1.1.3. Безпека життєдіяльності як навчальна дисципліна

Вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності” має на меті: забезпечити знаннями студентів про загальні власти­вості небезпек, фактори їх впливу на життя і здоров’я людини і на цій основі сформувати необхідні у майбутній практичній ді­яльності фахівця-юриста уміння і навички для захисту від шкі­дливих та небезпечних факторів небезпек у навколишньому се­редовищі.

Предмет дисципліни - теоретичні основи безпеки жит­тєдіяльності людини та способи і засоби забезпечення захисту працівників від небезпек.

Завдання дисципліни - вивчення джерел виникнення небезпек, наслідків їх реалізації, негативних факторів, які впли­вають на життєдіяльність людини, формування вмінь і навичок практичного застосування способів та засобів захисту праців­ників правоохоронних органів за умов дії наслідків небезпек.

Вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності” відбу­вається у поєднанні теоретичних і практичних форм навчання: лекцій, практичних, семінарських занять, самостійної роботи, контрольних заходів.

На лекціях викладаються теоретичні основи безпеки життєдіяльності, основні способи і засоби захисту людини в умовах дії наслідків реалізації небезпек.

На практичних заняттях здійснюється детальний роз­гляд як окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, так і вправ, за допомогою яких формуються вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

На семінарських заняттях у формі дискусії поглиблено розглядається теоретичний матеріал попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на основі інди­відуально виконаних завдань.

Самостійна робота є основним засобом засвоєння сту­дентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять. На самостійну роботу виносяться завдання з доопрацювання матеріалів практичних занять, робота в інфор­маційних мережах, складання конспектів тем для самостійного вивчення.

Метою виконання індивідуальної роботи є поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі вивчення положень дисципліни, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальна робота виконується у фо­рмі навчально-дослідного завдання з підготовки плану- конспекту і проведення занять за тематикою дисципліни.

На заключному етапі вивчення дисципліни проводиться залік, метою якого є оцінювання рівня знань і вмінь студентів із навчальної дисципліни. На залік виносяться вузлові питання і практичні завдання, що потребують вміння студентів синтезу­вати знання з дисципліни. На консультаціях студенти можуть отримувати відповіді на конкретні запитання або пояснення пе­вних теоретичних положень чи аспектів їх практичного засто­сування.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен:

-     знати сутність понять “безпека” і “небезпека” в на­вколишньому середовищі; основні ознаки, види, рівні і критерії надзвичайних ситуацій та джерел їх виникнення; можливий ха­рактер, наслідки і методи оцінки впливу факторів навколиш­нього середовища на життєдіяльність людини, способи і засоби захисту працівників, правила поведінки при перебуванні в умо­вах небезпек та в небезпечних ситуаціях;

-     вміти проводити розрахунки щодо визначення показ­ників небезпек і надзвичайних ситуацій; вибирати і застосову­вати необхідні методи оцінки їх можливих наслідків, вирішува­ти завдання з оцінки радіаційно небезпечних ситуацій; визнача­ти найбільш доцільні способи, засоби та заходи захисту для конкретної ситуації; здійснювати підготовку і проводити занят­тя з питань безпеки життєдіяльності.