Розділ 4 Поняття - 4.3. Види понять
4.3. Види понять
Поняття широко використовуються на всіх рівнях і в усіх сферах людського пізнання і практики. Однак за ступенем їхньої розробленості, поширеності, точності і загальзначущості їх можна розділити на три основні типи: повсякденні, наукові, філософські.
Повсякденні поняття утворюють первинний рівень нашого понятійного запасу, виражений природною національною мовою. Ми широко і звично користуємося такими поняттями, як «рослина», «тварина», «здоров’я», «хвороба», «справедливість» і т.ін., які у разі потреби важко визначити. Таким чином, широта вживання повсякденних понять ще не гарантує їхньої загальзначущості.
Наукові поняття в найбільш точній, компактній і ємній формі виражають загальнозначущі знання про предмет міркуван- ня.Так, навіть не вивчаючи юриспруденції, ми часто досить правильно користуємося поняттями «родина», «майно», «купівля- продаж», «злочин» і т.ін., точний зміст і значення яких можуть бути прояснені і встановлені тільки при оволодінні відповідними науковими поняттями. При цьому нерідко наукові поняття умисно фіксують іноземним словом (найчастіше латинізованим, грецізованим, а в останні роки — англізованим), щоб уникнути змішування з близьким, але недостатньо розробленим повсякденним поняттям («припущення» — «гіпотеза», «допущення» — «презумпція», «підстава» — «принцип», «натуральний обмін» — «бартер» тощо).
Філософські поняття (категорії) є найбільш абстрактними і загальнозначущими. Прикладами таких понять є «матерія» і «свідомість», «простір» і «час», «причина» і «наслідок», «форма» і «зміст», «мета», «засіб», «дія», «результат», «природа», «суспільство» тощо. Як і багато наукових понять, філософські поняття також нерідко виражені в іншомовній формі задля їхнього відріз- нення від повсякденних і навіть загальнонаукових понять («каузальність» замість більш звичного «причинність»), або для вираження стилістично неприйнятних для рідної мови конст- руктів «есенціалізм» замість «сутніснізм», «екзистенційний» замість «буттєвісний» і т.ін.
За ступенем складності поняття можна поділяти на прості і складні. Прості поняття не містять інших понять як своїх частин («будинок», «одиниця», «Київ» і т.ін.). Складні поняття утворюються з двох або більшого числа простих (Сполучене Королівство Англії, Шотландії й Уельсу», «дві тисячі четвертий рік», «видатний український полководець» тощо).
За типом і формою реальності предмета міркування поняття можна також розділити на порожні і непорожні. Порожнє поняття не має у своєму обсязі (екстенсіоналі) жодного реально існуючого предмета — цей предмет штучно сконструйований. Однак об’ємна порожнеча зовсім не означає відсутності в ньому змісту. Більш того, такі поняття можуть мати ідеальний (уявлюваний) обсяг. Непорожнє поняття належать хоча б до одного реально існуючого предмета. Порожнеча обсягу поняття залежить від декількох принципово різних причин:
1) створення псевдопонять (хибна концептуалізація) — до порожніх понять такого роду належать, наприклад, поняття «Олімпійський бог», «німфа», «домовик», «лісовик» і т.ін., що позначають вигаданих істот, які тривалий час сприймаються як реально існуючі;
2) свідоме конструювання умовного художнього образу, щодо нереальності якого ніхто не помиляється, — Дон-Кіхот, Фігаро, Франкенштейн і т.ін.;
3) помилкова концептуалізація в сфері науки і філософії — «ідеальне суспільство», «еліксир безсмертя», «флогістон» («теп- лород»), пов’язана з історичною обмеженістю наукових знань і невірною стратегією їхнього придбання;
4) свідоме конструювання наукових фікцій на кшалт понять «ідеальний газ», «абсолютно чорне тіло», «геометрична точка», «матеріальна точка», використовувані у фізиці і математиці ідеалізовані об’єкти, що позначають уявні предмети, що хоч і не мають реального існування, але слугують важливими теоретичними конструктами для організації знань про цілком реальні речі і процеси;
5) поняття, що належать до ціннісної сфери людської життєдіяльності — економічні, політичні, правові, етичні, релігійні, естетичні абстракції — «вартість», «користь», «істина», «добро», «справедливість», «право», «обов’язок», «краса» і т.ін.;
6) парадоксальні поняття (або інтенсіонально переповнені і тому безглузді поняття), що містять несумісні ознаки, на кшталт понять «круглий квадрат», «дерев’яне залізо», «законний злочин» тощо.
