§ 4. Повернення судового збору. Розподіл судових витрат між сторонами

Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням; закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»). Перелік підстав для повернення судово­го збору є вичерпним.

Від повернення судового збору слід відрізняти стягнення його у складі судових витрат на користь особи, що сплатила судовий збір і виграла справу, зі сторони, проти якої постановлене рішення (ч. 1 ст. 88 ЦПК). Повернення судового збору провадиться в порядку, вста­новленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

У випадках зменшення розміру позовних вимог або внесення су­дового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми; в інших випадках — повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК у разі задоволення позову у повному обсязі суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і до­кументально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а з позивача на користь відповідача — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частина 2 ст. 86 ЦПК передбачає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сто­рони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Укра­їни. Так, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держа­ви» від 27.04.2006 р. № 590 у тому випадку, коли обидві сторони у ци­вільній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсують­ся за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фак­тичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, викладених у Додатку до постанови.

У разі звільнення позивача від сплати судового збору останній після закінчення розгляду справи стягується з відповідача в дохід дер­жави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо від сплати судового збору звільнено відповідача, а рішення постанов­лено на користь позивача, судовий збір відноситься на рахунок держа­ви. При залишенні позову без задоволення, закритті провадження у справі або залишенні без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компен­суються за рахунок держави.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи спра­ву на новий розгляд, змінює рішення або постановляє нове, суд відпо­відно змінює розподіл судових витрат, враховуючи при цьому і ті ви­трати, які сторони понесли у зв’язку із поданням апеляційної та каса­ційної скарги і розглядом справи у судах цих інстанцій.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповіда­чем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягу­ються з позивача. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Уявляється, що така заява позивача може бути зроблена або в письмовій, або в усній формі під час судового засідання до ви­несення ухвали про закриття провадження у справі. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судо­вих витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі за­лишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача. Уявляється, що така заява відповідача може бути зроблена або в письмовій, або в усній формі під час судового засідання до винесення ухвали про закриття проваджен­ня у справі. У протилежному випадку відповідачу необхідно звертати­ся до суду з позовною заявою. Визнання позову чи добровільне задо­волення вимог відповідачем після пред’ явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухвален­ні рішення або при закритті провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

У тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відпо­відно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у спра­ві, чи з власної ініціативи шляхом ухваленням додаткового рішення. У зв’язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватися іншим судом або шляхом пред’явлення позову в іншій справі (ч. 6 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. № 2).

^[1] Рос. юстиция. - 1997. - № 6. - С. 4.

^[2] Вісн. Верхов. Суду України (вкладка). - 2001. - № 6. - С. 41.

^[3] Див.: Богля, С. С. Судові витрати в цивільному судочинстві [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / С. С. Богля. - Нац. ун-т внутр. справ МВС Украї­ни - Х., 2005. - С. 9; Шокуева, Е. М. Институт судебньїх расходов в российском гражданском судопроизводстве [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Е. М. Шокуева. - Сарат. гос. акад. права. - Саратов, 2005. - С. 8, 14; Симайтис, Р. Функции гражданско-процессуального института судебньїх расходов [Текст] / Риман- тис Симайтис // Гражданский процесс: наука и преподавание / под ред. М. К. Трешни- кова, Е. А. Борисовой. - М. : оАо Изд. Дом «Городец», 2005. - С. 303.

^[4] Рад. право. - 1978. - № 6.

Питання для самоконтролю

1. Які функції виконує інститут судових витрат?
2. На кого покладається тягар сплати судових витрат, в яких випадках вони можуть бути зменшені?
3. Від чого залежить розмір судового збору?
4. Яким є порядок сплати судового збору?
5. В яких випадках підлягають сплаті витрати, пов’язані з роз­глядом справи?