2. Основи правового статусу суб'єктів господарювання

Відповідно до ч. 1 ст. 55. Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ч. 2 ст. 55 ГК розрізняє такі категорії суб'єктів:

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Проте в цій статті не враховані суб'єкти господарювання, яких важко відмести до зазначених категорій, зокрема: пайові інвестиційні фонди, які створюються на договірних засадах і не мають статусу юридичної особи (Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"; особисте селянське господарство, яке може реалізовувати надлишки сільськогосподарської продукції та надавати послуги зеленого туризму на платних засадах, проте не визнається юридичною особою і суб'єктом підприємництва та, відповідно, не підлягає державній реєстрації, а лише обліку, що здійснюється сільськими, селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки (правове становище визначається Законом України від 15.05.2003 р. "Про особисте селянське господарство").

Ст. 56 Господарського кодексу України визначає загальні засади створення суб'єкта господарювання, в тому числі правову підставу, форми створення, необхідність додержання вимог чинного законодавства.

Правовою підставою створення суб'єкта господарювання є рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян. При цьому можуть застосовуватися різні шляхи (способи) створення - заснування нового чи реорганізації (злиття, виділення, поділ, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта (суб'єктів) господарювання. Суб'єкт господарювання може бути утворений шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України (частини 3-5 ст. 40 ГК; ст. 53 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Створення суб'єкта господарювання має здійснюватися з обов'язковим додержанням вимог господарського законодавства, включаючи антимонопольно-конкурентне (статті 25-41, 126, 251-257 ГК України, Закон від 10.01.2001 р. "Про захист економічної конкуренції" та ін.) щодо запобігання економічній концентрації.

При створенні суб'єкта господарювання його засновники (ініціатори) мають виконати низку дій відповідно до вимог закону, враховуючи при цьому власні можливості та інтереси, спосіб створення - заснування чи реорганізація.

Етапи започаткування (заснування) суб'єктів господарювання

1. Індивідуальних підприємців

- Оцінка можливостей і прийняття рі­шення про започаткування підприєм­ницької діяльності

- Державна реєстрація як індивіду­ального підприємця відповідно до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців"

- Отримання необхідних дозволів для здійснення підприємницької діяль­ності дозволів (ліцензій, патентів), якщо закон вимагає їх наявності, від­повідно до встановленого порядку (згідно із законами "Про ліцензуван­ня певних видів господарської діяль­ності", "Про патентування окремих видів підприємницької діяльності")

- У разі необхідності - найом необхід­них працівників, оренда приміщення (місця на ринку), устаткування (обладнання), укладення договорів

2. Підприємств та інших господарських організацій (ГО)

- Оцінка ініціатором створення підприємства (ГО) по­треб та можливостей започаткування підприємства (ГО) певної організаційно-правової форми, у разі необхідності - визначення співзасновників

- Укладення засновницького договору (якщо засно­вується підприємство (ГО) корпоративного типу або прийняття власником майна рішення про створення унітарного підприємства чи товариства однієї особи

- Формування майнової базі підприємства його за­сновником (засновниками) та виконання ними ін­ших підготовчих дій - відповідно до вимог законодавства щодо створення підприємства (ГО) певної, організаційно-правової форми та виду (залежно від спеціальної правосуб'єктності - банк, страхова компанія та ін.)

- Державна реєстрація підприємства (ГО) в загально­му (відповідно до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") та/або в спеціальному порядку (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.) - згідно із спеціальними законами

- Отримання необхідних для здійснення підприємницької діяльності дозволів (ліцензій, патентів), якщо закон вимагає їх наявності, відповідно до вста­новленого порядку згідно із загальними законами ("Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про патентування окремих видів під­приємницької діяльності") та спеціальними ("Про банки і банківську діяльність - ст. 19, "Про держав­не регулювання ринку цінних паперів в Україні" -ст. 4, та ін.)

- Найом працівників, у разі необхідності - оренда приміщень, укладення договорів, що опосередко­вують діяльність підприємства (на матеріально-технічне забезпечення його діяльності та збут на по­точний рік (квартал, інший період) продукції (робіт, послуг)

Етапи створення господарської організації (ГО) зі статусом юридичної особи (ю.о.) шляхом реорганізації (з урахуванням положень статей 105-109 ЦК України

1. Прийняття рішення вищим органом (власником майна) підприємства (ГО), про її реорганізацію (участь у реорганізації) певної форми, погодження договору про злиття чи приєднання (у разі використання однієї з цих форм), затвердження передавального акту (у разі злиття, виділення та перетворення) чи розподільчого балансу (у разі поділу), затвердження складу комісії про при­пинення юридичної особи

2. Повідомлення комісією про припинення юридичної особи її кредиторів, реєстраторів: (1) який здійснив реєстрацію ю.о., що припиняється, та (2) який має здійснити реєстрацію ю.о., що утво­рюється в процесі реорганізації (реєстраторам також передаються нотаріально посвідчені копії передавального акту чи розподільчого балансу), а також публікація у визначених законом органах преси рішення про реорганізацію та строку для пред'явлення кредиторами своїх вимог до юридич­ної особи, що припиняється

3. Припинення або дострокове виконання зобов'язань на вимогу кредиторів юридичної особи, що припиняється шляхом реорганізації

4. Затвердження (прийняття, підписання) установчого документу (статуту чи засновницького договору) установчими зборами (засновником) юридичної особи, що утворюється в процесі реорга­нізації, обрання органів управління та контролю

