§ 4. Направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності

Направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, хоча це прямо й не передбачено в ст. 212 КПК України, на нашу думку, є теж самостійною формою закінчення досудового розслідування, а також і формою остаточного вирішення кримінальної справи.

Насамперед слід зазначити, що не потрібно плутати обставини, що виключають провадження в справі і тягнуть за собою її обов'язкове закриття (ст. 213 КПК), і обставини, у зв'язку з якими особа, що обви­нувачується у вчиненні злочину, може бути на підставі рішення суду шляхом закриття справи звільнена від кримінальної відповідальності (статті 7-1 1¹ КПК).

До обставин, на підставі яких особа може бути звільнена від кри­мінальної відповідальності (тобто до підстав такого звільнення), згід­но зі статтями 44-48 КК та статтями 7-1 1¹ КПК належать:

1)      дійове каяття;

2)      примирення обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

3)      застосування до неповнолітнього примусових заходів виховно­го характеру в порядку, передбаченому ст. 447 КПК;

4)      передача особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;

5)      закінчення строків давності;

6)      коли внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втра­тило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно
небезпечною.

Процесуальний порядок є майже однаковим для всіх вказаних ви­дів звільнення від кримінальної відповідальності (певні особливості притаманні такому виду, як звільнення від кримінальної відповідальності у зв язку із застосуванням примусових заходів виховного харак­теру).

Найбільш важливим є те, що таке звільнення здійснюється виключ­но судом, а це передбачає необхідність:

-   по-перше, до направлення справи до суду — притягнення особи як обвинуваченого та роз'яснення суті обвинувачення;

-   по-друге, роз'яснення підстави звільнення від кримінальної від­повідальності і права заперечувати проти закриття справи з цієї під­стави (порядок виконання цієї вимоги фіксується в протоколі);

-   по-третє, винесення прокурором, а також слідчим за згодою про­курора мотивованої постанови про направлення справи до суду для
вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності;

-   по-четверте, ознайомлення обвинуваченого, його захисника, по­терпілого або його представника з названою постановою, а в разі їх
вимоги — з усіма матеріалами справи та роз'яснення їх прав, перед­бачених КПК;

-   по-п'яте, рішення про звільнення особи від кримінальної відпо­відальності оформляється постановою судді про закриття кримінальної
справи.

Матеріально-правовими підставами звільнення у зв 'язку з дійовим каяттям є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинення злочину невели­кої тяжкості (ст. 45 КК).

Процесуально-правовими підставами є: 1) дійове каяття особи, яке проявляється в активних позитивних діях; 2) активне сприяння роз­криттю злочину; 3) повне відшкодування завданих збитків, усунення заподіяної шкоди.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку з примирен­ням обвинуваченого, підсудного з потерпілим. Раніше закон передбачав можливість закриття за примиренням підсудного і потерпілого лише кримінальних справ приватного обвинувачення. Однак новий КК, а також і КПК, врахувавши практику, коли потерпілий не завжди бажає, щоб особа, яка вчинила злочин була засуджена та понесла покарання, а віддає перевагу, наприклад, відшкодуванню понесених особисто ним збитків, дав можливість вибору і передбачив раніше невідому вітчиз­няному законодавству підставу звільнення від кримінальної відпові­дальності, якою є примирення винного з потерпілим, також і у справах публічного обвинувачення при наявності відповідних підстав.

Матеріально-правовими підставами цього виду звільнення від кримінальної відповідальності також є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинення злочину невеликої тяжкості (ст. 46 КК).

Процесуально-правовими підставами є: 1) оформлений у належній процесуальній формі факт примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим. Примирення може бути виражено у: а) відмові потерпіло­го від своїх попередніх претензій та вимог до особи, яка вчинила зло­чин; б) відмові від прохання притягнути її до кримінальної відпові­дальності; в) проханні закрити справу, порушену за його заявою. Обов'язково необхідна також згода винної особи на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою. Належною проце­суальною формою примирення може бути: а) її усна заява, процесу­ально оформлена протоколом компетентних органів; б) письмова за­ява, яка передається цим органам безпосередньо потерпілим; в) її но­таріально засвідчена заява, якщо вона передається представником потерпілого; 2) відшкодування завданих потерпілому збитків або усу­нення заподіяної шкоди.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку із застосу­ванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому ст. 447 КПК.

Матеріально-правовими підставами цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчи­нення злочину невеликої тяжкості; 3) неповноліття особи (ст. 97 КК).

Процесуально-правовою підставою є достатні дані вважати мож­ливість виправлення особи без застосування заходів кримінального примусу.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку з передачею особи на поруки є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинення злочину невеликої або середньої тяжко­сті (ст. 47 КК).

Процесуально-правовими підставами є: 1) щире каяття (щиросер­дечне визнання вини); 2) сприяння розкриттю чи розслідуванню зло­чину; 3) відшкодування заподіяної шкоди та інші позитивні дії, що підтверджують глибоке усвідомлення хибності своєї поведінки; 4) отри­мання клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу обвинуваченого на поруки.

Характерною особливістю цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є умовний характер, у зв'язку з чим набуває актуальності поведінка винного після звільнення. Тобто особа умовно не при­тягується до кримінальної відповідальності, а вирішення цього питан­ня остаточно проводиться протягом року з дня винесення рішення про передачу на поруки. У разі порушення умов передачі на поруки у пе­редбаченому законом порядку вирішується питання про притягнення її до кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 47 КК). У таких випадках відновлення справи проводиться у касаційному порядку, передбачено­му статтями 383-395 КПК.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку із закінченням строків давності є: 1) сплив встановлених строків. Законом передбачено два види строків давності: диференційований, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого злочину (а не від строку покарання, як це було у КК 1960 року), та за­гальний для всіх злочинів 15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства і суду; 2) відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ст. 49 КК).

Процесуально-правовою підставою є: згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку із зміною обстановки є: 1) вчинення зло­чину вперше; 2) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості (ст. 48 КК).

Процесуально-правовою підставою є: настання умов, коли значною мірою змінюється уявлення про суспільну небезпеку вчиненого діяння або втрата суспільної небезпечності особою, яка його вчинила.

Фактичною підставою для застосування вказаних видів звільнення від кримінальної відповідальності повинна бути така сукупність до­казів, яка з достовірністю встановлює факти, що обумовлюють право­мірність вищевказаних рішень слідчого, прокурора, суду.

Питання для самоконтролю

1.         Назвіть форми закінчення дізнання та досудового слідства.

2.         Класифікуйте підстави для закриття кримінальної справи за різними класифікаційними критеріями.

3.         Розкрийте процесуальний порядок закриття кримінальної справи на стадії досудового розслідування.

4.         Охарактеризуйте структуру і зміст постанови про закриття кримінальної справи. В чому полягає її законність та об­ґрунтованість?

5.         Хто, в які строки та в якому порядку має право оскаржити постанову про закриття кримінальної справи?

6.         Охарактеризуйте сутність такої форми закінчення досудово­ го слідства, як направлення кримінальної справи до суду для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

7.         Назвіть підстави для звільнення особи від кримінальної від­повідальності.

8.         Вкажіть суспільне та правове значення обвинувального ви­сновку. Охарактеризуйте його структури та зміст. Чи є осо­бливості складання обвинувального висновку у багатоепі­зодних справах?

9.         Охарактеризуйте повноваження прокурора після того, як він одержав від слідчого справу з обвинувальним висновком.

10.        Які незаконним притягненням обов'язки щодо роз'яснення порядку відшкодування шкоди, завданої громадянинові до кримінальної відповідальності, лежать на органі, який за­крив кримінальну справу?