Печать
PDF

Розділ 19 КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Posted in Конституционное право - Конституційне право України (Колісник, Барабаш)

Розділ 19 КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

§ 1. Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції

Повноваження, порядок створення і діяльності Конституційного Суду України регламентується Конституцією України (розділ ХІІ), За­коном «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р., Ре­гламентом Конституційного Суду України від 5 березня 1997 р.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачен­ня Конституції України та законів України.

Визначивши правовий статус Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, Конституція тим самим виходить із того, що Конституційний Суд є незалежним від за­конодавчої, виконавчої та судової влади. Як конституційний орган держави він не входить до системи судів України загальної юрисдикції. Специфіка його діяльності полягає в тому, що він не здійснює право­суддя в повному розумінні цього слова, оскільки вирішує не спори, а питання про відповідність (конституційність) законів та інших право­вих актів Конституції України. Звідси випливає і основна мета діяль­ності Конституційного Суду України — гарантування верховенства Конституції на всій території держави.

До складу Конституційного Суду України входить 18 суддів. Особ­ливістю порядку формування суддівського корпусу є призначення до його складу суддів Верховною Радою України, Президентом України і з’їздом суддів України. Аналогічний порядок формування Конститу­ційного Суду передбачений, зокрема, в Італії, де участь у ньому беруть парламент, президент і вищі інстанції загальної та адміністративної юрисдикції.

В Україні кожний із зазначених суб’єктів призначає по шість суддів Конституційного Суду строком на дев’ять років, без права бути при­значеним повторно. Обмеження строку призначення, а також непри­пустимість призначення на цю посаду повторно зумовлюються знач­ними владними повноваженнями, якими наділений Конституційний Суд.

Верховна Рада України призначає суддів таємним голосуванням за пропозицією Голови Верховної Ради, за яку проголосувало не менше однієї чверті народних депутатів від конституційного складу, за умови надання висновків відповідного парламентського комітету щодо кожної кандидатури.

Президент України, призначаючи суддів, проводить з цього питан­ня консультації з Прем’єр-Міністром та Міністром юстиції України і видає Указ про їх призначення, скріплений підписом Прем’єр-міністра та Міністра юстиції.

З’їзд суддів на пропозицію делегатів відкритим голосуванням ви­значає кандидатури на посади суддів для включення їх у бюлетені для таємного голосування.

Виходячи з особливого місця Конституційного Суду в державному механізмі України, вимоги щодо кандидатів на посади суддів є досить високими. Суддями Конституційного Суду можуть бути громадяни України, які на день призначення досягли сорокарічного віку. Він по­винен мати вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової чи пе­дагогічної роботи не менше десяти років. Це мають бути посади юри­дичного профілю в правоохоронних органах, наукових, навчальних та інших закладах. Кандидат у судді повинен володіти державною мовою і проживати в Україні протягом останніх двадцяти років. На свою по­саду суддя офіційно вступає з дня складання ним присяги судді Кон­ституційного Суду України.

Граничний вік перебування судді на посаді — 65 років. Конститу­ційний Суд зі свого складу на спеціальному засіданні шляхом таємно­го голосування вибирає лише на один трирічний термін Голову Кон­ституційного Суду. Голова має досить значні повноваження. Насампе­ред він організовує діяльність Конституційного Суду, роботу апарату Суду, головує на засіданнях Конституційного Суду тощо. Головою Конституційного Суду України вважається обраним кандидат, за якого проголосувало більше половини від конституційного складу суддів Конституційного Суду. У разі якщо було запропоновано більше двох кандидатів і жодного з них не було обрано, проводиться повторне голо­сування щодо двох кандидатів, які отримали більшість голосів. У разі ж якщо Голову в обох випадках не було обрано, проводяться нові вибори з висуванням нових кандидатур.

Закон передбачає гарантії незалежності та недоторканності суддів, підстави щодо звільнення з посади та вимоги щодо несумісництва суддів. При виконанні своїх повноважень вони є незалежними і під- корюються тільки Конституції України, їм гарантується особиста не­доторканність, яка полягає в тому, що суддя не може бути затриманий і заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення ви­року суду. Вони не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в Конституційному Суді України і в його комісіях, за винятком відповідальності за образу або наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень і винесенні висновків Конституцій­ним Судом України. Важливою гарантією їх незалежності є те, що судді не можуть перебувати в політичних партіях та профспілках, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу опла­чувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Такі вимоги мають сприяти незалежності суддів при виконанні ними службових обов’язків і уникнути політизації цього органу.

