§ 2. Класифікація нових релігійних рухів в Україні

Нові релігійні рухи, що з’явилися в нашій країні, не­однорідні за своїм походженням, формою і діяльністю організацій. Зараз існує маса понять, за допомогою яких описують це явище. Залежно від цього нові релігійні рухи називають: нерелігійними культами «нью^йдж», тоталітарними і деструктивними сектами. Але для на­укового дослідження необхідним є такий термін, що не несе в собі емоційного і політичного навантаження. Цим терміном є «нові релігійні рухи» (далі — НРР). Цей термін охоплює релігійні феномени, що з’явилися в другій поло­вині ХХ ст., оскільки він застосовується до різних явищ релігійних новацій, що мають ряд загальних рис: спрямо­ваність до життєвих проблем, підхід до віри як до спосо­бу морально-духовного зцілення, знаходження матеріаль­них благ, гармонії, застосування елементів магії тощо.

На відміну від НРР, під традиційними релігіями ро­зуміються релігійні утворення, що зберігаються і переда­ються протягом тривалого періоду з покоління в по­коління і вже мають укорінені традиції на певній тери­торії. Нетрадиційні ж релігійні комплекси не успадковані історично певним етносом і не укорінені в національній культурі. Нетрадиційними для України, наприклад, є буддизм, даосизм, сикхізм тощо, але в той же час вони є цілком традиційними для інших народів. Що стосується термінів «секта», «культ», «деномінація», то вони вико­ристовуються в морфологічній класифікації, розроб­леній ще на початку ХХ ст. соціологами Е. Трьольчем і М. Вебером. Слід зазначити, що більшість релігієзнавців нині вважають термін «секта» негативно навантаженим.

Аналізуючи існуючі класифікації, запропоновані віт­чизняними і закордонними дослідниками, можна твер­дити, що зараз відсутня єдність у підходах до них, що перш за все говорить про складність і новизну проблеми. Типологічно їх можна об’єднати в такі групи:

1.  Неохристиянські: Церква Богородиці; Церква Хри- ста, що Воскрес; Новоапостольська церква, Діти Бога, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони), Церква тіла Христа і т. ін.;

2.  Орієнталістські (тобто скеровані на східні релігії): Трансцендентальна медитація, Міжнародне товариство свідомості Крішни, Сахаджа-йога, Рух Шрі Чінмоя, по­слідовники Шрі Сатьї Саї Бабі, Рух Омо Раджніша, орга­нізації «Ананда марг прачарк санех» тощо.

3. Неоязичницькі: Рідна Віра, Ладовіра, Яновіра, РУН віра, Собор рідної віри (Лицарі Сонячного ордену), шанувальники богині Берегині і т. ін.

4.  Синкретичні: Біле братство, Аум Сінрикьо, Церк­ва Об’єднання, Церква Останнього Заповіту, бахаїзм.

5.  Сайєнтологічні: Діанетика, Наука Розуму, Вогнен­на квітка, Новий Акрополь, Християнська наука тощо.

6.  Езотеричні: теософія, Братство Грааля, послідов­ники Д. Андрєєва, Агні-Йога, послідовники Гурджиєва і т.ін.

7.  Сатаністи.

Розглянемо характерні риси деяких з цих НРР.

Рухи, що виникли на ґрунті християнства.

Родина (Діти Бога) — місіонерська організація, яку заснував у Південній Каліфорнії пастор Девід Берг у 1968 р. Цей рух одержав назву «Діти Бога». Сам Берг народився в ро­дині євангелічних проповідників. У 60-і рр. під час апо­гею руху хіппі Берг сам став проповідувати і довкола ньо­го зібралися найбільш віддані люди, що утворили першу комуну. До 1975 р. комуни «Дітей Бога» вже були ор­ганізовані в більшості європейських країн, а Берг почав практикувати нову форму проповіді через листування під гаслом «Література і свідчення». У його листах були описані різні способи, як заробити гроші. У 1977—1978 рр. організація пережила серйозну кризу і була розпущена, але Берг створює новий рух «Родина Любові». Його вчення містить ідею про те, що сучасне покоління стане свідком Другого пришестя Христа. Послідовники Берга вірять, що відбудеться прямий контакт із Христом, свід­ченням чого стане «говоріння іншими мовами» (глоссо- лалія). Основним священнодійством у «Родині» вважаєть­ся хлібопреломлення. Читаються проповіді Євангелія, члени громади беруть участь у благодійних акціях. Член­ство і принципи організації визначаються Хартією цього руху (1995 р.). Зараз рух очолює дружина Берга, який по­мер у 1994 р. Вона стверджує, що дух Берга регулярно яв­ляється їй і через неї керує громадою. У громаді є рада, що обирається з постійних членів (3—4 чоловіки) терміном на 6 місяців. У «Родині» існують два види членства: пос­тійне й асоційоване. Постійні члени громади живуть ра­зом, спільно користуються майном, цілком присвячують себе громаді. Більшість же є асоційованими членами, вони не живуть у громадах, а лише беруть участь у програ­мах і заходах. В Україні перша така громада з’явилася в Києві в 1990 р. Громада орендувала приміщення, де про­водила збори, займалася гуманітарною допомогою, ак­тивною місіонерською діяльністю. Згодом такі громади з’явилися в Харкові, Ялті, Дніпропетровську, Донецьку.

