1.1.2.   Безпека життєдіяльності як галузь знань

Безпека життєдіяльності як галузь знань є складовою науки безпекознавства. У становленні й розвитку безпеки жит­тєдіяльності як науки можна виділити три етапи.

Перший етап починається з давніх часів і триває до по­чатку 80-х рр. XX ст. Він характеризується формуванням мето­дів та напрямів щодо питань, пов’язаних із безпекою життєдія­льності. Найважливішим результатом цього етапу слід вважати формування у свідомості людей необхідності вирішення про­блем безпеки їх життєдіяльності. В рамках кожного з напрямів (наукових дисциплін) розглядалися окремі складові, які забез­печували безпеку людини. Наприклад, екологія та охорона до­вкілля торкалися питань безпеки людини з точки зору збере­ження біосфери - природної основи всього живого на землі; охорона праці - питань безпеки людини на виробництві; меди­цина - питань впливу на здоров’я людини шкідливих речовин та об’єктів, у тому числі біологічних; цивільна оборона - пи­тань порятунку.

Перший президент Академії наук України В.І. Вернад- ський одним із перших у світі звернув увагу на погіршення яко­сті навколишнього середовища внаслідок діяльності людини. За визначенням Вернадського, людина стала наймогутнішою гео­логічною силою на планеті, людська діяльність почала переви­щувати масштаби найпотужніших стихійних лих.

Другий етап розпочався з 80-х рр. XX ст., коли розгор­нулася робота з систематизації наукових та практичних розро­бок, що торкалися тією чи іншою мірою питань, пов’язаних з безпекою людини, у єдиний напрямок.

Наприкінці ХХ - початку XXI ст. розпочався третій етап, який визначається як етап формування й розвитку фун­даментальної і комплексної науки про безпеку життєдіяльності людини. Про це свідчать активна робота і наукові праці у цій галузі вчених усього світу. Діяльність науково-дослідних та на­вчальних закладів і спеціалізованих рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій, щорічні конференції, наукові чи­тання, випуск журналів “Надзвичайна ситуація” і “Безпека жит­тєдіяльності”, підготовка фахівців за спеціальністю і спеціалі­заціями безпеки життєдіяльності тощо красномовно свідчать про створення науково-теоретичних засад вирішення проблем безпечної життєдіяльності в Україні.

З середини 90-х рр. XX ст. в Україні для входження на­шої держави у світовий науково-інформаційний та освітній простори розпочали свою діяльність міжнародні академії без­пеки життєдіяльності або їх відділення. З 2000 р. Україна є чле­ном Європейської асоціації безпеки життєдіяльності, яка функ­ціонує з метою освіти для безпеки осіб, установ, закладів і фірм в об’єднаній Європі.