Глава 3 ПОДАТКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ І ПОДАТКОВО-ПРАВОВІ НОРМИ - Страница 2
§ 6. Права й обов'язки суб'єктів податкових правовідносин
Права й обов'язки суб'єктів податкових правовідносин характеризують їх юридичний зміст. Податковими правами й обов'язками обмежуються можливості й межі активності суб'єктів правовідносин. Права й обов'язки суб'єктів залежать від типу правовідносин, особливостей механізму регулювання. Велика частина податкових правовідносин — це регулятивні правовідносини, завдяки яким закріплюються і розвиваються фінансові відносини за участю держави. Але при фінансово1 правовому регулюванні необхідно використовувати й методи державного примусу.
Сукупність прав і обов'язків податкових органів визначається тими цілями і завданнями, з якими законодавець пов'язує необхідність існування цих органів. Держава уповноважує останні на здійснення певних функцій в галузі управління та контролю за надходженням податків і зборів. Деталізація правового статусу цих органів відбувається через законодавче закріплення їх прав і обов'язків.
Обов'язки і права платників податків визначено головним посиланням, що випливає з конституційної норми, якою за1 кріплено першочерговий і безумовний обов'язок — сплачувати податки (ст. 67 Конституції України). Платники податків і зборів є насамперед зобов'язаними особами. Відповідно до цього податкове законодавство і закріплює переважно обов'язок. Саме імперативний податковий обов'язок визначає правосуб'єктність платників податків.
Такими самими підходами характеризується правосуб'єктність юридичних і фізичних осіб, осіб, пов'язаних зі сплатою податків і зборів (банківські установи, податкові представники тощо).
§ 7. Підстави виникнення, зміни і припинення податкових правовідносин
Обов'язковим елементом характеристики податкових правовідносин є підстави їх виникнення. Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються і реалізуються на підставі певного комплексу різних за змістом взаємозалежних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток правовідносин.
Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:
а) нормативних основ, за яких норми права регулюють сферу податкових правовідносин;
б) правосуб'єктних основ, що характеризують здатність особи до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);
в) фактичних основ — власне основ виникнення, зміни чи припинення податкових правовідносин, що базуються на юридичних фактах.
Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення податкових правовідносин. Це: по-перше, факти реальної дійсності; по-друге, факти, передбачені нормами податкового права; по-третє, факти, що спричиняють певні юридичні наслідки.
Класифікувати юридичні факти можна за різними підставами.
За юридичними результатами:
1) правовстановлюючі — юридичні факти, з якими норми права пов'язують виникнення податкових правовідносин;
2) правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми права пов'язують зміну податкових правовідносин;
3) правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю яких норми права пов'язують припинення податкових правовідносин.
Той самий факт може спричинити кілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасно є причиною припинення правовідносин зі сплати податків і причиною виникнення правовідносин зі сплати податку на майно, що переходить у порядку спадкування чи дарування.
За вольовою ознакою:
1) дії— юридичні факти, що є результатом вольової поведінки людей, результатом волевиявлення особи. Вони можуть виступати у формі:
а) правомірних дій — дій, що відбуваються відповідно до вимог податкових норм або норм, що не суперечать їм;
б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону і не відповідають приписам правових норм. На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти як правомірні юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення конкретних податкових правовідносин;
2) події — явища, що відбуваються незалежно від волі суб'єктів податкових правовідносин (смерть і народження людини пов'язуються з припиненням податкових правовідносин чи зміною їх режиму; стихійні лиха можуть бути передумовою введення надзвичайних податків тощо).
§ 8. Податково-правові норми
Вихідними елементами, що формують податкове право, є податково-правові норми — правила, способи поведінки, що складають зміст податкового права. Норми податкового права по суті є фінансовими та в основному тотожні їм. Податково-правові норми не мають принципових особливостей, що дозволили б виділити на цій підставі окрему підсистему в межах фінансових норм. Деякі риси фінансових норм при реалізації податкових правовідносин виділяються більш рельєфно, чітко (наприклад імперативність), що й дозволяє говорити про певну своєрідність податково-правових норм.
Для податково-правових норм характерні такі загальні риси, що визначають норму права:
1) загальний характер;
2) формальна визначеність;
3) встановлення й охорона компетентними органами держави.
Особливості податкових норм як підвиду фінансових виявляються:
а) у змісті — вони дійсно регулюють правила поведінки, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, але діяльності специфічної — з приводу встановлення, зміни, скасування податків і надходжень за їхній рахунок доходів у бюджети; визначають права й обов'язки учасників відносин, передбачають відповідальність за невиконання розпоряджень держави в сфері, що опосередковує рух податкових надходжень знизу вгору (від платника до бюджетів чи фондів);
б) у характері приписів — якщо фінансові норми в основному імперативного характеру, то податкові мають винятково наказовий характер. Держава наказує правила поведінки в категоричній формі, чітко визначає права, розміри обов'язків, окрім можливості їх однобічної (з боку зобов'язаної особи) зміни;
в) у заходах відповідальності, що охоплюють практично весь спектр можливих видів — карну, адміністративну, фінансову. Такий підхід показує, наскільки важливі для держави відносини, врегульовані податковими нормами, і наскільки держава зацікавлена в постійному поповненні доходної частини бюджету;
г) у способах захисту прав учасників відносин, що випливають з певної нерівності суб'єктів. Реалізується цей захист через механізм податкової відповідальності, що характеризується презумпцією винності платника податків.
Традиційною є і класифікація податкових норм.
1. За особливостями впливу на учасників відносин:
— зобов'язуючі — норми, що в категоричній формі встановлюють обов'язок робити певні активні дії. Наприклад, норми, що встановлюють обов'язок зі сплати податків, надання декларацій, звітів;
— забороняючі — норми, що в категоричній формі встановлюють обов'язок не робити заборонених дій, які порушують порядок, закріплений податковими нормативними актами. Наприклад, законодавчо забороняється вносити зміни у принципові елементи податкового механізму (ставку, пільги, об'єкт тощо) без відповідних змін у бюджетному законі або протягом бюджетного року забороняється надавати індивідуальні податкові пільги;
— уповноважуючі — норми, що надають учасникам правовідносин право на певні позитивні дії в межах розпоряджень, що містяться в податковій нормі. Допускаючи певну самостійність, подібні норми все одно перебувають під впливом (хоч і непрямим) імперативних розпоряджень: органи місцевого самоврядування можуть встановлювати і регулювати механізми місцевих податків і зборів на своїй території, але тільки в рамках (переліку, межах), установлених законодавчо.
2. За змістом:
—матеріальні — норми, що регулюють змістовий бік реальних суспільних відносин, міру прав і обов'язків учасників, види й обсяг матеріальних і грошових зобов'язань;
—процесуальні — норми, що регулюють процедуру (порядок) діяльності суб'єктів правовідносин з реалізації матеріальних норм у сфері діяльності з приводу надходження податків і зборів у бюджети.
Структура податково-правової норми відображає внутрішній склад норми, її складові частини, елементи.
1. Гіпотеза — частина норми права, що визначає умови дії податкової норми. Вона описує фактичні обставини, при настанні яких варто керуватися цією нормою, вказує на учасників відносин і головні умови.
2. Диспозиція — частина норми права, що вказує, якою має бути поведінка суб'єктів відносин, зміст їх прав і обов'язків при настанні обставин, описаних у гіпотезі. Наприклад, механізм сплати податку з власників транспортних засобів припускає пропорційний його розподіл.
3. Санкція — частина норми права, яка передбачає заходи впливу, що можуть бути застосовані до осіб, що не додержуються розпоряджень податкових норм. Санкції розраховані на настання фактичних обставин, що являють собою правопорушення, і реалізують при цьому охоронну функцію права.
Податкові санкції мають такі особливостями:
а) примусовий вплив на правопорушника реалізується через вплив на його кошти (у деяких випадках передбачається погашення заборгованості перед бюджетом за податками шляхом примусової реалізації майна платника);
б) кошти платника, що справляються з нього у вигляді податкових санкцій, надходять до бюджетів чи цільових фондів в першочерговому і безперечному порядку;
в) на відміну від адміністративної, податкова санкція передбачає вплив як на фізичних, так і на юридичних осіб;
г) як і фінансові санкції в цілому, податкові передбачають поєднання правовідновлюючих і штрафних елементів. Пеня, штрафи, що стягуються з платників, як реалізація механізму покарання порушника податкової норми, поповнюють влас1 ність держави (бюджетні доходи) або відшкодовують втрачену вигоду від їхнього недоодержання;
д) податкові санкції передбачають іноді застосування пока1 рання незалежно від характеру провини платника. Пеню на1 раховують автоматично при затримці податкових платежів, штрафи накладають за несвоєчасне звітування і т. ін.