Передмова
Передмова
Людина відкриває підручник з надією знайти відповіді на ті питання, які її хвилюють. Однак окремі групи майбутніх фахівців (інженери, медики, фінансисти тощо) не дуже серйозно ставляться до деяких гуманітарних дисциплін, тому що вони, з їхньої точки зору, непотрібні в їх майбутній професії. Мабуть, на їх думку, до таких дисциплін належить і соціологія. Це з одного боку, а з другого — ми всі бажаємо жити у високорозвиненій країні, пишатися своєю державою, працювати на її майбутнє. І гідний приклад цього — країни «золотого мільярда». А як обстоять справи з гуманітарними дисциплінами у цих країнах? В одній з найцивілізованіших країн світу, США, соціальні науки — соціологію, політологію, право, економіку, психологію — викладають у всіх школах, коледжах і університетах. Відтоді як у 1892 р. в університеті Чикаго був відкритий перший у світі соціологічний факультет, п’ять поколінь американців, а це десятки мільйонів людей, знають, яким є устрій суспільства і з допомогою яких засобів його треба укріплювати, а не руйнувати. Вже у 60-ті роки ХХ ст. соціологів у США було більше, ніж у всіх інших країнах разом узятих. Психологів тут було понад 60 тисяч, юристів — кілька сотень тисяч. Крім того, тисячі політологів служать радниками у федеральних і місцевих органах влади. Держава і приватні фірми виділяють на підтримку соціальних наук десятки мільярдів доларів. Здається, навіщо це потрібно американцям і чи окупаються витрати? Відомо, що соціологія — це наука про суспільство і взаємовідносини людей. її прикладна спрямованість — створення стабільного, постійно прогресуючого суспільства. І в цьому США досягли значного успіху. Це єдина держава, що не знала у ХХ ст. воєн і масштабних революцій. Справа не тільки в економічному прогресі, а й у тому, що США має одну з найефективніших систем соціальної підтримки населення, що складається з десятків і сотень програм допомоги сім’ї, малозабезпеченим верствам населення, безробітним, пенсіонерам та іншим категоріям соціальних аутсайдерів. Тією дорогою, яку проклали США, сьогодні рухаються й інші розвинені країни, досягаючи незмінного успіху. Так, у вузах Японії до 70 % часу відводиться на вивчення гуманітарних дисциплін, зокрема соціології. У Китаї тисячі студентів здобули фундаментальну соціологічну підготовку в університетах Америки і Західної Європи. Сьогодні вони, ставши менеджерами, бізнесменами і політичними діячами, визначають стратегію і майбутнє країни. Хоча, безумовно, як і в будь- якій країні, що активно розвивається, є проблеми. Сьогодні Китай — це «майстерня світу», за розмірами економіки він посідає 4-те місце в світі, але за доходами на душу населення знаходиться на 100-му місці.
З 1990 р. економічна модернізація Китаю дозволила подолати рівень бідності 400 млн громадян, проте 415 млн, як і раніше, живуть менш ніж на два долари в день. У Китаї щорічно випускаються 800 000 студентів інженерних і наукових спеціальностей, проте в країні всього 120 000 дипломованих юристів. Тому ми не можемо казати про Китай як про демократичну, правову державу. Але він рухається шляхом модернізації і прогресу, і з часом неминуче здійснюються і відповідні зміни в політичній, духовній і соціальній сферах. І сприятимуть цим змінам соціально-гуманітарні дисципліни, у тому числі і соціологія.
Тому важливою умовою підготовки висококваліфікованого фахівця, зокрема юриста, є оволодіння майбутнім професіоналом глибокими соціологічними знаннями. Не можна жити в суспільстві і не знати законів його розвитку і функціонування. Значення соціології обумовлене зростаючими вимогами до особистості фахівця будь-якого профілю, до його інтелектуальної, загальнокультурної, гуманітарної підготовки. Історичний досвід показує, що кризові ситуації в суспільстві не завжди є результатом об’єктивних і неминучих процесів, їх причини часто криються в неправильному виборі шляху розвитку, коли соціальна політика і соціальна практика не спираються на суспільствознавство в цілому і соціологію зокрема. З цієї причини для тих, хто вивчає соціологію, важливо перш за все знати основні положення, концепції і визначення, які складають каркас цієї науки. Здобуті знання надалі допоможуть молодим фахівцям зорієнтуватися в різних сферах діяльності, заснованих на взаємодії з соціальними групами, організаціями і окремими особами.
Попри величезні значення різних галузей суспільствознавства у справі пізнання навколишнього буття (історичних, економічних, правових, політичних та інших наук) соціологія є унікальною завдяки своїй здатності бачити соціальний світ як цілісну систему. Причому остання розглядається не тільки як позитивно функціонуюча і така, що розвивається, але і як така, що переживає стан глибокої кризи, зокрема тієї, що сталася у 2008 р. Тому в цих умовах соціологія покликана стати наукою про витоки, причини кризи і шляхи виходу з неї. Хворе суспільство потребує свого діагнозу, соціальної терапії, а можливо, і соціальної хірургії. Діагностика і лікування суспільства — це надзавдання соціології, тому не випадково однією з основних її проблем є виживання людства і оновлення цивілізації.
