§ 3. Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретно- криміналістична експертиза)

Суттєва роль в ідентифікації особи належить портретно-кримі­налістичній (фотопортретній) експертизі. Предметом її дослідження є розпізнавання (діагностика) і встановлення тотожності особи за пор­третним зображенням. Портретно-криміналістична експертиза поді­ляється на такі види:

1)   експертиза зображень людей за фотопортретами з метою вста­новлення, чи не зображено на двох (або більше) фотознімках одну й ту саму особу;

2)   експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого надано) та фотопортрета живої особи для встановлення особи трупа;

3)  експертиза прижиттєвих фотографій безвісти зниклої людини та черепа трупа для встановлення, чи міг виявлений череп належати даній особі;

4)  експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою впізнання трупа.

Ідентифікованим об’єктом портретно-криміналістичної експертизи є конкретна особа, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об’єктами можуть бути зображення голови та обличчя ідентифікованої особи (фотознімки, відеокадри, рентгенівські знімки), череп або його знімок.

Типовими питаннями, які вирішує портретно-криміналістична екс­пертиза, є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фото­знімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на наданих фотознімках; чи в одному й тому самому одязі сфотографовані особи на наданих фото­знімках; чи не належав череп, наданий на дослідження, людині, яка зображена на фотознімках; в одному чи різному віці сфотографовано людину на наданих знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та сама особа або різні особи надані на відеокадрах тощо.

Експертне дослідження полягає у виявленні та порівнянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних методів зіставлення, суміщення, накладання зображень, координатних сіток, лінійних і кутових вимірів. Застосовують такі технічні прийоми: виміряють відстані між одноімен- ними анатомо-топографічними точками, вивчають різномірні співвідно­шення, проводять графічні побудови. Експерти використовують зазвичай 12-14 антропометричних точок обличчя в положенні фас і профіль (на­приклад, точки, які відповідають зовнішнім і внутрішнім кутам очей та губ, зіниці, кінчик носа, точка перенісся і основи носа тощо).

Запитання для самоконтролю

1. Що таке габітологія (габітоскопія)?

2. Що є ідентифікуючими та ідентифікованими об’єктами при ідентифікації людини за ознаками зовнішності?

3. Які існують форми ототожнення людини за ознаками зовнішності?

4. Які існують види ідентифікації людини за ознаками зовнішності?

5. Які використовуються системи для створення суб’єк­тивних портретів?

6. У чому переваги комп ’ютерного фоторобота?

7. Що являє собою словесний портрет?

8. Які головні принципи словесного портрета?

9. З якою метою використовується словесний портрет?

10. На які групи поділяються ознаки зовнішності люди­ни?

11. Що являють собою особливі та разючі прикмети?

12. Які існують види портретно-криміналістичної експер­тизи?

13. Які питання вирішує портретно-криміналістична екс­пертиза?

14. У чому полягає сутність експертного ототожнення осо­би за фотозображеннями?

^[1] Від лат. habitus — вид, зовнішність і грец. сткопєю — дивлюся, вивчаю.

^[2] Опис у реєстрах зовнішності осіб, які були піддані покаранню, вперше було здіснено Паризькою префектурою в середині ХУІІІ ст. Наукова методика опису особи (словесний портрет) була розроблена у 80-ті роки ХІХ ст. французьким криміналістом Альфонсом Бертільйоном (зазвичай вказують 1885 р.).