Церква Христа. Міжнародна Церква Христа була за­снована в 1979 р. американським пастором Маккіном.

З 1981 р. вона розгорнула активну місіонерську роботу в США і Європі. Основними рисами цього НРР вважають­ся: практика учнівства, вчення про порятунок, для якого недостатньо віри в Ісуса Христа, «дійсне» водохрещення. Учнівство означає, що кожен член церкви перебуває під опікою іншого члена цієї церкви (наставника), і в такий спосіб вибудовується вертикальна ієрархія членства аж до самого верху піраміди. Щоб стати членом громади, потрібно покаятися у своїх гріхах, визнати, що Церква Христа — єдиний шлях порятунку і прийняти вчення про покору. Потім відбувається водохрещення з повним зануренням у воду. Вважається, що кожний відповідає за свої гріхи, які змиваються водохрещенням. Тому через слухняність і покору наставникам людина рятується. Члени громади щонеділі проводять молитовні збори і практикують зустрічі у приватних будинках з метою вив­чення Писання, де проходить також богослужіння неве­ликими домашніми групами. У Церкві Христа практи­кується сповідь як у наставника, так і загальна, спочатку кається Глава, а потім всі інші члени осередку. Особливу місіонерську роботу Церква Христа проводить серед сту­дентської молоді. В Україні перша громада Церкви Христа виникла в 1993 р., під приводом вивчення Біблії, оренду­вавши при цьому зал педагогічного інституту ім. Драгома- нова. За кілька місяців громада виросла до більш як 200 чоловік. У 1994 р. громада була зареєстрована. У 1995 р. діяльність громади була зупинена і Глава Чи Шок Вужен залишив Україну. Незвжаючи на такий перебіг подій, на кінець 1999 р. громада Київської Церкви Христа виросла вдвічі і продовжує зростати.

Орієнталістські НРР.

Трансцендентальна медитація. Рух заснував Махаріші Махеш Йогі, який шанується як найкультурніший гуру («вчитель») на Заході. Він народився в 1911 р., закінчив Аллахабадський університет, де в 1942 р. одержав ступінь магістра фізики. Потім недовго попрацював на заводі, але захопився духовними шуканнями, почав вивчати санскрит і познайомився з ведами й Упанішадами. Зго­дом став учнем відомого гуру Свамі Брахманаду Сарас- ваті, у якого провчився 13 років і розробив власну техні­ку медитації, яку став проповідувати в Мадрасі (Індія).

Основна ідея Махаріші полягає в тому, що свідомість і розум людини походять з єдиного творчого джерела, прихованого від повсякденного життя. Щоб досягти цього джерела гармонії й енергії, людині необхідно про­никнути всередину самого себе, зробити певний перехід, трансценденцію. Заважає людині зробити цей перехід те, що органи почуттів спрямовані на об’єкти зовнішнього світу, а лише з їх допомогою не можна осягнути буття. Згідно з Махаріші, у звичайної людини існують три ста­ни свідомості: пильнування, сон зі сновидінням і сон без сновидінь, і вона не виходить за межі цих трьох станів. Але нібито існує ще й четверта стадія стану людини — усвідомлення внутрішнього «Я». Вона настає тоді, коли людина відтинає від себе всі здобутки відчуттів і зали­шається наодинці з безликим Богом, що знаходиться усередині нас. Тільки тоді індивід усвідомлює своє внут­рішнє «Я». Це і є стан чистої свідомості, що досягається за допомогою трансцендентальної медитації.