Соціологія шукає способи вирішення цих завдань, як на глобальному, так і на рівні соціальних спільнот, конкретних соціальних інститутів і організацій, соціальної поведінки індивідів. У цьому значенні соціологія розглядається як наука про відтворення соціальних систем — суспільства і його структур, соціальних спільнот, інститутів, організацій, особистості. Відтворення — суть основний спосіб існування суспільства і його елементів у їх взаємодії. Іншими словами, відтворення — це, перш за все, функціонування. У суспільства немає іншого способу буття, інакше як відтворювати себе, свої структури. Ми народжуємося у світі, у суспільстві, яке існувало до нас та існуватиме після нас. Людина — соціальна істота не тому, що «так прийнято», «так було завжди», але тому, що поза суспільством людина не зможе ні стати людиною, ні вижити. Ми народжуємося в суспільстві людей, об’єднаних в соціальні групи, і від цих груп залежить ідентичність людини — неповторна своєрідність її особистості, залежать її надії, погляди на життя, життєві устремління і досягнення. Тому початковим положенням соціології служить формула: поведінка людей формується головним чином групами, до яких вони належать, і соціальними взаємодіями, що здійснюються в цих групах. Ми стали тим, хто ми є, і діємо так, як ми діємо, тому що живемо в конкретному суспільстві, у конкретному місці і в конкретний час. Усі соціально значущі дії людей — від потиску рук до вбивства, усі соціальні інститути — від держави до сім’ї, кінець кінцем — продукт соціальної взаємодії. Розглядати соціальні групи — від малої групи — сім’ ї до рівня мегаполіса або до рівня суспільства в цілому як свій безпосередній об’єкт — таким є початковий принцип соціологічного пізнання. Соціологія — частина культури сучасного суспільства. Завдяки науковому підходу до вивчення соціального організму вона дає можливість зрозуміти цінності і норми, що ефективно регулюють життя людей, знайти способи подолання негативних моментів у життєдіяльності суспільства. На думку французького соціолога Еміля Дюркгейма, соціологія не вартувала б і години праці, якби не давала можливості поліпшити суспільство.
Звідси ставлення до соціології як до багаторівневої науки, що являє єдність абстрактних і конкретних форм, макро- і мікротеоретичних підходів, теоретичного і емпіричного знання. Соціологія не може плідно розвиватися без принципової єдності, більше того — взаємопроникнення теоретичного і емпіричного знання. Адже соціологія націлена врешті-решт на вирішення суто практичних питань соціального життя. Це означає, що для соціології всі її проблеми є терміновими, такими, що потребують негайного реагування, оскільки стосуються актуальних інтересів сучасного суспільства. Тому дуже важливо знати логіку і методи соціологічного дослідження, такі як опитування, спостереження, експеримент, а також опис спеціальних процедур, вживаних для збору, аналізу і оцінки якості соціологічних даних, бо за допомогою соціологічних досліджень ми одержуємо емпіричну базу, яка відображає реальний стан справ у суспільстві, переваги і сподівання соціуму, можемо діагностувати його «хвороби».
Пропонований підручник із соціології ставить за мету дати найза- гальніше уявлення про соціологію як науку, показати її практичну спрямованість через розкриття таких проблем, як соціологія особистості, девіантної поведінки, соціологія управління тощо. Структура книжки обумовлена програмою викладання соціології, тому авторський колектив не претендує на повний виклад і розкриття всіх проблем соціології як науки, але сподівається, що вивчення цього матеріалу дозволить скласти цілісне уявлення про основні напрями соціологічного знання. У підручнику головними є принципи, а не деталі, основні положення, а не поточні питання, і опис спеціально вибраних прикладів, а не простий перелік фактів. Соціологія як наука є практично невичерпною, вона не має просторових меж. Тому автори зійшлися на тому, щоб розкрити найважливіші проблеми соціології, що безпосередньо стосуються сучасного життя. Автори дуже хотіли б, щоб цей підручник сприяв критичному осмисленню суперечностей і тенденцій у сучасній соціології і сучасному суспільстві та творчій активності студентів у повсякденній праці по засвоєнню соціологічних знань. Адже головна функція соціологічної освіти — сформувати соціологічне мислення, тобто розуміння проблем, що стоять перед суспільством, причин їх виникнення і шляхів подолання, уміння критично ставитися до буденних думок, стереотипів мислення і соціальних забобонів масової свідомості. Цілісне соціологічне мислення допоможе молодому поколінню підготуватися до дорослого життя і зайняти активну соціальну позицію щодо перетворення української дійсності на основі законів справедливості, честі і гідності, пошани особи громадянина України як такої.