§ 3. Міжнародний союз нотаріату

Аналіз українського нотаріального законодавства з точки зору від­повідності його основним стандартам вільного нотаріату дозволяє виснувати, що нотаріат України перебуває у стані реформування і тяжіє до класичної моделі нотаріату, яка вже досить давно набула поширен­ня і успішно функціонує сьогодні у багатьох країнах світу, які об’ єдналися в Міжнародний союз нотаріату.

Союз був утворений 2 жовтня 1948 р. у м. Буенос-Айресі (Арген­тина) на зустрічі представників національних нотаріальних організацій і спочатку нараховував 19 учасників. У наш час Міжнародний союз нотаріату об’єднує понад 70 країн світу. Це країни південної та Центральної Америки, Франція, Іспанія, Португалія, Швейцарія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Італія, Японія, Ватикан, Туреч­чина, Греція, Кот д’Івуар, Марокко, Сенегал, деякі східноєвропейські країни: Російська Федерація, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Словенія, американський штат Луїзіана, канадська провінція Квебек та ін.

Міжнародний союз нотаріату (далі — МСН) являє собою всесвітнє об’ єднання національних нотаріальних організацій (міжнародну неуря­дову організацію), що об’єднує країни, де поширене законодавство про нотаріат класичної школи як результат рецепції римського права.

Основною метою діяльності цього Союзу є поліпшення нотаріаль­ної діяльності в різних країнах світу. Він покликаний сприяти тіснішо­му співробітництву національних організацій нотаріусів при збережен­ні їх незалежності.

Відповідно до ст. 1 Уставу МСН, його головними завданнями є сприяння, координація та розвиток нотаріальної діяльності у між­народній галузі, забезпечення незалежності професії нотаріуса на благо кожного й усіх.

З метою досягнення зазначених завдань Союз представляє нотаріат у міжнародних організаціях і співпрацює з ними, вивчає окремі правові проблеми та підтримує дослідження і роботи в галузі уніфікації законо­давства про нотаріальну діяльність, реєструє та супроводжує законодав­чу діяльність у цій галузі, поширює принципи вільного нотаріату, орга­нізовує міжнародні конгреси, приділяє особливу увагу нотаріусам тих держав, в яких ще відсутня професійна регламентація, а також вступає у відносини з організаціями, чиї системи складення документів і по­свідчення беруть своє походження не з класичної моделі нотаріату.

Управління МСН здійснюється таким чином. Вищим органом є збори нотаріатів — членів Союзу. Кожен член зборів має право голо­су. Постійно діючим виконавчим органом Союзу є рада, яку очолює президент. Сприяння в роботі президентові надають: віце-президент у справах Північної та Центральної Америки, а також країн Карибсько­го басейну, віце-президент у справах Африки, скарбник, секретар,12  радників, постійний секретар у справах Африки, постійний секретар у справах Європи, президент постійно діючого міжнародного обміну, постійний скарбник, керівник адміністративного персоналу.

У Союзі існує низка спеціальних комісій, утворених за тематични­ми і регіональними принципами.

Так, Комісія у справах міжнародного нотаріального співробітни­цтва опікується нотаріусами за межами Союзу, а також державами,в яких нотаріати або взагалі відсутні, або засновані на принципах, що відрізняються від принципів організації вільного нотаріату. У своїй роботі Комісія має за мету налагодження контактів із державними органами та установами, а також переконання їх у важливому значен­ні складання надійних реєстрів для функціонування ринкової економі­ки. Ця Комісія презентує нотаріуса класичної моделі як путівника і гаранта стабільного й економічно захищеного приватноправового порядку. Робота Комісії за останні роки дала неабиякі результати. Так, у 1992 р. шість африканських нотаріатів стали членами МСН. У зв’язку з політичними змінами у країнах Центральної та Східної Європи, під­няттям «залізної завіси» діяльність комісій поширилася і на цей регіон. Членами МСН стали польський та угорський нотаріати, нотаріат Чехії та Словенії, 1995 р. — російський нотаріат, а також нотаріати Латвії, Литви, Естонії.

Предметом діяльності комісій у справах Америки, Африки, Європи та Середземномор’я є, відповідно, організація та розвиток нотаріату і вирішення питань здійснення нотаріальної діяльності у своїх регіонах. Наприклад, Комісія у справах Європи та Середземномор’я опубліку­вала роботу, присвячену порівняльному аналізу національного законо­давства, що регулює майнові відносини подружжя, питання спадкоєм­ства, а також правовий статус нотаріуса в різних європейських краї­нах — членах МСН тощо. Також видані (десятьма мовами) уніфіковані тексти різних типів довіреностей.

