Право апеляційного, касаційного оскарження надано також особам, котрі не були залучені до участі у справі, але стосовно прав і обов'язків яких суд постановив рішення (ст. 332 ЦПК).
Право касаційного, апеляційного оскарження реалізується шляхом подання в письмовій формі скарги, протесту відповідного змісту, встановленого ст. 335 ЦПК, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення рішення в остаточній формі. Посилання особи, яка подає апеляційну скаргу, протест, на нові докази, що не були подані в суд першої інстанції, допускаються лише у випадку обгрунтування нею в скарзі неможливості їх подання в суд першої інстанції (статті 334-335 ЦПК).
Суд при розгляді справи в апеляційному, касаційному порядках перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційних, касаційних скарги чи протесту. При цьому суд апеляційної інстанції може встановлювати нові факти і досліджувати нові докази, а в інтересах законності має право вийти за межі апеляційної скарги чи протесту і перевірити законність і обгрунтованість рішення в повному обсязі. Суд касаційної інстанції перевіряє у повному обсязі законність і обгрунтованість рішення у справах окремого позовного провадження (з публічно-правових відносин — виборчих, адміністративних тощо глави 25-29, ст. 345 ЦПК).
Суд апеляційної інстанції наділений широкими повноваженнями. Він має право: залишити рішення без зміни, а скаргу або протест без задоволення; змінити рішення суду першої інстанції: скасувати рішення суду першої інстанції і винести нове рішення; скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції у випадку встановлення порушення норм процесуального права, передбачених ст. 366 ЦПК (неправомочний склад суду, порушення правил про мову судочинства та ін., які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи); скасувати рішення повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду (ст. 358 ЦПК).
Акти всіх судів Республіки Казахстан, які набрали законної сили, за винятком постанов Пленуму Верховного Суду Республіки, можуть бути переглянуті в порядку нагляду. Право на подачу скарги про перегляд рішення, ухвали, постанови у порядку нагляду надано сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі і котрі мають право на подачу апеляційної, касаційної скарги. Протест має право подати Генеральний прокурор, його заступники, військовий прокурор, прокурори областей і прирівняні до них прокурори в межах їх компетенції (статті 384-385 ЦПК).
При розгляді справи у порядку нагляду суд перевіряє законність і обгрунтованість судових постанов, винесених судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій за наявними у справі матеріалами в межах доводів скарги, протесту. Суд в інтересах законності має право вийти за межі наглядної скарги чи протесту і перевірити законність і обгрунтованість опротестованого рішення в повному обсязі. Суд перевіряє у повному обсязі законність і обгрунтованість постанов, винесених судами першої, апеляційної й касаційної інстанцій у справах окремого позовного провадження (з публічних правовідносин — ст. 397 ЦПК).
Суд наглядної інстанції має право: залишити рішення першої, апеляційної, касаційної або наглядної інстанцій без зміни, а скаргу, протест без задоволення; скасувати рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної або касаційної інстанцій; скасувати рішення суду першої, апеляційної, касаційної інстанцій повністю або частково і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; залишити в силі одне з постановлених у справі рішень; змінити рішення суду першої, апеляційної, касаційної або наглядної інстанцій або скасувати і винести нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо допущена помилка в застосуванні і тлумаченні норм матеріального права (ст. 398 ЦПК).
Важливим положенням ЦПК Казахстану є правило, за яким суд, розглянувши справу в апеляційному, касаційному, наглядному порядках при скасуванні рішення, ухвали, постанови може дати обов'язкові вказівки для суду, який буде заново розглядати справу, про вчинення певних процесуальних дій. Однак суд, який розглядав справу в апеляційному, касаційному порядках, не має права вирішувати наперед питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а також про те, яке рішення повинно бути винесено при новому розгляді справи (статті 363, 382 ЦПК). Стаття 401 ЦПК до цього додає, що суд, який розглядає справу в порядку нагляду, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, котрі не були встановлені в постанові чи спростовані ним, про те, яка норма матеріального права має бути застосована. Разом з тим вказівки суду касаційної й наглядної інстанцій про тлумачення закону є обов'язковими для суду, який буде заново розглядати справу.
