Стаття 691.   Ціна товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною,  встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визна­чена виходячи з його умов, — за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

2. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

3. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із
співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення до­говору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, — на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

1. Ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, оскільки вона визначає обсяг обов'язку покупця щодо оплати товарів, а тому є необхідною для договорів такого роду. Проте новий Цивільний кодекс здійснює доволі нежорсткий підхід до сторін договорів у випадках, коли в договорі ціна належне не погоджена.

2.   Покупець зобов'язаний оплатити товари за ціною,  встановленою в договорі купівлі-продажу. Якщо ця ціна не відповідає актам законодавства, що прийняті в по­рядку державного регулювання цін, умова про ціну є оспорюваною частиною правочину, яка підлягає визнанню недійсною на вимогу однієї із сторін договору, а при вирішенні спору господарським судом визнається недійсною судом незалежно від наявності такої позовної вимоги на підставі п. 1 ст. 83 ГПК [20]. Слід, однак, ураховувати, що держав­ні фіксовані та граничні ціни встановлюються переважно на товари (роботи, послуги), що передаються (виконуються, надаються) на підставі публічних договорів. Умови ж публічних договорів, що суперечать обов'язковим для сторін правилам (це поширю­ється і на державні фіксовані та граничні ціни), є нікчемними (ч. 6 ст. 633 ЦК). При визначенні невідповідності ціни актам цивільного законодавства слід ураховувати, що зазвичай із положень законодавства про державне регулювання цін (виняток складає ч. 5 ст. 180 ГК [31], що передбачає доплату за продукцію (товари, роботи) вищої якості) випливає неприпустимість установлення договорами лише більш високих цін. Державне регулювання цін не виключає домовленості сторін про встановлення більш низьких цін, ніж установлені в порядку їх державного регулювання.

3. Допускається, щоб ціна в договорі купівлі-продажу не була встановлена прямо. Тоді вона має бути визначена виходячи з умов договору. Посилання у ст. 631 ЦК на ст. 632 ЦК означає, що у разі неможливості визначення ціни виходячи з умов до­говору, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент; укла­дення договору. Оскільки в цивільному законодавстві немає визначення звичайної
ціни, за необхідності слід використовувати визначення, що наводиться у ч. 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86]. Відповідно до цього визна­чення звичайною має визнаватись ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін. Частина 1.20 ст. 1 названого Закону формулює розгорнені правила щодо порядку визначення звичайної ціни.

4. Із ч. З ст. 691 ЦК випливає, що ціна може бути поставлена в залежність від по­казників, що зумовлюють її. Такими показниками можуть бути собівартість, затрати тощо. Ці показники мають визначатись відповідно до стандартів бухгалтерського об­ліку. Якщо спосіб перегляду цін, установлених шляхом посилання на згадані показ­ники, договором не передбачено, ціна визначається виходячи із співвідношення цих
показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

 

Стаття 692.   Оплата товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

4. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

5. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

1. Частина 1 ст. 692 ЦК установлює правило про строк оплати товарів покупцем, яке (правило) є загальним щодо відносин купівлі-продажу та спеціальним стосовно ст. 630 і 638 ЦК. Отже, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товари виникає після їх прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товари. Це прави­ло діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. «Після» тут означає не будь-коли після прийняття товару або товаророзпорядчих документів, а передбачає врахування ст. 638 ЦК, тобто, покупець, зокрема зобов'язаний оплатити товари зразу після їх отримання з урахуванням умов розрахунків через банк (якщо розрахунки здійснюються в безготівковій формі).