Процеси європейської інтеграції та утворення Європейської Еко­номічної Спільноти зумовили утворення в межах МСН спеціальної Комісії з розгляду питань європейського права. Комісія, у якій на пра­вах спостерігачів співпрацюють представники юридичних товариств Англії та Уельсу, Шотландії та Ірландії, а також лондонських нотаріа­тів, Національного товариства Англії та Об’ єднання нотаріусів Ірлан­дії, надала численні дослідження порівняльно-правового характеру, що висвітлюють діяльність різних компаній і товариств. Важливою сферою роботи комісії є розгляд правових питань, у тому числі тих, що стосуються нерухомості, підприємницької діяльності. У велико­масштабному дослідженні комісія пропонує ввести єдине європейське заставне право — євроіпотеку.

Одним із найважливіших напрямів діяльності МСН є організація міжнародних конференцій і конгресів. На підставі ґрунтовних письмо­вих повідомлень з окремих країн приймається рішення про необхід­ність обговорення найбільш актуальних і складних питань організації нотаріату та здійснення нотаріальної діяльності. Для вирішення цих питань і пошуку рішень приблизно раз на три роки збираються нота­ріуси держав — членів Союзу та обговорюють в окремих комісіях нагальні проблеми.

Наприклад, XXII Міжнародний конгрес латинського нотаріату, присвячений п’ятдесятиріччю МСН, працював з 27 вересня до 2 жов­тня 1998 р. у Буенос-Айресі. Предметом обговорення були такі най­важливіші теми, як «Нотаріус і держава», «Нотаріус і права людини», «Питання нотаріальної етики». Також порушувалися питання щодо ролі цивільно-правового нотаріату в реалізації вимог держави, особ­ливо у сферах управління та оподаткування; основних прав людини та призначення нотаріату; кодексу етики нотаріуса стосовно громадян, колег і держави.

Міжнародний союз нотаріату в аспекті міжнародного приватного права і процесу намагається активно впливати на гармонізацію і уніфі­кацію цивільного права в країнах Європи. У його рамках працюють чисельні комісії, що займаються різноманітними проблемами, напри­клад, Комісія з європейських справ Міжнародного союзу нотаріату працює над створенням системи євроіпотеки, яка заснована на заставній. Ця система не покликана замінити інші іпотеки національного характе­ру, а розглядається як альтернативний варіант до тих, що є.

У зв’язку з рішеннями зустрічі керівників Європейського Союзу в Тампере 15 і 16 жовтня 1999 р. про створення в Європі простору свободи, захищеності і правосуддя Комісія у справах Європейського Союзу займається участю нотаріату в позасудовому вирішенні родин­них конфліктів як посередника і примирителя з метою запобігання конфліктам.

Крім того, у багатьох країнах класичної системи нотаріату, напри­клад у Франції, Італії та Німеччині, нотаріальні акти можуть мати безпосередню виконавчу силу, яка заснована на угоді сторін. Приміром, у Франції документ, що іменується виконавчою копією, виданою но­таріусом на основі нотаріального акта, є підставою для здійснення виконавчих дій судовим виконавцем без рішення суду. Тому Міжна­родний союз нотаріату запропонував надати таким нотаріальним актам з виконавчою силою транснаціонального характеру, включаючи їх у про­ект міжнародної Конвенції про визнання судових рішень у цивільних і комерційних справах. У цьому зв’язку становить інтерес Резолюція Європейського парламенту А3 0422/93 «Про положення і організацію нотаріату в 12 державах — членах Співтовариства», в якій сформульо­вана пропозиція використовувати правові інструменти Договору про ЄС і Брюссельської конвенції 1968 р. про взаємне визнання і виконан­ня судових постанов для забезпечення взаємного визнання нотаріаль­них актів без зайвих формальностей.

Міжнародний союз нотаріату має статус неурядової організації і допущений на правах спостерігача в Організацію Об’єднаних Націй. Крім того, Союз активно співпрацює з цілою низкою міжнародних організацій. Так, у грудні 1998 р. було підписано угоду про співпрацю МСН з Міжнародною асоціацією юристів, що передбачає спільну ро­боту у сфері вирішення юридичних питань з ряду напрямів: щодо міжнародного комерційного арбітражу; щодо діяльності нотаріату; щодо укладення контрактів з допомогою електронного та інших видів зв’язку; здійснення правосуддя; міжнародного приватного права та різних методів регіональної інтеграції; позаправових способів вирі­шення спорів тощо.

Міжнародний союз нотаріату уклав також угоду з Міжнародним союзом суддів. Метою співпраці є встановлення здорової та нормаль­но діючої системи правосуддя, враховуючи забезпечення її доступнос­ті для всіх громадян. У межах укладеної угоди сторони на постійній і регулярній основі розвивають обмін інформацією про свою діяльність, обмінюються документами конгресів, семінарів і колоквіумів з питань, що їх цікавлять. На конгресі Міжнародного союзу суддів (1989 р.) за нотаріатом було офіційно визнано здійснення функції попереджуваль­ного правосуддя.

