II. ЗАТРИМАННЯ Й ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ

Posted in Уголовное процесуальное право - Європейська конвенція з прав людини та кримінальни процесс

1. Правова база

«Ранінен проти Фінляндії» (Raninen v Finland), 20972/92,16 грудня 1997р.

 

46. ... За словами омбудсмана, жодних причин побоюватися, що він спробує втекти не було; і ніхто його не запитував, перш ніж застосовувати цей захід про те, чи він і далі наполягатиме на своїй відмові відбувати військову службу ... Отже, наслідком цього, який не був оскаржений, є те, що арешт заявника і тримання його під вартою під час конвоювання військовою поліцією з в’язниці в казарми у місті Порі (Pori) 18 червня 1992 року суперечило нормам національного права ...

Отже, в тому, що стосується цих заходів, позбавлення його волі не було «законним» за змістом частини 1 статті 5 Конвенції, положення якої було, таким чином, у цій справі порушено.

 

«Броуґан і інші проти Сполученого Королівства» (Brogan and Others v United Kingdom), 11209/84, 11234/84, 11266/84 і 11386/84, 29 листопада 1998 р.

 

53. ...Той факт, що заявникам не пред’явили обвинувачень і не припровадили до суду, не обов’язково означає, що мета тримання їх під вартою не відповідала пункту 1 (с) статті 5. Як уряд і Комісія вже зазначили, наявність такої мети необхідно розглядати окремо від питання її досягнення, і підпункт (с) пункту 1 статті 5 не передбачає як попередньої умови того, що для висунення обвинувачень поліція повинна була отримати достатні докази або під час арешту, або під час перебування заявників під вартою.

Можливо, такі докази не можна було отримати або, з огляду на характер підозрюваних правопорушень, їх не можна було оголосити в суді, не ставлячи під загрозу життя інших. Немає підстав вважати, що поліційне розслідування в цій справі не було добросовісним або що метою взяття заявників під варту не було сприяння цьому розслідуванню за допомогою підтвердження чи спростування конкретних підозр, що, як Суд уже визнав, були підставою для їхнього арешту ... Якби це було можливо, то поліція, як можна припускати, висунула б обвинувачення і заявників би припровадили до встановленого законом компетентного органу.

Отже, треба вважати, що арешт і тримання їх під вартою були здійснені з метою, передбаченою пунктом (с) частини 1 ...

 

«Оджалан проти Туреччини» (Öcalan v Turkey) [GC], 46221/99, 12 травня 2005 р.

 

90. Незалежно від того, чи становить арешт порушення законодавства держави, в якій особа, що переховується від правосуддя, знайшла притулок, Судові належить тільки дослідити питання, чи держава перебування є учасницею Конвенції, бо ж Судові потрібні докази у формі таких, що узгоджуються між собою, висновків про те, що спосіб виконання екстериторіальних дій, до яких вдалися органи влади держави, куди передано заявника, суперечив суверенітетові держави перебування, а тому й міжнародному праву ... Лише тоді тягар доказування того факту, що ні суверенітету держави перебування, ні норм міжнародного права не порушено, буде перенесено на уряд-відповідач ...

98. Заявник не представив доказів, які дозволяли б дійти таких, що узгоджуються між собою, висновків ... стосовно того, що Туреччина в цій справі порушила суверенітет Кенії чи норми міжнародного права...

99. Отже, арешт заявника 15 лютого 1999 року та його тримання під вартою відповідали «порядкові, встановленому законом» за змістом частини 1 статті 5 Конвенції. Отож порушення цього положення не було.

 

«Емрулла Караґез проти Туреччини» (Emrullah Karagöz v Turkey), 78027/01, 8 листопада 2005 р.

 

59. ... Суд зауважує, що переведення заявника в розташування жандармської частини після його взяття під варту до суду опинилося поза межами ефективного судового контролю. Він, окрім того, вважає, що передання особи, котра перебуває в попередньому ув’язненні, для проведення допиту жандармам здійснюється в обхід застосовного законодавства про строки тримання під вартою в поліції. Саме так і відбулося в справі заявника, коли його знову піддали допиту за кілька годин після взяття під варту до суду. Більше того, строк його тримання під вартою в жандармерії продовжено до 12 грудня 2001 року без якихось очевидних підстав, і вже це слід розглядати як порушення вимог законності, встановлених у пункті (с) частини 1 статті 5 Конвенції, бо ж усі гарантії, які мають забезпечуватися під час допиту, зокрема доступ до консультації юриста, було перетворено на неефективні.

60. Отже, було порушення частини 1 статті 5 Конвенції.

Див. також В.І.2.b нижче.

2. Вимога щодо обґрунтованої підозри

а. Нема вимоги щодо чітких доказів

«Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37, 15

 

3. ... Комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

 

«Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р.

 

55. ... Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 ... є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

b. Вірогідна підстава

«Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v United Kingdom), 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р.

 

32. ... наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин...

