§ 2. Суб’єкти та об’єкти оскарження судових рішень до Верховного Суду України

До суб’єктів права на звернення про перегляд судових рішень за­конодавець відносить сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Разом з тим заяву про перегляд судових рішень з підстави встановлен­ня міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Украї­ною, порушення нею міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом — вправі подати також особа, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, коли стало відомо про на­буття цим рішенням статусу остаточного. Однак право на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України не надано особам, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов’ язки. Ураховуючи виключний характер провадження, що розглядається, вважаємо справедливим положення цивільного про­цесуального законодавства про відсутність у зазначених осіб права на звернення до Верховного Суду України, оскільки перегляд судових рішень найвищим судовим органом держави не є різновидом касацій­ного провадження. На нашу думку, законодавець також цілком спра­ведливо не закріпив суб’єктами оскарження у даному провадженні посадових осіб органів судової влади, оскільки це суперечить європей­ським стандартам здійснення правосуддя та практиці Європейського суду з прав людини. Однак у юридичній літературі існує і протилежна думка, прибічники котрої виступають за надання можливості Голові Верховного Суду України та іншим посадовим особам судової влади ініціювати процедуру перегляду рішень Верховним Судом України^[7].

З урахуванням того, що метою вказаного перегляду у цивільному процесі є формування єдності судової практики та дотримання Укра­їною її міжнародних зобов’язань, можна зробити висновок про існу­вання публічних засад у даному провадженні, оскільки останнє є ме­ханізмом відновлення restitutio in integrum. А це є обов’язком держави перед громадянами, суспільством та міжнародною спільнотою.

Виходячи з цього вважаємо за доцільне запропонувати надання права на звернення про перегляд судових рішень до Верховного Суду України Генеральному прокурору України чи його заступнику неза­лежно від їх участі у справі. Така думка обґрунтовується тим, що за даного виду перегляду мова не йде про розв’ язання звичайних при­ватноправових спорів, а відбувається виконання державою публічних обов’язків, про які йшлося вище. Саме при даному провадженні існує, як правильно зазначали Д. О. Фурсов та І. В. Харламова, приорітет публічної функції судового контролю^[8].

Прикладом можуть служити норми ГПК України, в якому стадія перегляду судових постанов Вищого господарського суду Верховним

Судом України може порушуватись за заявою Генерального прокурора України.

На етапі провадження по перегляду судових рішень Верховним Судом України рух цивільних процесуальних правовідносин розпо­чинається завдяки реалізації заінтересованими особами права на звер­нення про такий перегляд. Принцип диспозитивності цивільного су­дочинства не дозволяє погодитись і з позицією про доцільність наді­лення Верховного Суду України контрольними функціями, котрі зво­дяться до права найвищого судового органу витребувати справу з будь- якого суду (будь-якої юрисдикції), розглянути її за правилами апеля­ційного чи касаційного провадження, прийнявши при цьому остаточне рішення. Такі його повноваження, на думку В. Сердюка, органічно випливають із положень статей 124, 125 Конституції України, виходя­чи з того, що Верховний Суд України є вершиною судової піраміди у державі. Разом з тим з урахуванням вимог європейської інтеграції та необхідності гармонізації законодавства, зазначене право має бути об­межене певним терміном^[9].

Об’єктом перегляду судових актів є судові рішення у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку. До об’єкта пере­гляду у даному провадженні належать також рішення (ухвали) каса­ційного суду. ЦПК України закріплює вичерпний перелік судових рі­шень, що можуть бути переглядуті Верховним Судом України. Поряд з цим, як зазначається у правовій літературі, об’єктом оскарження у вказаному провадженні можуть виступати ухвали Верховного Суду України про відмову у відкритті касаційного провадження^[10]. Об’ єктом перегляду не може бути ухвала суду касаційної інстанції, яка не пере­шкоджає провадженню по справі. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

На нашу думку, об’єктами перегляду можуть бути також рішення Верховного Суду України, постановлені в минулому в порядку судо­вого нагляду, та рішення, винесені Верховним Судом України як судом першої інстанції. Такий висновок обґрунтовується тим, що цивільне процесуальне законодавство, визначаючи строк, з якого слід рахувати відкриття місячного терміну на подачу заяви, не передбачає неможли­вість поновлення строку та подачу заяви про перегляд судового рішен­ня Верховним Судом України. Можливо, що суд (суди) касаційної ін­станції згодом змінить практику розгляду окремих категорій цивільних справ, а суд наглядової інстанції у минулому по-іншому застосовував положення закону. Крім того, на роки може затягнутись розгляд спра­ви міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Украї­ною. Виходячи з цього після розгляду справи зазначеною установою спір може бути переглянутий національним судом за правилами про­цесуального закону, що діє під час перегляду навіть у тому випадку, коли при первісному розгляді справи судом касаційної чи наглядової інстанції ЦПК не передбачав можливості перегляду судового рішення Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 355 ЦПК.