ГЛАВА 37 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ВИКОНАННЯ, ФОНОГРАМУ, ВІДЕОГРАМУ ТА ПРОГРАМУ (ПЕРЕДАЧУ) ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ (СУМІЖНІ ПРАВА)

Стаття 449.   Об'єкти суміжних прав

1. Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:

а) виконання;

б) фонограми;

в) відеограми;

г) програми (передачі) організацій мовлення.

1. У цій статті наводиться вичерпний перелік об'єктів суміжних прав. Україна є учасницею низки міжнародних договорів, що стосуються захисту суміжних прав. Зо­крема, Україна приєдналась до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм [16], Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення [12], Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми [25]. Із актів національного законодавства, що спрямовані на захист суміжних прав, крім Цивільного кодексу та Закону «Про авторське право та суміжні права», слід звернути увагу перш за все на Закон «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» [203].

Стаття 450.   Суб'єкти суміжних прав

1. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, ви­робник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважа­ється особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення.

2. Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відпо­відно до договору чи закону.

1. Виконавець як первинний суб'єкт суміжних прав — це актор, співак, музикант, танцюрист або інша особа, що виконує роль, співає, читає, декламує, виконує або будь-яким іншим способом бере участь у виконанні творів літератури чи мистецтва. Так визначається виконавець у ст. З Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення [12]. Варто додати, в ст. 1 Закону зазначається те, що правова охорона надається виконанню творів народної творчості, циркових, естрадних, лялькових номерів тощо.  Виконавцем визнається також диригент музичних і музично-драматичних творів.

2. Виробник фонограми — це особа (фізична або юридична), яка першою здійснила звуковий запис звучання виконання або інших звуків. При цьому мається на увазі, що фонограма — це будь-який виключно звуковий запис звучання виконання або інших звуків.  Запис виконання не перешкоджає виконавцеві, якщо інше не передбачено раніше укладеними виконавцем договорами, домовитись про запис Нового виконання
того ж твору з іншим виробником аудіограми, хоч би це виконання суттєво і не від­різнялось від виконання, що було записане раніше.

3. Виробник відеограми — це юридична або фізична особа, яка першою здійснила аудіовідеозапис виконання чи будь-якої події. Аудіовідеозапис — це запис звучання та зображення.

4. Організація мовлення — це телерадіоорганізація (редакція, студія, агентство, об'єднання, асоціація, компанія, радіостанція) з урахуванням того, що мовлення (теле­бачення та радіомовлення) — це передача на відстань звукової та зорової інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що поширюються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоприймачів (ст. 1 Закону «Про телебачення
та радіомовлення» [218]). Слід, однак, враховувати, що відповідно до ст. 1 Закону «Про авторське право та суміжні права» [176] до організацій мовлення як суб'єктів суміжних прав відносяться організації не тільки ефірного, а й кабельного мовлення.

5. Суб'єктами суміжних прав можуть бути правонаступники первинних суб'єктів суміжних прав, а також особи, що отримали суміжні права відповідно до договорів з первинними суб'єктами цих прав.

Стаття 451. Виникнення суміжних прав

1. Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення.

2. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення.

3. Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

4. Особа, яка має суміжне право, для сповіщення про свої права може викорис­товувати спеціальний знак, встановлений законом.

1. Юридичним фактом, що породжує суміжні права, є виконання твору (для ви­конавця), виробництво фонограми, відеограми (для виробника фонограм, відеограм), оприлюднення передачі, програми (для організацій мовлення).

2. За наявності юридичного факту, з яким закон пов'язує виникнення суміжних прав, закон не вимагає виконання будь-яких формальностей для здійснення таких прав. Суб'єкт для сповіщення про свої суміжні права може зазначати на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках знак охорони суміжних прав. Цей знак складається із:
1) латинської літери «Р», обведеної колом; 2) імені (назви) осіб, що мають щодо цих фонограм, відеограм суміжні права; 3) року першої публікації фонограми (відеогра­ми).

Стаття 452.   Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав

1. Майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є:

1) право на використання об'єкта суміжних прав;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;

3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

1.   Стаття 452  ЦК встановлює тільки майнові права інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав. Немайнові права, що належать суб'єктам суміжних прав, визначаються ст. 38 Закону.

2. Виконавцеві надаються такі немайнові права: 1) вимагати визнання того, що він є виконавцем; 2) вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомля­лися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (якщо це можливо); 3) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь- якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди
його честі і репутації.

3. Виробник фонограм та виробник відеограм має немайнові права зазначати своє ім'я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців, назв творів, а також вимагати його згадування у процесі використання фонограми, відеограми.

4. Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним спо­віщенням її іншою організацією мовлення.

5. У ст. 38 Закону не зазначається на невідчужуваність немайнових прав суб'єктів су­міжних прав. Але вони є невідчужуваними в силу загального правила ч. 4 ст. 423 ЦК.