РОЗДІЛ II. Провадження в суді першої інстанції А. Позовне провадження Глава 15. Порушення цивільної справи в суді - Страница 5

Posted in Гражданское процессуальное право - М.Й. Штефан Цивільний процес

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

§ 7. Процесуальні засоби порушення цивільної справи в судах іноземних держав

 

Процесуальні засоби і порядок звернення до суду за захистом, пред'явлення позову і порушення цивільної справи в судах іноземних державах характеризуються широкою диференціацією. У країнах СНД вони аналогічні Україні, оскільки цивільне процесуальне законодавство було побудовано на одній законодавчій базі — Основах цивільного судочинства колишнього СРСР.
Процесуальні засоби пред'явлення позову, порушення цивільної справи в суді істотно відрізняються в Англії, СІЛА, Франції, в країнах Східної Європи як між собою, так і від процесуальних засобів, передбачених цивільним процесуальним законодавством країн СНД39.
Поняття позову, його види і елементи
У юридичній літературі Франції визначення позову (action) сформульоване по-різному: як право доступу в суд, право порушити справу в суді, як звернення особи в суд з метою судового визнання або захисту наявного у неї права або права, на яке вона претендує.
Найпоширенішим є визнання позову як законної правомочності, за якою посадові особи і громадяни можуть звертатися в суд для того, щоб забезпечити дотримання закону, і що така можливість має загальний і постійний характер, належить кожному, конкретизується і здійснюється шляхом заявления до суду відповідного прохання, вимоги, клопотання у окремій справі.
У Англії в Законі про Верховний Суд позов визначається як цивільне провадження, яке розпочинається судовим наказом про явку відповідача в суд, або іншим способом у відповідності з правилами Верховного Суду, але який не належить до кримінального провадження (ст. 225). Правилами Верховного Суду кожний позов у високому суді правосуддя повинен розпочинатися судовим наказом про явку відповідача в суд чи іншим викликом до нього.
Поширена думка, що позов виникає в тих випадках, коли правом забезпечується відшкодування шкоди, завданої діями чи упущеннями, якими порушуються права інших осіб.
У США згідно з Федеральними правилами цивільного процесу цивільним позовом є звернення позивача в суд з вимогою, пред'явленою до відповідача (ст. 3).
Складовими елементами позову називаються предмет і підстава. Предмет складають вимоги позивача, стосовно яких він просить винести судове рішення. У такій вимозі вмішується також прохання про винесення судом бажаного для позивача рішення, але для цього вважається недостатньо для виділення його в самостійний елемент позову — його зміст.
Підставу позову складають фактичні обставини, що мають значення юридичних фактів, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги.
У юридичній літературі Франції елементами позову визначаються: предмет, підстава, позивач і відповідач. Предмет позову складають ті дії, які на прохання позивача мають бути з метою застосування закону вчинені судом для того, щоб було забезпечене дотримання оспорюваного чи порушеного права. Ним є визнання спірного права і присудження боржника до виконання своїх обов'язків. Підставу позову складає юридичний факт (факти), які наводяться позивачем для обґрунтування своєї вимоги.
У цивільному процесі Англії такою підставою визнається юридичний факт, який необхідно довести позивачу на обґрунтування своїх оспорюваних прав і домогтися винесення судом бажаного рішення.
Залежно від змісту позови класифікуються на: позови про присудження (виконавчі); про визнання (установлення); і окремими процесуалістами — про правоперетворення. Позови про присудження спрямовані на те, щоб відповідач передав позивачу предмети, речі, товар, гроші чи виконав на його користь конкретні дії. В позовах про визнання позивач вимагає визнання, констатації наявності чи відсутності певного спірного юридичного правовідношення сторін. Позови правоперетворювальні спрямовуються на створення, зміну чи припинення юридичних відносин, які охоплюються в дійсності позовами про присудження і визнання.
За матеріально-правовими ознаками позови класифікуються на: майнові, особисті і змішані. Майнові — на позови про майно рухоме і нерухоме, на позови про захист володіння і про право власності. За твердженням французьких процесуалістів, майновий позов може бути спрямований проти будь-якого порушника майнових прав, позови особисті — проти чітко обмеженого кола осіб, які є учасниками конкретного зобов'язального правовідношення. В змішаних позовах поєднуються як майнові, так і зобов'язально-правові вимоги.