У 1959 р. Махаріші прибув до Лос-Анджелеса (США), де заснував рух з поширення свого методу. Через деякий час вже у Великобританії він заснував міжнародне това­риство медитації, яке невдовзі охопило Західну Європу й Індію. Махаріші створив щось на зразок імперії, що скла­дається з безлічі організацій: «Міжнародний університет Махаріші», «Міжнародне студентське товариство меди­тації», «Американське товариство медитації», «Всесвітня планова виконавча рада». У США функціонує відкритий університет Махаріші — Всесвітній заочний університет, що за допомогою супутників транслює лекції більш ніж на двадцяти мовах у 100 країнах світу.

Перші представники цього руху з’явилися в Україні наприкінці 80-х рр. ХХ ст. У Львові, Києві, Херсоні діє університет Махаріші, близько 5000 чоловік одержали так звану індивідуальну мантру.

Міжнародне товариство свідомості Крішни. Засновни­ком товариства був проповідник Абхай Чаран Де, який у 1966 р. прибув у Нью-Йорк, узяв ритуальне ім’я Бхак- тіведанта Свамі Прабхунада і виклав своє вчення в книзі «Бхагават-гіта як вона є». Вчення ґрунтується на найдав­ніших Священних Писаннях світу. Бхакавад-гіта є Біб­лією давньоіндійської секти вайшнана. Вона містить аналіз основних предметів пізнання: практики — мате­ріального світу, карми — діяльності, калі — вічного часу, джіви — живої істоти, Бхагавана — Вищої Божественної Особистості. У цьому взаємозв’язку розглядаються пи­тання свідомості і надсвідомості. Центральне місце в традиції свідомості Крішни посідає «Бхакті» — шлях відданого служіння Богові. Людина відповідно до цього вчення є поєднанням душі і тіла. Індивідуальна душа (атма) — Частка Верховної Душі (Брахман). Полем діяль­ності душі є тіло, що душу одержує відповідно до своїх бажань. Якщо душа зловживає своєю волею, вона опи­няється в матеріальному світі, забуває про свою божест­венну сутність і потрапляє у владу карми. Знаходячи людську форму, душа має можливість вирватися із сан- сари, повернутися до Бога. Звільнення душі від ма­теріального світу є можливим лише на шляху розвитку в собі Свідомості Крішни. Основою релігійної практики є вивчення священних писань індуїзму, спів ведічних гім­нів, мантр. Особлива увага приділяється мантрі: «Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна, Крішна, Харе, Харе, Харе Рама, Харе Рама, Рама, Рама, Харе, Харе». Це є ос­півуванням святих імен Добродії, і протягом дня цю ман- тру потрібно вимовити 1728 разів. Члени Товариства з повагою ставляться до віруючих інших релігій, як правило, є вегетаріанцями, дотримуються принципів чистоти духовного життя.

В Україні перша громада крішнаїтів стала діяти з 1989 р., а у 1990 р. вона була офіційно зареєстрована в Києві. У 1993 р. був створений центр громад свідомості Крішни в Україні, який отримав державну реєстрацію у 1995 р. За­раз діє Духовна Академія свідомості Крішни, що готує священнослужителів цього культу. У 2001 р. в Україні було вже 42 крішнаїтські громади, крім того, діють про­повідницькі центри та благодійні місії.

Неоязичницькі НРР. Як правило, ці об’єднання пред­ставлені численними течіями, що проголошують ідею відродження дохристиянських вірувань українського на­роду.

РУН віра (рідна українська національна віра). Заснов­ником цього напрямку є Л. Силенко, українець за похо­дженням, що емігрував в США. Він вважається вчителем і пророком, посланцем Бога, що запропонував моно­теїстичну систему поглядів на світ. Відповідно до неї творцем усього світу є Даждьбог. Це вічна енергія, сві­домість буття, правда і всесвітня любов. Священним Писанням вважається книга «Мага Віри» і катехізис «Повчання. Пісні. Молитви». Прихильники цього руху вважають, що прийняття християнства підірвало само­бутність і духовність українського народу; саме це слід пам’ятати, і передавати з покоління в покоління свою рідну віру. Послідовники РУН віри не визнають зобра­ження Бога, оскільки вважають, що він є абсолютний комплекс Волі, Істини, Любові і Святого Духа одночас­но. У РУН вірі існують свої власні свята і молитви, обря­ди вінчання, похорону тощо. Громади і представництва РУН віри є насамперед в українській діаспорі — США, Канаді, Австралії, Англії. Основний храм — собор Свя­тої Матері України — знаходиться у США, поблизу Нью- Йорка у Спрінг-Глені. В Україні осередки РУН віри є у Києві, Полтаві, Донецьку, Харкові та інших містах. У 2000 р. їх було понад 50.