2. Частина 3 ст. 692 ЦК викликає інтерес як така, що визначає розуміння законодав­цем поняття «користування чужими коштами». Прострочення покупцем оплати товарів розуміється як користування чужими грошовими коштами, хоч буквально при цьому чужих коштів у покупця немає. Є лише прострочене грошове зобов'язання на стороні покупця. Це треба враховувати при тлумаченні ст. 536 ЦК, що регулює відносини з приводу сплати процентів за користування чужими коштами. Оскільки в ч. З ст. 692 ЦК установлюються проценти, що не є санкцією за прострочення виконання грошового зобов'язання (а є платою за послугу, якою користується покупець), вони не можуть
застосовуватись паралельно із застосуванням процентів, установлених ст. 625 ЦК. Розмір процентів у ч. З ст. 692 ЦК не визначається. Не визначається він і в ст. 536 ЦК. За таких умов розмір процентів, що застосовуються на підставі ч. З ст. 692 ЦК, слід визначати із застосуванням за аналогією ст. 1057, 1054 і 1048 ЦК, тобто, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

3. У гіпотезі правової норми, що формулюється у ч. 4 ст. 692 ЦК, указується на дві обставини — на відмову від прийняття товарів і відмову від оплати товарів. Та й інша відмова у випадку спору має бути належно доведена. Саме по собі прострочення, хоча і тривале, не може кваліфікуватись як відмова. Прострочення може бути витлумачене у такий спосіб, якщо покупець не відповідає на звернення з вимогою про оплату товарів або є інші докази дійсного ухилення від прийняття та оплати товару. Підтвердження покупцем заборгованості, яка існує хоч і тривалий час, є недостатньою для кваліфі­кації його дій (бездіяльності) як відмови від оплати. Право вимагати оплати товарів виникає у продавця не тільки при відмові від оплати, а і при простроченні оплати. Підставою для пред'явлення вимоги про оплату в цьому випадку є ст. 526 ЦК, відпо­відно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином.

4. Частина 5 ст. 692 ЦК конкретизує стосовно прострочення оплати товарів за до­говором купівлі-продажу загальне правило ч. З ст. 538 ЦК, відповідно до якого неви­конання стороною свого зобов'язання є підставою для зупинення виконання зустрічного зобов'язання іншою стороною.

 

Стаття 693.   Попередня оплата товару

1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю опла­тити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, — у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару засто­совуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

3. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може
бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК обов'язок покупця здійснити частково або повністю попередню оплату товару може бути встановлено договором. Законом такий обов'язок покупця також може бути встановлений. Зокрема, попередня оплата об'єктів незавер­шеного будівництва, які відчужуються за договором купівлі-продажу, що укладається в процесі приватизації,  передбачена ст. 12  Закону  «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» [121]. Положення підзаконних актів, які при­йняті після введення в дію Цивільного кодексу 2003 р. та які встановлюють обов'язок покупця здійснювати попередню оплату товарів, застосуванню не підлягають. Раніше встановлені правила такого роду з уведенням в дію нового Цивільного кодексу чин­ності не втратили. Це стосується, зокрема, Інструкції про порядок приймання, тран­спортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України [458], що передбачає попередню оплату нафтопродуктів, якщо інше не передбачено договором.

2. Якщо договором передбачена умова про попередню оплату товарів, але не вста­новлено її строк, строк оплати має визначатись відповідно до ст. 530 ЦК. Невиконання покупцем обов'язку здійснити попередню оплату дає продавцеві право здійснити ви­конання обов'язку щодо передання товарів відповідно до ч. З ст. 538 ЦК.

3. Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на боці покупця дві правомочності, одну з яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати по­вернення суми попередньої оплати. Реалізація другої з названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від при­йняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч. 2 ст. 693 ЦК і є правомірною. Підстав для застосування ч. З ст. 612 ЦК, яка допускає відмову від прийняття простроченого виконання тільки у разі втрати виконанням інтересу для кредитора, у таких випадках немає.

4. Частина 3 ст. 693 ЦК передбачає нарахування процентів на суму попередньої оплати за період затримки фактичного передання товарів продавцем покупцеві (від дня, з якого почалось прострочення передання товару до дня фактичного його передання або до дня повернення покупцеві суми попередньої оплати). Установлення дозволу передбачити в договорі обов'язок продавця сплачувати проценти за період, що відра­ховується від дня одержання продавцем суми попередньої оплати, не виключає іншої домовленості сторін договору купівлі-продажу. Слід також ураховувати, що за від­сутності домовленості про обов'язок продавця сплачувати проценти за період від дня одержання відповідної суми від покупця, проценти не можуть сплачуватись за період від дня одержання сум до дня, коли товар мав бути переданий, на підставі ст. 1057, 1054, 1048 ЦК, оскільки надання комерційного кредиту має передбачатись договором (ч. 1 ст. 1057 ЦК).

