20. Принципи правового регулювання ЗЕД

Ці принципи випливають із принципів ЗЕД і принципів державного регулювання ЗЕД, закріплених у ст.ст.2 і 8 Закону про ЗЕД.

1) Принцип суверенітету при здійсненні ЗЕД полягає в праві народу України самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України, і в обов'язку України як держави неухильно дотримувати і виконувати всі договори і зобов'язання України в сфері міжнародних економічних відносин. Таким чином, гарантується невтручання іноземних держав у правове регулювання ЗЕД в Україні. Разом з тим, здійснення цього принципу не перешкоджає учасникам ЗЕД вибрати застосовне право (ст.6 Закону про ЗЕД) і виробити арбітражне застереження, у т.ч. визначити арбітраж (третейський суд) на випадок виникнення спору (ст.ст. 2, 7 Закону України від 24.02.1994 р. “Про міжнародний комерційний арбітраж”).

2) Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва означає насамперед право суб'єктів ЗЕД добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки. Іншими словами, суб'єкт ЗЕД не може бути примушеним до здійснення зовнішньоекономічних операцій. З іншого боку, гарантується право суб'єктів ЗЕД на здійснення зовнішньоекономічних операцій, якщо законом не встановлені обмеження (наприклад, тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності згідно зі ст.37 Закону про ЗЕД у випадку порушення Закону про ЗЕД суб'єктом ЗЕД або іноземним суб'єктом господарської діяльності). Суб'єкти ЗЕД вправі здійснювати ЗЕД у будь-яких формах, прямо не заборонених діючими законами України. Підзаконними нормативними актами та або інша форма ЗЕД не може бути заборонена.
Свобода зовнішньоекономічного підприємництва забезпечує виключне право власності суб'єктів ЗЕД на всі отримані ними результати ЗЕД. У зв'язку з цим виникає колізія між статтею 2 Закону про ЗЕД, що гарантує це право, і підзаконним актом — постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1998 р. № 1413, яким передбачено обов'язковий 50-процент-ний “продаж” (а фактично — примусовий обмін) валютних надходжень від здійснення експортних операцій. Крім того, варто враховувати і положення ст.5 Закону про ЗЕД, відповідно до якого вилучення результатів ЗЕД у власника в якій-небудь оплатній або безоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України. Статтею 387 (частина перша) Господарського кодексу встановлено, що суб'єкти ЗЕД після сплати передбачених законом податків і зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків, визначених законом відповідно до Господарського кодексу.
Рамками свободи зовнішньоекономічного підприємництва є обов'язок дотримувати при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України.
Принцип свободи суб'єктів ЗЕД вступати в зовнішньоекономічні відносини і здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, закріплений також у ст.377 ГК.

3) Принцип юридичної рівності і недискримінації полягає в рівності перед законом усіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, створенні рівних можливостей для суб'єктів ЗЕД розвивати усі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності і всі напрямки використання доходів і здійснення інвестицій. Він міститься також у забороні безпосереднього втручання держави в діяльність суб'єктів ЗЕД, будь-яких дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та інших ознак, у неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких суб'єктів ЗЕД, крім випадків, передбачених Законом про ЗЕД, а також у заохоченні конкуренції й обмеженні монополізму в сфері ЗЕД.
Принцип рівності перед законом усіх суб'єктів ЗЕД закріплений також у ст. 377 ГК.

4) Принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів ЗЕД і іноземних суб'єктів господарської діяльності. Цим для них обумовлюються, наприклад, особливості захисту порушеного права (ст.ст.34,38,39 Закону про ЗЕД).
Статтею 2 Закону про ЗЕД установлено, що захист державних інтересів забезпечується тільки відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів і норм міжнародного права. Це означає, що інтереси інших суб'єктів, крім держави, можуть захищатися у відповідності також і з іншими джерелами права, наприклад, на підставі судового прецеденту.

5) Принцип верховенства закону (ст.2 Закону про ЗЕД) означає регулювання ЗЕД тільки законами України, а також заборону застосування підзаконних актів і актів управління місцевих органів, що яким-небудь чином створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України. Отже, юридично недійсною є, наприклад, практика органів регіонального управління по обмеженню вивезення тих чи інших товарів (наприклад, зернових) за межі регіону, у т.ч. за кордон.
Цей принцип гармонує з переліченими. Причому підхід тут більш широкий, ніж у діючій Конституції, де до питань, регульованих винятково законами України, віднесена не уся ЗЕД, а лише основи ЗЕД (пункт 9 ст.92). Разом з тим, у Конституції закріплений принцип верховенства права (ст.8), що визначає не тільки ієрархію нормативно-правових актів, верховенство закону і Конституції як Основного закону України. Цей принцип, що іменується у міжнародній практиці “Еиіе оі Ьалу”, несумісний з монополією держави на правотворчість і припускає недержавну емісію правових норм і недержавне правове регулювання. Це особливо важливо для правового регулювання ЗЕД, де широко застосовуються договори, звичаєве право, незалежний арбітраж і інші форми недержавного правового регулювання.

6) Принцип еквівалентності обміну обумовлює неприпустимість демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів, необхідність дотримання вартісного балансу в товарообмінних та інших зовнішньоекономічних операціях.