Печать
PDF

Розділ 1. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА. Поняття конст. права як галузі права - § 5. Конституційно-правові відносини і їх загальна характеристика

Posted in Конституционное право - Конституційне право України (Колісник, Барабаш)

 

§ 5. Конституційно-правові відносини і їх загальна характеристика

Правовідносини є головним засобом, з допомогою якого вимоги юридичних норм втілюються в поведінці людей. Юридичні норми реально виявляють свої регулятивні властивості тільки тоді, коли вони починають функціонувати у правовідносинах. Конституційно-правові відносини забезпечують зв’язок Основного Закону з найважливішими соціальними процесами і є результатом дії норм конституційного пра­ва. Вони виникають із практичної діяльності суб’єктів державно- правових зв’язків.

Конституційно-правові відносини — це суспільні відносини, вре­гульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юри­дичний зв’язок між його суб’єктами у формі взаємних прав і обов ’язків, передбачених відповідною нормою конституційного права.

Змістом конституційно-правових відносин є юридичний зв’язок між суб’єктами у формі прав і обов’язків, передбачених відповідною правовою нормою конституційного права, тобто соціальна поведінка учасників цих відносин. Останнім притаманні загальні риси, характер­ні для всіх правовідносин, адже будь-які з них є результатом впливу правової норми на відносини в суспільстві. Природа конституційно- правових зв’язків розкривається у змісті суб’єктивних прав і юридич­них обов’язків суб’єктів правовідносин. При цьому суб’єктивне право дає можливість суб’єкту діяти в межах, визначених нормою конститу­ційного права України, на свій розсуд і в необхідних випадках вимага­ти відповідної поведінки від інших суб’єктів правовідносин, у тому числі від державних органів та органів місцевого самоврядування. Конституційно-правові відносини є основою правового регулювання у сфері політико-державного управління, і це визначає їх головну роль у регулюванні суспільних зв’язків.

Водночас вони мають особливі риси, пов’язані насамперед зі спе­цифікою предмета правового регулювання, суб’єктами правовідносин, механізмом їх реалізації, місцем у системі правових зв’язків тощо.

Конституційно-правові відносини характеризуються своїм змістом, виникають в особливій сфері відносин, які становлять предмет кон­ституційного права України. Вони є різновидом політико-правових зв’язків, оскільки пов’язані з правовим регулюванням політико- правових процесів, і насамперед з реалізацією державними владних повноважень, з поділом влади між цими структурами і взаємодією органів законодавчої, виконавчої і судової влади, з визначенням право­вого статусу людини і громадянина, функціонуванням політичних партій, інших суб’єктів політичного процесу.

Цим відносинам притаманний здебільшого імперативний характер, оскільки вони значною мірою пов’язані з реалізацією владними інсти­туціями своїх повноважень, взаємодією різних органів державного механізму.

Одночасно конституційне право України врегульовує значне коло відносин, у яких зв’язки між їх суб’єктами ґрунтуються на рівності сторін, тобто застосовується диспозитивний метод регулювання вза­ємодії суб’єктів.

У системі правовідносин конституційно-правовим відносинам на­лежить провідна роль, оскільки вони визначають зміст багатьох право­відносин, що регламентуються іншими галузями права. Наприклад, правовідносинам громадянства притаманний постійний політико- правовий зв’язок громадянина і держави, вони визначають широкий спектр правовідносин громадянина в різних сферах суспільного життя, в тому числі трудових, цивільно-правових та ін. Правовідносини гро­мадянства є підставою для участі громадянина в політичному житті країни, виборчому процесі тощо.

Конституційно-правовим відносинам властивий особливий суб’єктний склад, їх учасниками є і суб’єкти, які не можуть бути учас­никами інших видів правовідносин, наприклад, народ України, насе­лення Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальної одиниці у зв’язку з проведенням референдумів та ін.

Специфіка конституційно-правових відносин виявляється в особ­ливості механізму реалізації їх суб’єктами своїх прав і обов’язків. Одні з них безпосередньо втілюються в цих правовідносинах, другі — через інші правовідносини. Так, положення Конституції України про те, що влада в Україні належить народові, реалізується через норми закону про всеукраїнський та місцеві референдуми, про вибори, про місцеве самоврядування, про органи місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти.

Особливим видом конституційно-правових відносин є так званий правовий статус. Його характерна риса — чітка визначеність суб’єктів правовідносин. Однак зміст взаємних прав і обов’язків суб’єктів кон­кретно не вказується, а визначається в інших конституційно-правових нормах, кількість яких може бути значною. До такого виду відносин належать статус громадянства, який розкривається в значній кількості правових норм.