Рідна Віра. Одна з течій українського неоязичництва. Її засновником вважають професора Володимира Шаяна, який у книзі «Віра предків наших»(1934 р.) закликав повернутися до батьківської традиції істинної українсь­кої духовності. Центром Рідної Віри українців повинен стати Орден Бога Сонця, де головним лицарем стає за­сновник релігійного напрямку. Послідовники цього руху намагаються максимально зберегти давню дохрис­тиянську обрядовість. Вважається, що ця обрядовість сприяє формуванню особистості і підвищує національ­ну самосвідомість. Рідновіри, як правило, використову­ють язичницькі обряди і пісні. Найчисленніша громада діє при Святині Даждьбожій у Гамильтоні (Канада). В Україні громади рідновірів є в Чернігові, Миколаєві, Києві, Львові, Одесі.

Собор рідної віри. Сучасна течія, що виникла в 1994 р. на Вінничині. Послідовники Собору вважають своїми духовними вчителями В. Шаяна, Л. Силенка, С. Конряцького. Кожний з них зробив свій внесок у закладен­ня основ Рідної віри, але ніхто не зміг здійснити завдан­ня, пов’язане з духовним відродженням. Тому послідов­ники руху вважають, що їхні праці доповнюють одна одну і в сукупності становлять цілісну концепцію, спря­мовану на відродження Собору Рідної Віри. Згідно з цією концепцією Поділля є серцем України, оскільки аж до 1620 р. тамтешні князі «боронили рідну віру». На Поділлі знаходиться головна святиня скіфів — Єксамній (Божа дорога), там же знайдено й найдавніший тризуб — сим­вол Даждьбога.

Синкретичні НРР. Церква Об’єднання. Офіційна назва церкви — «Асоціація Святого Духу за об’єднання світо­вого християнства». Засновником руху є Сан Мін Мун, що народився в Кореї в 1920 р. У 1936 р. в одну з вели­кодніх неділь, він ніби мав видіння, під час якого Христос призвав Муна завершити розпочату Ним дві тисячі років тому місію. У таємному спілкуванні з Богом Мун начебто отримав прозріння щодо Божої волі і подальшої долі людства. Свою церкву Мун заснував у Сеулі 1 трав­ня 1954 р. На початку 70-х рр. ХХ ст. Мун поїхав до Аме­рики, виступаючи з проповідями у багатьох містах. Цен­тральною ідеєю вчення є те, що Бог — Отець, а люди — його діти. Ісус був посланий на Землю, щоб відродити людей до безгріховного стану. Оскільки метою Створін­ня була родина, то гріхопадіння Єви призвело до втрати Віри і перекручення ідеалу щирої любові. Через розп’ят­тя Христа досягається лише духовний порятунок, а в плоті людини залишається первородний гріх. Тому Хри- стос повинен прийти на землю і завершити порятунок фізичних людських тіл. У 1980 р. Мун уклав шлюб з про­голошеною ним досконалою жінкою. Він також наголо­сив, що від цього шлюбу з’являться люди, врятовані від гріха, оскільки Мун покликаний завершити місію Хри- ста. Незабаром Корея стане центром всесвіту, оскільки тільки її народ заслуговує на право прийняти Месію. Цю концепцію Мун виклав у «Божественному принципі», який є Священним Писанням для його прихильників. Виконання його приписів приведе до Царства Божого на Землі.

