Види судових процедур у справі про банкрутство

Розпорядження майном боржника (обов'язкова, як правило, судова процедура) є системою заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, що застосову­ється з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища. Здійснення її покладається па розпорядника майном боржника - призначеної суддею після порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи, яка отримала в установленому порядку ліцензію арбітражного керуючого і не має заінтересованості щодо боржника та кредиторів

Санація боржника (необов'язкова судова процедура) - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство, спрямована на оздоровлення фінансово - господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Вона може включати кредитування, реорганізацію, втому числі зміну організаційно-правової форми боржника, зміну форми власності, системи управління боржника тощо. Процедура санації вводиться ухвалою господарського суду за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, терміном до 12 місяців, який може бути продовжений ще до 6 місяців або скорочений за клопотанням комітету кредиторів, керуючого санацією або інвесторів (осіб, що бе­руть участії у санації, приймаючи зобов'язання про погашення боргу, повністю чи частково, боржни­ка на певних умовах, в тому числі набуття права власності на його майно). Одночасно господарський суд за погодженням комітету кредиторів призначає керуючого санацією, яким може бути керівник підприємства, розпорядник майна або стороння особа, яка має ліцензію арбітражного керуючого

Мирова угода (як необов'язкова судова процедура у справі про банкрутство) - це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін; набирає чинності у разі затвердження її господарським судом, про що виноситься відповідна ухвала; може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди приймається: від імені кредиторів - комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності _ письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від імені боржника - ке­рівником боржника або арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управління боржника. Повинна відповідати вимогам Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо змісту, форми, виконання тощо (статті 35-39). Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступ­них черг. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів відповідно до умов .мирової угоди

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це необов'язкова судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - дванад­цять місяців, яка може бути продовжена господарським судом ще на шість місяців. Здійснення цієї процедури покладається на ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію. Акумульовані ліквідаційною комісією кошти банкрута ( в т.ч. наявні, витребувані від третіх осіб та отримані від продажу майна банкрута) спрямовуються па задоволення вимог кредиторів відпо­відно черговості, встановленої ст. 31 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з врахуванням думки комітету кредиторів затверджуються господарським судом

Особливості банкрутства місто-утворюючих підприємств (ст. 42 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") і Місто-утворюючими підприємствами є юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа (передбачені ст. 42 Закону особливості банкрутства щодо місто-утворюючих підприємств застосовуються також до підприємств, кількість працівників яких пе­ревищує п'ять тисяч осіб)

І. Особливості складу учасників провадження у справі про банкрутство місто-утворюючого підприємства: (А) орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці - обов'язковий учасник провадження у справі про банкрутство; (Б) централь­ні органи виконавчої влади - факультативні учасники (можуть бути визнані господарським судом учасниками провадження у справі про банкрутство місто-утворюючого підприємства)

II. Докази, що підтверджують належність боржника до місто-утворюючих підприємств, господарсько­му суду надає боржник.

III. Особливості процедури санації щодо місто-утворюючих підприємств

A. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням (1) органу місцевого самоврядування або (2) відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про бан­крутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника. Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади

Б. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському сулу кандидатуру керую­чого санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами

B. Можливість продовження процедури санації: (1) на один рік - за клопотанням органу місцевого самоврядування за наявності плану фінансового оздоровлення місто-утворюючого підприємства, який може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робо­чих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника місто-утворюючого підприєм­ства; (2) до десяти років - за клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації місто-утворюючого підпри­ємства може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено Законом

Г. Невиконання Закону щодо проведення боржником та його поручителями розрахунків протягом трьох років віл дня продовження процедури санації до десяти років є підставою для визнання боржни­ка банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Д. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування н особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації місто-утворюючого підприємства роз­рахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 Закону. У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому Законом, провадження у справі про бан­крутство припиняється

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 Закону. У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому Законом, провадження у справі про бан­крутство припиняється

Е. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна І боржника як цілісного майнового комплексу або частини його майна згідно із законодавством

IV. Особливість продажу майна місто-утворюючого підприємства:

А. Шляхом проведення конкурсу За наявності клопотання органу місцевого само врядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі пре банкрутство, продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу провадиться шляхом прове­дення конкурсу.

Обов'язковими умовами конкурсу с

- збереження робочих місць для не менш як 70 від­сотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;

- зобов'язання покупця щодо забезпечення перепід­готовки чи працевлаштування працівників підпри­ємства відповідно до законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства.

- інші умови конкурсу можуть установлюватися ви­ключно за згодою комітет)' кредиторів у порядку, передбаченому статтею 19 Закону

Б. Шляхом продажу на аукціоні: Якщо зазначене в абзаці другому частини восьмої цієї статті клопотання не було пода­но або майно боржника як цілісний майновий комплекс не було продано на конкурсі, майно боржника підлягає продажу на аукціоні

V. Порядок продажу майна боржника, визнаного банкрутом, (а) ліквідатор повинен виставити на продаж на перших торгах майно як цілісний майновий комплекс; (б) якщо майно боржника, визнаного банкрутом, не було продано як цілісний майновий комплекс, продаж майна здійснюється в порядку, передбаченому статтею 20 Закону (передбачає продаж частини майна боржника в процесі санації)

Особливо небезпечними підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабміну України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу

Г Специфіка банкрутства особливо небезпечних підприємств (ст. 43 Закону "Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визна­ння його банкрутом")

І. Особливості складу учасників провадження у справі про банкрутство особливо небезпечного під­приємства: (А) відповідний орган місцевого самоврядування; (Б) центральний орган виконавчої вла­ди, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника; (В) при необхідності – державний - орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр; (Г) інші центральні органи виконавчої влади, у разі їх визнання госпо­дарським судом учасниками провадження у справі про банкрутство (у разі необхідності

ІІ. Докази, що підтверджують належність боржника до особливо небезпечних підприємств, господар­ському суду надає боржник

III. Особливості процедури санації щодо особливо небезпечних підприємств

A. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням (1) органу місцевого самоврядування або (2) відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про бан­крутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника. Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади

Б. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами

B. Можливість продовження процедури санації: (І) на 1 рік - за клопотанням органу місцевого са­моврядування за наявності плану фінансового оздоровлення оздоровлення особливо небезпечного підприємства, який може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника - особливо небезпечного підприємства, а також має містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої діяль­ності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу; (2) до 10 років - за клопотанням органу місцево­го самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк про­цедури санації особливо небезпечного підприємства може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено Законом

Г. Невиконання Закону щодо проведення боржником та його поручителями розрахунків протягом трьох років від дня продовження процедури санації до десяти років є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Д. Кабмін України або органи місцевого самоврядуванняя її особі їх уповноважених органів мають право н будь-який час до закінчення процедури санації особливо небезпечного підприємства роз­рахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 31 Закону. У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому Законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.

Е. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу або частини його майна згідно із законодавством.

IV. Особливість продажу майна особливо небезпечних підприємства:

1. 3 метою задоволення вимог кре­диторів у процедурі санації може бути здійснено продаж майна боржника лише як цілісного май­нового комплексу шляхом прове­дення конкурсу в порядку, вста­новленому статтею 19 Закону та законодавством про приватизацію

2. Шляхом проведення конкурсу

За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу провадиться шляхом проведення конкурсу. Обов'язковими умовами конкурсу є:

- збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання запо­діянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу;

- збереження робочих місць не менш як для сімдесяти відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його пролажу;

- зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколиш­ньому природному середовищу у разі зміни профілю діяльності підприємства.

Інші умови конкурсу можуть встановлюватися виключно за згодою комітету кредиторів у порядку, перед­баченому статтею 19 Закону.

У разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які включаються до умов договору купівлі-продажу май­на боржника як цілісного майнового комплексу, договір розривається в установленому порядку.

3) Майнові комплекси особливо небезпечних підприємств не під­лягають продажу па аукціоні

Сільськогосподарськими підприємствами є юридичні особи, основним пилом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробленої ) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продук­ції складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки

Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств (ст. 44 Закону "Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом")

I. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, передбачені ст. 44 Закону "Про від­новлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", застосовуються також до риб­них господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виро­бленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних ресурсів складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

II. При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сіль­ськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогоспо­дарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості за­доволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

III. Особливості процедури санації щодо сільськогосподарських підприємств

А. Рішення про звернення з клопотанням до госпо­дарського сулу про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самовряду­вання відповідної територіальної громади.

Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного пе­ріоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виро­бленої, виробленої та переробленої) сільськогос­подарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців.

Б У разі якщо протягом строку санації по­гіршилося фінансове становище сільсько­господарського підприємства у зв'язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути продовжений на один рік.

IV. Особливість продажу майна місто-утворюючого підприємства: У разі продажу об'єктів нерухомос­ті, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільсько­господарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості

V. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом рі­шення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тим­часове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України

Страховиками визнаються фінансові установи, що здійснюють страхову діяльність і створені у формі акціонерних, повних, командитних това­риств або товариств з додатковою відповідальністю (ст. 2 Закону "Про страхування")

Особливості банкрутства страховиків (ст. 45 Закону "Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом")

I. Особливості складу учасників провадження у справі про банкрутство страховиків; учасником провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за страховою ді­яльністю.

II. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим па це державним органом.

III. Особливості продажу майна страховика

A. Продаж майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу здійснюється в процедурі санації за правилами, встановленими статтею 19 Закону.

У разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у процедурі санації до покупця переходять всі права та обов'язки за договорами страхування, за якими палату продажу майна страховика стра­ховий випадок не настав.

Б При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути про­даний тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.

B. Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик.

IV. Особливість ліквідаційної процедури страховика

права страхувальників:

а) страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються за наявності передбачених зако­ном підстав (у разі ненастання страхового випадку до лати визнання страховика банкрутом та відкрит­тя ліквідаційної процедури) мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику стра­хової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

б) страхувальники за договорами страхуван­ня, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та від­криття ліквідаційної процедури, мають право вимагати виплати страхової суми.

V. Особливість задоволення вимог кредиторів четвертої черги. у разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів четвертої черги під­лягають задоволенню у такому порядку:

в першу чергу - вимоги кредиторів за договорами обов'язкового особистого страхування; в другу чергу - вимоги кредиторів за іншими договорами обов'язкового страхування; в третю чергу - вимоги інших кредиторів-страхувальників, у тому числі вимоги, передбачені части­ною сьомою цієї статті; в четверту чергу - вимоги інших кредиторів.