Так, у резолюції, прийнятій на цьому конгресі, зазначалося: «Вра­ховуючи, що у країнах з цивільним законодавством, де існує вільний нотаріат:

-   нотаріус є посадовою особою, яка своїми порадами безпристрас­но інформує сторони про природу та юридичні наслідки договорів, які вони мають намір укласти;

-   виконуючи цю роль, нотаріус стає особою, яка попереджує ви­никнення спірних питань;

-   договір, посвідчений нотаріусом, спрощує процедуру доказу­вання;

-    нотаріус представляє сторони в суді з питань окремого прова­дження;

-   на нотаріуса покладений також обов’язок вчинювати різні судові дії, такі як складення описів, розподіл майна, опечатування майна тощо, ми бажали б, щоб діяльність нотаріуса отримала більш міцні осно­ви і щоб використання нотаріату було визнано і набуло підтримки».

Міжнародний союз нотаріату підтримує тісні зв’язки з радою Європи. Ними спільно проведені численні заходи у реформованих європейських країнах. Міцні робочі контакти є в Союзу і з Європа- ламентом. Процес змін, що зачепив ряд держав Європи після 1989 р., зумовив розробку Радою Європи програми співробітництва щодо проведення законодавчих реформ і забезпечення процесу зближення систем національного законодавства з європейськими нормами та стандартами.

На конференції нотаріатів Європейського Союзу, що проходила в межах цієї програми у 1995 р., був прийнятий Етичний кодекс нота­ріусів Європи. Приводом його розробки та прийняття, як зазначено у самому Кодексі, стало постійне зростання економічного та право­вого обігу, що виходив за межі національних кордонів.

Розширення та поглиблення процесу європейської інтеграції, роз­виток загальноєвропейського ринку привели до необхідності вдоско­налення правового захисту учасників правовідносин, що перебувають за межами національних кордонів. Усе частіше нотаріуси стикаються з необхідністю укладення нотаріальних документів, що стосуються правовідносин, які регулюються нормами інших держав.

У результаті проведення порівняльного аналізу національних норм, що регулюють нотаріальну діяльність у різних країнах Європи, націо­нальні організації нотаріусів прийняли рішення напрацювати загальні правила, спрямовані на гармонізацію нотаріальної діяльності неза­лежно від національних кордонів і особливостей національного зако­нодавства. Документом, що поєднав ці правила, став європейський кодекс нотаріального професійного права, який закріпив сукупність норм, спільних для всіх нотаріусів Європейського Союзу. Як такі ви­значені:

-   лояльність і бездоганний моральний вигляд нотаріуса;

-   безпристрасність і незалежність нотаріуса;

-   обов’язок дотримуватися тайни нотаріальної дії;

-   юридична і технічна компетентність нотаріуса;

-    свобода вибору нотаріуса; обов’язок страхування професійної відповідальності нотаріуса.

Таким чином, діяльність Міжнародного союзу нотаріату відіграє величезну роль у розвитку інституту нотаріату в сучасному світі, сприяє уніфікації законодавства про нотаріат.

^[1] Див.: Фурса, С. Проблеми застосування норм іноземного права у цивільному і но­таріальному процесах [Текст] / С. Фурса, О. Євтушенко // Юрид. газ. - 2003. - 24 груд.

^[2] Офіц. вісн. України. - 2004. - № 10. - Ст. 639.

^[3] Про правонаступництво [Текст] : Закон України // Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.

^[4] Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу та правові відносини у ци­вільних, сімейних і кримінальних справах [Текст] : Закон України // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 46. - С. 417.

^[5] Відом. Верхов. Ради. - 2002. - № 23. - Ст. 153.

Питання для самоконтролю

1. Яким чином нотаріуси застосовують законодавство інозем­них держав?
2. Якою є процедура розкриття та оголошення заповіту, скла­деного за нормами іноземного права?
3. У чому полягає акт консульської легалізації як умова вчи­нення нотаріальної дії?
4. Які документи, складені за кордоном, приймаються нотарі­усом без легалізації?
5. З якими державами Україна уклала договори про правову допомогу у сфері нотаріальної діяльності?
6. У чому полягає сутність забезпечення доказів у порядку нотаріального провадження? За чиєю ініціативою воно про­вадиться?
7. Які є основні способи забезпечення доказів нотаріусом?
8. З якою метою був створений Міжнародний союз нотаріату і які завдання на нього покладені?
9. Якою є роль Міжнародного союзу нотаріату в уніфікації законодавства про нотаріат?