ЦПК Азербайджанської Республіки встановлені способи оскарження і перегляду судових постанов в апеляційному порядку (глави 41-42), в касаційному порядку (глави 43-44), у зв'язку з нововиявленими обставинами (гл. 45).
Апеляційне оскарження допускається щодо рішень і ухвал всіх судів, постановлених по першій інстанції, за окремими винятками, встановленими законом (ст. 359 ЦПК). Не підлягають апеляційному оскарженню рішення суду в справі, ціна позову яких складає 100 мінімальних розмірів оплати праці. Право на подачу апеляції мають сторони і треті особи, а у справах окремого провадження — заявники і заінтересовані особи. Вказаним правом наділені також особи, котрі не були залучені до участі в справі, але рішенням у такій справі зачіпаються їх права і обов'язки, а також прокурор у справах, які він порушив на захист прав громадян і держави (ст. 357 ЦПК).
На подачу апеляційної скарги встановлений строк в один місяць. Особи, які беруть участь у справі, можуть подати в апеляційний суд нові докази, що можуть бути відхилені ним, якщо сторона могла подати їх в суд першої інстанції, але подала із запізненням чи не подала у зв'язку з грубою халатністю.
Апеляційна інстанція розглядає справу по суті і по праву за наявними у ній додатково поданими доказами. Додаткові докази і факти приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання в суд першої інстанції з причин, які не залежать від нього. Сторони можуть змінити юридичне обгрунтування своїх позовних вимог, поданих на судовий розгляд по першій інстанції, але вони не можуть заявляти нові вимоги, які не були предметом такого розгляду. Як виняток допускається пред'явлення на розгляд апеляційної інстанції нової у порядку заліку зустрічної вимоги для того, щоб відхилити вимогу протилежної сторони чи для того, щоб вирішити в судовому порядку питання, які виникають у зв'язку із залученням у справу третьої особи, виникнення чи повідомлення факту.
Суд апеляційної інстанції перевіряє обгрунтованість рішення суду першої інстанції у тій частині, яка явно чи побічно оспорюється, і у повній, коли оскарження спрямовано на скасування судового рішення або коли предмет спору неподільний, виходячи з доводів, викладених в апеляційній скарзі й заперечень проти неї. Проте незалежно від доводів апеляційної скарги апеляційний суд перевіряє дотримання судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права (ст. 372 ЦПК).
Суд апеляційної інстанції вправі: залишити рішення без змін; скасувати його повністю або частково і прийняти нове рішення на підставі обставин, встановлених судом першої інстанції або додатково поданих доказів; змінити рішення; скасувати рішення повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду (ст. 384 ЦПК). Підставою для скасування рішення суду є його незаконність і необґрунтованість (статті 385-391 ЦПК).
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення в десятиденний строк особами, які беруть участь у справі, якщо вони перешкоджають дальшому її рухові. На інші ухвали — до апеляційної скарги на рішення можуть бути внесені заперечення
В касаційному порядку можуть бути оскаржені рішення і ухвали суду апеляційної інстанції, які набрали законної сили, сторонами, третіми особами, а у справах окремого провадження — заявниками і заінтересованими особами. Голова Верховного Суду Азербайджану може внести подання на рішення і ухвалу суду апеляційної інстанції за скаргою особи, котра не залучена була до участі в справі, але інтереси якої зачіпаються судовим актом. Прокурор може опротестувати рішення суду в справі, яка була порушена ним на захист прав громадян і держави (ст. 403 ЦПК). Право на подачу касаційної скарги може бути реалізовано в тримісячний строк після прийняття рішення чи ухвали апеляційним судом (ст. 405 ЦПК).
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального права і дотримання норм процесуального права судом апеляційної інстанції (ст. 416 ЦПК), тобто законність судового рішення, ухвали. За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право: залишити рішення чи ухвалу апеляційного суду без змін; змінити рішення чи ухвалу суду апеляційної інстанції; скасувати рішення чи ухвалу апеляційного суду повністю або частково і передати справу на новий розгляд в апеляційному порядку; скасувати рішення або ухвалу касаційної інстанції і залишити позов без розгляду повністю або частково чи закрити провадження у справі з підстав, передбачених ЦПК.
ЦПК Азербайджану врегульовує також провадження в порядку додаткової касації (статті 422-431). Постанова колегії в цивільних справах або колегії у справах з економічних спорів Верховного Суду Азербайджанської Республіки може бути розглянута у порядку додаткової касації його Пленумом протягом двох місяців після їх прийняття за поданням, скаргою або протестом. Подання має право вносити Голова Верховного Суду. Скаргу — особа, яка бере участь у справі, спільно з адвокатом. Прокурор вносить протест у справі, яку він порушив на захист державних інтересів (ст. 423 ЦПК).
Пленум розглядає справи виключно з правових питань і скасовує повністю або частково судові акти касаційної інстанції, винесені на підставі нормативно-правових актів, які порушують основні права і свободи, у випадку коли це встановлено Конституційним судом Азербайджанської Республіки на запит Пленуму Верховного Суду цієї Республіки; якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, порушивши їх; якщо постанова суду касаційної інстанції немає мотивів, на яких вона грунтується; резолютивна частина не відповідає описовій або мотивувальній частинам (ст. 424 ЦПК)
Пленум Верховного Суду Азербайджанської Республіки має повноваження: залишити постанову суду касаційної інстанції без змін; змінити постанову; скасувати постанову суду повністю або частково і пов'язане з ним рішення чи ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційної інстанції; скасувати постанову суду касаційної інстанції і залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі з підстав, передбачених ЦПК; скасувати постанову суду касаційної інстанції і залишити в силі рішення чи ухвалу суду апеляційної інстанції (ст. 429 ЦПК).
Самостійним способом провадження по забезпеченню законності і обгрунтованості рішень, ухвал і постанов суду є їх перегляд у зв'язку з новови-явленими обставинами (статті 332-338 ЦПК Азербайджану). Право на подачу заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового акта, який набрав законної сиди, мають особи, котрі беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які є підставами для його перегляду даним способом. Заява подається до Пленуму Верховного Суду Азербайджанської Республіки, який відповідно до ст. 433 ЦПК має виключне право на перегляд судових актів, що набрали законної сили, за нововиявленими обставинами.
В правовому регулюванні способів оскарження і перевірки судових рішень в національному законодавстві окремих країн є істотні особливості. Так, в Естонській Республіці правом апеляційного оскарження наділені, крім сторін, свідки, експерти, перекладачі та представники сторін щодо покладених на них судових витрат (ст. 279 ЦПК). Співучасники і треті особи можуть приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступають (ст. 288 ЦПК).
Об'єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції. При цьому об'єктом оскарження, не первинне заочне рішення, а нове є постановлене після відновлення провадження у справі, по якій раніше постановлялося таке рішення (ч. 2 ст. 279 ЦПК). В апеляційному порядку можуть бути оскаржені також ухвали суду першої інстанції у випадках, передбачених ЦПК, і коли вони перешкоджають дальшому рухові справи.
Особа, яка має намір оскаржити рішення, повідомляє про це суд протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після його оголошення. Сторона чи інша така особа після цього має не пізніше ніж за двадцять днів після оголошення рішення подати обгрунтовану апеляційну скаргу. У випадку оголошення заочного рішення в газеті строк повідомлення про намір подати апеляцію обчислюється з наступного дня публікації резолютивної частини судового рішення (ст. 281 ЦПК). Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені протягом десяти днів починаючи із наступного дня його оголошення. Апеляційна скарга має бути письмова, за змістом відповідати вимогам закону, оплачена державним митом (статті 283-285 ЦПК).
Співучасники і треті особи на протязі апеляційного строку можуть приєднатися до апеляційної скарги особи, на стороні яко вони виступали, подавши про це заяву, яка державним митом не оплачується (ст. 288 ЦПК).
Про прийняття скарги суд повідомляє протилежну сторону і негайно надсилає їй копії і додані до неї матеріали іншим особам, які беруть участь у справі; провадить інші необхідні підготовчі дії до її розгляду (ст. 286 ЦПК). Нові докази приймаються судом з підстав, що суд першої інстанції необгрунтоване відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше аргументована поважними причинами (ст. 289 ЦПК).
Апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення чи ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Позивач не має права змінювати підстави та предмет позову, а також заявляти вимоги, які не були заявлені суду першої інстанції. Апелянт не вправі розповсюджувати скаргу на ті частини рішення суду, які були зазначені в апеляційній скарзі (ст. 301 ЦПК).
Стаття 298 ЦПК Естонії передбачає можливість застосування розгляду справи апеляційним судом в письмовому провадженні на підставі доказів, які були предметом оцінки суду першої інстанції, якщо відповідач по апеляції визнав скаргу; скарга подана на порушення процесуального закону або неправильне застосування норм матеріального права; подана окрема скарга і суд не вважає необхідним проведення судового засідання.
Суд апеляційної інстанції, встановивши істотне порушення норм процесуального права, про які зазначено в ст. 318 ЦПК, повинен вирішити справу застосувавши свої повноваження (ст. 319 ЦПК). Апеляційний суд своє рішення оголошує в тому ж судовому засіданні, а якщо це неможливо — у визначений ним день, але не пізніше десяти днів після закінчення судового засідання (ст. 312 ЦПК).
Апеляційний порядок оскарження судових рішень встановлений також ЦПК Литовської Республіки (в редакції Закону від 8 листопада 1994 р.) главами 34 і 35, статті 313-350
Об'єктом апеляції є всі рішення суду першої інстанції, які не набрали законної сили. Оскарження тільки мотивувальної частини рішення не дозволяється. Скарга може бути подана на протязі двадцяти днів в суд, рішення якого оскаржується, так і в апеляційний суд. Апеляційна скарга виконується письмово встановленого змісту. В ній можуть бути зазначені нові фактичні обставини і нові докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції, але не дозволяється включати нові вимоги, котрі не були пред'явлені в суді першої інстанції (ст. 320 ЦПК). Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати в апеляційний суд пояснення на апеляційну скаргу в письмовій формі, в якому висловити свої міркування щодо такої скарги. Вони можуть до початку розгляду справи по апеляційній скарзі подати зустрічну апеляційну скаргу і вимагати зміни тих частин рішення, які пов'язані з правами особи, котра подала скаргу (ст. 324, 325 ЦПК). Інші особи, які беруть участь у справі, мають права приєднатися до апеляційної скарги, подавши письмову заяву до апеляційного суду.
Особа, яка подала апеляційну скаргу,, може від неї відмовиться, а суд — відхилити відмову і розглянути скаргу по суті. Прийняття відмови від скарги позбавляє цю особу права на повторне її подання (ст. 327 ЦПК). Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу в межах апеляційної скарги, перевіряючи її правову і фактичну сторони (ст. 332 ЦПК). Розглянувши справу, суд апеляційної інстанції має право: відхилити скаргу; скасувати рішення суду першої інстанції і винести нове рішення; змінити рішення; скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу до нього на новий розгляд або закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду (ст. 341 ЦПК). Підстави для цього чітко визначені статтями 342, 343 ЦПК. Рішення і ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня їх прийняття.
В Російській Федерації ЦПК (1964 р.) передбачено касаційне оскарження і опротестування рішень і ухвал, перегляд рішень, ухвал і постанов суду у порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами (глави 35-37). Федеральний закон «Про судову систему Російської Федерації (23 жовтня 1996 р.) запровадив інститут мирових суддів, у зв'язку з чим ЦПК був доповнений главою 35і «Апеляційне провадження по перегляду рішень і ухвал мирових суддів» (Федеральний закон від 7 жовтня 2000 p.).
Рішення і ухвали мирового судді можуть бути оскаржені в апеляційному порядку сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, у відповідний районний суд через мирового судцю на протязі десяти днів з дня винесення рішення мировим суддею (статті 318і, 3182, 31812 ЦПК). Право апеляційного оскарження реалізується поданням апеляційної скарги на рішення мирового судці в письмовій формі встановленого змісту та поданням окремої скарги на ухвалу мирового судді (статті 3183, 31812 ЦПК).