5. Частина 3 ст. 693 ЦК не впливає в будь-який спосіб на податкові правовідносини, в яких проценти, що нараховуються та сплачуються продавцем на суму попередньої оплати, включаються у валовий дохід покупця, але не включаються до складу валових витрат продавця. Таке випливає із ч. 1.10 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86], яка не визнає процентами платежі, що нараховуються відповідно до ч. З ст. 692 ЦК за договорами купівлі-продажу на суму попередньої оплати товарів. 6. Розмір процентів, що нараховуються на суму попередньої оплати товарів, ви­значається договором. Обмеження, встановлені ч. 6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 ГК [31], Законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» [80] у цьому випадку не діють, оскільки вони встановлені стосовно пені, а проценти, передбачені ч. З ст. 692 ЦК, до категорії пені не належать.

 

Стаття 694.   Продаж товару в кредит

1. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

2. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу.

4. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

5. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховують­ся проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачу­вати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

6. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

1. Застосування ст. 694 ЦК дещо утруднюється логічно недостатньо обґрунтованим відбором правових норм, які в цій статті формулюються. Спочатку в цій статті (ч. 1) вирішується питання про саму можливість продажу товарів у кредит та зазначається на дві форми товарного кредиту — відстрочення і розстрочення оплати.

2. Умова про відстрочення або розстрочення платежу за договором купівлі-продажу може бути передбачена договором незалежно від складу суб'єктів такого договору та виду договору купівлі-продажу. Обмеження на встановлення умови про відстрочення або розстрочення платежу можуть установлюватись тільки законом. Відстрочення — це встановлення більш пізнього строку оплати товарів, ніж це передбачено ч. 1 ст. 692 ЦК. Розстрочення — це встановлення обов'язку покупця оплатити товари частинами в більш пізні строки, ніж це передбачено ч. 1 ст. 692 ЦК.

3. Чинність ч. 2 — 6 ст. 694 ЦК поширюється на продаж товарів у кредит як з від­строченням, так і розстроченням оплати. Зазначення в ч. З ст. 695 ЦК про те, що до договору про продаж товарів у кредит з умовою про розстрочення платежу застосо­вуються ч. З, 5, 6 ст. 694 ЦК, не виключає застосування до відносин щодо продажу товарів у кредит з умовою про розстрочення оплати ч. 1, 2 ст. 694 ЦК. Лише в засто­суванні ч. 4 ст. 694 ЦК у таких випадках потреби немає, оскільки близьке за змістом до ч. 4 ст. 694 ЦК правило сформульоване спеціально в ч. 2 ст. 695 ЦК стосовно продажу товарів з умовою про розстрочення оплати.

4. Стаття 665 ЦК установлює наслідки невиконання продавцем обов'язку передати товар. Ця стаття поширюється і на відносини щодо продажу товарів у кредит. Але у законодавця були сумніви стосовно того, зрозуміють його судді чи ні, і в ч. З ст. 694 ЦК законодавець підтверджує можливість застосування ст. 665 ЦК до відносин, що регулюються ст. 694 ЦК.

5. Загальне правило про наслідок прострочення виконання покупцем обов'язку опла­тити товар установлюється ч. З ст. 692 ЦК. При продажу товарів у кредит ці наслідки є більш жорсткими по відношенню до покупця: продавець у таких випадках має право вимагати повернення неоплаченого товару, що не виключає пред'явлення замість цієї вимоги вимог, передбачених ч. З ст. 692 ЦК з урахуванням ч. 5 ст. 694 ЦК.