Ніхто не має права припинити повноваження судді, крім випадків передбачених ст. 126 Конституції України. Так, суддя звільняється з посади[1]: у разі закінчення терміну, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею 65 років; неможливості виконувати свої повнова­ження за станом здоров’я; внаслідок порушення суддею вимог щодо несумісності (ч. 2 ст. 16 Закону); порушення суддею присяги; набран­ня законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення ним українського громадянства; визнання його безвісно відсутнім; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді Конституційного Суду припиняється також у разі його смерті.

Судді Конституційного Суду мають право вимагати від державних та недержавних органів, організацій, установ, посадових осіб будь-які документи та іншу інформацію з питання, яке готується до розгляду в суді, вислуховувати по цих питаннях пояснення відповідних посадо­вих осіб. Судді мають право вирішального голосу при прийнятті рі­шення чи висновку Конституційного Суду. Суддя не має права на пу­блічне висловлювання своїх поглядів щодо неконституційності актів, які перебувають на розгляді Суду.

Конституція України та Закон «Про Конституційний Суд України» передбачають можливості розпуску або призупинення діяльності Кон­ституційного Суду. Згідно з чинним законодавством України, в разі введення воєнного або надзвичайного стану в Україні Конституційний Суд продовжує здійснювати свої повноваження.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначається Законом «Про Конститу­ційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року. У цьому законі закріп­лено основні засади, процедури конституційного судочинства, гарантії незалежності суддів.

Деякі правові питання внутрішньоорганізаційної діяльності вирі­шені Регламентом Конституційного Суду, зокрема порядок обрання Голови Конституційного Суду та його заступників, утворення колегій суддів, постійних і тимчасових комісій, повноваження та порядок про­ведення засідання колегій суддів, засідань і пленарних засідань Кон­ституційного Суду тощо. Ряд питань організації внутрішньої роботи унормовані іншими актами — Положеннями про постійні комісії, про секретаріат, інструкцією з діловодства тощо.

Свою діяльність Конституційний Суд України здійснює на основі принципів:

верховенства права — при прийнятті рішення Конституційний Суд України керується нормами Конституції України, яка закріплює ідеї справедливості;

незалежності — Конституційний Суд України незалежно приймає рішення з питань своєї компетенції. У його діяльність ніхто не має права втручатися, нав’язувати йому свою точку зору. Судді при здій­сненні своїх повноважень підкоряються тільки Конституції України та Закону про Конституційний Суд України;

колегіальності — згідно із ст. 4 Закону про Конституційний Суд України, розгляд справ і прийняття рішень здійснюється Конституційним Судом колегіально. Рішення приймаються тільки суддями, які приймали участь у розгляді справи в судовому засіданні. Рішення Конституційний Суд може приймати в пленарних засіданнях, якщо при розгляді справи приймали не менш двох третин від загальної кількості суддів;

гласності — справи Конституційний Суд України розглядає на своїх засіданнях відкрито. У засіданні можуть брати участь Президент України, народні депутати України, Генеральний прокурор України та інші посадови особи. Закриті засідання можливі тільки у випадках, передбачених законом. Рішення щоразу ухвалюються публічно;

повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтування прийня­тих ним рішень — акти Конституційного Суду України приймаються відкритим голосуванням. Засідання вважається правомочним, якщо в ньому бере участь не менш двох третин складу Конституційного Суду України, а акт прийнятий, якщо за нього проголосувало не менше деся­ти суддів. Акти мають бути мотивовані, викладені письмово, підписані суддями, які брали участь у розгляді справи. Судді мають право на осо­бисту думку, якщо не згодні з рішенням чи висновком Суду.

Діяльність Конституційного Суду України на таких демократичних засадах, як це свідчить уже накопичена практика його функціонування, дає підстави для висновку, що Конституційний Суд у державному механізмі України посідає досить вагоме місце. Це має суттєве зна­чення для становлення України як демократичної правової держави.

Конституційний Суд України фінансується із державного бюджету окремим рядком. Його акти публікуються у «Віснику Конституційно­го Суду України», засновником якого є сам Конституційний Суд. Міс­цем знаходження Конституційного Суду є м. Київ.