§ 2. Повноваження Конституційного Суду України і порядок його діяльності

Повноваження Конституційного Суду, згідно зі ст. 150 Конституції України, поділяються на такі різновиди.

Повноваження, пов’язані з вирішенням питань про відповід­ність Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Право на таке звернення до Конституційного Суду мають: Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Вер­ховна Рада Автономної Республіки Крим.

Повноваження, пов’язані з офіційним тлумаченням Конститу­ції України та законів України. Мета такого тлумачення полягає в необхідності єдиного розуміння і застосування Конституції та законів. Тлумачення Конституційного Суду України є офіційним і обов’язковим для всіх суб’єктів правовідносин. Здійснюючи тлумачення закону, Конституційний Суд України тільки створює необхідні умови для од­накового і неухильного виконання законів. Його рішення повинно відповідати не лише букві, а й духові закону, загальним принципам права. Проте під виглядом тлумачення не повинні ухвалюватися рі­шення, які за змістом встановлюють нову правову норму.

Повноваження, пов’язані з розглядом справ про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради Укра­їни для надання згоди на їх обов’язковість. Маються на увазі між­народні договори України, які вже діють, а також ті, що вносяться на ратифікацію до Верховної Ради України. Звертатись із запитом до Конституційного Суду має право Президент України та Кабінет Міні­стрів України. Конституційний Суд виносить рішення з цього питання у вигляді висновку.

Повноваження, пов’язані з винесенням висновків щодо додер­жання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Згідно зі ст. 111 Конституції, Президент України може бути усунений із поста в порядку імпічменту Верховною Радою України в разі скоєн­ня ним державної зради або іншого злочину. Запит про такий висновок можливий, якщо рішення про обвинувачення Президента України буде прийнято Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу.

Законом «Про Конституційний Суд України» визначаються особ­ливості конституційного провадження, зокрема щодо конституційнос- ті правових актів, що викликають спори стосовно повноважень (конституційних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування); щодо відпо­відності норм чинного законодавства принципам і нормам конститу­ції України стосовно прав та свобод людини і громадянина тощо.

Для вирішення покладених на нього функцій Конституційний Суд України має необхідні повноваження, в тому числі процесуально- процедурного характеру. Так, він має право витребувати від органів законодавчої, виконавчої влади, об’єднань громадян та окремих гро­мадян надання будь-яких документів чи інформації з питань, що готу­ються до розгляду в Конституційному Суді, викликати свідків, екс­пертів, посадових та інших осіб, участь яких дасть можливість забез­печити об’єктивний і повний розгляд справи.

Формами звернення до Конституційного Суду України є конститу­ційне подання та конституційне звернення. Згідно зі ст. 39 Закону «Про Конституційний Суд України», конституційне подання — це письмо­ве клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта або окремих його положень неконституційними, про визнання консти- туційності міжнародного договору або про необхідність тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням визнається також звернення парламенту України про надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічмен­ту. Суб’єктами такого подання, згідно із Законом, є Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим. Цей перелік є вичерпним і не підлягає роз­ширеному тлумаченню.

Конституційне звернення — це клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації або захисту кон­ституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичних осіб. Конституційне звернення також подається в письмовій формі. Суб’єктами конституційного звернення визнаються громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Діючи відповідно до своєї компетенції, Конституційний Суд ухва­лює рішення з питань, порушених у конституційному поданні щодо відповідності чи невідповідності законів, інших нормативно-правових актів, що розглядаються, Конституції України.

Якщо в процесі розгляду справи виявлено невідповідність Консти­туції інших нормативно-правових актів або окремих їх положень, а не тих, щодо яких відкрито провадження у справі, але які суттєво впли­вають на прийняття рішення чи надання висновку у справі, Конститу­ційний Суд має право ухвалити рішення щодо неконституційності й таких актів або окремих їх положень (ч. З ст. 61 Закону).

У складі Конституційного Суду України створюються колегія суд­дів для розгляду питань про відкриття провадження у справах за кон­ституційними поданнями і колегія суддів для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями. Рішення про це приймається Конституційним Судом України впродовж першого місяця кожного календарного року. Колегії приймають рішен­ня про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді Укра­їни або у відмові в такому провадженні.

Конституційний Суд України може відмовити в порушенні справи, якщо запит не підлягає розгляду в Конституційному Суді у зв’язку з не­підвідомчістю справи, якщо він надійшов від органу чи посадової особи, які не мають права звернення до Конституційного Суду; невідповіднос­ті конституційного звернення, подання вимогам, передбачених Консти­туцією України і Законом «Про Конституційний Суд України».