6. Частина 5 ст. 694 ЦК установлює обов'язок покупця сплачувати проценти тіль­ки при простроченні оплати (порушення встановлених договором строків внесення платежів). Що стосується плати за користування товарним (комерційним) кредитом, який продавець надає покупцеві про продажу товарів у кредит, то ч. 5 ст. 694 ЦК передбачає можливість її встановлення договором. При цьому відсутнє зазначення, що така плата може встановлюватись «лише» договором. За відсутності такого зазначення сплата процентів за користування комерційним кредитом є неможливою, оскільки таке відповідно до ч. 1 ст. 1057 ЦК можливе тільки на підставі договору.

7. Застава товарів, проданих з умовою про відстрочення або розстрочення їх опла­ти, підлягає реєстрації відповідно до законів «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [167], «Про іпотеку» [156], «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» [177]. Застава товарів не перешкоджає їх використанню за призначенням, що у відповідних випадках позбавляє заставу реаль­ного змісту із-за значного зменшення ринкової ціни більшості товарів унаслідок їх використання. Оскільки реалізація предмета застави передбачає досить складну про­цедуру, слід мати на увазі можливість пред'явлення продавцем вимоги про повернення речі, проданої з умовою про відстрочення або розстрочення оплати, як це передбачено ч. 4 ст. 694; ч. 2 ст. 695 ЦК. Застава товару, проданого в кредит, виникає в силу за­кону та факту укладення договору купівлі-продажу з такою умовою. Укладення при цьому договору застави та його нотаріальне посвідчення, що практикується багатьма продавцями, юридичного значення не має, але психологічно на покупця, необізнаного
в юриспруденції, впливає, тобто виконує виховну функцію.

8. Чинність ст. 694 ЦК поширюється на договір роздрібної купівлі-продажу товарів, якщо це не суперечить ст. 706 ЦК та іншим спеціальним положенням законів.

 

Стаття 695.   Особливості оплати товару з розстроченням платежу

1. Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстро­чення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

2. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

3. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодек­су.

1. На відносини, що виникають на підставі договору купівлі-продажу товару в кредит з умовою про розстрочення оплати, поширюється дія не тільки ст. 695, а і ст. 694 ЦК. Лише ч. 4 ст. 694 ЦК не поширюється на правовідносини з приводу купівлі-продажу товару з умовою про розстрочення оплати, оскільки ч. 2 ст. 695 ЦК установлює більш конкретне, ніж ч. 4 ст. 694 ЦК, і досить жорстке правило про те, що прострочення покуп­цем будь-якого чергового платежу дає продавцю право розірвати договір купівлі-продажу шляхом односторонньої заяви про відмову від договору і одночасно (або в розумний строк пізніше) пред'явити вимогу про повернення переданого товару. Інші правила про права та обов'язки сторін у разі розірвання продавцем договору в таких випадках ст. 695 ЦК або інші положення Цивільного кодексу не встановлюють. Це могло б бути підставою для твердження про те, що ніякі інші права та обов'язки, крім передбачених ч. 2 ст. 695 ЦК, у таких випадках не виникають, оскільки таке встановлено ч. 4 ст. 653 ЦК. Але ч. 4 цієї статті настільки суттєво відходить від принципів добросовісності, справедливості та розумності (п. 6 ст. З ЦК), що в таких випадках було б доцільним, зважаючи на принцип верховенства права, закріплений у частині першій ст. 8 Конституції України [1], відійти від букви ч. 4 ст. 653 ЦК та вирішити питання про права та обов'язки сторін договору купівлі-продажу безпосередньо на підставі ч. 1 ст. 8 Конституції України та п. 6 ст. З ЦК в наступний спосіб. Витребуваний продавцем у покупця товар продавець має право реалізувати за справедливою ринковою ціною, а грошові суми, отримані від покупця в порядку оплати товару, продавець зобов'язаний повернути покупцеві за вирахуванням різниці між ціною, за якою товар було продано покупцеві, та справедливою ринковою ціною товару, за якою її реалізував продавець після витребування товару у покупця, та витрат продавця у зв'язку з реалізацією товару.

 

Стаття 696.   Страхування товару

1. Договором може бути встановлений обов'язок продавця або покупця страху­вати товар.

