Печать
PDF

РОЗДІЛ III ОКРЕМІ ВИДИ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПІДРОЗДІЛ І ДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ГЛАВА 54 КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ § 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КУПІВЛЮ-ПРОДАЖ - Страница 2

Posted in Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

Стаття 664.   Момент виконання обов'язку продавця передати товар

1. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у мо­мент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором куцівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець по­інформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

2. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації Зв'язку для доставки покупцеві.

1. Пункт 1 ч. 1 ст. 664 ЦК визначається момент виконання продавцем обов'язку передати товар у спосіб, який відповідає визначенню у ст. 334 ЦК моменту набуття права власності за договором. Разом з тим п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК установлює момент ви­конання продавцем обов'язку передати товар покупцеві, який (момент) не є моментом переходу до покупця права власності і ризику випадкової загибелі товару. Якщо товар має бути переданим за місцезнаходженням товару, то моментом виконання обов'язку передати товар покупцеві може бути визнаний момент передання товару в розпоря­дження покупця. При цьому визначається порядок надання товару в розпорядження покупця: 1) товар має бути підготовленим для передання покупцеві в належному відповідно до умов договору місці; 2) товар має бути ідентифікований для цілей договору, зокрема, шляхом маркування; 3) продавець має поінформувати покупця про надання товару в розпорядження останнього.

2. У ст. 664 ЦК не передбачається моменту виконання продавцем обов'язку пере­дати товар у випадках, коли покупцеві передається коносамент або інший товарно-розпорядчий документ. Тому в таких випадках момент виконання продавцем обов'язку передати товар покупцеві слід визначати відповідно до правила ч. 2 ст. 334 ЦК: цей обов'язок вважається виконаним не в момент здачі товару перевізникові, а в момент вручення покупцеві коносаменту.

3. У випадках зберігання товару, що є предметом договору купівлі-продажу, на то­варному складі надання товару в розпорядження покупця може здійснюватись шляхом передання простого складського та заставного свідоцтва (ст. 966 ЦК).

 

Стаття 665.   Правові наслідки відмови продавця передати товар

1. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмо­витися від договору купівлі-продажу.

2. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними озна­ками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

1. Стаття, що коментується, встановлює наслідки відмови продавця передати товар. Поширювати дію цієї статті на випадки прострочення передання продавцем товару та виникнення у цьому разі у покупця думки про те, що продавець відмовився передати товар, підстав немає. Відмова продавця передати товар, безумовно, має місце тоді, коли він зробив заяву про це в будь-який формі (на випадок спору покупець має надати докази того, що така заява була зроблена). Якщо встановлено строк договору (ч. 1 ст. 631 ЦК), про відмову продавця передати товар може свідчити неможливість передання ним покупцеві товару в межах зазначеного строку. У решті випадків твер­дження про відмову продавця передати товар, нехай строк передання товару і був * порушений, було б безпідставним.

2.  Відмова продавця передати товар покупцеві у зв'язку з простроченням сплати покупцем ціни товару (якщо договором відповідно до ст. 693 ЦК передбачена попе­редня оплата) своєю правовою підставою має ч. З ст. 538 ЦК, яка в таких випадках передбачає не відмову від договору, а зупинення виконання стороною (продавцем) свого зобов'язання.

3.   Відмова продавця  передати товар покупцеві дає  право  покупцеві відмови­тись від договору купівлі-продажу. Відмова покупця від договору купівлі-продажу має кваліфікуватись як односторонній правочин, на який поширюються положен­ня ст. 202 — 236 ЦК, що присвячені правочинам. Форма такого правочину має від­повідати вимогам ст. 654 ЦК (він має вчинятись у тій же формі, в якій було вчинено договір купівлі-продажу). Цей правочин є вчиненим з моменту отримання продавцем відповідного повідомлення (заяви про відмову) від покупця (цей висновок зроблено із застосуванням за аналогією ч. 2 ст. 782 ЦК). З цього ж моменту договір вважається розірваним, а зобов'язання — припиненим. Виконання продавцем обов'язку передати товар до моменту розірвання договору позбавляє покупця права на відмову від дого­вору, хоч би він уже надіслав відповідне повідомлення продавцеві (якщо продавець до моменту передання товару не отримав це повідомлення).

