§ 2. Художня культура

Естетична культура органічно пов’язана з художньою культу­рою, яку вважають її ядром і концентратом. Художня культура базується на художній діяльності на рівні створення, споживання, розповсюдження, обміну, збереження мистецьких творів і на мис­тецтві як одній із форм свідомості і специфічній формі пізнання світу. Її носієм виступають і суспільство, і соціальні групи, народи, нації, й окремі індивіди. Еволюція художньої культури підпорядкована тим самим закономірностям, які визначають еволюцію естетичної культури. її предметна й особистісна форми проявляють себе в багат­стві та розмаїтті художніх творів, тих, що вже створені, й тих, що створюються, а також у системі художніх потреб, ідеалів, орієнтацій тощо художників (як професійних, так і самодіяльних) та споживачів (глядачів, читачів, узагалі публіки). Без цієї системи неможливе розпредметнення творів мистецтва і стимулювання створення нових ху­дожніх цінностей. Зважаючи на це в художній культурі важлива роль належить системі «художня потреба — художнє творення — художнє споживання» як основі цілісності художнього життя, його стабільнос­ті й усталеності. Ця система забезпечує формування та здійснення творчих задумів митців, що реалізуються в мистецьких творах, які актуалізуються залежно від потреби в них публіки за умов її налашто- ваності на спілкування з ними.

Художня культура прагне зменшення розриву між рівнями особистісних форм культури митця і споживачів мистецтва. Тільки у ви­падку їх зближення (а в ідеалі — збігу) можливе повне розпредметнення — освоєння художнього твору. Глибоке проникнення в задум художника можливе тільки в разі наявності у споживача багатства сформованих навичок спілкування з мистецтвом. Лише тривале спіл­кування з художніми цінностями, постійне повернення до них можуть сформувати сталі навички художнього сприйняття. Важливим при цьому є не тільки осягнення змісту твору мистецтва, а й розуміння мови художника, форми твору мистецтва, засобів художнього вислову. В органічному поєднанні зі змістом прийоми і засоби створення мис­тецького твору визначають його сенс. Тому здатність сприймати твір у його єдності та цілісності вважається одним із головних показників розвитку художньої культури.

Цю думку образно втілює твердження: мистецтво дає людині стільки, скільки вона здатна взяти. Тому сприйняття художнього твору є творчим процесом, який залежить як від досвіду спілкування з мистецтвом, так і від життєвого досвіду, моральних, естетичних, релігійних та інших цінностей людини, яка його засвоює, розпред- метнює.

У той же час мистецькі твори є результатом опредметнення особистісної форми художньої культури митців. Це вимагає від них певного рівня художньої культури, а у зв’язку з цим засвоєння багатств світового мистецтва, розпредметнення надбань світової культури вза­галі. Створення світу мистецтва невід’ємне від таланту, майстерності художника, змістовності його думки. Тому художня культура суспільства залежить як від рівня художньої культури споживачів мисте­цтва, так і, що є дуже важливим, від рівня художньої культури його творців. Так само художня культура залежить і від того, які мис­тецькі твори в суспільстві розповсюджуються, пропонуються публі­ці, а також від того, наскільки є вільним доступ публіки до тих тво­рів, які видаються їй найбільш близькими.

Поєднання художньої активності митців і споживачів художніх творів обумовлює підвищення художніх потреб суспільства, сприяє підвищенню рівня художньої культури. Усвідомлення високого соці­ального призначення мистецтва на рівні суспільства та особистості сприяє орієнтації не тільки на його споживання, а й на творення. У зв’язку з цим перед суспільством завжди стоїть завдання розвитку професійної гілки художньої діяльності, а також поширення самоді­яльної художньої творчості. Рівень розвитку художньої діяльності за­свідчує стан художньої свідомості суспільства та можливості вдоско­налення його художнього життя. У процесі художньої діяльності, особливо в її творчому прояві, змінюються сутнісні сили людини, її чуттєвий та інтелектуальний світ стає багатшим, досконалішим. Праг­ненню самовдосконалення багато в чому сприяє процес художньої діяльності, у ході якого формуються смаки й ідеали, здібності і потре­би, моральні пріоритети, поширюються міжособистісні зв’язки, ком­пенсуються затрати, що обумовлені обмеженістю ролей, які викону­ються людиною в умовах розподілу праці та спеціалізації.