Печать
PDF

Розділ 18 Пред’явлення для впізнання

Posted in Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Розділ 18 Пред’явлення для впізнання

 

§ 1. Поняття та об’єкти пред’явлення для впізнання

Пред’явлення для впізнання — слідча дія, яка полягає в пред’явленні свідкові чи іншій особі об’єктів, котрі вони спостері­гали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності.

Одночасно ця дія передбачає показ певних об’єктів в умовах, що до­зволяють сприймати загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об’єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам’яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред’явленого об’єкта, порівнює і зіставляє їх із збереженими в пам’яті та доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об’ єкта.

Пред’явлення для впізнання як процес встановлення чи запере­чення тотожності або групової належності має елементи психологічної діяльності, базуючись на здатності людської психіки не тільки фіксу­вати, а й зберігати в пам’яті особливий комплекс ознак, які дозволяють виділяти певні об’єкти з групи подібних. З цих позицій пред’явлення для впізнання характеризується двома процесами — фіксуючим і впіз- навальним: до фіксуючого належать засвоєння відмітних ознак і фор­мування образу певного об’ єкта, а до впізнавального — використання цих ознак у вирішенні питання щодо тотожності чи групової належ­ності. Свідчення про тотожність або групову належність є по суті ви­сновком, який ґрунтується на уявному аналізі, синтезі та порівнянні ознак. Відповідно до криміналістичних критеріїв організація пред’явлення для впізнання повинна забезпечувати правильність і об­ґрунтованість висновків за умови точного додержання процесуально­го порядку пред’ явлення для впізнання.

Цю слідчу дію необхідно відрізняти від непроцесуальних способів установлення тотожності об’єктів (наприклад, під час оперативно- розшукової діяльності). Здійснення розшуку, особливо злочинців, за зовнішніми ознаками передбачає ототожнення суб’єкта, якого спостерігають, з розшукуваним. Фотографії злочинця, якого розшукують, чи інших суб’єктів можуть бути показані окремим громадянам. Однак таке пред’явлення переслідує тільки оперативні цілі, а його результати не є доказами у справі і виконують роль орієнтуючих відомостей.

Пред’явлення для впізнання регламентовано ст. ст. 174-176 КПК, що дає змогу правильно вирішити питання про відокремлення цієї слідчої дії з інших. Цьому ж слугують розроблені криміналістикою тактичні правила проведення впізнання.

Об’єктами пред’явлення для впізнання є особи (живі люди і трупи), предмети, тварини.