Глава 5. Правове регулювання оподаткування і шляхи вдосконалення податкової системи України

Posted in Хозяйственное право - М.К. Галянтич Господарське право України

Рейтинг пользователей: / 4
ХудшийЛучший 

 

5.1. Оподаткування в державному регулюванні економіки

В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко ви­користовує податкову політику як певний регулятор впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом управління економікою в умовах рин­ку.

З досягненням незалежності Україна почала формувати влас­ну податкову політику, і нині економіка нашої держави перебу­ває на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринко­вих відносин.

Україна, як й інші цивілізовані держави, згідно з її Конститу­цією є гарантом соціально-економічного розвитку суспільства, забезпечення належного рівня життя громадян і соціального за­хисту певних груп населення. Для розв'язання і фінансування загальнодержавних завдань використовуються засоби державного й місцевого бюджетів, з яких фінансується утримання державних службових рівнів армії, освіти, охорони здоров'я, культури.

Застосування податків є одним з економічних методів управ­ління й забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних і комер­ційних інтересів підприємців та підприємств незалежно від форм власності й організаційно-правової форми. За допомогою подат­ків визначаються відносини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищими організаціями. За допомогою податків регулю­ється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формуються госпрозрахунковий дохід і прибуток підприємств.

В умовах переходу від адміністративно-директивних методів управління до економічних різко підвищується роль податків як регулятора ринкової економіки, як засобу заохочення і розвитку пріоритетних галузей народного господарства; через податки дер­жава може здійснювати ефективну політику щодо розвитку науко-містких виробництв і ліквідації збиткових підприємств.

Як відомо, податки з'явилися з поділом суспільства на класи і виникненням держави. В історії розвитку суспільства ще жодна держава не змогла обійтися без податків, оскільки для виконан­ня своїх функцій із задоволення колективних потреб вона повинна мати певну суму коштів, що можуть бути зібрані тільки за допо­могою податків. У цьому зв'язку мінімальний розмір податкового тягаря визначається сумою витрат держави на виконання міні­муму його функцій з управління, оборони, суду, охорони порядку тощо — що більше функцій покладено на державу, то більше вона повинна збирати податків.

Таким чином, податки виражають обов'язок усіх юридичних і фізичних осіб, що одержують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки є найважливішою ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.

З наведеного доходимо висновку, що вилучення державою на користь суспільства певної частини валового внутрішнього про­дукту у вигляді обов'язкового внеску, який роблять основні учас­ники виробництва, і становить сутність податку. А економічний зміст податків виражається відносинами господарюючих суб'єк­тів і громадян, з одного боку, і держави — з іншого з приводу формування державних фінансів.

Державними цільовими є створені згідно із законами України фонди, які формуються за рахунок визначених цими законами податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб неза­лежно від форм власності й фізичних осіб.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети й державні цільові фонди, стягнутих у встановленому законами України порядку, становить систему оподатковування.

Податкова система базується на відповідних законодавчих актах держави, що встановлюють конкретні методи побудови і стягування податків, тобто визначають конкретні елементи подат­ків. При розгляді цих характеристик податку можна сформувати уявлення про податок і його сутність.

Об'єкти оподатковування — доходи (прибуток), додана вар­тість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподатко­вування.

Платники податків — юридичні й фізичні особи, на які згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Залежно від постійного місцезнахо­дження платники податків поділяються на резидентів — осіб:

•    що мають постійне місце проживання або місце перебування в Україні кількістю 183 і більше календарних днів на рік, підлягають оподатковуванню з усіх джерел і несуть повну податкову відповідальність;

•    що не мають постійного місця перебування в Україні й підля­гають оподатковуванню тільки щодо доходів, отриманих на території України, і несуть обмежену податкову відповідаль­ність.