35. ... Той факт, що і пан Фокс, і пані Кемпбелл мали попередні судимості за терористичні акти, пов’язані з ІРА ..., хоч і міг посилити підозру щодо їхньої причетності до вчинення злочинів терористичної природи, не може слугувати єдиною основою для підозри, що обґрунтовувала б їхній арешт сімома роками пізніше — 1986 року.

Те, що всіх заявників під час тримання їх під вартою допитували щодо конкретних терористичних актів підтверджує не більше ніж те, що правоохоронці, які здійснювали арешт, їх справді підозрювали в причетності до тих актів, проте не може переконати об’єктивного спостерігача в тому, що саме заявники могли вчинити ці акти.

Згадані вище ознаки не достатні самі по собі для того, щоб зробити висновок про наявність «обґрунтованої підозри» ...

 

«Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р.

 

51. ... підпункт (с) пункту 1 статті 5 ... Конвенції не слід застосовувати в спосіб, що створював би на шляху поліційних органів держав-учасниць Конвенції непропорційні труднощі при вжитті ефективних заходів для протидії організованому тероризмові... Отже, від держав-учасниць Конвенції не можна вимагати доведення обґрунтованості підозри, що дає підстави для арешту підозрюваного в тероризмі, шляхом розкриття конфіденційних джерел підтверджувальної інформації чи навіть фактів, які б могли вказувати на такі джерела чи їхню тотожність.

Однак Суд повинен мати змогу переконатися в тому, чи було забезпечено сутність гарантії, передбаченої в підпункті (с) пункту 1 статі 5. Отже, уряд-відповідач має представити принаймні якісь факти чи відомості, які могли б переконати Суд у тому, що арештовану особу обґрунтовано підозрювали в учиненні стверджуваного злочину ...

 

«К.-Ф. проти Німеччини» (K-F v Germany), 25629/94, 27 листопада 1997 року.

 

58. У цій справі власниця квартири пані З. звернулася з заявою до поліції про те, що пан і пані К.-Ф. наймають у неї помешкання без наміру виконувати свої зобов’язання квартирантів і збираються виїхати, не заплативши того, що їй винні ... Після того, як попередні слідчі заходи виявили, що адреса пана і пані К.-Ф. — не більш ніж абонентська скринька і що пан і пані К.-Ф. раніше перебували під слідством за шахрайство ..., 4 липня 1991 року, о 21:45, поліція затримала подружжя та доправила в поліційний відділок для встановлення їхніх осіб ... У протоколі, складеному о 23:30, поліція вказала, що вона має серйозні підозри щодо шахрайства пана і пані К.-Ф. зі сплатою оренди та щодо можливості їхнього переховування від правосуддя.

59. Зважаючи на ці обставини, Суд загалом може погодитися з мотивами, наведеними апеляційним судом Кобленца (Koblenz), який ... постановив, що підозри поліціянтів стосовно того, що пан К.-Ф. шахраює зі сплатою оренди та може переховуватися від правосуддя, були обґрунтованими. Отже, заявника позбавили волі за обґрунтованою підозрою — відповідно до змісту підпункту (с) пункту 1 статті 5 — у вчиненні злочину.

 

«Влох проти Польщі» (Wloch v Poland), 27785/95,19 жовтня 2000 року.

 

109. Проте, на додаток до його фактичної сторони, наявність «обґрунтованої підозри» за змістом підпункту (с) пункту 1 статті 5 вимагає, щоб покладені в основу факти було можна обґрунтовано вважати за такі, що вписуються до диспозиції однієї зі статей, які характеризують у Кримінальному кодексі кримінальну поведінку. Отже, «обґрунтованої підозри», безперечно, не може бути, якщо дії або факти, які ставлять за провину утримуваній під вартою особі, не містили складу злочину на той час, коли вони сталися. ...

115. ... якби тримання заявника під вартою спиралося винятково на підозру в його нібито причетності до злочину — торгівлі дітьми, законність такого тримання під вартою, зважаючи на наявність суперечностей в тлумаченні норм національного права, викликала б сумніви. Однак воно також обґрунтовувалося підозрою в тому, що він вчинив інший злочин, підбурюючи осіб, які брали участь у процедурі всиновлення, до неправдивого свідчення з метою ввести в оману суди.

 

«Степуляк проти Молдови» (Stepuleac v Moldova), 8207/06, 6 листопада 2007 року.

 

70. ...єдиною підставою, на яку посилався орган кримінального переслідування, арештовуючи заявника та просячи суд видати постанову про його досудове ув’язнення, було те, що потерпіла особа (Ґ. Н.) прямо вказала на нього як на виконавця злочину. Однак ... заява, яку подав Ґ.Н., не мала ні прямої вказівки на ім’я заявника, ні натяку на причетність усіх працівників компанії заявника. У постанові прокурора ... про початок кримінального розслідування містилося ім’я заявника... Не ясно, чому його ім’я було включено до цієї постанови на самому початку розслідування і до того, як можна було зібрати нові докази. Слід зауважити, що заявника звинувачували не в потуранні протизаконній діяльності на території його компанії, що могло б пояснювати його арешт як директора «Тантала», а в особистій участі у шантажі...