Конституційний Суд України з питань, передбачених ст. 150 Кон­ституції України, ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Неви­конання рішень Конституційного Суду зумовлює настання відповідаль­ності згідно з чинним законодавством.

Окрім вирішення питань, передбачених ст. 150 Конституції Укра­їни, до повноважень Конституційного Суду України віднесено надан­ня висновків щодо відповідності Конституції міжнародних договорів, укладених з іноземними державами. Предметом такого розгляду мо­жуть бути чинні міжнародні договори незалежно від часу їх укладення. Конституційний Суд також надає висновки про відповідність Консти­туції України міжнародних договорів, які вносяться, відповідно до ст. 9 Конституції, до Верховної Ради для надання згоди на їх обов’язковість (ратифікацію). Можливість розгляду зазначених питань в Україні встановлюється вперше. Особлива відповідальність покла­дається на Конституційний Суд при наданні висновку щодо відповід­ності Конституції чинних міжнародних договорів, оскільки той чи інший його висновок стосуватиметься й іноземної держави. Право звернення до Конституційного Суду в такому разі має лише Президент України та Кабінет Міністрів України.

Особливу увагу слід звернути на ту обставину, що в разі надання висновків про невідповідність міжнародного договору Конституції України Конституційний Суд вирішує питання щодо неконституцій­ності цього договору повністю або окремих його частин. Питання щодо конституційності договорів, що вносяться до Верховної Ради для на­дання згоди на їх обов’язковість, розглядаються лише до прийняття відповідного закону. Якщо провадження в цій справі Конституційним Судом відкрито, Верховна Рада зупиняє розгляд.

Надзвичайно важливою є норма ч. 2 ст. 151 Конституції, згідно з якою за зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України надає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Слід зазначити, що предметом розгляду є не наявність підстав для імпічменту, а лише процесуальні питання, пов’язані з додержанням конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста. Консти­туційний Суд перевіряє також конституційність додержання порядку створення відповідно до ст. 111 Конституції тимчасової спеціальної слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування, правомочність складу та дій такої комісії при проведенні розслідуван­ня та прийняття рішення про звинувачення Президента України у вчи­ненні державної зради або іншого злочину.

Повноваження Конституційного Суду України поширюються також і на вирішення питань, передбачених ст. 159 Конституції, оскільки він дає висновки щодо відповідності вимогам статей 157, 158 Конституції внесених Президентом України або двома третинами від конституцій­ного складу Верховної Ради законопроектів про зміни до Конституції України. Пункт 28 ст. 85 Конституції передбачає також необхідність для Конституційного Суду надання висновків щодо порушення Верхов­ною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України при вирішенні питання про дострокове припинення її повноважень.

Акти Конституційного Суду України приймаються відкритим голо­суванням. Засідання вважається правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як дві третини складу Конституційного Суду, а акт — прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше десяти суддів. Акти повинні бути мотивовані, викладені в письмовий формі, підписані суддями, які були присутні на відповідному засіданні при розгляді справи. Судді не мають права утримуватися від голосування, але мають право на особисту думку, якщо не згодні з рішенням чи висновком. Рішення та висновок Суду можуть бути переглянути самим Конститу­ційним Судом, згідно зі ст. 68 Закону, при виявленні нових обставин у справі, які не були предметом його розгляду, але були наявні під час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку у справі.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України можуть бути визнані неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не від­повідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності^[2]. Такі акти або їх окремі положення, що визнані некон­ституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 

Контрольні запитання

1.  У чому полягає специфіка правового статусу Консти­туційного Суду України?

2.  Які конституційні вимоги ставлять до претендента на посаду судді Конституційного Суду України?

3.  Якими нормативно-правовими актами регламентують­ся організація і діяльність Конституційного Суду Укра­їни?

4.  На основі яких принципів суддя Конституційного Суду України реалізує свої повноваження?

5.  Які повноваження має Конституційний Суд України?

6.  У чому полягають процедури діяльності Конституцій­ного Суду України?

---

^[1] Після проведення конституційної реформи 2004 р. у Верховної Ради України та в Президента України з’явилися повноваження по звільненню призначених ними суддів Конституційного Суду України (п. 26 ст. 85 та п. 22 ст. 106 Конституції України).

^[2] Слід зазначити, що, згідно зі ст. 15 Закону України «Про Конституційний Суд України», передбачена ще одна підстава для визнання правових актів неконституційними, а саме — «перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті».