4.3. Види понять

Поняття широко використовуються на всіх рівнях і в усіх сфе­рах людського пізнання і практики. Однак за ступенем їхньої роз­робленості, поширеності, точності і загальзначущості їх можна розділити на три основні типи: повсякденні, наукові, філософські.

Повсякденні поняття утворюють первинний рівень нашого понятійного запасу, виражений природною національною мовою. Ми широко і звично користуємося такими поняттями, як «росли­на», «тварина», «здоров’я», «хвороба», «справедливість» і т.ін., які у разі потреби важко визначити. Таким чином, широта вживання повсякденних понять ще не гарантує їхньої загальзначущості.

Наукові поняття в найбільш точній, компактній і ємній формі виражають загальнозначущі знання про предмет міркуван- ня.Так, навіть не вивчаючи юриспруденції, ми часто досить пра­вильно користуємося поняттями «родина», «майно», «купівля- продаж», «злочин» і т.ін., точний зміст і значення яких можуть бути прояснені і встановлені тільки при оволодінні відповідни­ми науковими поняттями. При цьому нерідко наукові поняття умисно фіксують іноземним словом (найчастіше латинізованим, грецізованим, а в останні роки — англізованим), щоб уникнути змішування з близьким, але недостатньо розробленим повсяк­денним поняттям («припущення» — «гіпотеза», «допущення» — «презумпція», «підстава» — «принцип», «натуральний обмін» — «бартер» тощо).

Філософські поняття (категорії) є найбільш абстрактними і загальнозначущими. Прикладами таких понять є «матерія» і «свідомість», «простір» і «час», «причина» і «наслідок», «форма» і «зміст», «мета», «засіб», «дія», «результат», «природа», «суспіль­ство» тощо. Як і багато наукових понять, філософські поняття також нерідко виражені в іншомовній формі задля їхнього відріз- нення від повсякденних і навіть загальнонаукових понять («ка­узальність» замість більш звичного «причинність»), або для ви­раження стилістично неприйнятних для рідної мови конст- руктів «есенціалізм» замість «сутніснізм», «екзистенційний» замість «буттєвісний» і т.ін.

За ступенем складності поняття можна поділяти на прості і складні. Прості поняття не містять інших понять як своїх частин («будинок», «одиниця», «Київ» і т.ін.). Складні поняття утворю­ються з двох або більшого числа простих (Сполучене Королівство Англії, Шотландії й Уельсу», «дві тисячі четвертий рік», «видат­ний український полководець» тощо).

За типом і формою реальності предмета міркування поняття можна також розділити на порожні і непорожні. Порожнє понят­тя не має у своєму обсязі (екстенсіоналі) жодного реально існу­ючого предмета — цей предмет штучно сконструйований. Однак об’ємна порожнеча зовсім не означає відсутності в ньому змісту. Більш того, такі поняття можуть мати ідеальний (уявлюваний) обсяг. Непорожнє поняття належать хоча б до одного реально існуючого предмета. Порожнеча обсягу поняття залежить від декількох принципово різних причин:

1)   створення псевдопонять (хибна концептуалізація) — до порожніх понять такого роду належать, наприклад, поняття «Олімпійський бог», «німфа», «домовик», «лісовик» і т.ін., що позначають вигаданих істот, які тривалий час сприймаються як реально існуючі;

2)  свідоме конструювання умовного художнього образу, щодо нереальності якого ніхто не помиляється, — Дон-Кіхот, Фігаро, Франкенштейн і т.ін.;

3)   помилкова концептуалізація в сфері науки і філософії — «ідеальне суспільство», «еліксир безсмертя», «флогістон» («теп- лород»), пов’язана з історичною обмеженістю наукових знань і невірною стратегією їхнього придбання;

4)  свідоме конструювання наукових фікцій на кшалт понять «ідеальний газ», «абсолютно чорне тіло», «геометрична точка», «матеріальна точка», використовувані у фізиці і математиці іде­алізовані об’єкти, що позначають уявні предмети, що хоч і не мають реального існування, але слугують важливими теоретич­ними конструктами для організації знань про цілком реальні речі і процеси;

5)  поняття, що належать до ціннісної сфери людської життє­діяльності — економічні, політичні, правові, етичні, релігійні, естетичні абстракції — «вартість», «користь», «істина», «добро», «справедливість», «право», «обов’язок», «краса» і т.ін.;

6) парадоксальні поняття (або інтенсіонально переповнені і тому безглузді поняття), що містять несумісні ознаки, на кшталт понять «круглий квадрат», «дерев’яне залізо», «законний злочин» тощо.