Джерелом податку є дохід, що використовується платником податків для виплати податку. Ставка податку — це розмір по­датку з одиниці об'єкта оподатковування. Ставка податку може бути встановлена як у фіксованій сумі (при цьому розмір подат­ку визначається на кожну одиницю обкладання в конкретній фінансовій величині), так і у відсотках (розмір податку встанов­люється у відповідному відношенні до одиниці оподаткування). Наприклад, ставка податку на прибуток підприємств становить ЗО % оподатковуваного прибутку. Ставки податків й інших обо­в'язкових платежів встановлюються Верховною Радою України і не можуть змінюватися впродовж бюджетного року.

Термін сплати податку — це встановлена законом дата, до настання якої податок повинен бути сплачений. Порушення тер­міну сплати карається накладенням адміністративного штрафу, фінансових санкцій і нарахуванням пені за кожний день про­строчення.

Податкові пільги — це повне або часткове звільнення юридич­них і фізичних осіб від сплати податків. У законодавчих актах України передбачено такі види податкових пільг: неоподаткову­ваний мінімум об'єкта, звільнення від сплати податків окремих осіб, категорій платників; зниження ставок податку; цільові подат­кові пільги, включаючи податкові кредити; інші податкові пільги.

Діючі пільги з оподаткування прибутку підприємств спрямо­вані на стимулювання фінансування витрат на розвиток вироб­ництва і невиробничого будівництва, розвиток нових підприємств, зайнятості інвалідів, соціально-культурної і природоохоронної сфер, а також благодійної діяльності.

Розглянемо основні методи стягування податків.

Кадастровий (від слова "кадастр" — таблиця) — об'єкти по­датку диференційовані на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заносяться у спеціальні довідники. Для кожної групи встановлюється індивідуальна ставка податку. Такий ме­тод характерний тим, що розмір податку не залежить від прибут­ковості об'єкта.

Прикладом такого методу податку є податок на власників транс­портних засобів. Він стягується за встановленою ставкою залежно від потужності транспортного засобу й незалежно від того, викорис­товується цей транспортний засіб або простоює, на основі декла­рації — документа, у якому платник податку наводить розраху­нок доходу і податку з нього. Для цього методу податку характерно також, що він сплачується після одержання доходу й особою, що одержує цей дохід. Прикладом є податок на прибуток.

З джерела доходу — податок вноситься особою, яка виплачує дохід, до одержання доходу, причому одержувач доходу отримує його зменшеним на суму податку. Наприклад, прибутковий по­даток з фізичних осіб виплачується підприємством або організа­цією до виплати заробітної плати працівникам. З неї віднімається сума податку, що перераховується в бюджет, а решта виплачу­ється працівникам.

Податки покликані здійснювати функції, що визначають їх суть, властивості й зумовлюють значення в системі державних заходів регулювання економіки. Основні функції податків — фіс­кальна, регулювальна, розподільна і соціальна, а також додат­кові (підфункції) — контрольна, розподільна, стимулююча, стри­муюча.

Першою і найбільшою мірою послідовно реалізованою функ­цією податків є фіскальна (бюджетна). Формування дохідної час­тини державного бюджету на основі стабільного і централізова­ного стягування податків перетворює державу на найбільший економічний суб'єкт. Через фіскальну функцію реалізується основ­не суспільне призначення податків — формування фінансових ресурсів держави. У межах цієї функції виокремлюються дві під­функції — контрольна і розподільна.

Контрольна підфункція податків як фінансової категорії поля­гає в тому, що з'являється можливість кількісного відображення податкових надходжень і їх порівняння з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки цій підфункції оцінюється ефектив­ність кожного податкового каналу і податкового "пресу" загалом, виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику. Контрольна підфункція податково-фінансо­вих відносин виявляється в умовах дії розподільної підфункції. Таким чином, ці підфункції в органічній єдності визначають ефек­тивність податково-фінансових відносин і бюджетної політики. Здійснення контрольної підфункції податків, її повнота і глибина залежать від податкової дисципліни. Суть її полягає в тому, щоб юридичні й фізичні особи вчасно і в повному обсязі сплачу­вали встановлені законодавством податки. Податкові надходження повинні бути постійні, стабільні, рівномірно розподілятися в регіо­нальному розрізі. Стабільність надходжень — гарантія того, що передбачені законом про бюджет на поточний рік доходи буде отримано в повному обсязі. Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи.