Відмова покупця від договору на підставі ст. 665 ЦК не позбавляє покупця права вимагати від продавця відшкодування збитків. Підстав для зменшення розміру збитків судом відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК у таких випадках не буде.

4. Покупець у разі відмови продавця передати товар може не відмовлятись від до­говору купівлі-продажу, а пред'явити вимогу про передання йому товару. Але така можливість прямо передбачена тільки тоді, коли договором передбачено передання речі, визначеної індивідуальними ознаками (ч. 1 ст. 620 ЦК). До цих випадків на­лежить віднести і такі, коли для цілей виконання договору речі, визначені родовими ознаками, індивідуалізуються. Пред'явлення до продавця вимоги про передання ре­чей, визначених родовими ознаками, прямо передбачене лише стосовно господарських договорів (ч. 5 ст. 226 ЦК). У решті випадків пред'явлення до продавця вимоги про передання речей, визначених родовими ознаками, прямо не передбачається, але і не ви­ключається. Така вимога ґрунтується на загальному положенні ст. 526 ЦК, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином. Правовий припис, який непрямо випливає із ч. 1 ст. 620 ЦК і ст. 665 ЦК, виявляється висновком від проти­лежного та відповідно до якого покупець не має права на витребування у продавця товару — предмета договору купівлі-продажу, що визначений родовими ознаками, не може застосовуватись усупереч загальному правилу ст. 526 ЦК. Але за відсутнос­ті у продавця речей, визначених родовими ознаками, покладення судовим рішенням на продавця обов'язку придбати відповідні речі та передати їх покупцеві, є юридич­но хоч і можливим, але для покупця — недоцільним, оскільки доцільніше стягнути з продавця відповідні грошові суми, за які покупець сам зможе придбати відповідні товари. Це мають ураховувати покупці при визначенні змісту своїх вимог.

5. Можливе пред'явлення вимоги про відшкодування збитків в натурі шляхом пере­дання речі того ж роду та тієї ж якості, як це передбачено ч. 4 ст. 22 ЦК, але ж для цього необхідна наявність та доведеність збитків. Як збитки може бути кваліфікована сплачена раніше покупцем ціна товару.

 

Стаття 666.   Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати прина­лежності товару та документи, що стосуються товару

1. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

2. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не переда­ні продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

1. Непередання продавцем покупцеві приналежностей товару та відповідних до­кументів також породжує право покупця на розірвання договору купівлі-продажу шляхом односторонньої відмови від договору. Але при цьому встановлюється дещо ускладнений механізм. Спочатку покупець, як передбачається ч. 1 ст. 666 ЦК, має право встановити продавцеві розумний строк для передання приналежностей та до­кументів. Це — право покупця. Але тільки його реалізація надає покупцеві право на відмову від договору купівлі-продажу, якщо продавець у встановлений покупцем строк не передав приналежності та документи.

Про механізм відмови покупця від договору купівлі-продажу див. п. З коментаря до ст. 665 ЦК.

2.  Наслідком відмови покупця від договору купівлі-продажу ч. 2 ст. 666 ЦК на­зиває право покупця повернути товар продавцеві. Це право* одночасно є і обов'язком покупця, якщо він прагне реалізувати своє право на відшкодування збитків, перед­бачене ч. 4 ст. 653 ЦК. Під поняття збитків при цьому підпадає сплачена покупцем ціна товару (це не виключає пред'явлення вимоги про відшкодування інших збитків). Якщо покупець за викладених обставин товар покупцеві не повернув, на його боці не виникають збитки у вигляді витрат на оплату товару.

 

Стаття 667.   Обов'язок продавця зберігати проданий товар

1. Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, про­давець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

1. Стаття, що коментується, виходить із того, що товар, який відчужується за дого­вором купівлі-продажу, вважається переданим покупцеві лише тоді, коли він вручений покупцеві і вибув із сфери, яка контролюється продавцем. Якщо ж товар із цієї сфери не вибув, товар відповідно до ст. 667 ЦК не вважається переданим. Якщо товар не пе­реданий, то і відносини щодо зберігання не виникають. Але договором купівлі-продажу може бути передбачений перехід права власності на товар у момент укладення договору чи в інший момент до передання товару покупцеві. Якщо товар став об'єктом права власності покупця, продавець втратив правову підставу для володіння цим товаром. Подальше володіння цим товаром продавець здійснює як зберігач, на якого ст. 667 ЦК покладає обов'язок не допускати погіршення товару. Таке зберігання в силу ст. 954 ЦК підпадає під дію положень глави 66 Цивільного кодексу «Зберігання».

 

Стаття 668.   Перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару

1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення дого­вору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового
обороту.

3. Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

1. Частина 1 ст. 668 ЦК лише конкретизує правила ст. 323 і 334 ЦК, відповідно до яких здійснюється розподіл ризику випадкового знищення або випадкового по­шкодження майна. При тлумаченні терміна «передання», що вживається у ст. 668 ЦК, слід використовувати визначення передання, що наводиться у ч. 2 ст. 334 ЦК, у тому числі й положення про те, що до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Разом з тим на­ дання товару в розпорядження покупця (ч. 1 ст. 664 ЦК) не може кваліфікуватись як передання товару покупцеві, яке тягне перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.

2. Під випадковим знищенням (пошкодженням) товару у ст. 668 ЦК розуміється знищення, пошкодження, псування товару в результаті дії непереборної сили або про­стого випадку. Втрата товару у кількості, що знаходиться в межах природних втрат, має кваліфікуватись як втрата внаслідок непереборної сили, оскільки при цьому має місце юридично визнана ознака невідворотності (за даних умов) дії сил, що призво­дять до втрат товару у межах природних втрат.

3.   Частина 2 ст. 668 ЦК установлює спеціальне правило про момент переходу ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час транспортування. Це правило виключає застосування загального положення, що формулюється у ст. 323 та 334 ЦК. Отже, передання коносамента тягне перехід права власності на вантаж, але ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження
вантажу (товару) переходить у момент укладення договору, якщо інше не передбачено договором або законом. Під законом тут розуміється закон спеціальний. Тлумачити посилання в цьому випадку на закон так, що тут мається на увазі ст. 323 ЦК, було б методологічно неприйнятним (подібні застереження ніколи не мають на увазі загальне положення закону).

У контексті ч. 2 ст. 668 ЦК товар слід вважати «проданим» у момент укладення договору.

4.  Частина 3 ст. 668 ЦК установлює спеціальну підставу для визнання недійсною умови договору купівлі-продажу (частини правочину) про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові. Визнання недійсною такої умови можливе на вимогу по­купця у разі, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар, зданий раніше першому перевізникові, втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця. Правило ч. З ст. 668 ЦК виключає застосування ст. 230 ЦК, яка передбачає можливість визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману.

 

Стаття 669.   Кількість товару

1. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

2. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у до­говорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

1. Кількість товару, що підлягає переданню за договором купівлі-продажу, слід визнати умовою, що необхідна для договорів даного виду. Тому ця умова є істотною (ч. 1 ст. 638 ЦК). Але законодавець не пред'являє суворих формальних вимог до ви­значення кількості товару в договорі купівлі-продажу, а допускає визначення кількості товару не тільки у відповідних одиницях виміру, а й у грошовому вираженні.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 669 ЦК кількість товару в договорі купівлі-продажу може бути погоджена шляхом установлення в договорі порядку її визначення. Зокрема, це означає можливість встановлення в договорі умови про те, що кількість товару за окремими позиціями асортименту (номенклатури), погодженими в договорі, ви­значається заявками покупця, що передаються продавцеві у встановленому договором
купівлі-продажу порядку.

 

Стаття 670.   Правові  наслідки  порушення  умови  договору  щодо  кількості товару

1. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

2. Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встанов­лено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це про­давця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець
не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше
не встановлено договором.

3. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено догово­ром купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ці­ною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна
не встановлена за домовленістю сторін.

1.  Порушення продавцем умови договору щодо кількості товару може бути декількох видів: 1) воно може полягати в одноразовому переданні покупцеві товару в кількості, що не відповідає товаросу проводжу вальним документам (це останнє порушення нази­вають нестачею); 2) таке порушення може полягати в одноразовому переданні товару в кількості, що відповідає товаросу проводжу вальним документам, але є меншою, ніж передбачена договором (таке порушення стосовно поставки називають недопоставкою); 3) порушення умови про кількість товару, яку продавець зобов'язаний передати по­купцеві окремими партіями протягом певного періоду (таке порушення може мати
місце поряд з нестачею товару в окремих партіях).

Чинність ч. 1 ст. 670 ЦК поширюється на всі види порушень умов договору купівлі-продажу щодо кількості товару, про які (порушення) йшлося вище.

2. При отриманні зайвої кількості товару покупець зобов'язаний повідомити про­давця, який зобов'язаний у розумний строк розпорядитися зайвим товаром. Відповідно до ст. 22, 623 ЦК продавець у таких випадках зобов'язується також відшкодувати по­купцеві збитки, завдані переданням зайвої кількості товарів. Якщо продавець не роз­порядився зайвим товаром у розумний строк, покупець вправі (але не зобов'язаний) прийняти такі товари і оплатити їх відповідно до умов договору.

3. При порушенні умов договору щодо кількості в бік її зменшення покупцеві дається на вибір залежно від обставин дві правомочності. Перша із них — вимагати передання кількості товару, якої не вистачає. Це — спеціальне правило, яке прямо передбачає пред'явлення вимоги дро передання речей, визначених родовими ознаками. Загальні правила ст. 620 і 665 ЦК не передбачають пред'явлення вимоги про передання речей, визначених родовими ознаками. Інша правомочність, яка виникає у покупця у зв'язку з переданням продавцем покупцеві меншої кількості товарів, — відмовитися від усього переданого товару та його оплати. Якщо оплата товару уже здійснена, покупець вправі
вимагати повернення сплаченої суми. Це — спеціальне правило, що підлягає пере­важному застосуванню перед ч. 4 ст. 653 ЦК, яка не допускає можливості повернення виконаного до моменту зміни або розірвання договору.

4. Покупець вправі відмовитись від прийняття тих товарів, які передаються йому понад кількість, передбачену договором.

Це зазвичай неможливо, якщо товар доставляється на склад покупця автомобіль­ним транспортом загального користування або на залізничну станцію чи в порт при­значення. У таких випадках покупець отримує всю кількість товарів, яка доставлена транспортом, але має право впродовж розумного строку повідомити продавця про прийняття зайвої кількості товарів на відповідальне зберігання. За таких умов по­купець несе обов'язок оплатити ту кількість товарів, яка відповідає умовам договору. Рештою товарів продавець зобов'язаний розпорядитись на свій розсуд. Продавець також зобов'язується відшкодувати покупцеві збитки, завдані доставкою транспортом покупцеві зайвої кількості товарів.

5.   У разі прийняття покупцем у власність зайвої кількості товарів безпосередньо від продавця чи від підприємства транспорту  (невикористання покупцем права на відмову від прийняття зайвої кількості товару) покупець зобов'язаний оплатити ці товари.

 

Стаття 671.   Асортимент товару

1. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, по­годженому сторонами.

2. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає,  що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті,
продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб по­купця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

1. Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином, зо­крема, відповідно до умов договору. Тому у відповідних випадках у договорі купівлі-продажу має визначатись асортимент товарів, які підлягають переданню покупцеві. Наслідки порушення продавцем умов договору купівлі-продажу щодо асортименту товарів установлені ст. 672 ЦК.

