§ 3. Естетичне виховання

Формування й художньої, й естетичної культури передбачає здій­снення цілеспрямованого процесу виховання та самовиховання. У цьо­му цілісному процесі важко відокремити естетичне виховання від морального, трудового, політичного тощо. Але умовно ми можемо говорити про самостійність естетичного виховання, тому що воно має власну мету, засоби, методи, а також соціальні інститути, діяльність яких спрямована на його здійснення.

Головна мета естетичного виховання — формування такого рівня естетичної свідомості людини, який забезпечить творче здійснення естетичної діяльності в усіх її різновидах. Разом з інши­ми напрямами виховання естетичне спрямоване на формування універсальної особистості, яку відрізняє творче ставлення до діяльності, гармонія з природою, іншими людьми, високий моральний потенціал.

Форми естетичного виховання різноманітні. Вони передбачають його здійснення шляхом проведення масової, групової та індивідуаль­ної роботи. Зазвичай процес естетичного виховання невід’ємний від трудової діяльності. Він неможливий поза спілкуванням із природою, з естетичними цінностями суспільства. Естетичне виховання здійсню­ється також і в особистісному спілкуванні в різних сферах буття (по­буті, виробництві, відпочинку тощо), обумовлюється естетичною освітою, орієнтується на допомогу художнього виховання. Воно буду­ється на таких принципах, як комплексність, багатство форм, диферен­ційований підхід до різних груп населення, науковість, послідовність та систематичність, гуманістична спрямованість.

Важлива роль в естетичному вихованні приділяється методам ви­ховання. Серед них найбільш ефективними вважаються: метод пере­конання, виправлення, заохочення й покарання — методи, що викорис­товуються в процесі виховання взагалі. Специфіка естетичного вихо­вання полягає в тому, що воно потребує системності та цілеспрямова­ності. Його відмінність і в тому, що воно передбачає не тільки форму­вання у людини здатності споглядання дійсності, а й вирішує завдання залучення її до процесу естетичного перетворення навколишнього світу на основі засвоєння загальнолюдських естетичних цінностей. Ураховуючи це, основними методами естетичного виховання вважа­ються метод переконання (зараження), залучення до естетичної ді­яльності, організації виховної естетичної ситуації, стимулювання.

Головними засобами переконання є власний приклад, слово, твори мистецтва. Залучення до естетичної діяльності орієнтує вихованців не тільки на те, щоб розширити обсяг споживання естетичних ціннос­тей, а й на те, щоб виступати їх творцем у різних сферах життя. Метод залучення до естетичної діяльності тільки тоді забезпечить досягнен­ня ефективних результатів, коли буде органічно поєднаним з іншими методами виховання, коли в результаті педагогічного процесу у ви­хованців буде сформована настанова на естетичну діяльність як на особистісно та водночас суспільно значущу. Метод організації вихов­ної естетичної ситуації полягає в тому, щоб створити умови, обстави­ни, які б максимально сприяли естетичному розвитку людини. При­йоми цього методу можуть бути такими: завдання для самостійного виконання, постановка естетичних проблем і їхнє розв’язання тощо. Результативність цих провідних, головних методів естетичного вихо­вання зросте, якщо водночас з ними буде використовуватися метод стимулювання. Зазвичай говорять про моральне і матеріальне стиму­лювання, однак естетичне виховання головним чином пов’язують з моральним стимулюванням.

Говорячи про естетичне виховання, потрібно звернути увагу на те, що воно передбачає диференційований підхід до тих, хто є його об’єктом. Це означає, що в процесі естетичного виховання слід орієн­туватися на індивідуальний підхід до вихованця, ураховуючи його вік, професію, соціальне становище, освіту, індивідуально-психологічні особливості тощо.

Надзвичайно важливим у процесі естетичного виховання є са­мовиховання, самовдосконалення. Завдяки самовихованню здійсню­ється формування і вдосконалення естетичних здібностей, узагалі естетичної свідомості, поширюється поле естетичної діяльності лю­дини, її налаштування на створення нових естетичних цінностей в усіх сферах життєдіяльності. Самовдосконалення дозволяє людині усві­домлено і цілеспрямовано прагнути досягнення такого рівня естетич­ного розвитку, коли її естетичний світ буде наповнений естетичними цінностями загальнолюдського звучання. Актуальність і важливість виховання й самовиховання вимагає їхнього здійснювання постійно, протягом всього життя людини.

Завдяки мистецтву людина не тільки розвиває естетичні здібності, а й відкриває необмежені можливості їхнього вдосконалення. Есте­тичне виховання неможливе без звернення до мистецтва. Постійне спілкування з мистецькими творами, як вже підкреслювалося, сприяє формуванню універсальної людини, залучає її до творчої співпраці з художником, поширює межі її естетичного самовиявлення, формує та розширює естетичні горизонти.

Суспільство зацікавлене у створенні умов для здійснення естетич­ного виховання та його ефективності. Тому воно передбачає наявність та ефективну роботу певної системи, яка впроваджує в життя завдання, що стоять перед цим напрямом виховання.

Фундамент естетичного виховання закладає родина. Саме ті естетичні цінності, які панують у родині, ті естетичні ідеали, які вона сповідує, виступають тією основою, яка формує головні психічні ме­ханізми естетичного відображення світу. Естетичні смаки, що відріз­няють членів родини, і насамперед батьків, визначають сутність тих глибинних начал, які в подальшому характеризуватимуть особистісну форму естетичної культури людини.

Разом із родиною значну роль у процесі естетичного виховання відіграє система освіти. Дитячий садок, загальноосвітня школа, спе­ціальні навчальні заклади всіх рівнів не тільки забезпечують форму­вання естетичної свідомості на побутовому і теоретичному рівнях, а й залучають дітей до естетичної, а також художньої діяльності завдяки спілкуванню з природою, творами мистецтва, участі в їх створенні.

Розповсюдження серед усіх верств населення естетичних і худож­ніх цінностей є одним із головних завдань системи масової комуні­кації (радіо, телебачення, преса і т. ін.). Відкриваючи споживачам світ естетичних і художніх досягнень людства, засоби масової комунікації надають їм можливість безпосереднього спілкування з митцями, до­помагають вдосконалювати свої ідеали, поширювати судження, теоре­тичні позиції тощо.

Важливе місце в системі естетичного виховання належить культурно-освітній роботі. Клуби, бібліотеки, заклади мистецтва і т. д., які є її складовими, головну увагу зосереджують на тому, щоб створити умови і дати можливість широким верствам населення всіх вікових груп здійснювати естетичну і художню діяльність на різних рівнях — від споживання до створення нових цінностей. При цьому пріоритет надається поширенню участі населення в процесі художньо­го та естетичного творення.

Естетичне виховання, як відомо, залежить від того, який зміст у нього вкладений, а останній визначається пануючими в суспільстві естетичними теоріями. Водночас самі естетичні теорії як складова естетичної свідомості обумовлені певною культурною парадигмою. Таким чином, культура є тією фундаментальною основою, яка ви­значає і сутність естетичної культури, і зміст та спрямованість естетичного виховання.

Питання для самоконтролю

1. Сутність і структура естетичної культури.
2. Естетична культура особистості — характеристика та осо­бливості формування.
3. Художня культура як складова духовного життя.
4. Особливості естетичного виховання.