Права та обов'язки суб'єктів господарювання можна поділити на дві категорії - загальні права та обов'язки, які притаманні всім суб'єктам господарювання, і спеціальні - характерні лише для певних видів суб'єктів господарювання.

Обсяг загальних прав залежить від правового титулу майна суб'єкта господарювання. Право власності забезпечує суб'єкту господарювання максимальний обсяг прав, серед яких: право вибору видів господарської діяльності (з дотриманням вимог закону); право вибору контрагентів та укладення з ними господарських договорів; право розпорядження отриманим прибутком та іншим майном, що належить суб'єкту господарювання на праві власності; право на визначення внутрішньої структури господарської організації та створення філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та ін. Суб'єкти господарювання, за якими майно закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, мають право використовувати таке майно та отриманий прибуток у межах, встановлених власником. Так само власник встановлює для таких суб'єктів межі договірної свободи, порядок використання закріпленого за ними майна, органи управління та контролю. Проте будь-який суб'єкт господарювання повинен мати широкий спектр прав при здійсненні оперативно-господарської діяльності (щодо забезпечення виробництва необхідними матеріальними та трудовими ресурсами, щодо відвантаження/реалізації продукції, робіт, послуг відповідно до укладених договорів, щодо захисту своїх прав і законних інтересів у разі їх порушення іншими особами).

Спеціальні права необхідні суб'єктам господарювання з виключними видами діяльності (банківські операції, страхування, спільне інвестування, біржові операції) і передбачаються у відповідних законах: "Про банки і банківську діяльність" (ст. 9 - право комерційних банків створювати та брати участь у банківському об'єднанні, ст. 47 - право здійснювати та підставі банківської ліцензії банківські операції та ін.), "Про страхування" (статті 3,10-11 - право страховиків здійснювати на договірних засадах страхування, співстрахування, перестрахування, ст. 12 - право створювати та брати участь в об'єднаннях страховиків; ст. 14 - право здійснювати страхування через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Загальні обов'язки суб'єктів господарювання досить численні, а саме: 1. Отримати дозволи ліцензії для здійснення тих видів господарської діяльності, щодо яких закон передбачає необхідність отримання спеціальних дозволів (ліцензій) у порядку, визначеному Законом України від 01.06.2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Для отримання ліцензії суб'єкт підприємницької діяльності подає органу, що визначається Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування"), такі документи: заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються: відомості про суб'єкта господарювання - заявника; найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи; вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа, інші документи відповідно до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р.№756.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі (що може мати місце у разі виявлення недостовірних даних у поданих заявником документах, а також у разі неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов) у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Так, ст. 4 Закону України від 30.10.1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачений 30-дспппй - як максимальний термін для прийняття рішення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку щодо ліцензування (надання ліцензії або відмови в її наданні) професійних учасників ринку цінних паперів.

2. Для здійснення окремих видів підприємницької діяльності {роздрібна та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку, гральний бізнес, валюшні операції, надання побутових послуг за готівку) законодавством України (Закон від 23.03.19% р. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності") передбачається необхідність отримання торгового патенту - дозволу на торгівлю, що видасться за плату суб'єктам підприємницької діяльності, втому числі індивідуальним підприємцям) державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів (за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг), а при застосуванні пересувної торговельної мережі - за місцем реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок надання торгового патенту встановлюються згаданим законом.

Етапи державної реєстрації відповідно до загального порядку (статті 4- 23 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та підприємців-громадян")

- Резервування державним реєстратором найменування юридичної особи на підставі поданих засновниками документів (заяви встановленого зразка та документа, що підтверджує внесення пла­ти за проведення резервування найменування юридичної особи) - щодо господарських організацій зі статусом юридичної особи

- Подання заявником (фізичною особою, яка має намір стати підприємцем або засновником (засно­вниками) господарської організації (юридичної особи) або уповноваженою ними особою особисто або надсилання рекомендованим листом з описом вкладення державному реєстратору за місцем проживання за місцезнаходженням юридичної особи комплекту передбачених законом документів, у тому числі належним чином заповненої реєстраційної картки

- Перевірка державним реєстратором поданих йому документів з точки зору (а) комплектності поданих документів та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; (б) відсутності в но-даних документах підстав для відмови у проведенні державної реєстрації

- Внесення державним реєстратором відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру

- Оформлення державним реєстратором і видача заявникові свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру

- Передача державним реєстратором відомостей про державну реєстрацію юридичної особи/фізичної особи-підприємця (із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації) до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування для взяття юридичної особи/фізичної особи-підприємця на облік

Порядок ліцензування (згідно з Законом від 01.06.2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності")

Визначення підприємцем, засновниками господарської організації (підприємства) серед ви­дів господарської діяльності, що є предметом діяльності суб'єкта господарювання тих. що підлягають ліцензуванню згідно із ст. 9 Закону "Про ліцензування певних видів господар­ської діяльності"