Муна шанують, як Месію, Істинного Отця, покли­каного створити всесвітню, єдину, ідеальну родину. Ос­новною культовою дією вважається звільнення крові від сатанинського начала. Воно здійснюється причащанням «особливим вином», до складу якого входить кров Муна. У церкві практикуються такі обряди: присвяти дитини Богові, одруження, святкуються Новий Рік, День Бать­ків, День Усього Сущого. На молитовних зборах співа­ють гімни, читають Біблію і тексти Муна. Членами цер­кви є подружні пари. Основною метою церкви є об­’єднання людей перед особою Єдиного Бога, незалежно від расових і національних ознак. Громади муністів поширені більш ніж у 150 країнах світу. Церква Муна має численні корпорації в харчовій та хімічній промисло­вості, є власником газети «Вашингтон Таймс». Церква має свою власну Теологічну семінарію (м. Беррітаун, штат Нью-Йорк, США), видавництво «Парагон-хаус», мережу видавництв. На територію колишнього СРСР ідеї Муна стали проникати в 70-х рр. ХХ ст., а у квітні 1990 р. після зустрічі М. Горбачова з Сан Муном почала­ся офіційна діяльність церкви. У 1992 р. Міністерство юстиції РФ зареєструвало Церкву Об’єднання. У 1995 р. Мун прибув в Україні. Громади церкви в основному роз­ташовані у великих містах: Донецьку, Харкові, Львові, Дніпропетровську.

Церква Останнього Заповіту. Засновником церкви є Сергій Тороп, що народився у 1961 р. в Краснодарсько­му краї. Потім він переїхав до Мінусинська, Красноярсь­кого краю, де в 1990 р. йому ніби відкрилися події 2000- річної давності. Він прийняв духовне ім’я Віссаріон і створив громаду «Єдиної віри» (з жовтня 1995 р. — Церк­ва Останнього Заповіту»). Віссаріон склав власне Писан­ня — «Слово Віссаріона, що виявляє Останній Заповіт від Отця Небесного», який його послав». Відповідно до вчення Віссаріона, Абсолют (Творець Всесвіту) — мате­ріальний і виступає як матеріальне буття й енергія, як Творець і джерело людських душ. Самого Віссаріона ша­нують як слово Боже, що прийняло плоть і кров люди­ни. Оскільки він народився в Росії, тут же і мають відкри­тися таємниці подій, про які говориться в Писанні. За твердженням Віссаріона, існують Пекло і Рай, пересе­лення душ. Душі, що виконували своє призначення, пе­ребувають в Раю. Рай — це особливий шар, що оперізує Землю. В Аду перебувають душі, зіпсовані гріхом або не здатні до духовного зростання. Людина повертається на Землю й одержує нову можливість для духовного розвит­ку. Природу шанують як жіноче джерело, Бог — чолові­ча, людська плоть, що належить природі. Увесь світ по­ділений на Божественний і Диявольський. У цілому вчення Віссаріона — суміш християнства, йоги, псевдо­наукової космології. У цій церкві залишаються таїнства хрещення і вінчання, однак, на відміну від православ’я, видозмінюється їхній зміст. Віссаріон увів таїнство бла­гословення — дозволу на благі справи, до таїнств відно­сять також літургію, що здійснюється в середу і неділю. З’єднання рук — обряд, який дуже шанують, він знаме­нує возз’єднання з Богом — священне коло. Головними святами є День Народження Віссаріона і Різдво Христо­ве. Приписується вегетаріанство, що пов’язується з при­стосуванням тіл віруючих до вібрацій Землі. На чолі цер­кви стоїть Віссаріон, він же рукополагає священиків, але рішенням усіх поточних справ займається церковна рада. У 1994 р. Віссаріон оголосив про створення заповідної зони і поблизу озера Тибиркуль розпочав будівництво «Нового Єрусалима». Це місце вважається віссаріонівцями святим оазисом нових людей. В Україні громади віссаріонівців діють у Харківській, Полтавській, Київській, Запорізькій областях. Офіційної реєстрації ці громади не проходили, але на території ближнього зарубіжжя, пере­важно в Росії, нараховується близько 50 тис. послідов­ників цого руху.