5. Державна реєстрація юридичної особи, що утворилася в процесі реорганізації, а також скасування державної реєстрації юридичної особи, що при цьому припинила свою діяльність

6. Отримання необхідних для здійснення діяльності новостворюваною юридичної особи (підприємства, ГО) ліцензій, патентів та ін. дозволів відповідно до встановленого законом порядку

Суб'єкт господарювання створюється і діє на підставі установчих документів (документа), які мають відповідати встановленим вимогам. Загальні вимоги до установчих документів визначаються ст. 57 Господарського кодексу України, а спеціальні - в законах, які визначають особливості правового статусу суб'єктів господарювання з виключними видами діяльності: "Про банки і банківську діяльність" (статті 17-18, 22); "Про цінні папери та фондовий ринок" (ст. 22); "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" - статті 9, 23-24, "Про страхування" (статті 2, ЗО, 31) та ін.

Загальні вимоги щодо установчих документів стосуються:

• видів установчих документів: рішення про утворення суб'єкта господарювання (приймається при створенні господарської організації унітарного типу), засновницький договір (укладається у разі заснування суб'єкта господарювання двома і більше особами), статут (приймається в передбачених законом випадках - при створенні: підприємств; господарських товариств, що належать до об'єднані) капіталів; виробничих кооперативів), положення (щодо філій, представництв, інших відокремлених підрозділів господарських організацій як суб'єктів внутрішньогосподарських відносин; щодо органів виконавчої влади як суб'єктів організаційно-господарських повноважень);

• змісту установчих документів (в них повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування манна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом);

• спеціальні вимоги до засновницького договору, статуту, положення: у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого манна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону; статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мсту і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством); положенням визначається господарська компетенція органів державної влади (галузевих і функціональних міністерств та відомств), управлінь і відділів виконкомів органів місцевого самоврядування, а також суб'єктів внутрішньогосподарських відносин - відокремлених підрозділів (в тому числі філій, представництв) господарських організацій - юридичних осіб.

Установчі документи господарських організацій (ГО) - це правові документи, які є необхідними для створення ГО та подаються для її державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства

1. Статут - установчий документ підприємств, статутних господарських товариств (AT, TOB, ТДВ) та статутних господарських об'єднань (концерну та консорціуму), фермерського господарства, кредитних спілок та інших ГО; повинен містити відомості найменування г.о. та її місцезнаходження, мсту і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації ГО, а та­кож інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, пе­редбачені законодавством (щодо AT, TOB, ТДВ, кооперативів, фермерського господарства тощо)

2. Засновницький договір - установчий документ, що подається до реєстрації, персональних госпо­дарських товариств - повного та командитного, договірних об'єднань - асоціації, корпорації, що регулює не лише підносний між засновниками в процесі створення організації відповідного виду, ай відносини всередині вже створеної організації та її основні параметри; договір засновників, що регулює відносини між ними особами лише в процесі створення ГО; міс­тить зобов'язання засновників щодо утворення ГО певних параметрів

3. Установчі документи міністерства (відомства):

1) установчий акт (приймається засновником; містить положення щодо мети діяльності, майна, яке їй передається для досягнення мсти, структури управління);

2) Положення: розробляється відповідно до Загального Положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади (затверджене Указом Президента України від 12.03.1996 р.) містить положення щодо функцій та компетенції міністерства (відомства), його  структури, керівництва тощо.

4. Меморандум (одноособова заява) - установчий документ командитного товариства, в утворенні якого бере участь один повний учасник та/або у складі якого (крім вкладників) залишається один повний учасник; меморандум приймається повним учасником; містить усі відомості, встановлені ст. 134 ЦК для засновницького договору командитного товариства

5. Положення як установчий документ філій, представництв, відокремлених підрозділів як струк­турних одиниць господарської організації зі статусом юридичної особи (ю.о.); зазвичай до реє­страції не подається, крім філій, представництв іноземних суб'єктів господарювання в Україні

Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання закріплюється в Законі України від 15.03.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Зазначений Закон досить ґрунтовно в своїх 53 статтях регулює більшість питань, пов'язаних з державною реєстрацією зазначених осіб: визначає поняття та етапи державної реєстрації (ст. 4); місце проведення державної реєстрації - у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця (ст. 5); особливості правового становища державного реєстратора як особи, що здійснює таку реєстрацію (ст. 6); спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації (ст. 7); вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору (ст. 8); вимоги до Державного реєстру та порядок його ведення (статті 16-22); особливості державної реєстрації юридичних осіб (статті 23-32) та підприємців громадян (статті 42-45); порядок державної реєстрації припинення юридичної особи (статті 33-41) та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (статті 46-52). Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (Закон "Про банки і банківську діяльність" (статті 17-18, 22) або додатковим (Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); Закон "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" ~ щодо корпоративних інвестиційних фондів передбачає загальну (ст. 8) та спеціальну (ст. 11) реєстрацію, а щодо пайових інвестиційних фондів - лише спеціальну (ст. 23).

Обсяг правосуб'єктності (прав та обов'язків) суб'єктів господарювання залежить від низки чинників, у тому числі від правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право оперативного управління, право довірчої власності), від основного виду діяльності та, відповідно, можливості чи неможливості здійснювати інші види господарської діяльності (спеціальна правосуб'єктність і, відповідно, можливість здійснювати лише окремі види діяльності характерна, наприклад, для інститутів спільного інвестування, комерційних банків, страхових компаній, інших фінансових установ).