У США самостійно виділяються групові (колективні) позови, які пред'являються однією або кількома особами в інтересах групи осіб внаслідок того, що численність учасників групи створює практичні труднощі пред'явлення позову кожним з них (пред'явлення позову одним з акціонерів товариства в інтересах всіх його акціонерів, які перебувають в аналогічному з ним становищі).
Законодавством Англії, СІЛА, Франції та інших країн надається широка можливість об'єднання декількох позовів і розгляд їх в одному провадженні у справі. Таке об'єднання може бути об'єктивним і суб'єктивним. При об'єктивному в одному провадженні об'єднуються декілька вимог, які виходять і заявлені щодо одних і тих же осіб, але відрізняються за предметом. Суб'єктивне об'єднання характеризується тим, що воно провадиться за суб'єктами, які ведуть процес, — декілька позивачів або декілька відповідачів, або тих й інших разом. При суб'єктивному об'єднанні процесуальна співучасть має лише зовнішній характер і не впливає на матеріально-правові відносини між співучасниками, які перебувають в автономному становищі.
Об'єктивне об'єднання позовів широко допускається в Англії і можливе між одними і тими ж позивачами і відповідачами за різними підставами, що виникають з різних правовідносин. Зокрема, позови з договірних правовідносин можуть об'єднуватися з позовами, підставою яких є зобов'язання, що виникають з правопорушення. Але суд має право винести постанову про роз'єднання позовів, якщо відповідач доведе або суд за своєю ініціативою встановить, що сумісний розгляд об'єднаних позовів може утруднити їх розгляд або затримати винесення судом рішення у справі.
Щодо суб'єктивного об'єднання, то воно можливе: 1) якщо декілька позивачів сумісно пред'явили позов до одного і того ж відповідача, то він може бути об'єднаний з позовами тих же позивачів або будь-якого з них до того самого відповідача; 2) якщо декілька осіб мають окремі і різні вимоги до одного і того ж відповідача, то вони можуть об'єднати свої позови до нього за умови, що такі позови виникли з однієї і тієї ж угоди чи різних угод і при цьому вимагають вирішення загальних питань права або факту
У США об'єктивне об'єднання позовів допускається широко, як і в Англії. Різні за змістом вимоги і фактично різні підстави позовів не є перешкодою для їх об'єднання, за винятком позовів, один з яких підсудний федеральній юстиції, а інший — суду штату. Щодо суб'єктивного об'єднання, то воно можливе тоді, коли позови, які об'єднуються, виникають з однієї і тієї ж угоди або з одного і того ж правопорушення і породжують загальні для них питання права або факту.
Для об'єктивного об'єднання позовів у Франції необхідно, щоб вони були ідентичними за природою і могли бути розглянуті та вирішені сумісно незалежно від їх територіальної підсудності. А позивач, який має до відповідача кілька вимог, що не були виражені в письмовій формі, зобов'язаний пред'явити всі вимоги одночасно з тим, що в подальшому інші вимоги, не втілені у зазначену форму, не можуть бути пред'явлені до стягнення (ст. 1345 Цивільного кодексу Франції).
Пов'язані між собою позови, які знаходяться у провадженні одного суду, можуть бути об'єднані за його ініціативою. Разом з тим забороняється об'єднання позовів про захист прав володіння з позовами про право власності. Можлива відмова про об'єднання інших позовів та допускається можливість їх роз'єднання.
Широкий спектр у визначенні позову, його видів і елементів має місце в юридичній літературі країн Східної Європи (Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії), що пояснюється складністю проблеми взаємовідносин між правом і позовом.
За наявними концепціями позов ототожнюється із суб'єктивним правом на позов, яке він покликаний захищати; розглядається як самостійне право, що відрізняється від суті самого права, як інститут, покликаний захищати шляхом судового примусу порушені цивільні права чи передбачені законом інтереси (Румунія); визначається як засіб порушення цивільного судочинства; як адресована до суду заява про здійснення цивільного процесу (Польща); як звернена до суду вимога про вирішення певного правового спору (Болгарія). Стверджується, що позов спрямований на порушення провадження з метою з'ясування обставин справи, необхідних для постановлення рішення з правового спору; що це звернена в суд першої інстанції вимога про захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу.
Щодо класифікації позовів, то вони поділяються на три групи: про присудження, визнання і перетворювальні (відповідно — виконавчі, установчі, правоперетворювальні або конститутивні). На відміну від останніх позови про присудження і визнання, за якими можливе одержання лише авторитетного підтвердження судом певного юридичного становища без зміни відповідного правовідношення, називаються декларативними.