Подання заявником (суб'єктом господарювання, його засновником чи уповноваженою ним особою) до органу ліцензування комплекту документів для одержання ліцензії: 1) заяву про видачу ліцензії, в якій повинні міститися такі дані: а) відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код -для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні лані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника по­датків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи; 6) вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію; в) місцезнаходження у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на під­ставі отриманої ліцензії (у разі наявності такого підрозділу); 2) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа; 3) документи, вичерпний перелік яких встановлено постано­вою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р.№ 756 "Про затвердження переліку докумен­тів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності"

Прийняття органом ліцензування поданих заявником документів за відсутності підстав для відмови в такому прийнятті (заява подана чи підписана особою, яка не має на це повноважень; документи оформлені з порушенням вимог Закону)

Розгляд органом ліцензування поданих заявником документів та прийняття за результатами цього розгляду рішення (у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження за­яви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності

Рішення про видачу ліцензії і, відповідно, внесення відомостей про це в Єдиний лі­цензійний реєстр

Повідомлення органом ліцензування за­явника про прийняття рішення про видачу ліцензії протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення

Оформления органом ліцензування ліцен­зії єдиної форми та видача його заявникові не пізніше ніж за три робочі дні з дня над­ходження документа, що підтверджує внесеінія плати за видачу ліцензії

Рішення про відмову у видачі ліцензії (при­ймається у разі недостовірності даних у документах, поданих заявником, для отри­мання ліцензії; невідповідності заявника ( згідно з поданими документами ліцензій­ним умовам, встановленим для виду гос­подарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії)

Повідомлення в письмовій формі органом ліцензування заявника про прийняття рі­шення про відмову у видачі ліцензії про­тягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення із зазначенням під­стави такої відмови

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку

Суб'єкти господарювання повніші також:

- вести бухгалтерський облік і надавати статистичну та іншу звітність;

- дотримуватися вимог антимонопольно-конкурентного законодавства;

- сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;

- дотримуватися безпеки виробництва (пожежної, радіаційної, санітарно-епідеміологічної та ін.);

- додержуватися вимог трудового законодавства - у разі використання найманої праці;

- виконувати договірні зобов'язання;

- не порушувати права та законні інтереси інших осіб, утримуватися від зловживання своїми правами;

- нести відповідальність у разі порушення вимог законодавства, договірної дисципліна та/або завдання шкоди іншим особам.

Спеціальні обов'язки закріплені за суб'єктами господарювання, що спеціалізуються на певних видах господарської діяльності (фінансовій, зокрема), здійснюють певні операції (щодо інвестування, наприклад), діють на територіях зі спеціальним правовим режимом (державного кордону, Чорнобильської зони, виключної морської зони) чи в специфічних умовах (надзвичайного стану).

Основні засади припинення діяльності суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (статті 59-61), Цивільним кодексом України (щодо юридичних осіб - статті 104-112), Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (статті 33-41, 4G-52), а спеціальні - законами, що визначаються особливості правового статусу суб'єктів господарювання зі спеціальним (виключним) видом діяльності.

Основні засади, закріплені в Господарському кодексі України, передбачають:

форми припинення (реорганізація шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) чи ліквідація;

підстави припинення діяльності, відповідно до яких розрізняють: добровільне припинення - ліквідацію чи реорганізацію (за рішенням власника чи уповноваженого ним органу або вищого органу управління суб'єкта господарювання, яким зазвичай є загальні збори учасників (акціонерів, членів кооперативу), у зв'язку із закінченням строку, на який створювався суб'єкт господарювання, чи у разі досягнення мсти, заради якої його було створено) та примусове припинення (за рішенням антимонопольних орга-

нів чи суду в передбачених законом випадках, у тому числі у разі визнання суб'єкта господарювання в установленому порядку банкрутом; у разі скасування його державної реєстрації у передбачених законом випадках); добровільно-вимушене припинення (підставою для виділення такого припинення є положення ЦК - ч. А ст. 144, ч. А ст. 151, ч. З ст. 155, відповідно до яких господарське товариство ТОВ, ТДВ, ЛТ припиняється шляхом ліквідації, якщо після закінчення другого та коленого наступного фінансового року вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом); закон надає можливість товариству добровільно прийняти рішення про ліквідацію (в особі загальних зборів учасників/акціонерів), аби уникнути примусової ліквідації; подібна ситуація виникає і в інших випадках (зокрема, коли виявлена контролюючими органами невідповідність виробництва вимогам щодо його екологічної безпеки не може бути усунена і суб'єкт господарювання стоїть перед вибором: самостійно прийняти рішення про ліквідацію чи чекати рішення суду);