2. Якщо сторона, яка зобов'язана страхувати товар, не застрахувала його, друга сторона має право застрахувати товар і вимагати відшкодування витрат на страху­вання або відмовитися від договору.

1. Страхування проданрго товару доцільне тоді, коли договір купівлі-продажу укла­дено, але право власності до покупця не перейшло, або коли договір укладено, право власності на товар до покупця перейшло, але річ не передана покупцеві. Питання стра­хування проданої речі сторони договору купівлі-продажу мають вирішувати за взаємною домовленістю. Невиконання стороною обов'язку застрахувати товар дає іншій стороні право здійснити страхування товару за рахунок своїх коштів та стягнути з іншої сторони витрати на страхування. Це, в принципі, відповідає загальному правилу ст. 621 ЦК.

2. Невиконання стороною обов'язку застрахувати товар дає іншій стороні також право на розірвання договору купівлі-продажу шляхом односторонньої відмови від до­говору. З урахуванням ч. 4 ст. 653 ЦК наслідки відмови сторони від договору не є визначеними, але при визначенні цих наслідків слід ураховувати засади добросовіс­ності, справедливості та розумності, які входять до змісту принципу верховенства
права, а тому мають найвищу юридичну силу. Мається на увазі, що зазначені засади вимагають збереження пропорційності у правовідносинах між сторонами.

 

Стаття 697.   Збереження права власності за продавцем

1. Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоря­джатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

2. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі нена-стання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

1. Право сторін договору купівлі-продажу визначити момент переходу до покуп­ця права власності на переданий йому відповідно до договору товар інакше, ніж це встановлено ст. 334 ЦК, не підлягає сумніву. Але законодавець визнав за необхідне у ч.  1 ст. 697 ЦК конкретизувати загальне правило ст. 334 ЦК. Виникнення права власності у покупця за договором купівлі-продажу може пов'язуватись з оплатою
товару або настанням іншої обставини, яка може бути відкладальною (у разі її відпо­відності ст. 212 ЦК) або не бути такою.

2. Відсутність у покупця права власності на товар, отриманий відповідно до договору купівлі-продажу, позбавляє його правомочності розпоряджатися товаром. Це відповідає загальному правилу ч. 1 ст. 317 ЦК, згідно з якою право розпоряджання річчю нале­жить власникові. Але договором покупцеві, що не отримав права власності на товар, як і будь-якій особі, що не є власником речі, може бути надане право розпоряджання товаром. Таке право може випливати із призначення та властивостей товару.

3. Прострочення оплати товару відповідно до ч. 2 ст. 697 ЦК дає право продавцеві вимагати повернення товару. Тут повторюється більш загальне правило ч. 4 ст. 694 ЦК. При цьому не зазначається на право продавця відмовитись від договору, як це зроблено у ч. 2 ст. 695 ЦК. Ці розбіжності між ст. 694 і 697 ЦК, з одного боку, і ст. 695 — з іншого, виявляють невисокий рівень юридичної техніки, яку, проте, не можна
«підвищувати» на стадії правозастосування. Отже, ч. 2 ст. 697 ЦК має тлумачитись так, що продавець не зобов'язаний попередньо заявляти про відмову від договору, а за наявності факту прострочення оплати може пред'явити вимогу про повернення товару. Із цього законодавчого положення непрямо випливає і висновком від наступного правового явища до попереднього випливає право продавця на відмову від договору. Але законодавець не вимагає здійснення продавцем інших дій на відмову від договору, крім пред'явлення вимоги про повернення товару.

4. Ненастання обставин, за яких ст. 697 ЦК пов'язує виникнення у покупця права власності на раніше переданий йому товар, є підставою для пред'явлення продав­цем вимоги про повернення товару. Якщо строк настання таких обставин договором не встановлений, зазначене право виникає на стороні продавця за умови, що обставини не настали впродовж строку, що має визначатись відповідно до принципів добросо­вісності, справедливості і розумності (п. 6 ст. З ЦК).

5. При визначенні наслідків повернення товару слід ураховувати викладене в п. 2  коментаря до ст. 696 ЦК.