У складі позовів про присудження відрізняються ступеневі позови, за якими позивач у заяві спочатку зазначає і обґрунтовує лише прохання про встановлення обставин справи, а точне формулювання правової вимоги резервує на майбутнє. А в складі позовів про визнання, крім позитивних і негативних, виділяються також інцедентний позов, предметом якого є правовідношення, преюдиціальне справі, яка розглядається, зокрема, право власності на майно стосовно позову, який випливає із заподіяння шкоди останньому; зустрічний позов, що пред'являється відповідачем до позивача для сумісного розгляду в одному провадженні з первісним позовом; регрес-ний (зворотній) позов, який пред'являється стороною до третьої особи для розгляду з первісним позовом в одному провадженні у справі.
Як елементи позову розглядаються його складові: предмет, підстава, зміст. За іншою концепцією необхідними умовами позову є участь в ньому сторін, наявність предмета (яким є вимога, стосовно котрої позивач просить винести судове рішення) і підстави позову (конфлікту або розбіжностей між сторонами з приводу суті суб'єктивного права).
За цивільним процесуальним законодавством Болгарії, Румунії, Угорщини, Польщі передбачена можливість об'єднання позовів — суб'єктивне, об'єктивне, змішане. При суб'єктивному об'єднанні позовів у справі беруть участь декілька позивачів або декілька відповідачів. При об'єктивному позивачем пред'являється декілька вимог до одного відповідача. Змішане об'єднання має місце за наявності у справі як суб'єктивного, так і об'єктивного поєднання позовів.
Об'єктивне об'єднання позовів здійснюється за ініціативою позивача, відповідача (зустрічний позов) або суду, коли він об'єднує декілька порушених цивільних справ з участю одних і тих же сторін. Допускається можливість роз'єднання об'єднаних позовних вимог в окремі провадження, якщо їх розгляд пов'язаний із значними труднощами, але воно не повинно призводити до зловживання правами, затягування провадження у справі.
Так, за ЦПК Болгарії (ст. 103) позивач може пред'явити в одній заяві до одного і того ж відповідача декілька вимог, якщо вони підсудні тому ж суду і підлягають розгляду в порядку одного і того ж провадження.
Згідно з ЦПК Польщі (ст. 191) позивач має право викладати в одному позові прохання про задоволення декількох вимог до одного і того ж відповідана, якщо до них може бути застосований один і той же порядок провадження і якщо вони підсудні даному суду за загальною сумою вимог, а крім того — коли ці вимоги різного роду — якщо для якої-небудь з них не передбачене окреме провадження і якщо вони відповідно до положення про підсудність підсудні даному суду незалежно від ціни позову.
Отже, об'єктивне об'єднання декількох позовів у одному провадженні у справі можливе з різних підстав або за різними вимогами між тими ж сторонами для сумісного їх розгляду і вирішення. Таке об'єднання може бути на підставі зустрічного позову, вимоги про залік, а також на підставі поєднання декількох справ для сумісного їх розгляду, які порушені перед одним судом, фактично взаємопов'язані або в них беруть участь одні і ті ж сторони.
Пред'явлення позову
В Англії пред'явлення позову про присудження в суді у відділенні королівської лави розпочинається з наказу (wrif of summons), що формально виходить від королівської влади, про явку в суд, який вручається відповідачу.
Наказ застосовується для порушення цивільної справи у разі пред'явлення вимоги про надання позивачу допомоги або засобів судового захисту проти делікту, за винятком делікту про порушення земельного володіння; коли позовна вимога обґрунтовується заявою про обман; коли позивач вимагає відшкодування шкоди у зв'язку з порушенням зобов'язань, якщо ці вимоги складаються повністю або частково з відшкодування шкоди, заподіяної смертю чи фізичними ушкодженнями, завданими будь-якій особі, або шкоди, заподіяної майну.
