§ 2. Причини та сфери розгортання конфлікту

Конфлікти в сучасному суспільстві є породженням і проявом об’єктивно існуючих соціальних суперечностей, пов’язаних з пробле­мою нерівності можливостей людей у різних сферах життя. Нерівність можливостей визначається конкретними умовами — належністю до тієї чи іншої соціальної верстви, держави, регіону, організації, руху тощо. Конфлікти відбуваються тоді, коли ситуація не відповідає духов­ним цінностям людей.

Потреби та інтереси впливають на соціальну й економічну пове­дінку людей, вони орієнтують людей на володіння певними благами, заохочують до значущих способів поведінки, до певних дій. Інакше кажучи, потреби, інтереси — це позиції індивіда чи соціальної верстви, які забезпечують можливість отримання певного блага. Інтереси, як правило, поєднані з соціальним становищем особистості чи групи. Але часто виникають розбіжності між очікуваннями учасників конфлікту і можливостями їх задоволенення. Такий стан може посилюватися при зменшенні можливостей реалізації попитів, які уже склалися і вже за­довольнялися, а це може породити агресивні виступи проти реальних або явних винуватців ситуації, яка склалася.

Конфлікт інтересів не можна зводити тільки до економічних від­носин, вони проникають у всі сфери життєдіяльності. Зміни під тиском відповідних потреб і інтересів означають новий устрій суспільства, змінюються не тільки соціальні групи, а й все суспільство, всі його елементи, зокрема, цінності і норми. Тобто виникають конфлікти, що є вже іншими за змістом, предметом, характером.

Так, ціннісні конфлікти мають чітко виражений ідеологічний ха­рактер. У ньому зіштовхуються різні і навіть протилежні інтерпретації цілей суспільного розвитку, політичного та духовного життя. В основі ціннісних суперечностей лежить віра. Відповідно до віри вибудову­ються знання, таким чином, утворюючи систему цінностей. Розходжен­ня між людьми з приводу цінностей призводить до конфліктів у будь- якій сфері. Їх витоки можуть бути різноманітними, але в цьому і є ресурси профілактики та вирішення конфліктів.

Таким чином, у певних сферах люди діють для задоволення своїх потреб і інтересів, керуючись особистими уявленнями про те, що для них важливо, а що ні. Тобто мова йде про норми, яких люди дотриму­ються чи ні або формують свої норми. Зрозуміло, що і з цього приводу також виникають конфлікти, які мають назву нормативних.

Отже, причинами є потреби, інтереси, цінності та норми. Вони виступають як збудники конфліктів всюди, де можуть існувати роз­біжності: в управлінні, в економічних, організаційних процесах, у ці­лях, засобах, методах діяльності, в емоційних, психічних, фізичних станах, у знаннях, уміннях, способах, особистих якостях, в оцінках, судженнях, у поглядах та позиціях.

Конфлікти відбуваються в основних сферах життя суспільства — політичній, економічній, соціальній, етносоціальній, юридичній, існує конфлікт культур і духовних цінностей.

Політичний конфлікт — це протиборство, зіткнення політичних суб’єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, ціннос­тей, думок і поглядів. Це результат конкурентної взаємодії двох або більше сторін, які виборюють одне в одного владні повноваження і ресурси. Політичний конфлікт означає боротьбу за вплив у системі політичних відносин, доступ до прийняття владних рішень, за моно­полію своїх інтересів й визнання їх суспільно необхідними, інакше кажучи, за те, що становить владу і політичне панування. Якісна від­мінність політичного конфлікту від усіх інших полягає в тому, що в ньому взаємодіють різні суб’єкти з приводу обов’язкових для всіх громадян інтересів і державної влади. Об’єктом і предметом політич­ного конфлікту є державна влада, володіння нею, устрій владних ін­ститутів, політичний статус соціальних груп, цінності, символи полі­тичної влади.

Специфіка економічного конфлікту полягає в тому, що він виникає й розгортається внаслідок задоволеності або незадоволеності працею, що обумовлюється сукупною дією 4-х мотиваційних блоків: заробіток, зміст праці, відносини між працівниками в сумісній праці, сенс трудових зусиль. Інтереси роботодавця та робітника містять значні розходження за першою мотивацією. Основний інтерес робітника становить величи­на заробітку, роботодавця — як і кількість праці. Заробітна плата повин­на бути достатньою для існування. Величина заробітку є показником суспільного визнання соціальної цінності робітника й основою для йо­го особистої самооцінки. Незадоволеність змістом праці (в оцінках це престижна або непрестижна робота), а також відповідні її умови спри­чиняють конфлікти у будь-якому суспільстві. Дуже часто конфлікти виникають внаслідок недружніх відносин між працівниками або через нерозуміння сенсу тієї праці, яку виконує робітник.

