Стаття 453. Використання виконання

1. Використанням виконання є:

1) доведення виконання до відома публіки під час його здійснення;

2) записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке за­писування дає можливість сприйняття, відтворення та передачі виконання за допо­могою технічних засобів;

3) пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі;

4) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання;

5) оренда оригіналу чи примірника запису виконання;

6) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до запи­саного виконання з місця та в час, обраних нею.

2. Використанням виконання є також інші дії, встановлені законом.

1. Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 39 Закону виключним правом виконавців є пра­во на публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір). У п. 1 ч. 1 ст. 453 ЦК такий спосіб використання виконання називається доведенням вико­нання до відома публіки під час його здійснення.

2. Правило п. 2 ч. 1 ст. 453 ЦК та п. «б» ч. 1 ст. 39 Закону про виключне право виконавця дозволяти або забороняти запис незаписаних (незафіксованих) виконань ні в якому разі не означає, що виконання, що є аналогічним раніше записаному (зафік­сованому), може записуватись (фіксуватись) будь-якою особою. Запис є підготовкою до використання виконання, а будь-який суб'єкт інтелектуальної власності вправі за­бороняти використання (перешкоджати використанню) об'єкта права інтелектуальної власності, що йому належить.

3. Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 39 Закону [176] тільки виконавець може дати дозвіл на пряме або опосередковане відтворення зафіксованих виконань. Це правило допов­нюється винятком, що викладений в ст. 43 Закону (див. п. 10 коментаря до ст. 453 ЦК). Зазвичай дозвіл на відтворення виконання надається виконавцем виробнику фонограми, відеограми в договорі про їх виготовлення.

4. Суміжні права на виконання можуть відчужуватись тільки виконавцем шляхом укладення договору купівлі-продажу або іншого цивільно-правового договору про передання права інтелектуальної власності. Примірники запису виконання можуть відчужуватись виконавцем або іншою особою з його дозволу. Такий продаж цього об'єкта інтелектуальної власності одержав назву першого продажу, оскільки при­мірники запису виконання — без обмежень — можуть відчужуватись (передаватись) повторно. Пункт 2 ст. 8 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми [25] залишає на розсуд Договірних Сторін встановлення правила про вичерпання виключного права виконавців першим продажем або іншим переданням права власності на оригінал чи примірник виконання, записаного з дозволу виконавця. Але п. 4 ч. 1 ст. 453 ЦК визнає виключним правом виконавця будь-який продаж (не тільки перший) оригіналу чи примірника запису виконання. Аналогічним чином п. 1 ст. 9 названого Договору визнає можливість встановлення національним законодавством виключного права виконавців дозволяти комерційний прокат для пуб­ліки оригіналу і примірників виконань, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виконавцем або з його дозволу.

5. Якщо виконавець не дав згоди на комерційний прокат чи оренду виконання чи його примірників при фіксації виконання, зазначені способи використання оригіналу виконання чи його примірників (розпорядження ними) можливі за наявності дозволу виконавця.

6. Якщо при першій фіксації виконавець не дав дозволу на розповсюдження сво­го виконання через будь-які засоби зв'язку, що роблять виконання доступним для будь-якої особи, такий спосіб використання виконання є можливим лише з дозволу виконавця, за винятком випадків, що зазначені в ст. 43 Закону (див. п. 10 коментаря до ст. 453 ЦК).

7. З метою забезпечення прав виконавців і виробників фонограм та аудіограм ст. З Закону «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відео­грам, комп'ютерних програм, баз даних» [203] дозволяє розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, а також їх прокат лише за умови їх маркування контрольними марками.

8. Розміри винагороди за використання фонограм і відеограм, опублікованих з ко­мерційною метою, встановлені Кабінетом Міністрів [303].

9. При формулюванні обмежень майнових прав виконавців (вони поширюються на виробників фонограм, виробників відеограм та організацій мовлення) в ст. 42 Закону дається посилання на ст. 21 — 25 Закону, що встановлюють обмеження прав авторів. Проте із змісту ст. 42 Закону випливає, що стосовно виконавців, ви­робників фонограм, виробників відеограм та організацій мовлення застосовуються тільки обмеження, що встановлені ст. 23 Закону («Вільне відтворення примірників твору для навчання»). Але і вони застосовуються лише з додержанням таких умов: 1) відтворення примірника виконання здійснюється виключно з метою навчання або наукових досліджень;   2)  забороняється експорт відтворених  примірників; 3) виконавець (це стосується і виробників фонограм, виробників відеограм, орга­нізацій мовлення) має право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників (автор при цьому права на винагороду відповідно до ст. 23
Закону не має).

10.  Як обмеження прав виконавців (інших суб'єктів суміжних прав) кваліфіку­ється надання фізичним особам права в домашніх умовах і виключно в особистих цілях відтворювати твори і виконання, зафіксовані в фонограмах, відеограмах та їх примірниках без згоди виконавців (інших суб'єктів суміжних прав), а також авторів, але з виплатою їм винагороди. При цьому встановлено наступний оригінальний спо­сіб формування коштів та виплати винагороди авторам, виконавцям, іншим суб'єктам суміжних прав.

