Розділ 17 Обшук і виїмка

 

§ 1. Поняття та ознаки обшуку

Розслідування злочинів передбачає використання пошукових дій, що сприяють виявленню джерел доказової та орієнтуючої інформації. Відшукання прихованих об’єктів (знарядь злочину, речових доказів, трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства) може бути здійсне­но під час проведення обшуку, процесуальний режим якого визначено кримінально-процесуальним законодавством (ст. ст. 177, 179-186, 188, 189 КПК).

Обшук має на меті виявити знаряддя злочину, речі та цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини у справі. Метою обшуку може бути також виявлення розшукуваних осіб, трупів, тварин. Додатковою метою обшуку є виявлення і вилучення речей та предметів, вилучених з цивільного обігу і заборонених для використання, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків або з метою можливої конфіскації.

Обшук має примусовий характер і посідає особливе місце в систе­мі слідчих дій. У Конституції України передбачено певні гарантії у додержанні прав та законних інтересів громадян при провадженні об­шуку. Зокрема, в ст. 30 встановлено недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи об­шуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Обшук житла чи ін­шого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводить­ся лише за вмотивованою постановою судді (ст. 177 КПК).

Примус під час обшуку полягає в тому, що обстеження приміщень або інших об’єктів можливе без згоди особи, у розпорядженні якої ці об’єкти знаходяться. Згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством (ст. 183 КПК) слідчий, коли він проводить обшук, має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку або виїмки, виходити з при­міщення і зноситись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку чи виїмки. Обшук пов’язаний зі втручанням у сферу осо­бистих інтересів громадян та обмежує їх права.

Обшук починається з того, що слідчий оголошує обшукуваній осо­бі постанову про провадження обшуку, яка засвідчується підписом обшукуваного на постанові. Слідчий пропонує обшукуваній особі до­бровільно видати всі предмети, документи та інші матеріальні об’єкти, що мають значення для справи. Видання слідчому матеріалів, що мають значення для справи, не позбавляє його права провести обшук та здій­снити суцільне обстеження. У разі відмови обшукуваного добровільно видати ті або інші предмети вилучення здійснюється в примусовому порядку.

Обшук — це самостійна слідча дія, яка проводиться з метою ви­явлення об’ єктів, що мають значення для встановлення істини у спра­ві. Це положення викликало до життя існування підходу у визначенні поняття обшуку, що припускає перерахування різних об’ єктів пошуку. Такий підхід найчастіше зустрічається в кримінально-процесуальній і криміналістичній літературі. Такі визначення розкривають мету об­шуку, але не його сутність.

Обшук — це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі, а також виявлення розшукуваних осіб.

Обшук займає своєрідне положення в класифікації слідчих дій на вербальні та невербальні. Він може характеризуватися присутністю і, навпаки, відсутністю обшукуваного. Ця дія може мати елементи вза­ємодії з обшукуваним, а може відрізнятися протидією.

Обшук є невідкладною слідчою дією й у випадках, що не терплять зволікання, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступ­ним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати (ст. 177 КПК). Водночас, як відзначається в кри­мінально-процесуальній літературі, до проведення обшуку варто вда­ватися лише за наявності вагомих підстав, для цього завжди повинні бути вагомі, або, як сформульовано в законі, «достатні підстави» (ст. 177 КПК).

Проведення обшуку залежить від багатьох чинників: особливостей процедури (кримінально-процесуальних розпоряджень); слідчої ситу­ації (ситуації розслідування і ситуації обшуку); предмета пошуку та об’ єктів обшуку; організації пошукових дій; обраної тактики обшуку;

специфіки взаємодії суб’єктів обшуку та ін. Індивідуальність кожного обшуку не виключає можливості встановлення якихось загальних рис, виявлення типового.