2. Частина 2 ст. 671 ЦК має важливе значення для розуміння підходу законодавця до значення істотних умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 531 ЦК асортимент товару у відповідних випадках безумовно має визнаватись істотною умовою договору купівлі-продажу. Проте невстановлення договором купівлі-продажу асортименту товарів або невизначення його в порядку, встановленому договором, відповідно до ч. 2 ст. 671 ЦК не означає, що договір не укладено. Договір у таких випадках є укладеним, але продавцеві надається право за таких умов відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину. Відмова від дого­вору тягне обов'язок продавця повернути покупцеві грошову суму, отриману в порядку оплати товарів. Продавець не має права відмовитись від виконання цього обов'язку, посилаючись на ч.  4 ст. 653  ЦК.  У таких випадках застосуванню підлягає п. З ч. З ст. 1212 і п. 6 ст. З ЦК, оскільки застосування ч. 4 ст. 653 ЦК грубо порушувало б пропорційність у відносинах між продавцем і покупцем, а отже, — не відповідало
б принципу верховенства права. Якщо продавцеві були відомі потреби покупця, про­давець вправі не відмовлятись від договору, а поставити товари відповідно до потреб покупця на момйїт укладення договору.


Стаття 672.   Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару

1. Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

2. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відпові­дає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару,  що відповідає умовам договору,  і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асор­тименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

3. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, — вимагати
повернення сплаченої за нього грошової суми.

4. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

5. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

1.  Частина 1 ст. 672 ЦК регулює відносини, що виникають при переданні про­давцем покупцеві товарів в асортименті, що є іншим, ніж погоджений договором купівлі-продажу. Така ситуація зазвичай виникає при доставці товарів на склад по­купця автомобільним транспортом загального користування або при доставці товарів на залізничну станцію чи в порт. Але вона може виникнути і при отриманні покупцем
товарів на складі продавця або при доставці товарів продавцем на склад покупця. Саме по собі прийняття покупцем товарів в таких випадках не може тлумачитись як досягнення згоди про внесення змін до договору в частині асортименту товарів навіть тоді, коли товар отримувала особа, що є органом юридичної особи — покупця.

При переданні продавцем покупцеві товарів в асортименті, що не відповідає умо­вам договору, покупець вправі відмовитися від прийняття товарів. При цьому відмова від прийняття товарів, про яку йдеться у ч. 4 ст. 672 ЦК, має тлумачитись з урахуван­ням ч. 4 цієї ж статті: одержання товарів безпосередньо від продавця чи від підпри­ємства транспорту ще не є прийняттям товарів у рахунок договору купівлі-продажу. Товари, асортимент яких не відповідає умовам договору, вважається прийнятим по­купцем лише за умови, що він у розумний строк після його одержання не повідомив про свою відмову від них (про прийняття товарів на відповідальне зберігання).

2. Із ст. 672 ЦК не випливає обов'язок покупця відмовитись від прийняття товарів, що передані покупцем в асортименті, який не відповідає умовам договору. Тому поку­пець такі товари може прийняти і оплатити, а також має право вимагати додаткового передання товарів в асортименті, що відповідає умовам договору.

3. При відмові покупця від товарів, що не відповідають умовам договору купівлі-продажу щодо асортименту, покупець вправі вимагати повернення грошової суми, надміру сплаченої продавцеві. При пред'явленні такої вимоги посилатись слід на ч. 1 або ч. З ст. 672 ЦК. Посилання в таких випадках на ст. 1212 ЦК було б недоречним, а застосування загального правила ч. 4 ст. 653 ЦК є неможливим за наявності спеці­альні правил ч. 1, 3 ст. 672 ЦК.

4. Частина 2 ст. 672 ЦК надає на вибір покупцеві цілу низку правомочностей, що виникають при переданні йому продавцем товарів, які частково не відповідають умо­вам договору про асортимент товарів. Ці правомочності виникають на боці покупця у випадках порушення умови про асортимент товарів при разовому переданні това­рів або при переданні партії товарів з таким порушенням. Не може застосовуватись ч. 2 ст. 672 ЦК у випадках, коли договір купівлі-продажу не передбачав дотримання асортименту товарів у кожній партії товарів, але за результатами всього строку дії договору або обумовленого договором періоду виявилось порушення погодженого сторонами асортименту. У таких випадках ч. 2 ст. 672 ЦК застосовується лише до останніх партій переданих товарів, якими (партіями) порушувались умови договору щодо асортименту.