Аум Сінрікьо. Ця організація створена в 1986 р. Сьоко Асахарою (Тейдзьо Мацумото), який був власником кількох дешевих китайських ресторанів. Сам Асахара на­зивав себе духовним учителем, займався йогою, даосиз­мом, окультними науками. У створеній ним організації Сьоко Асахару шанують як божественного гуру і втілен­ня верховного бога Шиви. Аум — священна мантра, що означає сталість Сінрікьо (у перекладі з японської — вчення Істини). Основною ідеєю є ідея порятунку всьо­го людства через втілення в життя таких принципів: виз­нання духовного наставника, що досягнув просвітління і звільнення; вміння і здатність вести прихильників до мети; віра в істинність ідей та духовні практики вчення, в досвід гуру й його методи передачі знань. Особлива ува­га приділяється удосконаленню і формуванню особис­тості. В основі діяльності лежить ідея порятунку, що ви­ражається у допомозі в знаходженні спокою і щастя, рятуванні від різних хвороб, звільненні від страждань. Культова практика включає елементи йогівської гімнасти­ки і медитації. У 1992 р. в Росії була зареєстрована філія «Аум Сінрікьо», до 1995 р. вже було утворено шість її центрів. Але після здійснених членами цього угрупован­ня терактів у токійському метро була порушена криміна­льна справа і діяльність філії припинено. На території України найбільша активність цього руху припала на 1995 р. Зараз прихильники цього руху нечисленні, оск­ільки його центри в Японії і Москві закриті.

Сайєнтологічні НРР. Новий Акрополь. Творцем і голо­вним ідеологом був аргентинський професор філософії Хорхе Амель Ливрага на підставі збірки філософських нарисів «Підручник керівника» (1957 р.). Перша ор­ганізація була зареєстрована в Бельгії в 1981 р. і з того часу активно займається місіонерською діяльністю. Осно­вою доктрини визнаються необхідність розвитку духов­них потенціалів і можливостей людини, що дозволяють розбудити внутрішню силу, поєднання різних культурних традицій в єдину багатогранну культуру, відродження вічних цінностей людства. Зараз ця організація вважає своєю метою виховання й освіту, що базуються на силі прикладів. Представники організації вивчають найваж­ливіші світоглядні системи Заходу і Сходу, з використан­ням практичних методів, що допомагають їм удоскона­люватись. Існує комплексна програма теоретичної і практичної освіти, в основу якої покладена система гармонізації душі і тіла. Ця інформація повинна бути пе­режита через внутрішній досвід. Створюються студії прикладного мистецтва, театри-студії. В Україні перша філія «Нового Акрополю» з’явилася в 1991 р.

Християнська наука. Рух, заснований наприкінці ХІХ ст. в Америці вчителем Ф. Квімбі та його послідовницею Мері Бейкер. В основу вчення був покладений принцип духовного зцілення без використання різних лікарських засобів. Була створена система психічного зцілення, що оформилася в книгах М. Бейкер «Наука і здоров’я», «Ключ до Письма». Вважається, що ця доктрина дає істинне тлумачення Святого Письма. У Бейкер вбачали наступ­ницю Христа, а її Одкровення шанували так само, як і біблійні. Вчення «Християнської науки» містить уяв­лення про існування безособистісного начала. Вва­жається, що Триєдиний Бог є Життя, Істина, Любов. Ісус Христос поєднує в собі людину і божественну ідею. Гріх є психічною аномалією. Послідовники практикують культові дії у вигляді:вечері Господньої, водохрещення, причастя без уживання хліба і вина. Штаб-квартира церк­ви знаходиться в Бостоні (США), існує близько трьох тисяч конгрегацій у світі. Зараз місіонери цієї церкви діють у СНД і в Україні; як правило, ядром громади є інтелігенція.

Езотеричні НРР. Теософія. Термін «теософія» похо­дить від грецьких слів theos — Бог, sophia — мудрість і оз­начає божественну мудрість. У 1875 р. у Нью-Йорку зав­дяки бурхливій діяльності російської мандрівниці по країнах Сходу Олени Блаватської виникло Теософське товариство, до лав якого вступила значна кількість ша­нувальників. Теософське вчення сформувалося як син­тез філософських і релігійних поглядів, що включають давні традиції. В його основі лежить ідея Божественно­го начала, з якого все народжується і повертається в кру­говороті життя. Бог є всюдисущим, безмежним першо­джерелом, що існує поза простором і часом. Світ — це активний прояв Бога, який втілюється в нескінченній безлічі форм. З таким розумінням Бога пов’язана тео­софська космогонія. Космос вважається системою, що виходить з Єдиного Логоса, підтримується його життям і в той же час є закінченою в собі самій. Сонячна систе­ма створена Логосом з семи основних видів матерії. Три вищі матерії називаються Божественними, четверта — ментальною, п’ята — емоційною, шоста — краною, сьо­ма — фізичною. Людина — це духовна сутність, одягне­на в тіло. Вона є вищою з фізичних істот, відповідає за порядок на Землі і складається з кількох смертних і без­смертних тіл. Смертних тіл три — звичайне фізичне тіло, астральне, створене з прозорої матерії, ментальне, що ре­агує на зміну думки. У момент смерті людина, скидаю­чи тіла, у своєму духовному тілі вступає в небесний світ —  Девачан. Вищі тіла не піддаються ні народженню, ні смерті. Одне з таких тіл — атмічне (втілення любові), друге — буддичне (чиста, жаліслива любов), третє — ма- нос (вищий розум, що осягає істину). Людина повер­тається у фізичний світ через перевтілення і може звіль­нитися від колеса народжень, але багато в чому це залежить від карми. Вчення про карму змушує людину усвідомлю­вати причини негараздів, які вона сама створює своїми думками і діями.