Обшуки можна класифікувати за видами залежно від:

1) виду злочину;

2)  етапу розслідування;

3)  принципу повторності;

4)  принципу одночасності (груповий і одночасний);

5)  характеру об’єктів обшуку;

6)  характеру об’єктів пошуку;

7)  обсягу обстеження об’єктів обшуку (основний і додатковий).

У криміналістичній літературі залежно від принципу одночасності розрізняють одиночний і груповий обшуки.

Груповий обшук — це не єдина слідча дія, а комплекс одночасних об­шуків. Груповий обшук є системою однойменних слідчих дій у межах одного акту розслідування з метою реалізації певного тактичного за­вдання. Тому груповий обшук — це тактична операція, комплекс (система) узгоджених між собою слідчих дій.

Під час підготовки до групового обшуку слід передбачити засоби зв’язку між учасниками, єдине керівництво та єдиний план його про­ведення, порядок обміну інформацією та одночасність здійснення обшуків. Його проведення має свою специфіку: 1) одночасно працю­ють кілька слідчо-оперативних груп; 2) реально існує кілька об’єктів обшуку; 3) має місце єдине керівництво в проведенні обшуку кількох об’єктів; 4) існує єдність часу початку обшуку на всіх об’єктах; 5) за­пропоновано єдиний план проведення обшуку; 6) визначено засоби зв’язку між учасниками обшуку і порядок обміну інформацією між ними.

Залежно від характеру об ’єктів обшуку можуть бути названі такі види: 1) обшук приміщень: житлових, нежитлових, приміщень дипло­матичних представництв; 2) обшук ділянок місцевості; 3) обшук осо­би; 4) обшук транспортних засобів; 5) обшук комп ’ютерних засобів.

Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх при­міщень, що є у володінні фізичних або юридичних осіб, якщо там можуть знаходитися об’єкти пошуку. Приміщення, в яких проводить­ся обшук, можуть бути поділені на: 1) приміщення, при обстеженні яких є конструктивно-змістовні особливості (квартири, будинки, коте­джі, дачі, сараї, гаражі та ін.); 2) приміщення, при обстеженні яких є процедурні особливості (приміщення дипломатичних представництв, інші приміщення^[1], для яких передбачено особливий процесуальний порядок проведення обшуку).

Існують криміналістичні рекомендації стосовно послідовності об­шуку приміщень. Розпочинати обшук рекомендується з найбільш «складних» ділянок помешкання, проводити пошуки спочатку в не­жилих, а потім у жилих приміщеннях, здійснювати обшук у напрямку від входу до приміщення. Також рекомендується розпочинати обсте­ження приміщень з місць загального користування (кухня, туалет, коридор).

Обстеження нежитлових приміщень відрізняється специфікою. Пошукові дії в службових приміщеннях слід розпочинати з робочого місця обшукуваного. Насамперед оглядаються й обстежуються робочий стіл, сейфи і шафи. У певних випадках злочинці використовують кон­структивні елементи будинку і влаштовують тайники під підлогою, у стінах, під підвіконними дошками, у вентиляційній шахті. У разі по­шуку дрібних об’єктів або документів варто звертати увагу на книжки, альбоми, часописи тощо.

Обшук ділянки місцевості передбачає примусове обстеження при­садибної ділянки, саду, городу або іншої території, що знаходиться у віданні певних осіб. Пошукові дії варто провадити у певній послідов­ності, планомірно, враховуючи особливості місцевості. Ділянку міс­цевості, що займає значну територію, доцільно попередньо розділити на квадрати чи сектори.

Під час обстеження місцевості необхідно перевірити купи землі, сміття, стоги сіна тощо. Потрібно звертати увагу на дерева, що ростуть, чагарники, наявні пташині гнізда, шпаківні, годівниці, дупла. Під час пошукових дій достатньо часто й успішно використовуються щуп, метало- або трупошукач (газовий індикатор «Поиск-1», металошукачі «Омуль», «Гамма»).

Ознаками тайника на місцевості може бути: розпушеність ґрунту, його неоднакове забарвлення, ділянки трави, що нерівномірно пожов­кли, позначки на деревах чи в інших місцях тощо.