Наступною функцією податків є регулювальна, суть якої по­лягає у впливі податків на різні аспекти діяльності їх плат­ників.

Оскільки регулювальна функція податків є об'єктивним яви­щем, вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх встановлює. Разом з тим держава може використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економіч­ному житті суспільства. Але така цілеспрямована податкова по­літика можлива тільки завдяки властивій податкам регулюваль­ній функції.

Державне регулювання здійснюється у двох основних напрям­ках:

•    регулювання ринкових, товарно-грошових відносин, що поля­гають переважно у визначенні "правил гри", тобто розробці законів, нормативних відносини, осіб, що діють на ринку, насамперед підприємців, роботодавців і найманих робітників. Зокрема, це закони, декрети, постанови, інструкції держав­них органів;

•    регулювання розвитку народного господарства, суспільного ви­робництва в умовах, коли основним об'єктивним економічним
законом, що діє в суспільстві, є закон вартості. Тут йдеться переважно про фінансово-економічні методи впливу держави на інтереси людей, підприємців з метою скерування їхньої діяль­ності в потрібному, вигідному для суспільства напрямі. Таким чином, центральне місце в комплексі фінансово-еконо­мічних методів посідають податки. Маневруючи податковими ставками, пільгами і штрафами, змінюючи умови оподатковуван­ня, вводячи одні та скасовуючи інші податки, держава створює умови для прискореного розвитку певних галузей і виробництв, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем.

У складі регулювальної функції податків розрізняють стиму­люючу і стримуючу підфункцїі.

За допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення кількості робочих місць, капітальні вкладення в розширення виробництва. Стимулювання технічного прогресу за допомогою податків виявляється насамперед у тому, що сума прибутку, яка спрямовується на технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва товарів народного спо­живання, устаткування для виробництва продуктів харчування, звільняється від оподаткування.

Стримуюча підфункція податків, наприклад, може виявляти­ся через введення акцизів на тютюнові вироби й алкогольні на­пої, що зумовлює підвищення їх ціни. У результаті зменшуються обсяги вживання цих виробів.

За допомогою податків держава перерозподіляє частину при­бутку підприємств і підприємців, доходів громадян, спрямовуючи їх на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, на інвес­тиції, капітало- та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності витрат: залізниці й автостради, добувні галузі, електро­станції тощо. Таким чином, податки здійснюють розподільну функцію.

Податки відіграють важливу роль у соціальному житті суспіль­ства, виконуючи соціальну функцію. Від розмірів і кількості подат­ків залежить добробут громадян держави. У міру підвищення гнуч­кості податкової системи державні органи дедалі частіше надають окремим групам населення податкові пільги з метою пом'якшення соціальної нерівності. Широко застосовуються податкові пільги багатодітним родинам, студентам і особам, що підвищують свою кваліфікацію. Часто податкові пільги надаються дрібним і серед­нім підприємцям, фермерам, але ці пільги мають уже не тільки соціальний, а й регулювальний характер.

Зазначене розмежування функцій податкової системи умовне, тому що всі вони переплітаються і виконуються одночасно.

Тепер розглянемо види податків. Перший вид — податки на доходи і майно: прибутковий податок; податок на прибуток під­приємств і організацій; податок на майно; плата за землю; пода­ток на промисел та ін. Вони стягуються з конкретної фізичної або юридичної особи і називаються прямими податками. Другий вид — податки на товари і послуги: податок на додану вартість; акцизи (податки, послуги, що входять безпосередньо в ціну то­вару); мита. Це непрямі податки. На відміну від прямого оподат­кування розмір непрямого податку не залежить від доходів плат­ників податків, а фіксується в ціні товару або послуги. Непрямі податки зручні для застосування. Для них характерна простота вилучення; вони забезпечують регулярність надходжень у бюджет; стягування цих податків не потребує розвиненого податкового апарату.