З урахуванням викладеного, правомочність покупця відмовитися від усього товару або прийняти весь товар слід тлумачити як право відмовитися від одноразово переда­ного товару або від партії переданого товару.

Покупець на свій вибір має вибрати варіант, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 672 ЦК: частину товарів, що відповідає умовам договору щодо асортименту, — прийняти, а від приймання частини товарів, що не відповідають умовам договору, — відмовитись. Що стосується п. З ч. 2 ст. 672 ЦК, то вона не стільки формулює окрему правомочність, що надається покупцеві при порушенні продавцем умови договору купівлі-продажу щодо асортименту, скільки розкриває більш загальний підхід законодавця до наслід­ків передання продавцем товарів з порушенням умов договору купівлі-продажу щодо асортименту товарів. Відповідно до цього підходу покупцеві належить право вибору: або вимагати виконання зобов'язання в натурі (замінити товари, що не відповідають погодженому в договорі асортименту, товарами, що відповідають умовам договору купівлі-продажу щодо асортименту), або відмовитись від товарів, що не відповідають умовам договору щодо асортименту, з припиненням зобов'язання продавця передати відповідну кількість товарів, хоч би і в асортименті, що відповідає умовам договору.

 

Стаття 673.   Якість товару

1. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

2. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару про­давець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений по­купцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

3. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен пе­редати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

4. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

1. Сторони договору купівлі-продажу вправі на свій розсуд погодити умови, що стосуються якості товару. Зазвичай такі умови не погоджуються, оскільки за догово­рами купівлі-продажу передаються товари, які не були в користуванні та якість яких повинна відповідати стандартам або технічним умовам, що затверджені у встановленому порядку і підлягають застосуванню для перевірки належної якості товарів. Державні стандарти формулюють обов'язкові й рекомендовані вимоги. За відсутності державних стандартів затверджуються галузеві стандарти. Міжнародні галузеві та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до міжнародних догово­рів. Можливе використання стандартів науково-технічних та інженерних товариств.

Передбачена можливість установлення вимог до якості товарів технічними умовами та стандартами підприємств.

2. Договором купівлі-продажу або іншою домовленістю сторін, наявність якої має бути за необхідності доведена, може бути встановлена конкретна мета придбання то­вару. У такому випадку товар має бути придатним для використання відповідно до зазначеної мети. В інших випадках за відсутності в договорі умов щодо якості товар повинен бути придатним для мети, з якою товар такого роду звичайно використову­ється.

 

Стаття 674.   Підтвердження відповідності товару вимогам законодавства

1. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в по­рядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

1. На цей час склався обширний нормативний масив, який покликаний забезпечити відповідність якості товару вимогам законодавства та технічним правилам. Відповідні положення Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» [209], законів «Про стандартизацію» [131], «Про підтвердження відповідності» [129], «Про метрологію та метрологічну діяльність» [173] встановлюють публічно-правові вимоги. Деякі з них одночасно формулюють норми цивільного права.

2. Відповідно до ст. 5 Закону «Про якість та безпеку харчових продуктів» [185] будь-який харчовий продукт (крім виготовленого для особистого споживання), про­довольча сировина і супутні товари не можуть бути передані на реалізацію без доку­ментального підтвердження їх якості та безпеки. Передбачається документальне під­твердження якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів, зокрема наступними документами: 1) сертифікатом відповідності чи свідо­цтвом про визнання відповідності; 2) гігієнічним сертифікатом (видається на кожну партію плодово-овочевої, плодово-ягідної та баштанної сировини та харчових продуктів тваринного походження); 3) ветеринарною довідкою, свідоцтвом, сертифікатом (ви­дається на кожну партію продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження); 4) сертифікатом якості та карантинним дозволом (видаються на зерно та продукти його переробки).