Конфлікт у соціальній сфері є боротьбою соціальних спільнот з протилежними інтересами за домінування або підвищення їх соці­альних статусів. Джерелом даного конфлікту є не статуси самі по собі: суперечності виникають через нерівність статусів у соціальній систе­мі, що має ієрархізовану структуру. Конструктивний характер вирішен­ня конфліктів у соціальній сфері залежить від: а) наявності сильного провідного класу, який об’єднаний інтегрованими інтересами; б) се­реднього класу, найбільш масового і заможного, який не допускає розколу суспільства на полярні класи; в) досягнення рівноваги інте­ресів і статусів всіх класів і соціально значущих груп.

Висока соціальна мобільність, що є характерною для сучасного суспільства у розвинених країнах, породжує специфічні відносини між групами за інтересами. Це означає, що високорозвинене сучасне сус­пільство не поляризується на основі одного протиріччя і одного осно­воположного конфлікту. З точки зору існуючих у ньому конфліктів воно є плюралістичним. Різноманітність конфліктів означає, що в суспільстві існує сукупність інтересів, які взаємно перехрещуються, і соціальні групи не виключають одна одну. Підставою виникнення проблемних ситуацій на початку конфлікту є соціальна стратифікація і соціальна мобільність. Оскільки соціальна стратифікація є джерелом протиріч і основою конфлікту, то типологія основних вимірів стратифікації є фак­тично критеріями типології конфліктів у соціальній сфері.

Конфлікт у духовній сфері відбувається за умов кризи духовних цінностей внаслідок розриву цінностей культури і ціннісних орієнтацій особистості. Зв’язок між цими компонентами культури є важливим цементуючим підґрунтям всього суспільного життя. І навпаки — роз­рив цього зв’язку означає глибоку духовну кризу. Людина приходить у світ і намагається зрозуміти, що таке добро і зло, хоче пізнати світ, в якому вона живе. Такого розуміння можна дійти лише опанувавши духовне багатство, яке накопичилося в культурі. Засвоєння ціннісних критеріїв суспільства — праця винятково складна і неоднозначна, втім необхідна: якби у людей не було загальних уявлень про добро і зло, то їхнє сумісне життя було б неможливим. Мотивація здійснення поступ- ків завжди пов’язується людиною з ситуацією, співвідноситься з об­ставинами та інтересами людини — суб’єкта діяння. При цьому вона може думати про моральні категорії, а може й ні, маючи на меті най­ближчі завдання, що випливають із конкретної ситуації. Отже, між конкретною мотивацією і світом духовних цінностей і культури існує дистанція. Ціннісна криза полягає у збільшенні цього розриву.

Значного загострення може дійти конфлікт і з приводу ідеології. В основі ідеологічних конфліктів лежить різне ставлення людей до порядків у суспільстві і до того, яким чином повинні будуватися від­носини людей між собою та між людьми і державою. Практично будь- яка ідеологія — це проект майбутнього устрою суспільства, це пропо­зиція змінити світ у певному напрямі. І чим вище рівень незадоволе­ності у суспільстві, тим більше буде різновидів ідеологічних цінностей, і завжди є такі, що взаємно виключають один одного, внаслідок чого і виникають конфлікти.

У духовній сфері існують конфлікти і з приводу релігійних відносин. Релігія — це органічна форма самого життя, пов’язана з духовністю, культурою. Разом з тим будь-яка релігія з’єднана з певними груповими матеріальними й ідейними інтересами певних суспільних сил і перш за все з інтересами священнослужителів, які так чи інакше спираються на підтримку мирян. На думку Вебера, будь-яка світова релігія задовольняє потребу у спасінні віруючих, хоча ідея спасіння в різних релігіях тракту­ється по-різному. Згідно з буддійським вченням про Карму — це благо­получне перевтілення в наступному житті; християнство, іслам обіцяють Райські Врата як винагороду за праведне життя. Релігія примушує замис­литися над сенсом життя, над тим, що буде після смерті. Таким чином, релігія є важливою складовою всієї людської культури. Тому і конфлікти в цій області є теж важливими. Лінія конфлікту пов’язана з напругою, що виникає між релігійним світоглядом і повсякденністю. Оптимальний ва­ріант вирішення взаємовідносин між релігією і суспільством вбачається в деполітизації цих відносин, у забезпеченні конституційного права сові­сті й віросповідання, у знаходженні балансу між конфесіями і світогляда­ми, що виконують важливі для людей значеннєві функції.

Юридичний конфлікт. Юридичний конфлікт є різновидом соці­ального конфлікту. У ньому спір безпосередньо пов’язаний з право­вими відносинами сторін, їх юридично значущими діями, отже, суб’єкти, мотивація їх поведінки, а також об’єкт конфлікту мають правові ознаки. Такими є, наприклад, трудові, у багатьох випадках сімейні, виробничі, побутові конфлікти, а також міждержавні, міжет­нічні, якщо вони стосуються складених сторонами узгод і юридичних норм. Більшість конфліктів мають змішаний характер і містять у собі як правові, так і неправові елементи.