Глава ХХХІV МОДЕЛІ ОСКАРЖЕННЯ ТА ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ

§ 1. Судові помилки, їх причини та класифікація

§ 2. Право на оскарження судових рішень та право на справедливий судовий розгляд

§ 3. Форми перегляду судових рішень

1. Судові помилки, їх причини та класифікація

Здійснення цивільного судочинства та реалізація судової влади неможливі без належного виконання судових рішень, що набрали за­конної сили. При розгляді цивільних справ суди мають ухвалювати законні та обґрунтовані судові рішення з дотриманням інших вимог, що ставляться до актів правосуддя. Проте іноді, на жаль, справи роз­глядаються з недотриманням норм матеріального чи процесуального права. У таких випадках судові помилки за скаргами заінтересованих осіб виправляються судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Статистика Верховного Суду України свідчить, що у 2009 р. з ухва­лених рішень та ухвал місцевих судів в апеляційному порядку оскарже­но 68,3 % від загальної кількості. У касаційному порядку, у порядку перегляду за нововиявленими обставинами та в порядку перегляду су­дових рішень Верховним Судом України подано 337 тис. заяв та скарг^[1].

У першому півріччі 2010 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року кількість цивільних справ за апеляційними скаргами на рішення та ухвали місцевих судів, що перебували у провадженні апеляційних судів, збільшилась у 3,6 разу і становила 244,7 тис. У провадженні Верховно­го Суду України в касаційному порядку, за нововиявленими та винятко­вими обставинами у I півріччі 2010 р. (із урахуванням розгляду витре­буваних справ) перебувало 38,1 тис. цивільних справ, касаційних скарг, заяв^[2].

Такі дані свідчать про існування кризи правосуддя в тому аспекті, що понад п’ятдесят відсотків рішень та ухвал місцевих судів оскаржу­ються суб’єктами такого права у способах та порядку, передбачених цивільним процесуальним законодавством. Це означає певну недовіру суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин до судових рішень як до актів правосуддя.

У процесуальній літературі зазначається, що Є. В. Васьковський звертав увагу на те, що як би добре не були підготовлені судді до своєї діяльності, як би сумлінно та уважно вони не ставилися до виконання своїх обов’язків, у будь-якому випадку вони не можуть бути цілком гарантовані від помилок. Не лише неправильне розуміння закону чи випадковий недогляд при встановленні фактичних обставин справи, а й суб’єктивні думки, симпатії чи антипатії судді стають причинами ухвалення неправильних рішень. Не можна заперечувати і умисне ухилення суддів від справедливості, котре, завдяки наданій суддям свободі переконання, не помічає найпильніший нагляд та залишається непокараним^[3].

Тому можливість перевірки та перегляду судових рішень поклика­на максимально убезпечити заінтересованих осіб від судових помилок, що трапляються при розгляді цивільних справ. Виходячи з цього та з вимог, що ставляться до судових рішень (законність, обґрунтованість, повнота, точність та ясність), можна класифікувати судові помилки на такі групи.

До першої належать помилки, котрі можуть виправлятися лише судами контролюючих інстанцій. Мова йде про порушення вимог за­конності та обґрунтованості судового рішення. У разі їх наявності цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість їх ви­правлення судами апеляційної та касаційної інстанцій. Суд, що ухвалив рішення з порушенням указаних вимог, не вправі його виправити з ме­тою усунення вказаних помилок.

Другу групу судових помилок становлять такі, що порушують на­лежну єдність судової практики та міжнародні зобов’язання України. Такі помилки виправляються Верховним Судом України. Процедура перегляду рішень вказаним судовим органом не передбачає дотриман­ня вимог законності та обґрунтованості. Акт правосуддя підлягає пере­глядові лише при неоднаковому застосуванні судом (судами) касацій­ної інстанції тих самих норм матеріального права та у випадку визнан­ня судовою міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Украї­ною, порушення державою взятих на себе міжнародних зобов’язань.

До третьої групи належать помилки, що допущені судом, котрий ухвалив рішення, та можуть бути ним усунені. Це відбувається при порушенні вимог повноти, точності та ясності судового рішення. У та­ких випадках суд може роз’яснити рішення, виправити у його змісті описку та арифметичні помилки. У процесуальній літературі такі ви­падки характеризуються як усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив^[4].

До четвертої групи помилок відносять порушення норм процесу­ального права, які не тягнуть скасування чи зміни судового рішення. До них належать, наприклад, недотримання судом строків розгляду цивільної справи, відкриття провадження у справі без належної спла­ти судових витрат за умови наступного виправлення вказаного пору­шення.