§ 3. Валютний ринок і його основні риси

Необхідною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Він являє собою розгалужену систему механізмів, призначених забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іно­земної валюти з метою їх використання для обслуговування міжнарод­них платежів.

Наприклад, американський універмаг закуповує партію японських комп’ютерів для продажу в США. У цьому разі покупець може запла­тити за товар доларами, але продавцеві необхідні ієни для розрахунків з працівниками та постачальниками. Таким чином, реалізація цієї угоди потребує обміну першої валюти на другу (доларів на ієни), ана­логічно обміну товару на гроші. Інший приклад: інвестор із США хоче купити акції якої-небудь французької фірми. Щоб здійснити таку по­купку, вкладникові коштів доведеться обміняти долари на євро.

Структурними елементами валютного ринку, як і будь-якого іншо­го, є попит, пропозиція і ціна товару, який на ньому реалізується. За високо о обмінного курсу валюти пропозиція зростатиме, при знижен­ні вал тного курсу збільшуватиметься попит. Внаслідок зазначених коливань складається ціна рівноваги на ринку валют (рис. 26.1).

 

Слід зазначити, що валютний ринок — це найбільший фінансовий ринок ; світі. Кожного дня на ньому укладаються угоди на де сятки і сотні мільяр ів доларів. Зовнішній валютний ринок має мережу численних установ, а дилери та брокери, що беруть участь у ринковому процесі, підтримують зв’язок між собою за допомогою телексів, телефонів, телефаксів. Найзначніші ринки валют розташовані в Лондоні, Нью- Йорку, Франкфурті-на-Майні, Токіо, Сінгапурі.

У ілютних операціях, що здійснюються на валютному ринку, беруть участь різні групи економічних суб’єктів, кожна з них намага­ється з ідовольнити свій власний комерційний інтерес. Це продавці валют , покупці валюти та посередники. Більш конкретний склад суб’єктів ринку, що розглядається, має такий вигляд:

1.  Фірми, організації та фізичні особи, які зайняті в різних сферах зовнішньоекономічної діяльності.

2. Комерційні банки, що обслуговують валютні операції. Це головні суб’єкти валютного ринку, які часто виконують функції дилерів у рин­ковому процесі. При цьому банки «підтримують позицію» двох або більше валют, тобто тримають депозити, виражені саме в цих валютах. Іноді комерційні банки виступають у ролі брокерів і не «підтримують позицію» щодо певних валют, а лише є посередниками між продавця­ми та зкупцями.

3.  Небанківські дилери та брокери.

4.  Державні установи, головне місце серед яких належить централь­ним банкам та державній казні окремих країн.

Слід наголосити, що 90% загального валютного обороту припадає на світові транснаціональні банки. Вони формують попит на валютні ресурси, внаслідок чого валютні курси визначаються, як правило, в ході здійснення міжбанківських операцій. Більша частина валютних опе­рацій — це операції з доларами США. У практиці функціонування валютного ринку використовується кілька видів валютних операцій: спот, строкові операції, що здійснюються на міжбанківському ринку (форвардні операції та своп-угоди), біржові строкові операції (опційні та ф’ючерсні контракти, валютний арбітраж).

Характерна особливість спот-угоди полягає в тому, що момент її укладення практично збігається з моментом її виконання. Валютна опе­рація за бажанням клієнта здійснюється в день укладення угоди. Такі угоди становлять приблизно 90 % загального обсягу валютних угод.

Другою групою угод на валютному ринку є строкові (форвардні) угоди.

Форвардні операції — це вид строкових валютних угод, за яких під час укладення фіксуються сума, валютний курс та стандартний термін поставки валюти за контрактом купівлі-продажу, але до настан­ня обумовленого терміну платежі не здійснюються. Найсуттєвіша особливість форвардних операцій — наявність певного інтервалу часу між укладенням і виконанням угоди, а також те, що курс купівлі- продажу встановлюється під час укладення угоди. Виконуються стро­кові контракти через 1-2 тижні, 1-12 місяців, 5-7 років.

Операція своп поєднує спот-купівлю з одночасним продажем на строк (або навпаки). Часто такі операції називають валютним бартером. Угоди своп набули найбільшого поширення на початку 1980-х років і здійснюють­ся на термін від одного дня до шести місяців, значно рідше трапляються своп-угоди з терміном виконання до п’яти років. За операціями своп готів­кова угода здійснюється за курсом спот, яка в контругоді коригується з урахуванням премії або дисконту залежно від зміни валютного курсу.