Пред'явлення позову про визнання можливе іншим способом, за допомогою якого розпочинається цивільний процес, — викликом в суд (originating summons). Він застосовується, як правило, в канцлерському відділенні суду в справах, щодо яких може бути винесене завершальне рішення, зокрема: про тлумачення закону або акта делегованого законодавства, прийнятого на підставі цього закону; заповіту, договору й в інших випадках, у яких були встановлені права заінтересованих осіб і з яких не повинно бути істотного спору стосовно фактів (Правила Верховного Суду, наказ 5, правило 4). З такого виклику реально розпочинається розгляд справи, на відміну від видачі наказу, який є проміжним ланцюгом стосовно розгляду позову. Цей спосіб простіший, швидкий і дешевший. При ньому не застосовується обмін судовими паперами, а замість допиту свідків подаються аффідевіти, які вмішують їх показання
Застосування наведених способів пред'явлення позову на порушення цивільної справи в суді не завжди залежить від бажання позивача, а має відповідати встановленим нормам Правил Верховного Суду.
Для виготовлення наказу потрібно одержати його бланк в суді і заповнити — зазначити суд, в якому підлягає розгляду позовна вимога, назву позивача і відповідача, їх адреси, а також ім'я і адресу соліситора (повіреного, представника) позивача. На зворотному боці наказу викладаються вимоги. Таке викладення називається індосіруванням наказу, яке буває: 1) простим — коротке викладення змісту позовних вимог. В подальшому, якщо відповідач не ухилиться від явки в суд, позивач повинен буде подати в письмовій формі розгорнуту позовну заяву; 2) спеціальним — позовні вимоги викладаються досить визначено із зазначенням обставин справи і фактичного складу, покладених в обгрунтування позову. Вони можуть бути викладені також в окремому додатку до наказу про виклик відповідача до суду. При цьому виді індосірування подання додатково розгорнутої позовної вимоги не потрібне, але можливе на вимогу суду. Спеціальне індосірування наказу надає позивачу можливість заявити клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження при відсутності у відповідача підстав для оспорювання пред'явленого позову.
Спеціальне індосірування можливе щодо всіх позовів, за незначними винятками, зокрема: тих, які пов'язані з недобросовісними, обманними діями відповідача; про стягнення шкоди, заподіяної поширенням неправдивих відомостей, що ганьблять позивача, тощо.
Вибір простого чи спеціального індосірування залежить від позивача, але спеціальне індосірування наказу, який пред'являється в іншому відділенні суду (крім королівського стільця), можливе за наявності спеціальної вказівки у Правилах Верховного Суду; при вимогах про надання відповідачу звіту про одержані і витрачені конкретні грошові суми, який застосовується у тих випадках, коли позивач до подання відповідачем звіту не може пред'явити до нього позов про витребування утримуваних відповідачем грошових сум, належних позивачу.
Оформлення випуску (видачі) наказу полягає в тому, що позивач (його адвокат — соліситор) подають його в двох екземплярах до суду, на один з яких наклеюються марки судового мита в 15 фунтів стерлінгів і він залишається в суді, а другий, скріплений печаткою суду, повертається позивачу (його соліситору). Зміст наказу не перевіряється судом, але для його випуску, якщо відповідач проживає за кордоном, необхідний дозвіл суду
Вручення наказу провадиться позивачем шляхом ознайомлення відповідача з його змістом та врученням копії останнього. При неможливості особистого вручення наказу позивач з дозволу суду може використати субститутне вручення: пересилкою по пошті листом з повідомленням, публікацією оголошення в газеті чи іншим способом, визначеним судом. Особа, яка вручила наказ, має зазначити в наказі про вручення дату вручення і протягом трьох днів після цього повернути його до суду. Порушення вказаного порядку позбавляє позивача права при явці відповідача на винесення судом заочного рішення. Наказ може бути вручений у будь-який час доби, але не в неділю. Проте у невідкладних випадках, точно визначених Правилами, з дозволу суду вручення може бути проведене і у неділю.
Для вручення наказу про явку в суд встановлений строк дванадцять місяців з дня його оформлення, після чого він втрачає чинність, але на прохання позивача дія наказу може бути продовжена судом ще на дванадцять місяців.
Вручення наказу відповідачу, який проживає за кордоном, провадиться у порядку, передбаченому для виконання судових доручень за кордоном і встановленому міжнародними угодами. Англійським громадянам вручається наказ аналогічно як іноземцям на території Англії. Громадянам і юридичним особам надсилається не оригінал, а копія повідомлення про наказ.
У США цивільний процес у справі порушується поданням в суд позовної заяви (Федеральні правила цивільного процесу), з одержанням якої клерк суду (чиновник) негайно виписує судову повістку і передає її судовому виконавцю чи іншій особі, котрій буде доручено вручити повістку відповідачу. В ній зазначаються: суд, до якого поданий позов; назва сторін, їх адреси (за участі адвоката — відомості про нього); строк, протягом якого відповідач повинен з'явитися в суд; попередження відповідачу, що в разі його неявки проти нього буде винесено заочне рішення. Повістка підписується клерком з прикладенням печатки суду.
