§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу

В основі арбітражного вирішення спорів лежить арбітражна угода, тобто угода про передання спору на розгляд і вирішення арбітражу. Арбітражна угода є умовою для визнання компетенції арбітражу, і тому найбільш актуальними були і залишаються проблеми правової при­роди арбітражної угоди та компетенції арбітражу.

Арбітражна угода є специфічним договором. Специфічність арбі­тражної угоди полягає в тому, що, будучи цивільно-правовим правочином, вона має процесуальні наслідки. А це означає, що для кваліфі­кації арбітражної угоди як цивільно-правового правочину застосову­ється цивільне законодавство. Що ж стосується виключення держав­ного суду, тобто вилучення тієї чи іншої справи з його ведення та до­пустимості арбітражної угоди, то ці питання вирішуються на підставі цивільного процесуального законодавства.

У міжнародному комерційному обігу зустрічаються два види арбі­тражних угод: арбітражне застереження і третейський запис. Угода про арбітраж, включена до контракту як така, що передбачає можливість розгляду спорів, котрі можуть виникнути з контракту, називається арбітражним застереженням. Угода про арбітраж, що передбачає мож­ливість розгляду спору, укладена у формі окремої від зовнішньоторго­вельного контракту угоди, називається третейським записом.

У більшості країн, у тому числі в Україні, Білорусії, Росії, країнах Східної Європи, Великій Британії, Франції, Німеччині, Данії, Норвегії, США, Канаді та ін., передбачено єдиний правовий режим арбітражно­го застереження і третейського запису. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода — це угода сторін про передання до арбітражу всіх або окремих спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’ язку з будь-якими кон­кретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договір­ний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження або окремої угоди. Аналогічна норма міс­титься у ст. 7 Закону Російської Федерації «Про міжнародний комер­ційний арбітраж».

Як правило, у внутрішньому законодавстві передбачено коло спо­рів, які підлягають розгляду міжнародним комерційним арбітражем. Крім того, для більшості країн характерним для визначення дійсності арбітражної угоди є застосування категорії публічного порядку. Інакше кажучи, якщо спір стосується публічного порядку відповідної країни, він виключається з компетенції арбітражу.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комер­ційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть передаватися спори з договірних або інших цивільно-правових від­носин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприєм­ство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародних об’єднань і організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а також їх спори з іншими суб’єктами права України. Закон передбачає можливість скасування арбітражного рішення і від­мови у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення, якщо суд вирішить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України (п. 2 ст. 34) або визнання та приведення до виконан­ня цього рішення суперечить публічному порядку України (п. 1 ст. 36).