ГЛАВА 26 ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ т.1

 

ГЛАВА 26 ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 

Стаття 355.   Поняття і види права спільної власності

1. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не вста­новлена спільна сумісна власність на майно.

1. Дві особи або декілька можуть набути право спільної власності на певну річ. При цьому вважається, що вони стають співвласниками, що майно стає спільним, що виникли суспільні відносини, які позначаються терміном «спільна власність». Будь-які особи, що визнаються суб'єктами цивільного права, можуть разом з будь-якими іншими суб'єктами створювати спільну власність. Особи, що можуть бути суб'єктами права спільної часткової власності, перелічені в ч. 2 ст. 356 ЦК. Це — фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади. Із застосуванням закону за аналогією Авто­номна Республіка Крим також може бути суб'єктом права спільної власності. Виняток становлять лише Український народ, право власності якого є за змістом публічним та виключає створення спільної власності за участю цього суб'єкта.

2. Право спільної власності може виникати на будь-якій підставі, що не заборонена законом. Такими підставами зазвичай є створення об'єктів права власності, договір тощо.

3. Цивільний кодекс розрізняє два види спільної власності — право спільної част­кової власності та право спільної сумісної власності. Частина 4 ст. 355 ЦК установлює загальне правило, згідно з яким спільна власність є частковою, якщо інше не встанов­лене законом або договором.


Стаття 356. Право спільної часткової власності

1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

 

1. Право спільної часткової власності передбачає визначення часток кожного із співвласників у спільній власності.

2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути всі особи, що ви­знаються суб'єктами цивільного права, в тому числі і Автономна Республіка Крим. Особливий зміст права власності Українського народу (ст.  13 Конституції; ст. 324 ЦК) виключає участь Українського народу в спільній частковій власності.

3. Об'єктом права спільної часткової власності може бути будь-яке майно, що може знаходитись у власності відповідних суб'єктів, у тому числі неподільне.

 

Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності

1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

3. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встанов­
леного порядку використання спільного майна.

4. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у вста­новленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди ін­ших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

5. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з спів­власників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

1. За загальним правилом, що формулюється в цій статті, частки у праві спільної часткової власності визнаються рівними. Але законом або договором може бути вста­новлене інше. Спеціальним правилом, що підлягає переважному застосуванню перед наведеним загальним правилом, є ч. 2 ст. 357 ЦК, яка встановлює (за умови, що інше не передбачено законом або договором), що частки в праві власності визначаються з урахуванням вкладу співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Визначення часток відповідно до вкладу кожного із співвласників може бути здійснене судом на вимогу одного або декількох співвласників.

2. Частка одного із співвласників у праві спільної часткової власності відповідно збільшується, якщо цей співвласник за згодою інших співвласників зробив поліпшення спільного майна, що не можна відокремити від майна. Мається на увазі можливість відокремити поліпшення об'єкта спільної власності без істотної шкоди для цього майна* Власністю одного із співвласників стає добудова (прибудова), що здійснена ним у вста­новленому законом порядку за свій рахунок без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх прав. При цьому розміри часток у спільному майні не змінюються.

3. На ті поліпшення, які можна відокремити, право власності набуває той співвлас­ник, який ці поліпшення зробив, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

 

Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності

1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування май­ном, що є їхньою спільною частковою власністю.

3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших
співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матері­альної компенсації.

4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності по­свідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку
в праві спільної часткової власності на це майно.

1. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в спільній частко­вій власності. Якщо це неможливо, він має право вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації.

2. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є у спільній частковій власності. За відсутності згоди порядок володіння та корис­тування майном визначається судом за позовом одного або декількох співвласників. Дію судового рішення з цього приводу слід поширювати на особу, яка згодом при­дбає частку в спільній частковій власності, оскільки закон не дає підстави вирішувати питання про порядок володіння і користування майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, залежно від суб'єктивних особливостей кожного із співвласників. За таких умов рішення у спорі про порядок володіння і користування спільним майном з участю нового співвласника має бути таким же, як і з участю співвласника, що згодом здійснив відчуження своєї частки.

 

Стаття 359. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності

1. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласни­ками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

1. Плоди, продукція та доходи від використання спільного майна надходять до складу спільного майна. Розподіляються вони відповідно до часток співвласників у праві спільної часткової власності. Домовленістю між співвласниками може бути встановлене інше.

 

Стаття 360.   Утримання майна, що є у спільній частковій власності

1. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

1. Кожен з учасників спільної часткової власності відповідно до своєї частки в спільній частковій власності несе обов'язки щодо участі у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків та обов'язкових зборів. Аналогічним чином розподіляється між ними відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.


Стаття 361.   Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності

1. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

1. Як виняток із загального правила ч. 1 ст. 358 ЦК про здійснення права спільної часткової власності за згодою співвласників, ст. 361 ЦК надає кожному з учасників право самостійно розпорядитися своєю часткою у спільній частковій власності. У від­повідних випадках при цьому мають дотримуватись правила ст. 362 ЦК про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.