Обшук особи — це примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, речей, а також інших предметів або документів. Згідно зі ст. 184 КПК обшук особи може провадитися тільки особою однієї статі з осо­бою, яку обшукують. Обшук особи провадиться відповідно до вимог ст. 177 КПК на підставі постанови слідчого, санкціонованої прокуро­ром. Проте можливі випадки, коли його можна здійснювати без по­станови: 1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, що становлять загрозу для оточу­ючих, чи намагається звільнитися від доказів, що викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину; 2) під час затримання підозрюваного; 3)   під час взяття підозрюваного, обвинуваченого під варту; 4) за на­явності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в при­міщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, що мають значення для встановлення істини у справі.

Обшук особи пропонується проводити у такій послідовності — «зверху до низу». Спочатку обстежують головний убір, потім одяг (пальто, сукню, піджак, брюки та ін.), взуття. Слід приділяти увагу кишеням, швам на одязі, підкладці пальта або піджака, каблукам взут­тя обшукуваного.

Слідчий має додержуватися певних правил, що забезпечують без­пеку. Зокрема, обшукуваного потрібно поставити обличчям до стіни або автомобіля під кутом 45° із широко розсунутими ногами і розве­деними руками.

Обстеження тіла обшукуваного доцільно здійснювати в присутності лікаря. Слід перевірити волосся обшукуваного, оглянути пахові западини і природні отвори. При провадженні обшуку особи може використовува­тися портативний металошукач або рентгенівська установка.

Обстеженню підлягають також предмети та речі, що є у обшуку­ваного: портфелі, папки, дипломати, сумки, валізи, фотоапарати, га­манці, годинники, палиці тощо. Вони підлягають обстеженню з метою виявлення в них шуканих об’єктів або тайників.

Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у володінні громадянина (ав­томобіль, яхта, особистий літак, мотоцикл тощо).

Обшук транспортних засобів — це відносно новий вид обшуку в практиці органів розсліду­вання, який вимагає знання будови та особливостей конструкції кон­кретного транспортного засобу.

Обшук транспортних засобів повинен мати певний порядок і по­слідовність. Для обстеження транспортного засобу слідчому бажано запросити відповідного спеціаліста (автотехніка, автомеханіка). У кри­міналістичній літературі містяться певні рекомендації щодо послідов­ності провадження обшуку легкового автомобіля. У такому випадку обшук пропонується починати з багажника і закінчувати мотором. У багажнику перевіряються сумка з інструментом, запасне колесо, інші предмети. У салоні знімаються килимки, настили, чохли. Перевіряєть­ся місце між сидіннями і спинками, досліджується торпеда, знімаєть­ся автомагнітола тощо. Механізми і деталі автомобіля, що знаходяться під днищем, бажано обстежити на «ямі». Обстежується автомобіль і під капотом. У разі пошуку викрадених деталей автомобіля слід мати на увазі, що вони можуть бути не окремим предметом, а частиною об­шукуваного автомобіля. Важливо звертати увагу і фіксувати правиль­ність маркування тих або інших частин транспортного засобу.

Обшук комп ’ютерних засобів полягає у примусовому обстеженні комп ’ютерної техніки та електронної інформації. Слідчому треба пам’ятати, що існують різні системи захисту інформації та можливості швидкого її знищення. Для проведення обшуку комп ’ютерних засобів необхідно запрошувати спеціалістів (фахівця в галузі інформаційних технологій, програміста, системотехніка та ін.).

Досить новим видом обшуку є обшук, спрямований на виявлення осіб, яких переховують у тих чи інших місцях. Норми чинного кримінально-процесуального законодавства не називають такий об’єкт пошуку. Водночас практика боротьби зі злочинністю свідчить, що такий об’єкт реально існує. Це стосується розслідування таких зло­чинів, як незаконне позбавлення волі, викрадення людей з метою ви­купу, торгівля органами людського тіла та ін.