§ 3. Типологія релігій

Світ релігійних феноменів надзвичайно різнома­нітний. До них належать вірування і ритуали народів Азії, Африки, аборигенів Австралії, Центральної і Пів­денної Америки, регіонів Півночі і т.д. Існують родоплеменні, національні (іудаїзм, індуїзм, синтоїзм та ін.), світові (буддизм, християнство, іслам) релігії. Майже в кожній з них є різні напрямки і конфесії: хінаяна, маха- яна, ваджраяна в буддизмі, православ’я, католицизм, протестантизм у християнстві, суннізм, шиїзм, суфізм в ісламі тощо.

Релігія постійно еволюціонує і разом зі зміною сус­пільних реалій отримує нові форми. Вплив релігії в ряді регіонів світу, у тому числі й у нашій країні, помітно зро­стає. З’являються такі релігійні рухи, течії і утворення, яких раніше в Україні не було, — Міжнародне товарист­во Свідомості Крішни, Товариство трансцендентальної медитації, Церква уніфікації, Церква Сатани тощо. Про­тягом ХХ сторіччя неодноразово утворювалися й світські «квазірелігії» — культ особистостей, політичних вождів, спортивна, музична чи кінематографічна кумироманія тощо. В останні десятиріччя спостерігається підйом віру­вань у пророкування, в астрологію, хіромантію; у засобах масової інформації, на телеекранах, у концертних залах цілком серйозно здійснюються ритуали «вигнання бісів» (екзорцизму), звільнення від «привороту» чи «причини», знахарства, спіритизму і т.ін.

Щоб розібратися у цій строкатій картині, слід визна­чити головні типи релігій.

Залежно від підходів до тлумачення релігійних явищ існують різні критерії типологізації, а саме:

1)   за критерієм визнання ними персоніфікованих надприродних сил (абслютна більшість релігій) чи їх не­визнання (буддизм);

2)  за кількістю визнаних у них персоніфікованих над­природних сил:

а) політеїстичні — носіями надприродного є декіль­ка або багато надприродних істот (індуїзм, синтоїзм- камі (в Японії));

б) дуалістичні — сповідується рівноправність та вічна боротьба двох сил (у чистому вигляді — в зороастризмі, у неявно визнаному — у будь-якій з розвинених релігій);

в) монотеїстичні — тобто сповідується один єдиний бог або одна надприродна істота (іудаїзм, християнство, іслам);

3)  за способом уявлення надприродних сил:

а)  анімістичні, синкретичні релігії — надприродні сили можуть мати вигляд будь-яких предметів і явищ зовнішнього світу, поєднувати зовнішні ознаки як лю­дей, так і каміння, струмків, річок, дерев, рослин або тварин (Давня Греція);

б)  зооморфні релігії — надприродні істоти мають зовнішній вигляд тварин (релігії Давнього Єгипту та Індії);

в) антропоморфні релігії — божества мають зовнішні ознаки людини (Давня Греція, християнство);

4)  за ступенем розвитку самої релігії:

а) ранньоісторичні, примітивні форми релігії, в яких ще відсутні письмово зафіксовані релігійні кодекси; інститут професійних служителів культу ще не впоряд­кований; культова діяльність ще не має чітко визначено­го регламенту і має обмежене територіальне поширення;

б) сучасні, розвинені релігії з письмово зафіксованими релігійними кодексами, сформованим інститутом про­фесійних служителів культу, чітко регламентованою культовою діяльністю, з принципово необмеженим те­риторіальним поширенням;

5)   за способом організації релігійних інститутів та визначеною ним мірою територіального та етнонаціо- нального поширення, а саме:

а) родоплемінні релігії, обмежені компактною тери­торією, на якій живуть тільки невеликі групи кровних чи віддалених родичів, які її сповідують;

6)  національні релігії, що виникають в умовах розвину­тої диференціації суспільства та існують тільки у певно­му етносі або нації; надприродні істоти вважаються но­сіями духовної самобутності етносу або нації; підкрес­люється особлива «обраність» даного етносу чи нації; існує чітко визначена і структурована соціальна група служителів культу (жерці, брахмани, священики тощо), які професійно розробляють релігійну ідеологію, вста­новлюють порядок релігійних обрядів, займаються тлу­маченням волі богів та священних текстів;

в)   світові релігії — долають як етнічні, так і тери­торіальні межі (буддизм, християнство, іслам). Для сві­тових релігій є характерним космополітизм (відмова від етнонаціональних чи територіальних обмежень) на під­ставі принципу рівності усіх людей перед Богом, виник­нення розгалуженої інтернаціональної системи церков­ної організації та управління.

Питання до самопідготовки

1. Основні напрямки у поясненні походження релігії.

2. Відмінності теолого-богословських концепцій походження релігії від усіх інших.

3. Основні напрямки розробки філософських концепцій по­ходження релігії.

4. Сутність соціологічного підходу до походження релігії.

5. Відміннності концепції анімізму та преанімізму.

6. Чому є незадовільною міфологічна концепція походження релігії?

7. Сутність магічної концепції походження релігії.

8. Як трактується походження релігії в психоаналізі?

9. Гносеологічні детермінанти релігії.

10. Соціальні детермінанти релігії.

11. Психологічні детермінанти релігії.

12. Поділ релігій за визнанням персоніфікованих надприрод­них сил.

13. Поділ релігій за кількістю визнаних у них персоніфікованих надприродних сил.

14. Поділ релігій за способом представлення надприродних сил.

15. Поділ релігій за ступенем розвитку самої релігії.