Як видно, далеко не завжди екстенсіонально порожні поняття є безглуздими (інтенсіонально переповненими) і тому їх важливо враховувати в подальшій класифікації понять. Зокрема, саме такими є не тільки багато (якщо не всі) понять математики, але й багато понять юриспруденції. При цьому для логіки не має значення, існує предмет думки в реальності чи ні — головне, щоб він існував у міркуванні.
Далі за обсягом поняття розрізняються між собою залежно від того, скільки предметів вони означають. Одиничні поняття позначають клас, що включає тільки один предмет, наприклад, «столиця сучасної України». Загальні поняття належать до класів, що включають більше одного предмета: «правова система», «студентка», «атом» і т.ін. Зрозуміло, що навіть порожні поняття можуть бути як одиничними («богиня Свободи у римлян»), так і загальними («римські божества»).
Корисно виділяти також поняття збірні: «молодь» (безліч молодих чоловіків і жінок), «меблі» (предмети обстановки), «флора» (рослинний світ), «фауна» (тваринний світ), «правопорядок» (система правових норм та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування), «злочинність» (сукупність злочинів) і т.ін.
За змістом поняття звичайно поділяють на абстрактні і конкретні, позитивні і негативні, безвідносні і відносні.
Узагалі, поділ понять на абстрактні і конкретні не дуже вдалий — будь-яке поняття в кінцевому результаті є абстрактним. Дане протиставлення вводиться лише для того, щоб підкреслити змістовне розходження між реально й ідеально існуючими предметами міркування. Конкретними поняттями є такі, котрі належать до об’єктивно існуючих предметів — «будинок», «хліб», «ріка», «молекула» і т.ін., тоді як абстрактні поняття позначають предмети, що спочатку існують тільки в нашій свідомості, але відіграють важливу роль в організації нашого суспільного життя, практики й пізнання — «справедливість», «ірраціональне число», «норма права» і т.ін.
Позитивні поняття не містять у своїх іменах негативних часток, або префіксів «білий», «чистий», «невагомий», «речовий», «законний» і т.ін., а негативні поняття містять такі частки (префікси): «небілий», «нечистий», «вагомий», «нематеріальний», «незаконний», «протиправний» і т.д Характерна особливість формально-логічного підходу до змістовної кваліфікації поняття полягає в тому, що ми настільки відволікаємося від змістовно- етичних або змістовно-правових оцінок предметів, які позначаються поняттями, що, скажімо, поняття «злочин» з суто логічної точки зору є позитивним поняттям (хоча його синонімічний еквівалент «незаконне діяння» буде поняттям негативним), а поняття «незлочинний» — негативним.
Безвідносні поняття не припускають парних їм понять — «стіл», «картопля», «норма права» і т.ін. Відносні ж поняття потребують наявності парних понять: «верх» — «низ», «уперед» — «назад», «праве» — «ліве», «центр» — «периферія», «нападаючий» — «захисник» (у футболі), «позивач» — «відповідач» (у цивільному процесі), «обвинувач» — «захисник» (у кримінальному процесі).
Оскільки всі ці види розрізняються за різними підставами, то саме поняття, наприклад «несправедливість», може бути одночасно абстрактним, негативним і співвідносним (негативні поняття завжди співвідносні щодо до парних їм позитивних). До тому ж варто враховувати й те, що кожне поняття одночасно належить і до якогось виду за своїм обсягом. Таким чином, повна кваліфікація виду поняття має багатомірний характер.