Глава 4. Ринок та його дослідження

§ 1. Сутність ринку
§ 2. Аналіз ринку
§ 3. Визначення ринкової влади, оцінка стану конкурентного середовища на ринку і висновки стосовно доцільності запровадження заходів, спрямованих на захист та розвиток конкуренції

§ 1. Сутність ринку

З економічної точки зору ринок (тагкеї) можна визначити як інститут чи механізм, що зводить разом покупців і продавців певних товарів і послуг. Ринкові механізми створювались та розвивались протягом століть. Передумовою виникнення ринку був природно-історичний розвиток виробництва і обміну товарів, що зумовив появу товарного господарства. Це відбувалося шляхом суспільного поділу праці, виникнення економічно самостійних, юридичне незалежних суб’єктів господарювання і переходу від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а згодом і до обміну товарів на ринку.
Крім економічної точки зору на існування ринку, існує також юридичне його визначення. З юридичної точки зору ринок — це місце де укладаються угоди, метою яких є придбання чи реалізація товару та отримання прибутку.
Відповідно до законодавства України товарний ринок — сфера обороту товару (взаємозамінних товарів) на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.
Напевно у багатьох слово “ринок” асоціюється з базаром — місцем придбання та реалізації товару. Але це не зовсім так. Ринок здатен набувати різних форм. Найближчий універмаг, майстерня з ремонту взуття, газетний кіоск, їдальня, біржа — все це звичайні товарні ринки.
Найкраще зрозуміти сутність ринку можна, дослідивши функції, які він виконує. Найголовніші з них: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.
Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення.
Стимулююча функція ринку заохочує суб’єктів господарювання витрачати час та кошти на організацію своєї діяльності, розробку та використання новітніх технологій, забезпечувати нижчі витрати на виробництво одиниці продукції і виходячи з цього — найнижчі ціни тощо.
Розподільча функція. У процесі функціонування ринку відбувається оборот капіталу, який накопичується у ефективних власників. Підприємці, що господарюють на ринку ефективно і здатні конкурувати з іншими його учасниками, залишаються на ринку, а неефективні йдуть з нього. Тобто відбувається розподіл учасників ринку за доходами: ефективні стають багатими, неефективні — бідними.
Інтегруюча функція ринку полягає в тому, що він з’єднує світову економіку в єдине ціле, розвиваючи при цьому систему горизонтальних і вертикальних зв’язків, у тому числі зовнішньоекономічних.
Ринки можна класифікувати за різними критеріями. За економічним призначенням їх поділяють на ринки предметів споживання, фінансовий, валютний, ринок праці тощо. Ці ринки у свою чергу поділяються на ринки м’яса, риби, хлібу і хлібобулочних виробів, коксу, вугілля, цінних паперів та ін.
В залежності від інфраструктури та обсягів обміну товарів, є ринки, що розвиваються, розвинуті та високорозвинуті ринки. Наприклад, товарні та фондові біржі — це високорозвинуті ринки.
В залежності від території, яку охоплює ринок, він може бути регіональним, загальнодержавним і міжнародним.
Крім того, залежно від кількості суб’єктів господарювання на ринку, їх ринкових часток, наявності та ступеня переборності бар’єрів на шляху вступу на ринок, існують такі основні типи (моделі) ринків:
• досконала (довершена) конкуренція;
• монополістична конкуренція;
• олігополія;
• абсолютна монополія.
Досконала (довершена) конкуренція. До такого типу (моделі) ринку належить ринок, на якому діє велика кількість незалежних суб’єктів господарювання (продавців), що мають однаковий рівень або з незначною різницею часток на ринку. Нові суб’єкти господарювання мають можливість легко вступити на цей товарний ринок. Ринок з досконалою (довершеною) конкуренцією характеризується наявністю таких умов:
1) на ньому діє настільки велика кількість покупців і продавців, що жоден з них, діючи самостійно, не у змозі вплинути на ціни на ринку;
2) немає перешкод на шляху вступу на ринок, виходу з нього;
3) всі особи (продавці та покупці), що діють на ринку, мають вільний доступ до інформації, яка необхідна для прийняття рішень, пов’язаних з виробництвом і споживанням;
4) продукція однорідна (гомогенна).
Монополістична конкуренція. Цей тип (модель) ринку зовні схожий на досконалу конкуренцію, але йому притаманні також елементи абсолютної монополії. На ринку діє велика кількість суб’єктів господарювання, що мають незначну частку, кожний з яких пропонує різновиди одного й того самого товару. Такий ринок має незначний, легко переборний рівень бар’єрів на шляху вступу на ринок. Основні відмінності ринку з монополістичною конкуренцією від ринків з досконалою конкуренцією і абсолютною монополією полягають насамперед у поведінці кожного суб’єкта господарювання у сфері ціноутворення, тобто у незначному впливі кожного з суб’єктів господарювання на рівень ціни, який може значно перевищувати конкурентну ціну у разі досконалої конкуренції і бути нижчим, ніж рівень на ринку абсолютної монополії.
Олігополія — найпоширеніший тип (модель) ринку і, на відміну від ринкових структур, що були наведені раніше, включає різноманітні ринкові ситуації. Спрощену модель олігополії залежно від структурних показників ринку можна визначити як “групова монополія” або обмежена конкуренція. Олігополія характеризується невеликою кількістю діючих на ньому суб’єктів господарювання, причому кожен з учасників цього ринку має змогу незалежно від інших встановлювати ціни та визначати обсяги виробництва продукції.
Олігополія відрізняється від досконалої (довершеної) конкуренції тим, що її учасники не залежать один від одного;
від монополістичної конкуренції — тим, що суб’єкти господарювання мають певний контроль над встановленням цін;
від абсолютної монополії— тим, що кожний її учасник ретельно стежить за діяльністю конкурентів (у абсолютного монополіста немає конкурентів).
Є кілька видів олігополії. Якщо ринкові частки суб’єктів господарювання, що діють на олігополістичному ринку, приблизно рівні — це симетрична олігополія, а якщо різні — асиметрична. Спрощеною формою олігополії є дуополія. Дуополія — це ситуація, за якої на ринку діють два продавці.
Абсолютна монополія — ринок, на якому діє один продавець та існують непереборні бар’єри на шляху вступу на ринок. Абсолютна монополія протилежна досконалій (довершеній) конкуренції. Учасник цього ринку має владу над ціноутворенням, він сам визначає і встановлює рівень цін.
Абсолютну монополію слід відрізняти від ринкової влади. Ринкову владу набувають учасники ринку не лише там, де існує абсолютна монополія, а й там де є олігополія, монополістична конкуренція чи домінуючий суб’єкт господарювання.
Абсолютна монополія існує, якщо наявні бар’єри входу на. ринок. Виникнення таких бар’єрів може бути зумовлено як юридичними, так і економічними чинниками. Так, правовий захист плодів інтелектуальної діяльності може утворювати бар’єр входу на певний товарний ринок. Економічні бар’єри можуть виникати в результаті стратегічних дій суб’єктів господарювання або внаслідок економії на масштабі.
Крім того, існують олігопсонічна та монопсонічна моделі ринку. Олігопсонія — ринок, на якому діє кілька покупців. І Монопсонія — ринок, на якому діє один покупець.