Системи стягування податків залежно від розміру доходу плат­ника поділяються на системи пропорційного оподаткування (однакова частка податку в доходах незалежно від їх розміру), прогресивного (передбачають підвищення ставки податку в міру збільшення доходу) і регресивного (зменшення ставки податку в міру збільшення доходу).

Встановлення та скасування податків і зборів у бюджети й державні цільові фонди, а також пільг їх платникам здійсню­ються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними та міськими радами відповідно до Закону України про оподатковування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні та міські ради можуть встановлювати додаткові пільги з оподатковування в межах сум, що надходять у їх бюджети.

Ставки, механізм стягування податків і зборів, за винятком особливих видів мита, і пільги з оподатковування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподатковування.

Зміни і доповнення в закони України про оподатковування з надання пільг, зміни розміру податків, зборів, механізму їх сплати вносяться не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджет­ного року.

До принципів побудови системи оподатковування належать:

•    стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробни­ка на світовий ринок високотехнологічної продукції;

•    стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвес­тиційної активності шляхом введення пільг з оподатковуван­ня прибутку;

•    обов'язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподатковування за звітний період, і встановлення відповіда­льності платників податків за порушення податкового зако­нодавства;

•    рівнозначність і пропорційність;

•    рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискри­мінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів гос­подарювання при визначенні обов'язків щодо сплати подат­ків і зборів;

•    соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтрим­ки малозабезпеченого населення;

•    стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податкових пільг упродовж бюджетного року;

•    економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів на основі показників розвитку національної економіки і фінан­сових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

•    рівномірність сплати — встановлення термінів сплати подат­ків і зборів виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

•    компетентність — встановлення і скасовування податків і збо­рів, а також пільг їх платникам виключно уповноваженими органами;

•    єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору, об'єкта оподаткування, джерела сплати подат­ку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, термінів і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

•  доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків.

Основні напрямки реформування податкової системи України

Податкова система України формується у складний для дер­жави період переходу до економіки ринкового типу, що супрово­джується кризовими явищами практично в усіх сферах громад­ського життя. Прийняття і дія податків мають непослідовний характер, що спричинює зниження ефективності кожного з елемен­тів податкової системи. Економічна нестабільність висуває підвищені вимоги до стійкості бюджетної системи. У цій ситуації професійність законодавців повинна виявитися в умінні знайти оптимальне співвідношення рівнів податкових ставок, адекват­них сучасному моменту. Для отримання оптимальних податків, на наш погляд, найважливішими є такі вимоги:

•    податкова структура повинна сприяти використанню податко­вої політики з метою стабілізації, оздоровлення і піднесення економіки країни;

•    податкова система повинна бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, бути зрозумілою платникам подат­ків;

•    податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень або такий вплив повинен бути мінімальний;

•    система податків повинна містити якомога менше необгрун­тованих пільг, узгоджуватись із загальною політикою ціно­утворення і підвищення заробітної плати;

•    податки повинні надавати більше свободи підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу.

Податкова система може передбачати різні цілі, що не обов'яз­ково можуть взаємоузгоджуватися. При цьому виникають супе­речності, тому й необхідно домагатися тимчасового компромісу. Наприклад, принцип рівності оподаткування потребує усклад­нення адміністративної системи і спричинює порушення принципу нейтральності, а регулювальна функція податків може пору­шувати принцип рівності та справедливості.

Розрізняють два підходи до реалізації принципу рівності та справедливості. Перший ґрунтується на принципі вигоди для платників податків. Справедливою вважається така податкова система, при якій податки, що сплачуються платниками, відпові­дають користі, отримуваній від послуг держави, або, простіше, справедливість податкової системи залежить від структури дер­жавних витрат.

Другий підхід ґрунтується на принципі "здатності платити", згідно з яким податкова проблема розглядається сама по собі незалежно від політики державних витрат, тобто при такій по­требі в податкових надходженнях кожний платник податків по­винен внести певну частку залежно від здатності платити.

Обидва зазначені підходи мають як переваги, так і недоліки. Кожна з податкових систем містить елементи двох підходів.

Податкова політика в Україні повинна сприяти насамперед збільшенню обсягів нагромадження, створенню умов, що полег­шують підприємствам відновлення основного капіталу.

Податки — найадекватніший свободі господарської діяльності метод відносин держави як з підприємствами, так і з населенням, найдемократичніший спосіб економічного регулювання. Нова податкова система повинна враховувати принципові зміни, що відбуваються у країни. Отже, необхідно створити розгалуженішу, кваліфікованішу податкову службу з метою контролю і своєчас­ної сплати податків.

Варто також забезпечити гнучкість податкової системи, при­стосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон'юнк­тури. Насамперед йдеться про делегування податковим органам права надавати відстрочки й розстрочки з оплати податків, стя­гуванню пені та введення штрафних санкцій залежно від фінан­сового стану платника податків і перспектив його розвитку з дотриманням єдиної умови — наприкінці визначеного звітного періоду платник податків зобов'язаний оплатити всю суму забор­гованості. При такій схемі можна використовувати й уже випро­бувану систему податкових кредитів.

Необхідно звести до мінімуму негативний вплив на економіку країни тіньового бізнесу. Аналіз ситуації, що склалася, свідчить, що тіньова діяльність завдає збитків однаковою мірою як державі, так і кожному підприємцеві, що працює легально. Тіньова економіка небезпечна ще й тим, що активно залучає до своєї сфери нових і нових суб'єктів підприємницької діяльності.

Основне завдання податкової адміністрації і поліції — не роз­порошувати сили на нескінченні перевірки ятків і кіосків, а сис­тематично відпрацьовувати найзначніші факти ухиляння від сплати податків, попереджати масові порушення податкового законодавства. Таким чином, поняття податкової реформи охоп­лює не тільки зміну законодавства, що регулює розміри і процес збирання податків, а й модернізацію податкової служби, приве­дення її у відповідність з існуючими ринковими нововведеннями, що могло б на достатньому рівні забезпечувати доходи в бю­джет.

Контрольні питання

1.      Що означає система оподаткування в Україні?

2.      Види податків.

3.      За якими принципами будується податкова система України?

4.      Способи стягування податків.

5.      Основні напрямки реформування податкової системи України.