Кабінет Міністрів визначив розміри відрахувань, що повинні провадитись (сплачува­тись) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення фонограми, відеограми в домашніх умовах [305]. Встановлено також Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконання, зафіксованих у фонограмах і (або) відео­грамах [356]. Обов'язок провадити відрахування не поширюється на фізичних осіб, що ввозять таке обладнання та матеріальні носії на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети. Зібрані кошти розподіляються між органі­заціями, що здійснюють колективне управління авторськими і суміжними правами та є на обліку в Державному департаменті. Імпортери перераховують відповідні кошти організаціями колективного управління при ввезенні зазначених обладнання та ма­теріальних носіїв, а виробники — щомісяця за результатами реалізації обладнання та матеріальних носіїв. Зібрані кошти розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, зібрані кошти розподіляються в таких пропорціях: 1) авторам — 50 відсотків; 2) виконавцям — 25 відсотків; 3) виробникам фонограм (відеограм) — 25 відсотків.

11.  Якщо виконання зафіксоване в фонограмі, відеограмі, що опубліковані для ви­користання з комерційною метою, то допускається таке пряме чи опосередковане ви­користання фонограм, відеограм та їх примірників: 1) публічне виконання фонограми (її примірника) чи публічна демонстрація відеограми (її примірника); 2) публічне сповіщення в ефір; 3) публічне сповіщення виконання з допомогою дротових, кабельних засобів зв'язку. Збирання винагороди за такі способи використання виконання здійснюється організаціями колективного управління суміжними правами. Винагоро­да розподіляється в таких пропорціях: 1) виконавцям — 50 відсотків; 2) виробникам фонограм (відеограм) — 50 відсотків.

12. Формулювання ч. 2 ст. 36 Закону «виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права» слід тлумачити так, що порушення цієї умови виключає здійснення виконавцем своїх власних прав. Тим більше виключається захист цих прав судом.

13. Виконавець має право передавати (відчужувати) свої майнові права на підставі договору. У ч. 2 ст. 39 Закону визначаються істотні умови таких договорів: спосіб використання виконання; розмір і порядок виплати винагороди; строк дії договору і використання виконання; територія, на яку розповсюджуються передані права.

Якщо виконання використовується відповідно до договору в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передав виробнику аудіовізуального твору або продюсеру такого твору всі майнові права на виконання. Інше може передбачатись договором.

14.  Стосовно комерційного прокату (майнового найму) виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, в п. «д» ч. 1 ст. 39 Закону [176] спеціально зазначається те, що комерційний прокат без згоди виконавця не допускається навіть після розпо­всюдження фонограми чи відеограми, в яких зафіксоване виконання.

Стаття 454.   Використання фонограми, відеограми

1. Використанням фонограми, відеограми є:

1) пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми;

2) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми;

3) оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми;

4) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фоно­грами, відеограми з місця та в час, обраних нею.

2. Використанням фонограми, відеограми є також інші дії, встановлені зако­ном.

1. Виробники фонограм та виробники відеограм мають такі самі права на викорис­тання об'єктів суміжних прав, що і виконавці, за винятком прав, передбачених п. 1 і 2 ч. 1 ст. 453 ЦК. Вони мають також право укладати договори щодо об'єктів своїх суміжних прав.

2. Права виробників фонограм та відеограм обмежуються тими ж способами, що і права виконавців.

3. При використанні фонограм та відеограм виробники повинні дотримуватись прав суб'єктів авторського права та виконавців. Це правило ч. 2 ст. 36 Закону означає, що виробник у будь-якому разі може захищати свої права, хоч би він і порушував автор­ські права або права виконавців. Але виробник несе відповідальність перед суб'єктами авторського права та виконавцями.

 

Стаття 455.   Використання передачі (програми) організації мовлення

1. Використанням передачі (програми) організації мовлення є:

1) здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) організації мов­лення;

2) записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за до­помогою технічних засобів;

3) відтворення запису передачі (програми) організації мовлення;

4) представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.

2. Використанням передачі (програми) організації мовлення є також інші дії, встановлені законом.

1. Ця стаття встановлює способи використання передач (програм) організацій мов­лення, право на які надається таким організаціям. Записування (фіксування) передачі (програми) є не чим іншим, як виготовленням відеограми чи аудіограми. Тому у разі записування організація мовлення отримує права на використання аудіограми (чи відеограми), що встановлені ст. 454 ЦК для виробників аудіограм (відеограм).

 

Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав

1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здій­снення першого запису виконання, а за відсутності такого запису — з 1 січня року,
наступного за роком здійснення виконання.

2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відео­граму спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п'ятдесяти
років від дати її вироблення — з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.

3. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програ­му) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січ­ня року, наступного за роком її першого здійснення.

4. Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.

1. Строки чинності суміжних прав, що встановлені ст. 456 ЦК, поширюються і на спадкоємців виконавців, на спадкоємців чи правонаступників виробників фоно­грам, виробників Ьідеограм та організацій мовлення. Вони відлічуються від першого січня року, в якому мали місце факти, зазначені в ч. 1 — 3 цієї статті.