§ 4. Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів

У процесі розгляду та вирішення справи третейський суд розв’язує різні за змістом та юридичним характером питання: вирішує справу по суті, вирішує клопотання сторін тощо. Судження і волевиявлення суду по цих чи інших питаннях мають владний характер і втілюються у від­повідну процесуальну форму — у форму процесуальних рішень.

Для третейських рішень не передбачена можливість їх апеляцій­ного або касаційного оскарження та перегляду за нововиявленими обставинами. У цьому аспекті слід погодитись з обґрунтованою кри­тикою, якій була піддана термінологія, що використовується у ст. 51 Закону України «Про третейські суди» та ст. 389¹ ЦПК, а саме термін оскарження рішення третейського суду. Застосування цього терміну стосовно третейського рішення є абсолютно неправильним, оскільки існує суттєва різниця між інститутами оскарження і оспорювання.

Надання учасникам процесу права оскаржити судове рішення є од­нією з гарантій права на справедливий та неупереджений розгляд справи, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і осно­воположних свобод. Стаття 51 Закону встановлює загальне правило, що рішення третейського суду є остаточним й оскарженню не підлягає. Однак із цього правила законодавець встановлює окремі винятки, коли рішення може бути оскаржене та скасоване судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 389¹ ЦПК сторони, треті особи, а також осо­би, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заяву про скасуван­ня рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, — протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду. Заява, подана після закінчення строку, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. У випадку якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; після смерті фізичної особи, а також у зв’язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступни- цтва, а також у разі якщо рішення третейського суду оскаржено з під­став, не передбачених законом, суд відмовляє у відкритті провадження щодо оскарження рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається у письмовій формі і підписується особою, яка його оскаржує, чи її представником. У заяві мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2)   ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, а також ім’я (на­йменування) її представника, якщо заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження;

3)   ім’я (найменування) учасників третейського розгляду, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження;

4)  найменування та склад третейського суду, який прийняв рішення;

5)   відомості про рішення третейського суду, яке оскаржується, а саме: номер справи, дата і місце прийняття рішення, предмет спору, зміст резолютивної частини рішення;

6)  дата отримання особою, яка звертається із заявою, рішення тре­тейського суду, яке оскаржується;

7)   підстава для оскарження і скасування рішення третейського суду;

8)  зміст вимоги особи, яка подає заяву;

9)  перелік документів та інших матеріалів, що додаються до заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 389² ЦПК до заяви повинні бути додані ори­гінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Під належним чином завіреною копією розуміється щодо рішен­ня постійно діючого третейського суду — копія, завірена головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена. Крім цього додаються: оригінал третейської угоди або належним чином за­вірена її копія; документи, які подані на обґрунтування підстав для скасування рішення третейського суду; документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне за­безпечення розгляду справи; довіреність або інший документ, що по­свідчує повноваження представника; копії заяви про скасування рішен­ня третейського суду та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників судового розгляду. Заява про скасування рішення третейського суду, подана без додержання вимог, визначених у цій статті, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається особі, яка її подала, чи залишається без руху і надається строк для усунення відповідних недоліків.

Після вирішення судом питання про наявність підстав для відкрит­тя провадження щодо оскарження рішення третейського суду суд вчиняє процесуальні дії, пов’язані з підготовкою справи до розгляду. Слід звернути увагу на положення ст. 389³ ЦПК щодо права суду ви­требувати матеріали справи третейського розгляду. Таке право і корес­пондуюча йому можливість стосуються лише матеріалів справи третей­ського розгляду, який відбувся у постійно діючому третейському суді, оскільки відповідно до ст. 54 Закону України «Про третейські суди» у третейського суду, утвореного на постійній основі, є обов’язок збері­гати матеріали справи протягом 10 років. Що ж стосується судів ad hoc, то матеріали справи зберігаються у компетентному суді у випадку ви­дачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третей­ського суду. У разі якщо рішення суду ad hoc не було звернуто до при­мусового виконання, матеріали справи можуть бути взагалі відсутні.

За правилами ст. 389⁴ ЦПК справа про оскарження рішення третей­ського суду розглядається суддею одноособово протягом одного місяця з дня надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду. Про час і місце розгляду справи повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У процесі судового розгляду суд вирішує питання про наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, при цьому суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення тре­тейського суду, якщо під час судового розгляду буде встановлено під­стави для скасування рішення третейського суду, а саме: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не є підвідомчою третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спо­рі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням виріше­ні питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосуєть­ся питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив пи­тання про права і обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

Визначений перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасо­ване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлума­ченню не підлягає. Скасування судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених ст. 51 Закону. У разі якщо рішення тре­тейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, або рішення прийнято у справі, не підвідомчій третейському суду, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.