При розгляді справи в апеляційному порядку суддя районного суду перевіряє законність і обгрунтованість рішення мирового судді за правилами провадження в суді першої інстанції. Він має право встановлювати нові факти і досліджувати нові докази по справі (ст. 3188 ЦПК). Подання окремих скарг провадиться в порядку, передбаченому для оскарження рішень мирових суддів (ст. 31814 ЦПК).
Повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги визначені ст. 3189 ЦПК, на підставі якої суд мав право: залишити рішення мирового судді без зміни, а скаргу — без задоволення; змінити рішення мирового судді або скасувати його і винести нове рішення; скасувати рішення мирового судці і закрити провадження у справі або залишити скаргу без розгляду. При зміні рішення, його скасранні і винесенні нового рішення апеляційний суд постановляє апеляційне рішення, а в інших випадках — ухвалу. Рішення і ухвала апеляційної інстанції набирають законної сили після їх винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягають (статті 3189, ЗІ8І6 ЦПК).
В ЦПК Російської Федерації в правове регулювання провадження в касаційній інстанції і провадження в наглядній інстанції були внесені істотні зміни і доповнення Федеральним законом від 27 жовтня 1995 року № 189-ФЗ.
Касаційна інстанція одержала нові повноваження право: досліджувати нові докази; самостійно оцінювати наявні у справі, так і подані нові докази; встановлювати нові обставини, які мають значення для справи, і відхиляти обставини, встановлені судом першої інстанції, на основі особистої оцінки доказів; змінювати і виносити нові рішення не передаючи справи на новий розгляд не тільки при порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, але і у випадку визнання неправильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин по справі і самостійного встановлення нових фактів (ч. 1 ст. 294, п. 4 ст. 305 ЦПК). Зазначені повноваження суду касаційної інстанції свідчать про наділення його рисами апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах касаційної скарги, але в інтересах законності має право перевірити рішення суду першої інстанції в повному обсязі.
При розгляді справи у наглядному порядку суд перевіряв законність судового рішення — правильність застосування і тлумачення норм матеріального і процесуального права судами першої інстанції за наявними у справі матеріалами в межах доводів протесту. В інтересах законності суд може вийти за межі протесту (ст. 327 ЦПК).
Рішення, ухвали і постанови суду, які набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами, зміст котрих розкритий вичерпно в ст. 333 ЦПК, судом, що виніс таке рішення, ухвалу і постанову. Перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвал і постанов касаційної або наглядної інстанції, котрими змінено рішення суду першої інстанції або постановлено нове рішення, провадиться судом, котрий змінив чи виніс нове рішення (ст. 333і ЦПК).
Таким чином, із зробленого аналізу існуючих систем оскарження і перевірки судових рішень у зарубіжних країнах можна зробити висновки, що для апеляційної системи оскарження судових рішень характерними є: об'єктом оскарження — рішення, яке не набрало законної сили; апеляційний суд повторно розглядає справу, перевіряє як юридичну, так і фактичну її сторону в межах визначених апеляційною скаргою і предметом рішення суду першої інстанції, дослідженням нових доказіів і встановленням нових обставин; скасуванням рішення і надісланням справи на новий розгляд до суду першої інстанції або винесення нового рішення. Система касаційного оскарження судових рішень у цих країнах характеризується: 1) централізацією (для цього існують спеціальні судові органи); 2) принципом розгляду справи в межах, визначених скаргою, і лише щодо осіб, які подали скаргу; 3) обмеженими повноваженнями (можливість відмови у задоволенні скарги або скасування рішення з надісланням справи на новий розгляд, як правило, не допускається подання у справі ні нового фактичного матеріалу, ні доказів, що підтверджують його); 4) значними судовими витратами і складністю процедури розгляду (право на оскарження обмежується досить великим розміром позову, обов'язковими послугами адвоката, внесенням значної суми у вигляді застави на випадок відмови у позові, сплатою канцелярських зборів тощо); 5) обмеженістю прав сторін (в окремих випадках для подачі скарги необхідно одержати на це дозвіл відповідного суду)5.