РОЗДІЛ 14 Закінчення досудового розслідування
§ 1. Форми закінчення досудового розслідування
Закінчення досудового розслідування — заключний етап діяльності по кримінальній справі, коли немає необхідності в проведенні ще яких-небудь слідчих або інших процесуальних дій і всі обставини, що становлять предмет доказування, дослідженні всебічно, повно і об'єктивно. Однак це не стосується закінчення дізнання, оскільки передача органом дізнання справи через прокурора слідчому пов'язана з дотриманням певного строку після порушення кримінальної справи (по тяжких або особливо тяжких злочинах) чи встановлення особи, яка вчинила злочин (по злочинах, які не є тяжкими або особливо тяжкими), а також залежить від обрання запобіжного заходу (ст. 108 КПК).
Досудове слідство визнається закінченим, коли всебічно, повно і об'єктивно дослідженні всі обставини, що становлять предмет доказування в кримінальній справі.
Законом передбачено такі форми закінчення досудового слідства:
1) складання обвинувального висновку;
2) складання постанови про закриття кримінальної справи;
3) складання постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного
характеру (ст. 212 КПК).
4) складання постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності (статті 7, 71 КПК)1.
Дізнання у справах закінчується:
1) складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яка затверджується прокурором.
Постанова складається особою, яка провадить дізнання, і затверджується начальником органу дізнання або виноситься останнім і разом із справою передається прокуророві, який здійснює нагляд за дізнанням, для наступної передачі за підслідністю. У постанові, крім загальних даних, передбачених ст. 130 КПК, зазначається: які невідкладні та інші слідчі дії були виконані органом дізнання; які обставини вчинення злочину були встановлені; його кваліфікація; які докази зібрано; які предмети та документи вилучено і де вони зберігаються; хто і коли був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, де він перебуває;
2) складанням мотивованої постанови про закриття справи — за наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК.
Закінчуючи досудове розслідування, слідчий повинен систематизувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблено дві основні форми систематизації матеріалів кримінальної справи, тобто послідовності їх розташування: хронологічну і тематичну.
При хронологічній систематизації послідовність розташування документів у справі визначається датою їх складання або одержання слідчим. Ця форма найбільш поширена у невеликих за обсягом і кількістю епізодів справах.
Тематична систематизація означає групування матеріалів за обвинуваченими або за епізодами злочинної діяльності у багатотомних і багатоепізодних справах. У межах кожної такої групи документи можуть розташовуватись у хронологічному порядку, тобто можливе таким чином поєднання обох форм систематизації.
Систематизувавши документи, слідчий підшиває їх в папку стандартного зразка, пронумеровує аркуші справи. На перших аркушах справи складається опис документів, які в ній містяться. На титульному аркуші зазначається відомство, до якого належить орган розслідування, найменування цього органу, повна назва справи із зазначенням прізвищ обвинувачених і відповідних статей (частин, пунктів статей) КК, дати початку і закінчення провадження.
За технічними правилами в одному томі справи зосереджується не більше 250 аркушів. Вдало систематизовані матеріали і правильно оформлена справа створюють зручність для вивчення і користування ними як самим слідчим, зокрема при складанні підсумкового документа, так і обвинуваченим та іншими учасниками процесу, прокурором, суддями і народними засідателями.