Конституційно-правові відносини мають різний строк дії. Одні з них — постійні, інші — тимчасові. До постійних, наприклад, належать норми, що регулюють відносини громадянства, які припиняються зі смертю громадянина або його виходом з громадянства. До тимчасових насамперед належать державно-правові відносини, пов’язані з органі­зацією і проведенням референдумів, виборів, формуванням дільничних та окружних виборчих комісій тощо.

У системі конституційно-правових відносин слід виокремити ма­теріальні і процесуальні. До перших належать власне права і обов’язки суб’єктів правовідносин, до других — процедура реалізації матеріаль­них норм.

За цільовим призначенням розрізняють правоустановчі і правоохо­ронні конституційно-правові відносини.

Суб’єктами конституційно-правових відносин є їх учасники, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Суб ’єктами конституційно-правових відносин є: народ України, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці (при проведенні референдумів, виборів, реалізації інших форм прямого волевиявлення); Верховна Рада України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Президент України; парламентські комітети; по­стійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад; Кабінет Міністрів України; Рада міні­стрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування; політичні партії та їх виборчі блоки; громадяни України; суди; про­куратура; Конституційний Суд України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Центральна виборча комісія та ін.

Об’єктами конституційно-правових відносин є: суверенітет на­роду; державний і національний суверенітет; територія; конституцій­ний лад та його захист; людина, її права, свободи та обов’язки; влада; волевиявлення народу, волевиявлення населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; дії державних органів і ор­ганів місцевого самоврядування; розподіл компетенції між владними інституціями, між центром і регіонами; власність; громадянство; фор­мування і діяльність політичних партій, громадських об’єднань, масо­вих політичних рухів, інших суб’єктів політичного процесу тощо.

Виникненню конкретних конституційно-правових відносин пере­дує юридичний факт. З нього починається реалізація конституційно- правових норм, і завдяки юридичному факту конкретний суб’єкт стає учасником цих правовідносин, має відповідні права та обов’язки.

Юридичні факти мають велике значення для практики конституційно-правового регулювання суспільних зв’язків. Від наяв­ності чи відсутності відповідного юридичного факту залежить визнан­ня чи невизнання права чи обов’язку відповідного суб’єкта державно- правових відносин. Так, факт підписання Президентом України указу про прийняття відповідної особи в громадянство України — юридич­ний факт у формі дії, правовим наслідком якої є визнання за цією осо­бою правосуб’єктності в повному обсязі, у тому числі у сфері політич­них відносин. Особливості конституційно-правових фактів зумовлені тими соціальними відносинами, які регулюються нормами конститу­ційного права України. Це насамперед відносини політико-правового характеру, пов’язані з реалізацією волі народу, населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць з актуальних питань, консти­туційних прав і обов’язків. Юридичні факти — це обставини, з якими пов’язане все життя конституційно-правових відносин, їх виникнення, зміна та припинення.

Юридичні факти — численні, і їх можна класифікувати за різними ознаками. Найбільш поширеною класифікацією юридичних фактів є класифікація, основу якої становлять такі критерії: а) наслідки, які спричиняє юридичний факт: правоутворюючі, правозмінюючі, право- сприяючі; б) форма юридичних фактів: позитивні й негативні; в) ха­рактер дії юридичного факту: факти обмеженої, одноразової дії і факти- стани; г) характер зв’язку факту з індивідуальною волею особи: юри­дичні події, юридичні дії. Прикладом правоутворюючого юридичного факту є формування Президентом України персонального складу Ради національної безпеки і оборони України. Прикладами правозмінюючих фактів є: обрання Президента України, набуття особою громадянства тощо. Правоприпиняючі факти припиняють конституційно-правові відносини одного порядку і спонукають становлення правовідносин іншого порядку. У конституційному праві переважна частина юридич­них фактів має позитивний характер. Прикладом негативних юридич­них фактів є дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності, втрата де­путатського мандата при відмові скласти присягу.

За характером зв’язку з індивідуальною волею осіб юридичні фак­ти поділяють на дії і події. Події — це такі обставини, які об’єктивно не залежать від волі і свідомості людей, але вказівка на них у консти­туційних нормах надає їм юридичної значущості, пов’язує з ними міру можливої й необхідної поведінки громадян, іноземців, державних та інших інституцій. До юридичних фактів-подій відносять: народження або смерть фізичної особи; досягнення певного віку; настання відпо­відної дати; стан здоров’я (повноваження Президента України при­пиняються достроково в разі неможливості виконувати ним свої повно­важення за станом здоров’я — п. 2 ст. 108 Конституції). Дії — це факти, які залежать від волі людей. Вони поділяються на правомірні і неправомірні. Правомірні, у свою чергу, поділяються на юридичні акти та юридичні вчинки.