Печать
PDF

Розділ 1. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА. Поняття конст. права як галузі права

Posted in Конституционное право - Конституційне право України (Колісник, Барабаш)

Розділ 1 КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА

 

§ 1. Поняття конституційного права як галузі права

Конституційне право розглядається в трьох аспектах: як галузь права в системі національного права, як наука і як навчальна дисци­пліна. Конституційне право як галузь права в будь-якій державі є складовою частиною національної правової системи і виконує в ній досить важливі завдання. Ця галузь права, так само як інші, є сукуп­ністю правових норм, що встановлюються і охороняються державою. Але конституційне право відрізняється від інших галузей права на­самперед специфікою тієї сфери суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані норми цієї галузі. Таким чином, ця галузь права, як і інші, з одного боку, являє собою сукупність правових норм, що мають внутрішню єдність, загальні ознаки, а з другого — відрізняється від норм інших галузей права. Конституційне право України — провідна галузь національної правової системи.

У науковій літературі є різні погляди на те, як називати цю галузь права — конституційним чи державним правом. Ця дискусія виникла на початку XVIII ст. між захисниками державного права як вираження необмеженої, монархічної влади держави і прибічниками конституцій­ного права як демократичного обмеження державного свавілля з до­помогою конституції. На сьогодні в багатьох країнах послуговуються терміном «державне право», проте перевага для назви цієї основопо­ложної галузі віддається терміну «конституційне право». На вибір терміна значною мірою впливають традиції слововживання. Так, ан­глосаксонська правова система традиційно використовувала термін «конституційне право», тоді як для германської характерним є термін «державне право».

В умовах, коли Україна йде від етатистської держави, яка визнає пріоритет держави над особою, до демократичної, правової, соціальної держави, до конституційного правління, більш прийнятним є термін «конституційне право», яке базується на тому, що всі суб’єкти державно- правових відносин діють у межах конституції, а держава не повинна панувати над людиною. Конституція України є визначальним, осно­вним джерелом цієї галузі права. Саме конституційне право має стати провідною галуззю права в правовій системі України. Це відповідає як світовій тенденції, так і сучасному етапу розвитку нашої держави й суспільства, прагненню побудувати в Україні демократичну, правову державу.

Предмет і метод правового регулювання — найбільш суттєві під­стави поділу системи права на галузі права. Кожна галузь права, з-поміж них і конституційне право України, об’єднує такі правові норми, які врегульовують особливий, якісно визначений вид суспільних відносин, що потребують нормативної регламентації. Предмет правового регу­лювання — головна підстава для розподілу юридичних норм за галу­зями права. Конституційне право має свій предмет правового регулю­вання, пов’язаний із регламентацією політико-правових відносин, спрямованих на реалізацію державно-владних функцій, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Специфіка предмета цієї галузі права знаходить свій вияв у тому, що її норми регламентують відноси­ни, які складаються в усіх сферах життєдіяльності суспільства: полі­тичній, економічній, соціальній, духовній. Законодавство регулює базові відносини в цих сферах, і його норми закріплюють насамперед основні принципи, що визначають устрій держави й суспільства. У них виражені якісні характеристики держави: суверенітет, форма держав­ного устрою, належність влади народові, політична, економічна, ідео­логічна багатоманітність, суб’єкти державної влади, загальні основи функціонування політичної системи України, символи держави. Так, у першому розділі Конституції України «Загальні засади» містяться норми, що регулюють основоположні суспільні відносини, які визна­чають устрій держави і суспільства. З конституційного права почина­ється формування всієї системи національного права, усіх його галузей. Світова практика свідчить, що жодна галузь національного права будь- якої країни не може розвиватися, якщо вона не має підґрунтя в консти­туційних принципах або нормах конституційного законодавства чи якщо, тим більше, суперечить їм.

Крім того, предметом конституційно-правового регулювання є від­носини, які визначають належність до громадянства, принципи, що характеризують становище людини в суспільстві і державі, її основні права, свободи й обов’язки. Ці відносини регулюються передусім другим розділом Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Вони є основоположними для всіх соціальних зв’язків, які формують суспільство, визначають основи статусу люди­ни. Предметом конституційного регулювання є форми безпосередньої демократії, насамперед вибори, референдуми, система органів держав­ної влади, основи їх функціонування, діяльність органів місцевого самоврядування, правовий статус органів законодавчої, виконавчої і судової влади, Конституційного Суду України, прокуратури України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, порядок їх створення, компетенція, основні форми діяльності. До предмета регу­лювання конституційного права належать: територіальний устрій України, правовий статус Автономної Республіки Крим, символіка держави, основи правового статусу місцевого самоврядування.

Конституційне право — провідна галузь права України, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють су­спільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конститу­ційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади й місцевого самоврядування.

Допоміжним, але досить вагомим критерієм, за яким конституцій­не право України вирізняється серед інших галузей, є метод правового регулювання. Йдеться про сукупність способів і засобів правового впливу на суспільні відносини. Головний метод конституційно- правового регулювання — владно-імперативний, який базується на владі й підпорядкуванні. Поряд із ним застосовується і диспозитивний метод регулювання суспільних відносин. Наприклад, виборче законо­давство встановлює, що вибори є вільними. Тому ніхто не може при­мусити громадянина йти на вибори. Тобто держава і громадянин у цих правовідносинах є рівноправними суб’єктами.

Законодавство деяких країн світу зобов’язує громадянина голосу­вати (Мексика, Туреччина, Аргентина та ін.), а в разі відмови до нього можуть застосовуватися санкції (штраф, короткотермінове ув’язнення). Таким чином, у цих країнах у основу виборчого законодавства покла­дено імперативний метод правового регулювання.

У конституційному праві України використовується як диспози­тивний метод правового регулювання, так і імперативний, однак до­мінуючим все ж залишається владно-імперативний метод.

Застосовуючи вказані методи правового регулювання, конститу­ційне право України гарантує народовладдя, основні права і свободи людини і громадянина, демократичний розвиток держави і суспільства, забезпечує функціонування інститутів державної влади та громадян­ського суспільства.