договору та вжити заходів, необ­хідних для охорони майна довірителя (ч. 1 ст. 1010 ЦК).

Якщо договір доручення припиняється внаслідок його виконання, повірений передає довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення, а також звіт про виконання та виправдні документи, якщо це було обумовлено умовами договору та характером доручення. До­віритель у свою чергу приймає все одержане повіреним, відшкодовує йому витрати та виплачує плату, яка обумовлена договором (за від- платним договором).

Законодавство визначає також наслідки припинення договору до­ручення до його повного виконання повіреним (ст. 1009 ЦК). Якщо виконання договору було перервано, довіритель повинен:

а) відшкоду­вати повіреному витрати, пов’ язані з виконанням доручення;

б) ви­платити йому плату пропорційно виконаній роботі (за відплатним договором).

Перший обов’ язок довірителя визначається сутністю договору до­ручення. Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК повірений діє не тільки від імені, але і за рахунок довірителя. Тому всі його витрати, які були зро­блені під час виконання доручення, відшкодовуються довірителем, навіть у разі передчасного припинення договору. Відносно другого обов’ язку довірителя — виплатити повіреному певну плату, то її розмір визначається з урахуванням обсягу виконаних повіреним дій. Виходя­чи з того, що повірений у цьому разі доручення повністю не виконав, оплата по суті буде проводитися не за виконання договору. Вона може визначатися за правилами, які встановлені для договорів про виконан­ня певних робіт або надання послуг (маркетинг ринку, ведення переговорів, тестування товару тощо). Указані правила не поширюються на випадки, коли повірений довідався або міг довідатися про припи­нення договору доручення, але продовжив його виконання. У цьому разі повірений діє на свій розсуд і бере на себе певний ризик. Відпо­відно до закону довіритель може не відшкодовувати йому витрати, пов’язані з виконанням доручення, і не оплачувати виконані ним дії.

Припинення договору доручення за ініціативою сторін до його ви­конання є правомірною дією. У зв’язку з цим відмова довірителя від договору за загальним правилом не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному. Інше правило стосується випадків, коли повірений діє як комерційний представник. З урахуванням особливос­тей діяльності повіреного у сфері підприємницької діяльності у законі встановлено спеціальне правило: якщо при відмові довірителя у пові­реного (комерційного представника) виникають збитки, вони підляга­ють відшкодуванню довірителем. Аналогічно вирішується питання при відмові від договору доручення повіреного, який діє як комерцій­ний представник. Якщо від договору доручення відмовляється пові­рений, який не є комерційним представником, то збитки довірителю відшкодовуються лише у випадку, коли внаслідок відмови довіритель позбавлений можливості забезпечити свої інтереси іншим чином.

 

 

Питання для самоконтролю


  1. Дайте визначення договору доручення.
  2. Визначте юридичну характеристику договору доручення.
  3. Охарактеризуйте суб ’ єктний склад та структуру договірних зв’ язків за договором доручення.
  4. Визначте співвідношення договору доручення та довіреності.
  5. У чому полягають зміст договору комісії та умови його ви­конання?
  6. Назвіть випадки, коли повірений може вийти за межі дору­чення і самостійно укласти договір на інших умовах.
  7. Назвіть підстави припинення договору доручення.