Як видно, далеко не завжди екстенсіонально порожні понят­тя є безглуздими (інтенсіонально переповненими) і тому їх важ­ливо враховувати в подальшій класифікації понять. Зокрема, саме такими є не тільки багато (якщо не всі) понять математи­ки, але й багато понять юриспруденції. При цьому для логіки не має значення, існує предмет думки в реальності чи ні — головне, щоб він існував у міркуванні.

Далі за обсягом поняття розрізняються між собою залежно від того, скільки предметів вони означають. Одиничні поняття позна­чають клас, що включає тільки один предмет, наприклад, «столи­ця сучасної України». Загальні поняття належать до класів, що включають більше одного предмета: «правова система», «студент­ка», «атом» і т.ін. Зрозуміло, що навіть порожні поняття можуть бути як одиничними («богиня Свободи у римлян»), так і загаль­ними («римські божества»).

Корисно виділяти також поняття збірні: «молодь» (безліч молодих чоловіків і жінок), «меблі» (предмети обстановки), «флора» (рослинний світ), «фауна» (тваринний світ), «правопо­рядок» (система правових норм та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування), «злочинність» (сукупність злочинів) і т.ін.

За змістом поняття звичайно поділяють на абстрактні і кон­кретні, позитивні і негативні, безвідносні і відносні.

Узагалі, поділ понять на абстрактні і конкретні не дуже вда­лий — будь-яке поняття в кінцевому результаті є абстрактним. Дане протиставлення вводиться лише для того, щоб підкресли­ти змістовне розходження між реально й ідеально існуючими предметами міркування. Конкретними поняттями є такі, котрі належать до об’єктивно існуючих предметів — «будинок», «хліб», «ріка», «молекула» і т.ін., тоді як абстрактні поняття познача­ють предмети, що спочатку існують тільки в нашій свідомості, але відіграють важливу роль в організації нашого суспільного життя, практики й пізнання — «справедливість», «ірраціональне число», «норма права» і т.ін.

Позитивні поняття не містять у своїх іменах негативних час­ток, або префіксів «білий», «чистий», «невагомий», «речовий», «законний» і т.ін., а негативні поняття містять такі частки (пре­фікси): «небілий», «нечистий», «вагомий», «нематеріальний», «незаконний», «протиправний» і т.д Характерна особливість формально-логічного підходу до змістовної кваліфікації понят­тя полягає в тому, що ми настільки відволікаємося від змістовно- етичних або змістовно-правових оцінок предметів, які познача­ються поняттями, що, скажімо, поняття «злочин» з суто логічної точки зору є позитивним поняттям (хоча його синонімічний еквівалент «незаконне діяння» буде поняттям негативним), а поняття «незлочинний» — негативним.

Безвідносні поняття не припускають парних їм понять — «стіл», «картопля», «норма права» і т.ін. Відносні ж поняття потре­бують наявності парних понять: «верх» — «низ», «уперед» — «на­зад», «праве» — «ліве», «центр» — «периферія», «нападаючий» — «захисник» (у футболі), «позивач» — «відповідач» (у цивільному процесі), «обвинувач» — «захисник» (у кримінальному процесі).

Оскільки всі ці види розрізняються за різними підставами, то саме поняття, наприклад «несправедливість», може бути одно­часно абстрактним, негативним і співвідносним (негативні по­няття завжди співвідносні щодо до парних їм позитивних). До тому ж варто враховувати й те, що кожне поняття одночасно на­лежить і до якогось виду за своїм обсягом. Таким чином, повна кваліфікація виду поняття має багатомірний характер.