72. ... національний суд, розглядаючи подання про видачу ордера на арешт ..., встановив, що принаймні один аспект заяви Ґ. Н. вводив в оману... Це мало б поставити під сумнів рівень довіри до Ґ. Н. Конфлікт, який він мав з керівництвом компанії,... дає додаткові підстави сумніватися в його мотивах. Однак, замість того, щоб перевірити ці відомості, які було легко отримати від правоохоронних органів, беручи зокрема до уваги велику кількість прокурорів, призначених працювати над справою, прокурор піддав заявника арештові, спираючись частково на твердження про те, що він викрав Ґ. Н. Це підкріпляє твердження заявника, що слідчі органи, не здійснивши ретельної перевірки фактів з метою встановити наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, просто його заарештували, як він вважає, для своїх особистих інтересів...

73. Зважаючи на вищенаведене, зокрема на рішення прокурора про внесення імені заявника в список підозрюваних без свідчень потерпілого чи наявності інших доказів, які б вказували на нього..., а також на те, що прокурор не здійснив справжнього вивчення основних фактів з метою перевірки обґрунтованості скарги, Суд робить висновок, що інформація, яка є в його розпорядженні не може «переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити це правопорушення».

74. Отже, у випадку першого арешту заявника порушено частину 1 статті 5 Конвенції...

76. ... Якби заявник справді скоїв злочин і якби він хотів чинити тиск на потерпілого, свідків або знищити докази, то мав би багато часу на це до грудня 2005 року, та Судові не представили жодних доказів подібних дій з боку заявника. Отож нагальної потреби арештовувати його з метою припинення подальшої злочинної діяльності не було і 24 слідчі, призначені вести справу, могли б скористатися з додаткового часу, щоб перевірити, чи скарга була достатньо обґрунтованою (prima facie well-founded). Замість такої перевірки, заявника заарештували в той самий день, коли почалося розслідування...

77. Ще більше турбує те, що, як випливає зі свідчень двох потерпілих відповідно до їх заяви, одну зі скарг було сфальсифіковано і слідчий орган не перевіряв у нього, чи він справді цю скаргу подавав, тимчасом як другу подано під прямими впливом офіцера О., — того самого, який реєстрував першу скаргу на заявника... Через це обидві скарги втрачають значення для встановлення наявності обґрунтованої підозри заявника в учиненні злочину, оскільки ніякої іншої підстави для його арешту наведено не було...

78. Судові відомо про те, що потерпіла особа може відмовлятися від своїх свідчень через зміну намірів або навіть з примусу. Проте перевірити, підписувала вона скаргу чи ні, можна з допомогою даних об’єктивної судової експертизи, а в матеріалах справи немає нічого, що наводило б на думку, ніби ця особа давала неправдиві свідчення національному судовому органу, твердячи, що не підписувала скарги. Та й справді, якби було доведено, що потерпіла особа все ж таки підписала скаргу, а потім з примусу її відкликала, то національний суд дістав би серйозні підстави відмовити заявникові в його клопотанні про звільнення. Але занепокоєння з відповідного приводу суд не висловлював...

79. З огляду на наведене вище, а також на факт внесення імені заявника в перелік підозрюваних без підстави, який було встановлено стосовно його першого арешту ..., виникає дуже тривожне враження, ніби заявника вибрали навмисно.

80. Незалежно від того, чи заявника арештували з попереднім наміром, чи в результаті того, що фактичні обставини справи не були зважені належним чином, чи внаслідок щирої помилки (bona fide mistake), Суд, як і в випадку першого арешту, не бачить у матеріалах справи яких-небудь доказів на підтвердження обґрунтованості підозри в тому, що заявник скоїв злочин.

81. Отже, і щодо другого арешту заявника положення частини 1 статті 5 Конвенції порушено.

 

«Канджов проти Болгарії» (Kandzhov v Bulgaria), 68294/01, 6 листопада 2008 року.

 

60. ... Суд зауважує, що дії заявника полягали в збиранні підписів під закликом про відставку міністра юстиції та демонстрації двох плакатів, де останнього названо «повним ідіотом» (top idiot). Розглядаючи кримінальні обвинувачення, висунуті проти заявника, Вищий касаційний суд точно встановив, що ці дії були цілком мирними, не створювали перешкод перехожим і навряд могли спровокувати насильство з боку інших. Спираючись на це, він дійшов висновку, що в них нема ознак хуліганства, як і про те, що, виносячи заявникові обвинувальний вирок, Плевенський (Pleven) районний суд «не навів якихось аргументів», а просто зробив кілька загальних заяв з цього приводу... Ні в ордері на арешт заявника відповідно до частини 1 статті 70 Закону «Про органи внутрішніх справ» від 1997 року, ні в постанові про його залишення під вартою відповідно до пункту 3 статті 152a Кримінально-процесуального кодексу 1974 року, які суд не переглядав, немає чого-небудь, з чого було можна зробити висновок про те, що органи влади мали підстави вбачати в його поведінці ознаки хуліганства, що їх вичерпно визначено в обов’язковому роз’ясненні Верховного Суду від 1974 року...