Ф’ючерсні операції є подібними до форвардних угод. Вони перед­бачають обмін валютами в майбутньому. При цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день укладення угоди. Особ­ливість ф’ючерсних контрактів полягає в тому, що це є торгівлею стандартними контрактами, в яких докладно регламентовано всі умо­ви: термін, сума, метод розрахунку. Відмінність ф’ючерсних контрактів від форвардних полягає в тому, що їх можна купити і продати на ф’ючерсному ринку до строку їх виконання. Головна мета таких угод — хеджування (страхування) та спекуляція. Саме тому майже 99% угод завершується заліком зворотними угодами. Згідно з ф’ючерсною уго­дою, сторони одержують і право, і зобов’язання обміняти певну стан­дартизовану суму валюти на іншу в установлені строки в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди.

Різновидом термінових біржових операцій є опціонні угоди. Опці­он — це цінний папір, що дає право, але не зобов’язання, її власнику купити (опціон «колл» — option coll) або продати («пут» — option put) валюту за фіксованою в момент укладення угоди ціною в майбутньому. При укладенні угоди беруть участь продавець і покупець опціону. По­купець набуває право купити або продати певну кількість даної валю­ти за встановленою ціною і протягом певного періоду (американський тип аукціону) чи за настання строку (європейський тип). Продавець опціону бере на себе зобов’язання купити (або продати) актив за по­передньо визначеною ціною.

Оскільки продавець опціону ризикує щодо зміни валютного курсу набагато більше ніж покупець, з метою компенсації цього ризику по­купець опціону в момент укладення угоди сплачує продавцю премію при підписанні контракту. Слід зазначити, що своп-операції та фор­вардні угоди зазвичай здійснюються комерційними банками, а опціо- нами та ф’ючерсами торгують на біржовому валютному ринку.

Особливий вид валютних угод — валютний арбітраж. Він по­лягає у використанні різниці в котируванні на міжнародних та націо­нальних валютних ринках, тобто в тому, щоб купити валюту в одному місці дешевше, а в іншому продати дорожче.

Слід розрізняти валютні ринки і євровалютний ринок — частину ринку позичкового капіталу, на якому здійснюються депозитні операції в іноземній валюті за межами країн-емітентів цих валют, тобто в євро- валютах. Наприклад, якщо банк Німеччини бере кредит у доларах у США, то це операція на валютному ринку. Та ж дія, вчинена на терито­рії Франції, буде угодою, укладеною на ринку євровалют. Наразі євро- валютами називають не тільки євродолари, але й будь-яку іншу вільно- конвертовану валюту, операції з якою здійснюються поза межами дер­жави її походження. На ринку євровалют здійснюються такі операції: надання єврокредиту, випуск єврооблігацій, короткострокові угоди.

Інструментами операцій ринку є єврокомерційні векселі — пись­мові векселі в євровалютах; депозитні сертифікати — письмове свідоцтво банку щодо депонування коштів клієнта, яке дає йому право на повернення вкладу і одержання процента. Євробанки випускають депозитні сертифікати вартістю від 25 тис. дол. і більше і розміщують їх серед банків, приватних осіб, на вторинному ринку; євроноти — короткострокові зобов’язання з плаваючою процентною ставкою.

Головними фінансовими центрами євровалютного ринку є Лондон, Токіо, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Люксембург.

 

Запитання для самоконтролю

1.  Дайте визначення поняттю «міжнародні валютні відно­сини».

2.  Назвіть види валют.

3.  Які елементи включає світова валютна система?

4.  Охарактеризуйте переваги та недоліки золотого стандарту.

5.  На яких принципах ґрунтувалась Бреттон-Вудська валютна система?

6.  Назвіть характерні риси Ямайської валютної системи.

7.  Що являють собою валютні курси?

8.  Назвіть види валютних курсів.

9.  Які фактори впливають на динаміку валютних курсів?

10.  Що являє собою валютний ринок?

11.  Назвіть особливості функціонування операції спот.

12.  Назвіть характерні риси форвардних операцій.

13.  Чим відрізняються ф’ючерсні операції від форвардних?

14.  У чому полягає специфіка опціонних угод?

15.  У чому полягає суть спекулятивних валютних операцій?

16.  Що являє собою євровалюта?

17.  Які операції здійснюються на ринку євровалют?