Повістка разом з копією позовної заяви вручаються відповідачу особисто або залишається для передачі йому в будинку (квартирі), де він проживає, чи передаються агенту, уповноваженому для її прийняття. Про вручення повістки негайно повідомляється суд, але не пізніше строку, встановленого відповідачу для подачі відповіді на заяву.
Цивільний процес у справі в судах Франції розпочинається з виклику відповідача в суд повісткою, який здійснюється судовим виконавцем, через котрого позивач повідомляє відповідача про початок процесу і запрошує його з'явитися в суд. Така повістка має містити дані, передбачені ст. 81 ЦПК Франції: назву сторін та їх адреси; назву судового повіреного позивача і адресу його контори (участь його у справі обов'язкова); предмет позову і коротке обгрунтування позовних вимог; вказівку про те, в якому суді буде розглядатися справа; вказівку на строк, протягом якого відповідач повинен з'явитися в суд чи виконати дії, що свідчать про таку явку; відомості про те, яким судовим виконавцем повістка вручається, і дата її вручення.
Повістка може бути вручена відповідачу особисто або залишена у нього в будинку (квартирі) його рідним чи особам, які перебувають у нього на службі. При їх відсутності повістка може бути залишена сусідам, які погодилися її прийняти, чи у мерії району, де проживає позивач.
Відповідачу, який проживає за кордоном, повістка вручається через прокуратуру в порядку, встановленому для виконання судових доручень за кордоном.
Правове регулювання пред'явлення позову в країнах Східної Європи (Болгарії, Угорщині, Польщі, Румунії) істотно відрізняється від англо-американської та французької систем і має багато спільних рис з вирішенням його законодавством України.
Цивільним процесуальним кодексом Болгарії (ст. 97) передбачено, що кожний може пред'явити позов: про поновлення свого права, якщо воно порушене, або про встановлення наявності чи відсутності правовідносин або права, якщо він має в цьому будь-який інтерес; про присудження відповідача до виконання зобов'язання; про встановлення дійсності або підробки документа, існування чи відсутності юридичних фактів у передбачених законом випадках; про встановлення факту злочину, який має значення для будь-яких цивільних правовідносин, або про скасування рішення, що набрало законної сиди, у випадках, коли кримінальне переслідування неможливе.
Позов пред'являється в процесуальній формі письмової позовної заяви, написаної національною мовою, якою провадиться судочинство, за встановленим законом змістом, з необхідними додатками. У заяві зазначаються: назва суду, в який вона подається; назва і адреси сторін та їх представників; ціна позову; обставини, на яких грунтується позов, і докази, що підтверджують ці обставини; суть вимоги; підпис особи, яка пред'являє позов (ст. 98 ЦПК). До заяви додаються: довіреність, якщо позов пред'являється представником; документ про сплату державного мита і покриття судових витрат; копія позовної заяви і доданих матеріалів за кількістю відповідачів (ст. 99 ЦПК)
Позовна заява подається в суд з дотриманням правил про підсудність (статті 79-96 ЦПК).
Якщо позовна заява не відповідає вимогам закону, позивачу надається семиденний строк для усунення допущених недоліків. Виправлена заява вважається правильною з дня її подачі, а невиправлена разом з додатками повертається позивачу, а якщо його адреса невідома, залишається в канцелярії суду до його розпорядження. Копії позовної заяви разом з поданими додатками вручаються відповідачу разом з повісткою про виклик на перше судове засідання.
В Угорщині порушення цивільної справи провадиться шляхом подачі позовної заяви, в якій зазначається: суд, що розглядає справу; назва сторін, а також їх представників, їх професія, місце проживання і процесуальне становище; право, що підлягає здійсненню, з викладенням фактів, котрі є підставою права, і зазначенням доказів; дані, на підставі яких можна встановити підсудність; певна вимога про рішення суду (позовна вимога).
Якщо для підтвердження підсудності й інших обставин, які враховуються судом в офіційному порядку, вимагається документ, то до позовної заяви слід додати копію останнього (виписку), крім тих випадків, коли дані можна підтвердити посвідченням особи; на це потрібно зробити посилання у заяві.