| Глава XLIX ГОСПОДАРСЬКЕ СУДОЧИНСТВО |
| Гражданское процессуальное право - Курс цивільного процесу (В.В. Комаров) |
|
Страница 1 из 6
Глава XLIX ГОСПОДАРСЬКЕ СУДОЧИНСТВО
§ 1. Система господарських судів
§ 2. Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ
§ 3. Учасники господарського процесу
§ 4. Порушення провадження по справах та їх розгляд господарськими судами
§ 5. Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду
§ 6. Виконання рішень, ухвал і постанов господарських судів
§ 1. Система господарських судів Відповідно до ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Історично господарські суди пов’язані з арбітражними судами й органами арбітражу, що були утворені ще на початку 1920-х рр., під час становлення радянської правової системи. У 1922 р. були створені арбітражні комісії при вищих органах влади та їх органах на місцях. Арбітражні комісії займались розглядом майнових спорів між підприємствами й організаціями. Процедура розгляду таких спорів відбувалась відповідно до ЦПК УРСР 1924 р. Розвиток радянської економічної системи наприкінці 1920-х на початку 1930-х рр., відмова від приватного сектору економіки, перехід під державний контроль усіх суб’єктів господарювання спричинили створення органів Державного арбітражу. Завдання і компетенція Державного арбітражу визначались Положенням про Державний арбітраж від 03.05.1931 р.[1] Характер повноважень органів Державного арбітражу та їх місце в системі органів влади свідчили про те, що ці органи не є органами судової влади, а є органами управлінськими, повноваження яких спрямовані на зміцнення договірної дисципліни, впорядкування розрахунків між суб’єктами господарювання в умовах планової соціалістичної економіки. Процеси, що почались у СРСР у середині 1980-х рр., поступовий перехід від планової соціалістичної економіки до ринкової багатоукладної економіки спричинили утворення спеціалізованих органів, покликаних розглядати спори між суб’єктами господарювання з урахуванням цих нових обставин. У грудні 1990 р. IV з’їзд Рад СРСР прийняв постанову про створення замість органів державного арбітражу арбітражних судів. У червні 1991 р. Верховною Радою УРСР був прийнятий Закон «Про арбітражний суд». У листопаді 1991 р. Верховною Радою був прийнятий і у березні 1992 р. набув чинності Арбітражний процесуальний кодекс України. Розвиток правової реформи у 2001 р. призвів до істотних змін у законодавстві, що регулює діяльність господарських судів. У червні 2001 р. Арбітражний процесуальний кодекс України був перейменований на Господарський процесуальний кодекс України, а у лютому 2002 р. був прийнятий новий Закон України «Про судоустрій України». Законодавство України про судоустрій набуло подальшого розвитку із прийняттям 07.07.2010 р. нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до цього Закону в Україні діють Вищий господарський суд України, апеляційні господарські суди, господарські суди АРК, областей, міст Києва та Севастополя. Вищий господарський суд складається із суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників. У Вищому господарському суді можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією. Судову палату очолює секретар судової палати. У Вищому господарському суді діє пленум, при суді існує Науково-консультативна рада. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди, які утворюються відповідно до указу Президента України. До складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше 5 років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. В апеляційних судах можуть утворюватися судові палати. Судову палату очолює секретар. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Закон покладає на господарські суди обов’язок захищати права та інтереси учасників господарських відносин, сприяти зміцненню законності, вносити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства тощо. Вищий господарський суд України: розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції; веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення господарських справ; здійснює інші повноваження, передбачені законом. Розгляд справ у господарських судах ґрунтується на принципах диспозитивності, змагальності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності розгляду справ. Судді господарського суду — це посадові особи, що наділяються повноваженнями безпосередньо здійснювати правосуддя в господарських відносинах. Їх статус не відрізняється від статусу суддів інших юрисдикцій.
|