2.5. Державне регулювання обмеження монополізму і сприяння змагальності у сфері господарювання

Відповідно до ст. 18 ГКУ держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику і сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що за­тверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Антимонопольна діяльність є одним з найважливіших видів державного регулювання господарської діяльності, базовою скла­довою процесу соціально-економічних реформ, що здійснюються в Україні.

Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб'єктів госпо­дарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійсню­ється уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Органам державної влади та органам місцевого самоврядуван­ня, їх посадовим особам забороняється приймати акти і вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності чи запрова­джують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.

Правила конкуренції та норми антимонопольного регулюван­ня визначаються ГКУ, законами України "Про захист економіч­ної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет", "Про природні монополії" та підзаконними актами.

2.6. Державний контроль і нагляд за господарською діяльністю

У ст. 19 ГКУ визначаються права і обов'язки суб'єктів госпо­дарювання щодо здійснення господарської діяльності. Зокрема, визначається, що суб'єкти господарювання мають право без обме­жень самостійно здійснювати господарську діяльність, яка не суперечить законодавству.

Обов'язковість суб'єктів господарювання виконувати певні дії полягає в їх обов'язковій державній реєстрації. Порядок державної реєстрації встановлюється ГКУ, відповідними законами України та Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" від 15 травня 1995 р.

Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяль­ністю суб'єктів господарювання в таких сферах:

•    збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин — за станом і достовір­ністю бухгалтерського обліку та звітності;

•    фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин — за додержанням суб'єктами господа­рювання кредитних зобов'язань перед державою, розрахунко­вої та податкової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства;

•    цін і ціноутворення — з питань додержання суб'єктами госпо­дарювання державних цін на продукцію і послуги;

•    монополізму та конкуренції — з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

•    земельних відносин — за використанням і охороною земель;

•    водних відносин і лісового господарства — за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

•    виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, до­держанням законодавства про працю; за пожежною, екологіч­ною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандар­тів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

•    споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг;

•    зовнішньоекономічної діяльності — з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Органи державної влади і посадові особи, що уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус, загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються відповідними законами України.

Незаконне втручання і перешкоджання господарській діяль­ності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійсню­вати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарю­вання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не піз­ніше як за тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів конт­ролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які здійснювали інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом гос­подарювання у встановленому законодавством порядку.

Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первин­ний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, надавати статистичну інформацію, а також відпо­відно до вимог законодавства фінансову звітність та статистичну інформацію про свою господарську діяльність, інші визначені законодавчими актами дані. Забороняється вимагати від суб'єк­тів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, вста­новленого законом.

2.7. Державне регулювання захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів

Загальні засади державного регулювання захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначені у ст. 20 ГКУ, де зазна­чається, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт госпо­дарювання та споживач має право на захист своїх прав і закон­них інтересів. До способів захисту належать такі:

•    визнання наявності або відсутності прав;

•    визнання повністю або частково недійсними актів органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передба­чених законом;

•    відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

•    припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

•    присудження до виконання обов'язку в натурі;

•    відшкодування збитків;

•    застосування штрафних санкцій;

•    застосування оперативно-господарських санкцій;

•    застосування адміністративно-господарських санкцій;

•    встановлення, зміни і припинення господарських правовід­носин;

•    інші передбачені законом способи.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та спожива­чів визначається ГКУ та законами України "Про захист прав споживачів", "Про стандартизацію", "Про оцінку відповідності", "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сиро­вини" та ін.