1.4. Значення логіки для юридичного пізнання і практики

Сучасна логіка широко застосовується в багатьох галузях прак­тики, науки і техніки, особливо в галузі інформатики. Наприклад, обчислення висловлень з успіхом використовується в таких різних напрямках наукових досліджень, як вивчення нейрофізіологічних процесів у мозку людини і конструювання релейно-контактних схем. Усе це має важливе соціально-історичне значення, оскільки в результаті технічних додатків логіки змінюються весь спосіб жит­тя і навіть рівень добробуту всього суспільства.

Основне теоретичне значення логіки полягає в її методо­логічній функції, виконуваної нею для будь-якої науки. Точне і неухильне слідування принципам і рекомендаціям логіки є не­обхідною умовою успіху наукового дослідження. Хибна гіпоте­за, довільне твердження, неправильне пояснення досліджуваних фактів майже завжди виявляються пов’язаними з логічною не­правильністю міркування, з незнанням внутрішньої структури і зв’язків самих думок. Тільки логіка дозволяє кваліфіковано відповісти на такі запитання, як: «Що таке правильне обґрунту­вання?», «У чому полягає відмінність між правильним і помил­ковим міркуванням?», «Чи існують способи виявлення логічних помилок, а якщо так, то які вони?» і т.ін.

Логіка формує уміння свідомо володіти прийомами мислен­ня, правильно користуватися поняттями, судженнями, умовиво­дами. З цим доводиться постійно мати справу кожній людині. Тому логіка має неминуще загальнокультурне значення. Певною мірою вона є навіть своєрідною «етикою міркування», пафос якої Ч.Пірс висловив у чудових рядках: »[Юнак] повинен любити й поважати дух логічного методу, що живе у ньому, ніби свою на­речену, яку він обрав із усього світу .... Він буде трудитися й бо­ротися за нього, як за неї».

Практична мета вивчення логіки полягає в тому, щоб навчи­тися:

-   аналізувати реальну ситуацію, встановлювати системні і структурні зв’язки предмета діяльності;

-  оформляти для себе власну думку, впорядковувати і плану­вати власні дії;

-  пропонувати виважену власну думку іншим без вагань щодо її можливої формальної недосконалості;

-  відстоювати власну правоту перед іншими;

-  аргументовано заперечувати іншим, якщо їхнї думки вида­ються помилковими.

Очевидно, усі ці загальнокультурні знання, уміння і навич­ки особливо важливі для професійної практичної діяльності юри­ста, який на відміну від представників майже всіх інших професій постійно працює з людьми і «на людях». Саме юристам частіше за всіх інших фахівців доводиться презентувати результати своєї роботи на публіці, приймати винятково відповідальні рішення в дуже складних умовах, швидко реагувати на їхні постійні зміни. У сфері права, як ні в якій іншій сфері людської діяльності, че­рез особливу гостроту і відповідальність прийнятих юристами рішень потрібні особлива витонченість думки, уміння її форму­лювати, будувати умовиводи, висувати гіпотези, знаходити аргу­менти і парирувати їх контраргументами. Більш того, у ході роз­витку філософії і загальної теорії права, а також законодавчої техніки постійно виникають проблеми, що вимагають логічно­го аналізу і стимулюють розвиток нових логічних теорій і методів.

Часто можна зустріти твердження, що без знання логіки взагалі неможливо правильно міркувати. Логіка не має потреби в таких перебільшеннях. У повсякденному житті ми часто користуємося досвідом і інтуїцією, не говорячи вже про те, що можемо скориста­тися порадами інших людей і готовими рішеннями, які є в добрих книгах і які ми можемо засвоїти, не користуючись жодними логіч­ними засобами. Розвиток логіки визначається самим життям — як життям суспільства в цілому, так і життям окремих сфер суспільно­го буття і пізнання. Один із найбільш авторитетних американських юристів Олівер Вендел Холмс у книзі «Загальне право» (1881) пи­сав: «Життя права не було логікою — нею був досвід».

Дійсно, глибоке розуміння середовища, в якому юрист здійс­нює свою діяльність, великий професійний стаж і життєва муд­рість зрілої людини (судді, обвинувача або захисника в суді, члена законодавчого органу, представника адміністрації) безпосеред­ньо аж ніяк не залежать від знання логіки. Зрозуміло й те, що сама по собі логіка не може претендувати на те, щоб вирішувати власне юридичні проблеми, хоча вона постійно присутня в спро­можному юридичному міркуванні, як і у будь-якому іншому.

Однак юрист повинен добре знати технологію своєї про­фесійної діяльності, яка значною мірою пов’язана саме з логікою. Логічні визначення юридичних понять необхідні для їх правиль­ного тлумачення, теорія класифікації допомагає впорядкувати і систематизувати гігантський правовий матеріал, теорія силогізму дозволяє правильно здійснювати субсумцію — застосування кон­кретної правової норми саме до даного випадку, засвоєння сим­волічної логіки дозволяє істотно збільшити обсяг і ступінь склад­ності розв’язуваних юристом завдань і т.ін. Разом із тим немає жодної іншої сфери теоретичної і практичної діяльності, де низь­кий рівень логічного мислення, неправильна побудова думок, бездоказовість тверджень і заперечень могли б заподіяти шкоду більшу, ніж у правовій сфері.

Варто мати на увазі, що в сучасній логіці більше не існує якоїсь єдиної, універсальної й абсолютно повної теорії, раз і на­завжди встановленої на всі часи. Проте традиційна логіка, ско­ректована і доповнена деякими сучасними філософсько-методо­логічними положеннями і модернізована елементами некласич- них логічних теорій, продовжує зберігати своє значення для виховання культури мислення, необхідної для повноцінної інте­лектуальної роботи юриста.

 

Контрольні запитання

1. Чим відрізняється «природна логіка» від логіки наукової?

2. Що таке логічна форма?

3. Що таке логічний принцип?

4. Що таке логічний метод?

5. Які основні етапи пройшла у своєму розвитку наука логіки?

6. У чому полягає відмінність логіки від інших наук про мислення?

7. Чому знання логіки необхідне для професійної діяльності юриста?