Агні-Йога. Розробила це вчення Олена Реріх, дружи­на російського художника Реріха. Її книга «Жива Ети­ка» продовжила традиції культурного синтезу Заходу і Сходу — їх філософії, науки, релігії . Відповідно до «Живої Етики» головним ворогом людства є незнання. Більшість людей живуть у повному незнанні і безглуз­дості свого існування. У сучасну епоху необхідне знання видимого і невидимого світу. Невидимий світ повинен увійти в нашу свідомість і стати реальністю. Людина по­винна зрозуміти закони космосу, вищого духовного світу. Знання космічних законів допоможе вижити і розвинути­ся людині в складний час. Відповідно до Агні-Йоги, жит­тя можливе завдяки з’єднанню духу і матерії, позитивно­го і негативного. Їхнє роз’єднання є смерть. Дух служить причиною життя матерії. Усе, що є у Всесвіті, має свідо­мість, вона росте завдяки накопиченням життєвого досвіду. В міру удосконалення свідомості людина досягає єдності у всьому сущому і допомагає розвивати свідо­мість іншим людям. Але для того щоб людство досягло стану зовнішнього духовного рівня, необхідно приділя­ти увагу вихованню.

Сатанізм. Ця езотерична напівлегальна течія пред­ставлена Церквою Сатани, що створена А. Ла Виле в 1964 р. в США. Віровчення викладене в роботах: «Сатанічна Біблія», «Досконала відьма», «Сатанинські ритуа­ли». Сучасні сатаністи шанують персоніфіковане зло — Сатану. В їхньому вченні зло набуває всесвітніх масш­табів, воно знімає поняття гріха, напруги. Це культ на­сильства, зла, немотивованої жорстокості і підступності. Обряд сатаністів являє собою сукупність магічних дій (так званої «чорної меси»). Гї обрядова сторона ґрунтуєть­ся на пародії католицької меси. Служіння, як правило, проводить жрець, що наслідує образ Диявола. Збори закін­чуються молитвою і поклонінням Сатані, шанують певні свята: переддень дня Усіх Святих, Вальпургієва ніч тощо. Крім Церкви Сатани, аналогічними за духом і наслідками культу відомі й інші сатаністські об’єднання: «Південний Хрест», «Чорний ангел». На території України існують у Харкові, Києві, Одесі, Львові.

Тенденції розвитку нових релігійних рухів в Україні. За­гальний огляд ситуації з НРР дозволяє зробити висновок, що тенденції поширення і прояву цих рухів в Україні ма­ють незворотний характер, хоча сам цей процес проходи­тиме з різною інтенсивністю. Ці нові течії будуть шукати різні форми адаптації з державою, традиційними церква­ми. Більшість з них обов’язково викликатиме міжкон­фесійні конфлікти, а то й втручатися в соціально-еконо­мічну й ідеологічну ситуацію країни. Однак державі необ­хідно толерантно ставитися до НРР. В основі політики держави повинна лежати продумана законодавча і норма­тивно-правова база, проводитися кваліфікована правова і релігієзнавча експертиза при реєстрації.

 

Питання до самопідготовки

1. Основні причини виникнення і поширення НРР.

2. Характерні ознаки НРР.

3. Класифікація НРР

4. Які НРР найбільш поширені в Україні?

5. Яке ваше особисте ставлення до НРР?

6. Яким має бути державно-правове регулювання діяльності НРР?